Єпископ і його радники Президент Бойд К. Пекер Діючий Президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів Церква не більша за приход. . . . Усе, що нам необхідно, аби бути викупленими, зосереджено в приході, за винятком лише храму - і сьогодні храми наблизилися до всіх нас, як ніколи раніше. Вчора ввечері на сесії священства Президент Хінклі вшанував єпископів, благословив їх і дав настанови. Згідно з правилом двох свідків, яке вчора пояснив нам старійшина Оукс, я виступаю в ролі другого свідка. Багато років тому я служив у вищій раді колу разом з Емері Уайтом. Протягом десяти років Емері служив єпископом сільського приходу в Харпері. Його жінка Люсіль була президентом Товариства допомоги колу. Люсіль розповіла мені, як одного весняного ранку до них у двері постукав сусід і запитав, чи є Емері вдома. Вона відповіла, що Емері оре в полі. Тоді сусід з великою стурбованістю сказав, що вранці, проходячи полем, він бачив коней Емері на незакінченій борозді. Повід кинуто на плуг. Емері там не було. Сусід спершу не дуже цим переймався, але значно пізніше, знову йдучи полем, він побачив, що коні стоять на тому самому місці. Він переліз через огорожу і пішов до коней. Емері він там не знайшов. Сусід поспішив до їхнього будинку, щоб довідатися у Люсіль, що сталося. Люсіль спокійно відповіла: «О, не турбуйтеся. Безсумнівно, у когось щось трапилося, і до нього звернулися, як до єпископа». Образ тих коней, яких залишили в полі на довгий час, символізує відданість Церковних єпископів та їхніх радників, які стоять пліч-о-пліч з ними. Кожний єпископ і кожний радник, образно кажучи, залишає своїх коней на незакінченній борозді, якщо комусь потрібна допомога. За ці роки я неодноразово проходив тим полем. Воно стало нагадуванням про жертвування й служіння тих, кого покликано служити в єпископатах приходів, їхніх жінок, сім’ї, без допомоги яких вони б не могли служити. Нещодавно я стояв на тому полі в недільний ранок. Я дивився на будинок, що стояв на тлі передгір’я. В тому будинку Емері й Люсіль виховували своїх дітей. Разом з іншими скаутами, я ходив у гори з єпископом Уайтом. В дорозі Емері навчав нас на кожному кроці. «Єпископ, - писав Павло Тимофієві, - має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати».1 Ці слова здібний навчати мають особливе значення. Здібний означає «схильний, готовий, підготовлений». У цілому світі немає нічого подібного до чину єпископа в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Після батьків єпископ має найкращу нагоду навчати й організовувати навчання найважливішим речам. Єпископ має чудову нагоду навчити батьків їхнім обов’язкам; а тоді нехай вони самі навчають своїх дітей. Єпископ несе відповідальність за молодих чоловіків - носіїв Ааронового священства, а також за молодих жінок. Він отримує десятину і пожертвування і несе за них відповідальність. Він відповідає за мирські справи Церкви, він має визначати, хто серед членів Церкви є бідним; він також має багато інших обов’язків. Єпископ має «судити своїх людей свідченням праведних і з допомогою своїх радників, у відповідності з законами царства, переданими пророками Божими».2 Він має судити, чи гідні вони отримання обрядів і покликання на служіння. Він має радити і поправляти, він має проповідувати євангелію своїй пастві - особисто кожному й усьому загалу. У всьому цьому він повинен навчати євангелії Ісуса Христа - Розп’яттю, Спокуті, Воскресінню, Відновленню. Я чув, що це служіння описують як добровільне, тому що ні єпископ, ні його радники не отримують платні за свою роботу. Вони також сплачують десятину й пожертвування і присвячують нескінченні години своєму покликанню. Вони отримують платню лише у вигляді благословень, як і ті, хто служить поруч з ними. Але ніхто добровільно не стає єпископом і не прагне цього, в точному розумінні цього слова. Чоловіка покликають бути єпископом, його «покликано Богом через пророцтво». Тоді його висвячено й призначено «рукопокладанням тих, хто має повноваження, щоб проповідувати Євангелію і виконувати її обряди».3 