Дух одкровення Президент Бойд К. Пекер Діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів Молоді святі останніх днів, приведіть своє життя до ладу! Будьте відповідальними! Будьте господарями свого життя! Візьміть владу над своїм розумом, своїми думками! Я звертаюся до наших дітей і молоді і прошу сказати своїм батькам, дідусям і бабусям посидіти тихенько і не відволікати вас хвилину - другу, поки ми будемо говорити. Я хочу передати вам те, чого сам навчивсь від свого брата, і що стало мені щитом і захистом. Я згадував про це і раніше, але не настільки детально, як я збираюся зробити це сьогодні. Я закінчив льотну школу і пришпилив до мундиру свої «срібні крильця» за два дні до свого двадцятиріччя. Пізніше мене призначили у Ленглі Філд, штат Вірджінія, бути другим пілотом бомбардувальника Б-24, у складі екіпажу, який було підготовлено для використання нової секретної зброї - радару. Мій брат, полковник Леон К. Пекер, служив у Вашингтоні, в Пентагоні. Ще пілотом літака Б-24 він здобув багато військових нагород і дослужився до бригадного генерала військово - повітряних сил. Поки я був у Ленглі Філд, війна в Європі скінчилася, і ми отримали наказ перебазуватися на Тихоокеанський театр військових дій. Я провів з Леоном кілька днів у Вашингтоні перед відбуттям на фронт. Він розповідав мені про те, чого навчився під вогнем. Він літав з Північної Африки; з літаків, що літали туди, уціліло небагато. 16 квітня 1943 р. він вів свій бомбардувальник Б-24 до Англії після рейду по Європі. Його літак, що носив ім’я Новобранець, було серйозно пошкоджено зенітною артилерією, і він відстав від решти літаків. Вони залишилися одні і летіли під шаленим вогнем винищувачів. Ось його скупі спогади про це: «Третій двигун димить, стійку вибито. Четвертий паливопровод перебито. Кабелі правого елерону і стабілізатора перебито. Рулі частково заклинило. Рацію розбито. Величезні дірки в правому крилі. Закрилки розбито. Вся задня частина фюзеляжа в дірках. Гідравлічну систему перебито. Задню турель розбито». В «Історії Восьмої повітряної армії», виданій два роки тому, один з членів екіпажу детально описує той політ1. Один мотор палав, інші три вже не працювали. Вони втрачали висоту. Спрацював аварійний сигнал «залишити літак». Бомбометальник, єдиний член екіпажу, який міг це зробити, вистрибнув з парашутом над Ла - Маншем. Пілоти залишили свої місця і попрямували до бомбового відсіку вистрибувати. Раптом Леон почув перебої й тріск у моторі. Він прожогом кинувся на своє місце, аби видавити з двигуна останнє і дотягнути до англійського узбережжя. Невдовзі двигун замовк, і літак зустрівся з землею. Гребнем пагорба зрізало шасі. Літак проорав крізь дерева і розвалився. Фюзеляж було забито уламками і землею. Дивно, але всі вижили, хоч декого і було серйозно поранено. Бомбометальника не було, але він, мабуть, врятував нам життя. Коли повалив дим і винищувачі побачили парашут, вони перестали нас атакувати. Для Леона це була не єдина аварійна посадка. Тоді у Ленглі він сказав мені, як йому вдалося не втратити самовладання під вогнем. «У мене є улюблений гімн, - і він назвав його, - і в тяжку годину я подумки співав його, і це давало мені віру і впевненість, що підтримували мене». Він виклав мені цей урок, і я відправився на передову. Навесні 1945 року мені довелося випробувати Леонову науку. Коли ми прибули на Філіппіни, війна на Тихому океані вже скінчилася, і ми отримали наказ летіти до Японії. Одного дня ми вилетіли з аеродрому Ацугі, поблизу Йокогами на бомбардувальнику Б-17, маючи завдання летіти на Гуам, де мали сісти по сигнальних вогнях. Провівши у повітрі