Ювілейний рік Старійшина Л. Том Перрі З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Давайте піднесемо пріоритети сімейної молитви, спільного вивчення Священних Писань і домашніх сімейних вечорів, та позбудемося речей, які сповнюють наше життя суєтністю світу та злом. Я впевнений, що мені назавжди запам’ятається мій перший виступ на останній сесії цієї історичної Генеральної конференції. Це не тільки остання сесія конференції, але й остання сесія цього десятиріччя. Остання сесія, яка буде датована роком цього століття. Вона заслуговує на особливе газетне висвітлення. Якщо ми пам’ятаємо минуле й очікуємо на прийдешнє, історичні події з особливою силою привертають нашу увагу. Протягом кількох останніх тижнів цього року повітряний простір буде пронизаний радіохвилями передач, висвітлюючих найвизначніші події ХХ сторіччя. Прогнозисти намагатимуться привернути нашу увагу до можливостей ХХІ сторіччя. Для віруючих людей, які пізнали євангелію нашого Господа і Спасителя, це також має бути особливим часом, щоб пам’ятати його благословення дітям віри та обіцяння, навіть, більших благословень у майбутньому. В усі часи Господь нагадував своїм дітям про обов’язки перед ним. Мене завжди цікавило те, яким чином він навчав і піклувався про народ Ізраїля протягом сорока років блукання в пустелі. В Книзі Левит, названої так через те, що вона стосується обов’язків та учень Левитів, подаються настанови щодо ювілейного року та його дотримання. Мені здається, що в тому, як Ізраїль святкував цей особливий рік, криється урок для нас. У 25 розділі Левита ми читаємо: «І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи: Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, а сьомого року - субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати. І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев’ять. І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, - в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, - ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться» (Левит 25:1-4, 8-10). Закони, що стосуються ювілейного року, містять три таких моменти. Перше - народ мав дати землі відпочити, щоб вона могла відтворитися і бути більш продуктивною в наступні роки. В ці заклопотані дні нашого багатогранного життя рік ювілею є прекрасною нагодою зважити життєвий шлях та визначити упорядкованість наших пріоритетів. Чи поставили ми можливість отримання вічних благословень вище за мирські амбіції? Чи є такі частини життя, яким ми можемо дати відпочити на якийсь проміжок часу, щоб відтворити наші душі, стаючи більш продуктивними, особливо, якщо це має найбільше значення для Господа? Сторіччя тому ми пережили перехід до епохи великої промислової революції. Творчий розум людини розробляв різноманітні механізми, щоб полегшити нам життя. Ви тільки згадайте, скільки нових розеток у кожній кімнаті ви встановили під час останнього ремонту вашої оселі. Потім подумайте над тим, де ви застосували подовжувачі, що мають від чотирьох до шести розеток в кожному, для живлення нових електричних приладів. Але, незважаючи на всі ці пристрої, які полегшують працю, я можу припустити, що зараз ваше життя більш, а не менш, ускладнене, ніж будь - коли. Вступаючи в ХХІ століття, ми перебуваємо в епіцентрі інформаційної революції - так званої доби інформації - з усіма її новими випробуваннями і можливостями. В ці дні ми заповнені інформацією. Для багатьох телебачення забирає час їхнього дорогоцінного сімейного спілкування. Інтернет - нове джерело інформації, що пропонує дивовижні можливості, але з іншого боку призводить до згубної звички. Прикро, але з благословеннями нової інформаційної доби приходять також випробування, оскільки вплив зла отримав новий шлях сполучення та нові засоби проникати в наш розум. Ганебний вплив