Що це означає - бути дочкою Бога Президент Джеймс Е. Фауст Другий радник у Першому Президентстві Зобов’язання та відданість сестер цієї Церкви з самого початку були прекрасною, зміцнюючою складовою частиною. Мої любі сестри, я радий бути з вами. Сьогодні ми особливо вшановані присутністю президента Хінклі та президента Монсона. Виступ цього надзвичайного хору випромінював духовне піднесення. Ніжна молитва сестри Баттерфілд була запрошенням для Духа Господнього відвідати нас. Ми отримали натхнення від послань сестри Дженсен, сестри Дью та сестри Смут, коли вони виступали по темі цієї конференції: «Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!»1. Кожна з вас, як дочка Сіону, випромінює віру та доброчесність. Моя повага та захоплення вами, юні та дорослі мої дивовижні сестри, є понад усяких меж. Будь ласка, прийміть нашу подяку за вашу віру, відданість і приклади праведності. Зобов’язання та відданість сестер цієї Церкви з самого початку були чудовою, зміцнюючою складовою частиною Церкви. Ваші випробування сьогодні відрізняються від випробувань наших предків, проте вони є реальними. Я розповідаю сьогодні про те, що це означає - бути дочкою Бога. Нова декларація Товариства допомоги починається словами: «Ми є улюбленими духовними дочками Бога». Бути дочкою Бога означає, що ви є паростками Божества, буквальними нащадками Божественного Батька, які успадковують властивості й можливості Бога. Бути дочкою Бога означає також, що ви знову народилися, змінивши свій «тілесний і занепалий стан на стан праведності»2 . Одна молода жінка дуже багато дізналася про свої надзвичайні стосунки з нашим Небесним Батьком, коли вперше залишила домівку, щоб поступити до коледжу. Пізніше, після батьківського благословення та слів його любові, вона написала: «Після болісного прощання зі своєю родиною я дуже сильно залежала від цих слів любові та підтримки. Я почувала себе самотньою та заляканою незвичним оточенням. Того ранку, перед тим, як залишити кімнату, я встала навколішки, щоб попросити про допомогу. У розпачі, я звернулася до мого Небесного Батька, щоб він дав мені сили наодинці зустрітися зі світом коледжу. Напередодні я залишила свою родину, друзів і всіх знайомих, і я знала, що потребую Його допомоги. Я отримала відповідь на свої молитви, коли розмірковувала щодо переживань від зустрічі з батьком напередодні. Коли я зрозуміла, що приїхала до коледжу не тільки з благословенням свого земного батька, на мене зійшла хвиля спокою. Я раптово відчула, що колись, не так давно, мій Небесний Батько тримав мене біля себе на своїх руках. Можливо, він дав мені пораду, підбадьорив і сказав, що вірить в мене, саме так, як це зробив мій земний батько. І в цей момент я зрозуміла, що ніколи не залишаюся без досконалої любові та нескінченної підтримки мого Батька на небесах»3. Членство у Товаристві допомоги, яке є автоматичним привілеєм кожної дорослої жінки у Церкві, створює далеко від вашого небесного дому ще один дім, де ви можете затоваришувати з тими, хто поділяє ваші вірування та цінності. Нещодавно, коли ми були в історичному місті Наву, я думав про це. Ми відвідали невеличку будівлю, де з 18 членів, 17 березня 1842 року, було створено Товариство допомоги. Через кілька днів після цього, 28 квітня 1842 року, пророк Джозеф Сміт проголосив: «Це товариство має отримувати настанови шляхом порядку, який встановив Господь через середовище тих, кого призначено бути провідниками». Потім пролунала значна та далекоглядна, пророча заява: «І зараз я відкриваю вам шлях в ім’я Господа, і це товариство буде радувати, і починаючи з цього часу знання та розум будуть литися на вас. Це початок найкращих днів для цього товариства»4. В обох храмах, в Наву та Кертленді, жінки відповіли тим, що розтовкли свої вироби з дорогоцінної китайської порцеляни для оздоблення храмових стін. З самого початку існування цього товариства, величними були його зусилля і нескінченними - його досягнення. Що таке Товариство допомоги? На мій погляд, воно зосереджується на чотирьох ідеях: 1. Це товариство сестер установлено силою Бога. 2. Товариство є місцем навчання. 