Чоловіка висвячують на єпископа, тобто на чин у священстві; тоді його призначають і дають ключі, щоб він головував у приході. Він і два його радники складають єпископат - одне з багатьох президентств, що існують у Церкві. Висвячений на єпископа, він залишає за собою цей чин на все життя. Коли його відкликають із чільної посади в приході, його висвячення переходить в резерв. Якщо його знову покликано здійснювати керівництво у приході, його попереднє висвячення активізується. Коли його відкликано, воно знову переходить у резерв. Невід’ємною частиною висвячення на єпископа є право і обов’язок керуватися натхненням. Єпископ має силу знати через Духа, що робити. Одкровення є загальною для всіх єпископів властивістю. Єпископами стають люди різних рівнів культури і професій. Вони мають неоднаковий досвід і вік; вони різні як особистості, але мають однакове право на духовний провід. Багато років тому один мій друг проводив дослідження у сфері консалтінгу й управління у великому університеті, де його науковим керівником був відомий науковий авторитет. Цей професор скоро зацікавився цим неординарним, розумним молодим чоловіком, святим останніх днів. Він привернув його увагу в той час, коли той виконував дослідження, необхідні для набуття докторського ступеню. Він вибрав темою своєї дисертації мормонських єпископів. Усе йшло чудово, аж доки він не став описувати висвячення єпископів, силу проникливості і право єпископів на духовний провід. Його докторський комітет вирішив, що таким посиланням не місце в науковій праці, і вони наполягали, щоб він відмовився від них. Він сподівався, що йому дозволять сказати хоча б, що святі останніх днів вірять, що єпископ має духовну інтуїцію. Але комітет не дозволив йому навіть цього, бо їм здавалося, що такий суто духовний елемент буде вкрай недоречним у докторській дисертації. Йому сказали, що з деякими купюрами - особливо це стосувалося одкровень - його дисертацію буде видано, і репутацію підтримано. Він зробив усе, на що спромігся. У дисертації було замало про Духа, щоб задовільнити його, і забагато, щоб бути повністю прийнятним для налаштованих на мирську хвилю професорів. Але він отримав свій ступінь. Я запитав мого друга, що саме для нього було найважливішим у його дослідженні єпископів. Він відповів: «Я пізнав, що мантія священства набагато вища за інтелект. Священство є силою скеровувати». Не майте сумніву, що проста душа, покликана з-поміж членів Церкви бути єпископом, може надати вам натхненну пораду або поправити вас, спираючись на натхнення. На жаль, дехто з тих, кому можна було б надати ефективну допомогу, не мають великого бажання радитися з єпископом, в той час як інші, здається, і хвилини не можуть прожити без поради й заспокоєння і почуваються знехтуваними, якщо їх не опікують постійно. Єпископи отримують натхнення. Кожному з нас вільно прислухатися до поради наших провідників або відкидати її, але ніколи не зневажайте пораду вашого єпископа, почуту з кафедри, або в приватній бесіді, і ніколи не відмовляйтеся від покликання, що він його передає вам. Життя в цьому світі може бути нелегким, і в якійсь мірі воно може бути навіть важчим у Церкві. Елайза Р. Сноу написала: Не думай, діставшись Сіону, Що все неприємне пішло, Що кригу невдач розтопило Щасливе весняне тепло: Сіон, наче в тиглі плавильнім, Від бруду очистить святих, Полову й непотріб відділить Від крапель душі золотих. Не думай, діставшись Сіону, Що будуть тебе наглядать, Неначе маленьку дитину, І з ложки тебе годувать. О ні, нас чекає робота - Утвердити Божий Закон І чесним і мужнім служінням Востаннє зібрати Сіон.4 Коли ми потребуємо допомоги, єпископ надасть її, але будьте обачливими, щоб не забирати в нього надмір часу. Єпископів час і сили обмежені. Члени єпископату мають заробляти на життя і проводити час у власному сімейному колі. Нас часто запитують, як таке відносно невелике число апостолів у Першому Президентстві і Кворумі Дванадцятьох може управляти Церквою, яка має тепер понад 10 мільйонів членів. Насправді Церква не більша за приход. У