Радійте, дочки Сіону Мері Еллен Смут Генеральний президент Товариства допомоги Жінки в усьому світі будуть тягнутись до Церкви, якщо ми будемо вдосконалювати наше життя й жити за основними принципами євангелії, щоб освітити шлях для тих, хто йтиме слідом. Дорогі мої сестри з Товариства допомоги, сьогодні я стою перед вами зі смиренням і безмежним відчуттям вдячності в серці. Я свідчу, що в останні місяці Дух Господа керував організаціями цієї Церкви. Ми відчували його керуючий вплив, коли працювали разом із нашими дуже здібними радниками, відданими радниками священства, членами ради та підтримуючим штатом, коли щиро молилися про керівництво у наших намаганнях рухати цю роботу. Ми старанно намагалися досліджувати і аналізувати шляхи допомоги нашим сестрам, де б вони не служили, щоб визначити, як кожна з нас може усвідомити величезний потенціал організації Товариства допомоги. Я молюся про те, щоб Святий Дух благословив вас кращим розумінням того, ким ви є, чому ви тут і тих унікальних дарів, якими ви можете збагатити організацію Товариства допомоги. Я сподіваюся, що коли ви будете обдумувати ті настанови, які отримаєте цього вечора від Першого Президентства та Генерального президентства Товариства допомоги, ви отримаєте свідчення, що ці настанови дійсно прийшли від Господа. Це історична мить, яка має велике значення в нашій підготовці до майбутнього. В Захарії 2:14-15 ми читаємо: «Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь! І дня того прилучаться люди численні до Господа, «і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе», і довідаєшся, що Господь Савают мене вислав до тебе». Ми зібралися разом як сестри всесвітньої Церкви, радіючи благословенням, які приносить євангелія. Це дійсно той день, коли ми можемо відчувати піднесення в своїх серцях! В першу чергу ми радіємо, тому що знаємо, що наш Небесний Батько любить кожного з нас. Ми радіємо, бо маємо свідчення про Ісуса Христа та його спокутуючу жертву. Ми радіємо відновленій євангелії та величезній роботі, яку виконав пророк Джозеф Сміт. Ми радіємо, бо живемо у ті дні, коли живий пророк, Президент Гордон Б. Хінклі, сміливо веде вперед велику роботу Господа. Ми радіємо великій кількості храмів, які будуються, новій комп’ютерній технології, яка допомагає розшукувати наших предків і бажанню служити. Ми радіємо великій кількості місіонерів, які відправляються в усі кінці світу, щоб збирати разом чесних серцем. Ми радіємо особистому життю і можливостям, даним кожному з нас, бути частиною великого плану щастя Бога. Ми радіємо організації Товариства допомоги і знаємо, що жінки в усьому світі будуть тягнутися до Церкви, якщо ми будемо вдосконалювати наше життя й жити за основними принципами євангелії, щоб освітити шлях для тих, хто йтиме слідом. За словами Вордворта ми згадуємо: Наше життя це сон і забуття: Душа, що з нами підіймається, та є зіркою нашого життя, Має домівку в іншім місці Й приходить здалеку: Й не в повному забутті Й не в повній беззахисності, Але крізь хмари слави ми Приходимо від Бога, де є наш дім. (Jlf: Intimations of Immorality from Recollections of Early Childhood) Протягом останніх двох з половиною років служіння в Генеральному президентстві Товариства допомоги, ми усвідомлюємо, що люди в світі цікавляться Товариством допомоги. У наших зусиллях відповісти на запитання тих, хто не є членами Церкви і нагадати самим собі про великі благословення жінок, ми, Генеральне президентство Товариства допомоги, проголошуємо: Ми улюблені духовні дочки Бога. І наше життя має значення, мету та напрямок. Як всесвітнє сестринство, ми об’єднані у відданості Ісусу Христу, нашому Спасителю, який є для нас прикладом. Ми є жінками віри, доброчесності, видіння та милосердя, які: Зміцнюють своє свідчення про Ісуса Христа шляхом молитви та вивчення Писань. Прагнуть духовної сили, слідуючи настановам Святого Духа. Присвячують себе зміцненню шлюбів, родин та домашніх осель. Знаходять благородство в материнстві й радість в жіночності. Отримують задоволення в служінні та в добрих справах. Люблять життя і навчання. Стоять за істину й праведність. Підтримують священство як владу Бога на