світу входить до наших домівок, приймаючи нові образи і форми, щоб кинути виклик наміру використовувати наш час мудро, віддаючи його здійсненню цілей Господа. Мабуть, нам слід було б послідувати прикладу закону давнього Ізраїля та вигукнути: «Перепочинок». Давайте складемо перелік основних заходів, що додадуть цінності вічному чоловіку і вічній жінці, та в ювілейний рік вирішимо припинити дії, які не мають користі та гідності, які, навіть, можуть поставити під загрозу наше вічне благополуччя. Давайте піднесемо пріоритети сімейної молитви, спільного вивчення Священних Писань і домашніх сімейних вечорів, та позбудемося речей, які сповнюють наше життя суєтністю світу та злом. З вересня 1995 року ми впроваджуємо програму навчання провідництва, що заохочує нас встановити знову перевагу дому та сім’ї як основної організаційної одиниці Церкви, підтримуючи кожного члена сім’ї в тому, щоб в першу чергу виділити час для сім’ї. Чи може бути наш рік ювілею часом перегляду минулих вчинків та, щоб позбутися тих з них, які гальмують вічний прогрес? І чи можемо ми потім по - новому присвятити себе речам, які принесуть нам вічну радість? Другим законом, що стосується ювілейного року, було повернення власності її власникам чи спадкоємцям. Якби ми мали сьогодні таке право, першого січня я відправився б на північ до Перрі, Юта, й попросив мешканців тієї землі, якою заволодів мій прадід, поїхати, щоб моя сім’я могла знову оселитися там. Яке цікаве правило було встановлено, щоб зберегти землю для кожного наступного покоління нащадків для насолодження нею як спадщиною. Звичайно, в наші дні не існує законів спадкоємництва на володіння землею - тому мешканці Перрі, Юта, можуть спати спокійно - але має заохочуватися збереження інших форм спадку, як, наприклад, наша особиста спадщина. Чи зберегли ми для наших дітей величні історії про те, як євангелія прийшла й була прийнятою нашими прабатьками? Їхнє дослідження та сприйняття її відкрило для нас величну можливість отримати вічні благословення. У віці 17 років мій дід залишив Данію, щоб знайти нове життя в Америці. Він переїхав до Мендона, Юта, де мешкав його дядько. Той найняв його бути помічником у господарстві. Через деякий час, мій дід прийшов до дядька і сказав: «Ви, мормони, дивні люди. Місяцями я працював із тобою пліч - о - пліч, і жодного разу ти навіть не намагався розповісти нічого про свою релігію чи запросити із собою до Церкви». Дядько спитав його, чи хоче він дізнатися про це, і той ствердно відповів. І так дядько розповів йому про пророка Джозефа Сміта та історію появи Книги Мормона. Він дав примірник книги дідові, щоб той читав її. Через деякий час читання він повернув Книгу Мормона дядькові і сказав: «У цій книзі я не бачу нічого цінного для мене». Наступного дня, коли він орав поле, думки повернулися до історії, що її розповів йому дядько, про появу Книги Мормона. Він міркував, що жодний молодий чоловік з неповною освітою не міг видати таку книгу. Може слід проглянути її ще раз. Він знову попросив дядька позичити йому книгу. Читаючи її цього разу, він не міг зупинитися. Палаючий в його серці Дух свідчив про істинність цієї книги. Він попросив христити його і залишався активним усе своє життя. Ці випадки наверненя членів нашої сім’ї, які були відданими і вірними все своє життя, дають нам так багато того, чому ми радіємо сьогодні, пожинаючи плоди євангелії. Звичайно, пізнання віри та відданості має передаватися з покоління до покоління, щоб поглибити бажання жити за переконаннями, які наші попередники демонстрували в своєму житті. Звичайно, їхні свідчення додадуть впевненості й сили до наших. Геламан передавав свою духовну спадщину особливим способом: він нарік своїх дітей іменами величних прабатьків, щоб допомогти синам пам’ятати їх і їхні діяння. Писання