3. Це організація, основна мета якої - піклування про інших. Її гасло: «Милосердя ніколи не минає». 4. Товариство допомоги є місцем, де може задовольнитися потреба жінок до спілкування. Участь у Товаристві допомоги може допомогти, як молодшим, так і більш досвідченим сестрам стати кращими дочками Бога. Ви, молодші сестри, під час зустрічі зі своїми матерями та бабусями можете відчувати, що не маєте нічого спільного з ними. Однак, як помітила 19 - річна Бетані Колард: «Якості, що їх молоді жінки починають розвивати . . . Товариство допомоги продовжує будувати та підтримувати». Вона почала «бачити добрі справи, які роблять члени Товариства допомоги» тому, що добрі справи є спільними для сестер різного віку. Насправді, вони є нитками, що єднають сестер незалежно від віку та обставин. Як сказала Бетані: «Усе це - характерні риси божественних жінок, які є праведними дочками Бога»5. Як написала Емілі Х. Вудменсі у гімні, що ми співаємо: Жіноцтву доручено ангельські справи; І їх ми, як сестри, повинні робити: Усе, що є добрим, властивим людині В ім’я всього людства вітати й любити6. Зараз деякі з ваших більш старших сестер можуть запитати: «Хіба я не прослухала кожен урок у Товаристві допомоги? Навіщо мені ходити до Товариства допомоги кожного тижня?». Відповісти на ці запитання може історія юного студента - піаніста. Його мати, бажаючи заохотити його, «купила квитки на концерт відомого польського піаніста Падеревського. Наступив вечір концерту, і мати з сином розмістилися у першому ряду. Поки мати спілкувалася з друзями, хлопчик кудись зник. Швидко прийшов час починати виставу. Єдиний промінь прожектора, крізь цілковиту темряву концертної зали, вихопив великий концертний рояль на сцені. І тільки тоді аудиторія побачила маленького хлопчика на стільці, який невинно награвав простий дитячий наспів «Блимни, блимни, маленька зіронька». У матері перехопило подих, але вона не встигла і ворухнутися, як на сцені з’явився Падеревський і швидко наблизився до рояля. Він прошепотів хлопчику - «Не зупиняйся. Продовжуй грати». А потім, нахилившись зверху, маестро простягнув свою ліву руку і почав виконувати басову партію цієї мелодії. Незабаром, обнявши хлопчика, він дотягнувся правою рукою до іншого боку клавіатури, щоб додати до мелодії швидке облігато. Разом, старий маестро та юний початківець тримали аудиторію в зачаруванні. У нашому житті, якими б недосконалими ми не були, існує Маестро, який підтримує нас і раз у раз шепоче на вухо: - «Не зупиняйся. Продовжуй грати». І якщо ми робимо так, Він підсилює і доповнює нас доки не буде зроблено справу дивовижної краси. Він прямо тут, з усіма нами, промовляє нам знову і знову: «Продовжуй грати»»7. Якщо ви й насправді знаєте все, чого б вас могли навчити, ви, напевно, потребуєте нагадування. Крім того, президент Х’ю Б. Браун сказав: «Якщо теологія може звертатися переважно до інтелекту, релігія торкається серця. . . . Теологія може існувати тільки у словах, проте релігія потребує дії»8. Дія потрібна, щоб провести у життя ваше гасло: «Милосердя ніколи не минає». Ми всі у великому боргу подяки перед Євою. У Еденському саді їй і Адаму було дано наказ не їсти з дерева пізнання добра і зла. Проте їм нагадали, що «ти можеш сам для себе обирати»9. Насправді, вибір був між їхнім зручним існуванням у Едені, де вони б ніколи не вдосконалювалися, та миттєвим переходом до смертного стану, з його характерними рисами - стражданням, випробуваннями та фізичною смертю, а також їхніми протилежностями - радощами, зростанням і можливостями вічного життя. Обмірковуючи цей вибір, нам кажуть: «І коли жінка побачила, що дерево було хорошим для їжі, . . . і дерево бажане, щоб зробити її мудрою, вона взяла від плодів його і їла, і дала також чоловіку своєму, і він їв»10. І, таким чином, почалося їхнє земне випробування і батьківство. Після того, як вибір було зроблено, Адам проголосив цей вираз вдячності: «Хай буде благословлено ім’я Боже, бо через гріх мій відкрились очі мої, і в цьому житті я матиму радість, і у плоті я знов побачу Бога»11. Після того, як вони покинули Еденський сад, Єва зробила ще величнішу, надзвичайно мудру заяву: «Якщо б не наш гріх, ми ніколи не мали б сімені і ніколи не знали б добра і зла, і радості нашого викуплення, і життя вічного, що його Бог дає усім слухняним»12. Якщо б цього не сталося через Єву, жодного з нас не було б тут. Батько Легій ділиться з нами: «Але дивись, усе було зроблене за мудрістю того, хто знає все. Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість»13. Президент Джозеф Ф. Сміт записав своє видіння духів померлих, у якому він бачив великих та могутніх і серед них - Адама і Єву. Він описав оточення, у якому побачив Єву, такими словами: «І наша славна Мати Єва з багатьма своїми вірними дочками, які жили протягом віків і поклонялися істинному й живому Богу»14. Дійсно, Мати Єва залишила тривалу спадщину, яка виливається крізь віки, щоб благословити життя усіх жінок. Як дочки Бога, ви не можете уявити божественних можливостей кожної із вас. Безсумнівно, таємною фортецею внутрішньої сили жінок є їхня духовність. У цьому вони рівні чоловікам і навіть перевершують їх, коли діють з вірою, моральністю та зобов’язаннями, будучи істинно наверненими до євангелії. Вони мають «більше віри у Господа [і] більше надії на його слова»15. Цей внутрішній духовний зміст, здається, надає їм певну здатність швидко справлятися зі смутком, труднощами та невпевненістю. Ви не можете уявити які дари й таланти має кожна з вас. Усі жінки мають привабливі риси. Я маю на увазі не привабливість моделі, а скоріше те, що йде від вашої особистості, вашої позиції та вашої виразності. Я переконую вас, щоб ви посилювали свої природні, дані Богом, жіночі дари, якими ви були так щедро благословлені. Жодна з вас не повинна бути задоволена з того, що припиняє турбуватися про свій вигляд або поведінку. У свій час президент Бригам Янг заохочував жінок отримувати освіту. Це і зараз добра порада, але я поспішаю додати: в усіх своїх здобутках не губіть своєї милої жіночості. Ви, сестри, не знаєте повного ступеня вашого впливу. Ви збагачуєте все людство. Усе людське життя починається з вас. Кожна жінка приносить у родину та в Церкву свою власну, окрему, властиву тільки їй одній силу. Бути дочкою Бога означає, що якщо ви прагнете цього, ви зможете знайти свою справжню індивідуальність. Ви знатимите, хто ви є. Це частково звільнить вас від замкнутості, але ще більше позбавить сумнівів, неспокою або тиску пильних поглядів. Вам не треба буде турбуватися - «Чи добре я виглядаю?», Чи нормально я розмовляю?», «Що люди думають про мене?» Переконаність, що ви є дочками Бога дає вам відчуття спокою у власній гідності. Це означає, що ви можете знайти силу у лікуючій любові Христа. Це допоможе вам зустріти страждання та випробування з вірою та спокоєм. Мені цікаво знати, сестри, чи ви можете повністю оцінити таланти, благословення та обдарування, які ви маєте тільки тому, що ви є дочками Бога. Це помилка, коли жінки думають, що життя починається тільки зі шлюбу. Жінка може й повинна мати індивідуальність та відчувати себе корисною, оціненою та потрібною незалежно від того, заміжня вона чи ні. Вона повинна відчувати, що може зробити для будь - якої людини щось таке, чого не може зробити жоден інший. Божі пророки неодноразово запевняли віруючих, незаміжніх жінок, що вони можуть бути піднесені. Піднесення потребує, щоб претенденти отримали таїнства та благословення запечатування, що, звичайно, означає, що вони повинні бути запечатаними з гідними носіями священства у наступному житті і зазнати втіхи від усіх благословень шлюбу. Моя двоюрідна бабуся Ада ніколи не виходила заміж. Можливо, вона вірила у головний принцип: «Коли я занепокоєна своїм незаміжнім життям, яке, здається, є моєю долею, я думаю про всіх тих чоловіків, за яких я на щастя не вийшла заміж». При будь - якому нещасному випадку вона була однією з перших лікарів - жінок штату Юта. Коли я був маленьким хлопчиком, ми разом з братами спали на закритій