землі. Радіють храмовим благословенням, розуміють наше божественне призначення та прагнуть піднесення. Ми, як президентство, радіємо цій декларації, затвердженій та підтриманій Першим Президентством та Кворумом дванадцятьох, яка ясно викладає принципи нашого ставлення і дій, що приведуть кожну з нас назад до присутності нашого Небесного Батька. Коли кожна з нас буде застосовувати ці вчення, то ми, як сподівався батько Легій, дійдемо до дерева життя. У 1 Нефії 8:12 ми читаємо: «І коли я скуштував цей плід, моя душа сповнилася . . . радістю; отже я захотів, щоб моя сім’я теж скуштувала його; бо я знав, що він є бажаніший за всі інші плоди». Ми, як і батько Легій, сподіваємося, що коли будемо мандрувати нашою життєвою стежкою, ми по - своєму скуштуємо плід євангелії Ісуса Христа і пізнаємо радість, яка наповнить наші серця більшою вірою, надією і милосердям. Давайте разом подивимося на деякі з цих якостей і те, як вони можуть вплинути на наше життя. Як всесвітнє сестринство, ми об’єднані у відданості Ісусу Христу, нашому Спасителю, який є для нас прикладом. Ми проголошуємо світові, що ми не випадково прийняли євангелію Ісуса Христа, а тільки тому, що вона істинна! Цей великий план, коли ми над ним розмірковуємо, допомагає нам зрозуміти це життя. Ми знаємо, що ми існували і будемо існувати завжди. Ми знаємо, що нас було послано на землю для того, щоб отримати досвід і нас було випробувано. Рішення, які ми приймаємо, мають велике значення для досягнення вічного життя й піднесення. Ми знаємо, що це життя є важливим, і це знання надає йому зміст, мету й напрямок. Зрештою ми всі хочемо добре засвоїти наші уроки й повернутися додому до нашого люблячого Небесного Батька. Ми приймаємо Спасителя, як Єдинонародженого Сина нашого Небесного Батька. Ми знаємо, що через нього ми будемо викуплені й воскреснемо. Тому ми «говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа». (2 Нефій 25:26). Ми маємо віру, доброчесність, видіння та милосердя. Коли ми відвідуємо різні частини світу, ми бачимо багато сестер з Товариства допомоги, які намагаються жити за євангелією. Ми маємо віру, коли приходять шторми життя й вибираємо залишатись чистими й незаплямованими, коли приходять спокуси. Ми бачимо, як у серці кожної сестри відкривається джерело милосердя, коли вона прагне мати «чисту любов Христа» (Мороній 10:47). Ми присвячуємо себе зміцненню шлюбів, родин та домашніх осель і знаходимо благородство в материнстві й радість в жіночності. Ми розуміємо, що дім це основне місце, створене Богом, для нашого служіння й навчання. Коли ми розуміємо це, то беремо зобов’язання ставити на перше місце проведення часу зі своєю сім’єю, намагаємось стати кращими дружинами через самовдосконалення. Це веде до більшої доброти, любові до наших чоловіків та прощення. Ми бачимо сестер, які дійсно бажають, щоб їхні діти скуштували плід євангелії через служіння на місії та запечатування шлюбу в храмі, й тому вони проводять змістовні домашні сімейні вечори, сімейне вивчення Писань, сімейну молитву та регулярно відвідують храм. Декларація буде постійним нагадуванням про необхідність зосереджуватись на наших найважливіших обов’язках. Але не всі жінки є матерями для тих, про кого вони піклуються. Президент Джозеф Ф. Сміт залишився сиротою, коли йому було всього 13 років. Пізніше його послали на місію на Гавайські острови. На острові Молокай він підхопив сильну гарячку й серйозно хворів протягом трьох місяців. Прекрасна гавайська сестра взяла його до себе додому й доглядала з такою любов’ю, ніби він був її власним сином. Багато років пізніше, Президент Сміт відвідав острови вже як Президент Церкви. Чарлз Ніблі з ніжністю описав цей випадок: «Прекрасно було спостерігати глибоку любов, навіть закоханість до сліз, яку ці люди відчували до нього. Тут я помітив бідну стару сліпу жінку, яка хиталася під тягарем дев’яноста прожитих років, її вели під руки. Вона несла в руці кілька добірних бананів. Це було все, що вона могла подарувати йому. Вона кликала його: «Йосепа, Йосепа!» Побачивши її, він підбіг до неї, стиснув в обіймах і цілував, . . . гладячи по голові й повторюючи: «Мамо, мамо, моя дорога