свідчать: «Дивіться, сини мої, я бажаю, щоб ви не забували виконувати заповіді Бога; і я б хотів, щоб ви проголосили людям ці слова. Слухайте, я дав вам імена наших перших батьків, які вийшли з землі Єрусалима; і це я зробив для того, щоб ви, пам’ятаючи свої імена, пам’ятали і їх; а коли ви пам’ятатимете їх, ви пам’ятатимете їхні діяння; а коли ви пам’ятатимете їхні діяння, ви знатимете, як про це сказано, і також написано, що вони були добрими» (Геламан 5:6). І нарешті, в ювілейний рік, всім ізраїльтянам, які за будь - яких обставин потрапляли в рабство, дарувалася воля. Звичайно, у більшості країн світу практика рабовласництва вже досить давно перестала існувати. Але незважаючи на це, якщо ми будемо необережними, будь - хто з нас може потрапити в пастку і бути поневоленим дияволом. Кожному з нас дали свободу волі. Це - благословення, надане людині від самого початку. Господь сказав Адаму, що це дано їм - відрізняти добро від зла; тому вони вільні вибирати, і дав Він їм ще інший закон і заповідь (див. Мойсей 6:56). Оскільки в усьому має бути протилежність (див. 2 Нефій 2:11), із свободою волі приходить потреба відрізняти добро від зла. Більше того, свобода волі також відкриває можливість скоєння гріха; це, в свою чергу, вимагає покаяння. Президент Кімбол сказав: «Гріх дуже сильно формує звичку й іноді приводить людину до трагічної межі, звідки немає повернення. Без покаяння немає прощення, й без прощення всі благословення вічності перебувають у небезпеці. Коли грішник все більше й більше поглинається гріхом, помилка вкорінюється глибше, а бажання змінитися слабкішає, все стає майже безнадійним і ця людина падає й падає, доки або не здиратиметься назад, або не втратить силу для цього» (The Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball [1982], 83). Потім Президент Кімбол радив нам: «Змініть звички, змініть оточення. Зміни приходять через витіснення старих звичок новими. Своїми думками та діями ви створюєте свій характер та майбутнє. Ви можете змінитися, змінюючи своє оточення. Звільніться від нижчих речей і прагніть вищих. Оточіть себе найкращими книгами, музикою, предметами мистецтва та людьми» (The Teachings of Spencer W. Kimball, 172). Наближаючись до нового століття, звичайно, наступає час перевірити, якими ми є в минулому. Чи може це бути часом підтримки зусиль, які ведуть до нашого благополуччя та вдосконалення? Чи може це бути часом, щоб позбутися звичок та дій, які затягують і поневолюють нас пасткою злої сили, гальмуючи вічний прогрес? Колись Гаррі Емерсон Фосдік написав: «Деякі християни тягнуть свою релігію на спині. Це - мішок вірувань і правил, які вони мають нести. Іноді він стає тяжчим, і вони раді були б покласти його, але це означатиме порушення давніх традицій, тому вони знов звалюють мішок на спину. Але справжні християни не тягнуть свою релігію, але релігія несе їх. Це не тагар; це - крила. Вона підносить їх, допомагає в труднощах, всесвіт робить дружнім, життя - сповненим мети, надію - реальною, жертвування - гідним. Вона визволяє їх від страху, пустот, розчарування та гріха - великого поневолювача всіх людських душ. Ви впізнаєте справжнього християнина через його життєрадісність, коли побачите його» (Twelve Tests of Character [1923], 87-88). Я сподіваюся, це очевидно, що світ, дивлячись на нас, бачить нашу життєрадісність тому, що ми живемо, віримо та дотримуємося ідей та вчень справжніх християн. Нехай нас благословить Бог, щоб ми могли дивитися вперед у нове століття з вірою, свідченням, упевненістю та наміром краще підготувати себе до вічного життя, якого всі ми прагнемо. Нехай новий рік почнеться звучанням сурм та вигуками радості, щоб ми могли багато чого зробити в цей наступний ювілейний рік, про що моя смиренна молитва в ім’я Ісуса Христа, амінь.