дев’ять годин, ми безнадійно заблукали і стали знижуватися крізь хмари. Радіозв’язок не працював. Як виявилося, ми потрапили у тайфун. Ми летіли над океаном на малій висоті, виконуючи схематичний пошук. У цій відчайдушній ситуації я згадав слова свого брата. Я знав, що можна молитися і навіть співати подумки. Через якийсь час ми перелетіли через скелясту гряду, що виступала з води. Чи то були Маріанські острови? Ми стали облітати їх. Незабаром показався острів Тініан, де й ми сіли, коли в баках пального залишалося буквально на лічені секун-ди. Під час пробігу всі двигуни одни за одним заглохли. Я пізнав, що й молитва, і музика можуть бути дуже приватними і дуже особистими. І хоч та подія була драматичною, глибше розуміння цінності Леонового уроку прийшло пізніше, у щоденному житті, коли мені доводилося стикатися з тими самими спокусами, з якими ви, молоді люди, стикаєтеся тепер. Минали роки, і я відкрив для себе, що контролювати думки можна, хоч це і нелегко, якщо дати їм напрям. Можна замінити думки, що несуть спокусу, гнів, розчарування чи страх, кращими думками - через музику. Я люблю духовну музику Церкви. Гімни Відновлення несуть натхнення й захист. Я також знаю, що є музика, що руйнує духовність: вона погана і небезпечна! Молоді люди, облиште її! Я також знаю, чому Леон казав своїм дітям: «Пам’ятайте, коли ви біля цілі, вогонь зеніток найсильніший». Думки - це внутрішні промови. Чи розумієте ви, чому в Писаннях сказано: «Нехай доброчесність безперервно прикрашає твої думки», і чому обіцяно, що за цієї умови наша «впевненість зміцниться у присутності Бога; і учення священства проллються на [наші душі], наче роси небесні» і тоді «Святий Дух буде [нашим] постійним супутником»2. «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив»3. Молоді люди, голос Духа можна швидше відчути, ніж почути. Ви можете ще змалку навчитися розпізнавати роботу Святого Духа. Багато місць у Писаннях допоможуть побачити, як саме доб-ро впливає на розум, і як саме зло скеровує людину, якщо людина сама це допустить. Ця боротьба - безкінечна. Але запам’ятайте ці рядки: Вся вода на цьому світі Божім Попри простір свій і глибину І човна втопити неспроможна, Не знайшовши в ньому щілину.   Не зашкодять сили найчорніші І не звабить найпідліший гріх, Якщо тільки сам їх не пропишеш У кімнатах внутрішніх своїх4. Коли ви навчитеся контролювати свої думки, то перебуватимете в безпеці. Ось що робить один мій знайомий: кожного разу, коли негідна думка намагається ввійти в його розум, він легенько торкається своєї обручки, і це немовби розриває коло. Він довів цей спосіб відключатися від небажаних думок та ідей майже до автоматизму. Я не можу не згадати ще одну деталь тієї зустрічі з братом у Вашин-гтоні. Він мав повести бомбардувальник Б-25 до Техаса, взяти там дещо на борт і повернутися до Вашингтона наступного дня. Я полетів разом з ним. Більше ми разом не літали. Минуло багато років, і мене вшанував нагородою державний університет Вебера, який ми обидва закінчували. У студентські роки він входив до складу студентського активу. Я мав їхати у Південну Америку, і він погодився бути присутнім на бенкеті й прийняти ту нагороду замість мене. Виступаючи на церемонії нагородження, він розповів історію, яка складалася з реальних фактів і художнього вимислу. Він сказав, що тоді в Техасі, коли ми зарулили на злітну смугу і були готові до зліту, він передав мені по рації: «Побачимося угорі - якщо ти туди збираєшся!» Після цього він сказав присутнім на бенкеті, що, ставши Генеральним Авторитетом Церкви, я час від часу перевіряв його поведінку, кажучи: «Побачимося