кожного єпископа є радники. Він носить особливу мантію чільного первосвященика приходу. Є інші первосвященики, і є президентство старійшин. Є достатнє число провідників допоміжних організацій і вчителів. Коли ми служимо слухняно, завжди охоче, наша плата, подібно до єпископової, приходить у вигляді благословень. І хоч би Церква зросла аж до ста мільйонів (що безсумнівно буде!), вона й тоді не стане більшою за приход. Усе, що нам потрібно, аби бути викупленними, зосереджено в приході, за винятком лише храму - і сьогодні храми наблизилися до всіх нас, як ніколи раніше. Кілька приходів об’єднано під дахом колів, а філії - під дахом округів. Президентства колів і округів, вища рада та інші провідники навчають єпископати й тих, хто служить поруч з ними. Ця організація, що її встановлено по всьому світі, є наслідком Відновлення євангелії Ісуса Христа. Це чудо безкорисливого служіння стало можливим завдяки особистим свідченням про Викупителя. Одкровення, отримані при встановленні цієї системи, не припинилися, бо метою всієї системи є захист сімей. Сім’ї групуються в приході або філії. Обов’язком єпископа є нагляд за тим, щоб кожна сім’я була запечатана завітами, що простягаються за край смертного життя, щоб кожний був у безпеці і був щасливим. Ця система спрацьовує найкраще, коли єпископ розуміє, що найбільшу відповідальність несуть у Церкві батьки. Хоча єпископа інколи називають «батьком приходу», ми маємо пам’ятати, що його не покликано виховувати дітей у своєму приході. Наші посібники стверджують: «Батьки мають найпершу відповідальність за добробут своїх дітей.5 Єпископат та інші приходські провідники підтримують, але не замінюють їх у виконанні цього обов’язку».6 «Кворуми, допоміжні організації, програми й заходи Церкви мають укріплювати й підтримувати сім’ю. Вони повинні розвивати орієнтовані на євангелію сімейні заходи, а не змагатися з ними».7 Перше Президентство нещодавно звернулося до Церкви з цим посланням: «Дім є основою праведного життя, і ніщо інше не може замінити його у здійсненні життєво важливих функцій у виконанні цього даного Богом обов’язку. . . . Незалежно від того, наскільки гідними й доречними можуть бути інші вимоги або заходи, не можна дозволити, щоб вони відсунули вбік божественно визначені обов’язки, що їх можуть належно виконати тільки батьки і сім’ї».8 Сім’ї, як і приходи, можуть мати різний кількісний і якісний склад. Час іде, і одне покоління змінює інше. Немовлята народжуються, дорослішають, стають батьками, а потім дідусями й бабусями. Сім’я розділяється на ще кілька сімей. Приходи зростають і також відбувається розділення. Число приходів і сімей зростає. Що б не відбувалося в світі, яких би вершин цивілізованості або глибин розпусти не сягало суспільство, план залишається незмінним. Церква зростатиме, допоки не заповнить усю землю. Але й тоді вона буде не більшою за приход. У Церкві ми знаходимо заходи й нагоди для спілкування, обряди й висвячення, завіти й угоди; тут кожному з нас допомагають змінитися й підготуватися до піднесення. Вона створена за небесним зразком, бо жодний смертний розум не зміг би створити його. Тепер і завжди прості люди залишатимуть своїх коней на незакінченій борозді, кинувши повід на плуг, коли комусь потрібна допомога. Жінки й діти служитимуть поруч з ними і підтримуватимуть їх, маючи в своєму арсеналі істину, знайдену в книгах одкровень, серед яких дорогоцінним каменем є Книга Мормона, яка свідчить про Христа, про Спокуту, про Його Воскресіння; і я свідчу про Нього. Під дахом приходу, під захистом відкритого Ним плану, ми і наші сім’ї будемо в безпеці. В ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. 1 Тимофію 3:2. 2. Див. УЗ 58:18; курсив додано. 3. Уложення Віри 1:5. 4. «Think Not, When You Gather to Zion,» Hymns [1948], number 21, verses 1, 3. 5. Див. УЗ 68:25, 28. 6. Церковна Книга інструкцій, Книга 2: Священство і допоміжні організації [1998], 178. 7. Церковна Книга інструкцій, Книга 2, 299. 8. First Presidency letter, 11 Feb. 1999, cited in Church News, 27 Feb. 1999, 3.