старенька мамо!» По його щоках котилися сльози, коли він, повернувшись до мене сказав: «Чарлі, вона виходила мене, коли я хлопцем захворів, і не було нікого, хто б піклувався про мене. Вона взяла мене до себе і була за матір»» (Учення Президентів Церкви, Джозеф Ф. Сміт, ст. 192). Ми всі можемо з любов’ю допомагати іншим і подарувати співчуття й ніжність, які можуть вийти тільки з жіночого серця. Ми отримуємо задоволення в служінні та в добрих справах. Кілька тижнів тому смерч торкнувся Солт - Лейк - Сіті, залишаючи на своєму шляху спустошення й руїни. Наступного ранку президент Товариства допомоги колу, дім якої зазнав значних пошкоджень, вже мала готовий звіт, у якому містилася інформація для керівників священства про майбутні відвідування й оцінка ситуації. Письменність - це ще один шлях, яким ми можемо допомогти іншим і назавжди змінити їхнє життя. Одна з відповідальних за освіту радниць зрозуміла це. Вона запросила двох друзів, і разом вони відвідували заняття, де навчались як викладати англісьйку як другу мову. Зараз вони викладають англійську мову прекрасній сім’ї з тринадцяти чоловік із Косово. Письменність стала благословенням як вчителям, так і учням. Ми стоїмо за істину й праведність. Ми виступаємо за те, щоб зупинити прилив бруду й розбещеності, які є лихом нашого суспільства. Сестри, які знають, що вірно й що невірно твердо стоять на стороні Господа, вибираючи те, що відрізняє їх від усього світу, коли вони обережно спостерігають за тим, які програми телебачення дивляться їхні сім’ї, чи скромно вони одягаються, і чи уникають перегляду будь - яких фільмів, які заохочують жорстокість і аморальну поведінку. Ми підтримуємо священство як владу Бога на землі. Ми бачимо сестер цієї великої Церкви, які визнають благословення відновленого священства. Ми радіємо, коли кожна дитина отримує благословення, приймає хрищення, коли ми приймаємо причастя, отримуємо благословення для покликання й бачимо, як наші чоловіки дають батьківське благословення. Ми вдячні за благословення священства, які освітлюють наш шлях і дають нам напрямок і надію. Ми підтримуємо гідних носіїв священства й радіємо за них. Ми радіємо храмовим благословенням, розуміємо наше божественне призначення та прагнемо піднесення. Ми бачимо сестер, які радіють храмовим благословенням, сестер, які прагнуть укласти завіти й дотримуватись їх, виконувати роботу за померлих родичів і у цьому процесі відчувають як їхні проблеми стають менш важливими, а сила протистояти спокусам збільшується, дочок Бога, які розуміють своє небесне призначення, розуміють свій потенціал і зосереджуються на подоланні своїх недоліків. Ми свідчимо, що кожна з нас як дочка в Сіоні має важливу роль і навіть священну місію. Це новий день, світанок нової ери. Це наш час і наше призначення радіти, коли ми наповнюємо світ більшою добротою і ніжністю, більшою любов’ю і милосердям, більшим співчуттям і доброзичливістю, ніж це було будь - коли раніше. Це час віддати себе Вчителю й дозволити Йому вести нас до плідних полів, де ми зможемо збагатити світ, сповнений темрявою і нещастям. Кожен з нас, незалежно від того, ким ми є і де служимо, повинен під-нятися, щоб якнайкраще вико- ристати ті можливості, які в нас з’являться. Ми маємо слідувати пораді, яку дав нам Господь і Його слуги і зробити наш дім домом молитви та небом надійності та безпеки. Ми можемо й маємо поглибити нашу віру через збіль-шення особистого послуху та самозреченості. У цьому індивідуальному процесі відбудеться чудо. Товариство допомоги почне рости й допомагати мільйонам нужден-них. Воно продовжуватиме бути організацією, яка приносить допомогу й радість. Це трапиться з кожною сестрою окремо. Ми об’єднаємося в нашій праведності та дійсно скуштуємо плоду дерева життя разом. Плоди нашої праці зможуть зцілити світ і в цьому процесі зцілять нас також! Я смиренно молюсь про те, щоб кожна з нас залишила ці збори з рішенням присвятити своє життя Христу. Я обіцяю вам, що коли ви зробите це, то у вас будуть усі підстави для того, щоб радіти, бо Господь «перебуватиме посеред тебе» (Захарія 2:15), про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.