угорі - якщо ти туди збираєшся!» Що ж, Леон зміг. Тепер він там, де одного дня збираюся бути і я. Молоді святі останніх днів, приведіть своє життя до ладу! Будьте відповідальними! Будьте господарями свого життя! Візьміть владу над своїм розумом, своїми думками! Якщо серед ваших друзів є такі, що недобре впливають на вас, зробіть зміни, навіть перед лицем самотності, навіть якщо вас роблять вигнанцем. Якщо ви вже припустилися серйозних помилок, є способи виправити їх, так що зрештою буде так, нібито цього і не було ніколи. Інколи провина контролює наші думки і бере нас у полон наших думок. Наскільки нерозумно залишатися у в’язниці, коли двері відчинені. Але не кажіть собі, що гріх є неважливою річчю. Це не допоможе. Допоможе покаяння. Візьміть на себе відповідальність за себе. Як це прекрасно - бути святим останніх днів у цей чудовий, неспокійний час. Павло казав юному Тимофію: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує»5. Луїзі Мей Алкотт було тільки чотирнадцять, коли вона написала: Цариця я, але мені Ускладнюють життя Примхливі піддані мої - Думки і почуття. Не прагну я чужих вінців, Не проти плоті рать, А за монархію душі Я буду воювать.6 Ви можете це зробити - ви повинні це зробити. Наше майбутнє залежить від вас, молоді люди. Що ж, оце я й хотів передати вам як пораду. А тепер розбудіть своїх батьків і скажіть їм, що тепер знаєте, як допомогти собі стати досконалими. Можливо ви не будете абсолютно досконалими, але ви зможете наблизитися до досконалості на прийнятну відстань. Ось вам приклад для підняття духа. Учитель, пояснюючи суть однієї теорії, поставив таке запитання: «Якщо ви пройдете з листом у руках половину відстані до поштової скриньки і зупинитеся, потім - половину відстані, що залишилася, потім ще половину і так далі, чи ви в теорії коли - небудь дістанетеся скриньки? Один розумний учень сказав: «Ні, але ви підійдете достатньо близько, аби вкинути у скриньку ваш лист». Молоді люди, ви підійдете до досконалості настільки близько, щоб ваше життя було сповнено задачами і турботами, натхненням, щастям і вічною радістю. Господь пообіцяв: «Я не кину вас сиротами, - Я прибуду до вас»7. «Я скажу тобі у твоєму розумі й у твоєму серці, через Святого Духа, який зійде на тебе і який буде жити у твоєму серці. . . . Це є дух одкровення. . . . Отже, це є твій дар; покладайся на нього, і будеш ти благословенним, бо він визволить тебе»8. Нехай Бог благословить вас. Сьогодні ви співали нам: «Я знаю, хто я. Я знаю Божий план»9. Колись ви зможете свідчити своїм онукам, а вони - своїм, а ті - наступному поколінню і далі. Подивіться в майбутнє. Вас чекає довге життя. Довге, довге майбутнє чекає цю Церкву, дітей, молодь, усіх нас - святих останніх днів. І я свідчу вам, молоді люди, що Ісус є Хрис-тос, Син Божий. Я вже дідусь і прадідусь, і я знаю, як сильно ми любимо вас. Як же сильно ми любимо вас, як же сильно вас люблять у цій Церкві, і я прикликаю благословення Господні на вас тепер, коли перед вами відкривається чудове життя молодих святих останніх днів. Я роблю це як Господній слуга і в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. See Gerald Astor, The Mighty Eighth: The Air War in Europe Told by the Men Who Fought It (1997). 2. УЗ 121:45-46. 3. Іоанн 14:26. 4. Author unknown, «All the Water in the World,» in Best-Loved Poems of the LDS People, ed. Jack M. Lyon and others (1996), 302. 5. 1 Тимофію 4:12. 6. Louisa May Alcott, «My Little Kingdom,» Louisa May Alcott - Her Girlhood Diary, ed. Cary Ryan (1993), 8-9. 7. Іоанн 14:18. 8. УЗ 8:2-4; курсив додано. 9. «The Church of Jesus Christ,» Children's Songbook, 77.