задній веранді нашого невеликого будинку. Одного разу я стрибав на ліжку, намагаючись відмітити, як високо я підстрибую. Я стрибнув дуже близько від стіни і розірвав частину свого обличчя цвяхом, що стирчав з неї. Я потребую пробачення за свій вигляд! Бабусю Аду покликали, щоб зашити мою рану. В інших випадках, коли ми почувалися недобре, вона давала нам касторову олію та магнезію. Вона ставила нам гірчичники, якщо ми простуджувалися. Зараз, коли я відчуваю біль або страждаю, що трапляється усе частіше, бо я стаю більш старим, я жалкую, що бабусі Ади нема зі мною, щоб підтримувати моє здоров’я. Кожного разу, коли я дивлюся у дзеркало і бачу шрам - постійне нагадування про мою зустріч з цвяхом - мене переповнює величезна любов до бабусі Ади. Вона зіграла дорогоцінну, ніжну роль у моєму житті. Від усього серця я переконую вас, сестри, які вже отримали свій ендаумент, шукати храмових благословень, миру та спокою. Храмова гідність надає величезний духовний захист навіть для тих сестер, які не мають постійного доступу до храмових благословень. У своїй нескінченній мудрості Господь вимагає: щоб увійти до храму гідні брати ще повинні володіти священством, але Він дозволяє сестрам входити туди тільки з огляду на їхню власну гідність. Кілька років тому, після відвідування храму вперше, одна сестра написала: «Яке чудове благословення існує всередині цього будинку! Мої очі, вуха та серце широко відкрилися, щоб насичуватися його ученнями. Кожною фіброю, кожною кісточкою свого тіла я відчувала реальність завіту, який я складала. Я відчувала, що стою перед Господом кожного разу, коли складала з ним завіти. Вплив Господа був такий величезний, що у мене не було бажання покидати храм після того, як закінчилася сесія. Тоді для мене стало реальністю, що я безсумнівно була у світі, але не в цьому». Через чотири тижні, коли вона пройшла крізь храм за свою матір, вона написала: «Це був ще один чудовий досвід. Я відчувала присутність своєї матері, коли проходила через сесію ендаументу, і коли було здійснено запечатування за моїх батьків, я буквально відчувала їхню присутність біля олтаря. Вплив Святого Духа у залі був таким сильним, що я залилася сльозами, коли мене запечатували з моїми батьками. Я справді відчула поєднання з ними. З того дня я відчуваю їхню присутність так близько, що здається нереальним, що вони вже пішли з цього життя»16. Як констатує гасло Товариства допомоги, ви є улюбленими дочками небесних батьків. Крім того, в одкровенні, що його дано нам через пророка Джозефа Сміта, нам сказано, що «усі ті, хто приймає Євангелію Мою, є синами і дочками у Царстві Моєму»17. І як дочки в Його царстві, ви можете бути учасницями усіх благословень євангелії. Від початку цього Розподілу, величезний внесок сестер у цю священну справу є дійсно прекрасним. Я бачу це і свідчу вам, сестри, що ніколи раніш в історії світу не було величнішої потреби у вашій праведності, вашому прикладі та ваших добрих справах, щоб рухати вперед цю святу справу. Мої любі сестри, я молюся за те, щоб у кожній з вас могли повністю розквітнути священні дари. Щоб ви досягли жіночих обдарувань духовної сили, великодушності, ніжності, милосердя та доброти для повного самовираження. Це станеться, якщо ви служитимите Господу, своїм родинам та своїм друзям. Нехай Гос-подь благословить вас на цю справу, я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Захарія 2:14. 2. Мосія 27:25. 3. «Leaving Home», Caroline Hinckley, New Era, May 1999, 35. 4. Nauvoo Relief Society minutes, 28 Apr. 1842; quoted in Andrew F. Ehat and Lyndon W. Cook, comps., The Words of Joseph Smith (1980), 118. 5. Нотатки з виступу Бетані Колард восени у штаті Айдахо. 6. «As Sisters in Zion», Hymns, no. 309. 7. Цитата з виступу Ен Вудленд восени у штаті Айдахо. 8. Conference Report, Oct. 1962, з.41. 9. Мойсей 3:17. 10. Мойсей 4:12. 11. Мойсей 5:10. 12. Мойсей 5:11. 13. 2 Нефій 2:24-25. 14. УЗ 138:39. 15. «More Holiness Give Me», Hymns, no. 131. 16. «The Glorious Moments,» Sipuao Matuauto, Ensign, Aug. 1974, 64. 17. УЗ 25:1.