Як незгасиме полум’я Старійшина М. Рассел Баллард З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Реальним є одне - заповіді не змінилися . . . Добро залишилося добром. Зло залишилося злом і не має значення, наскільки вдало воно маскується світськими умовностями і політичною добропорядністю. Брати і сестри, ці два дні були надихаючими, і я маю надію, що мій виступ також зробить внесок до настанов і духу цієї Генеральної конференції. Іноді я маю привілей виконувати обряд в храмі, під час якого двоє гідних молодих людей вступають в шлюб і запечатуються у домі Господа. Це завжди особливий час для членів сім’ї і друзів. Тоді відчувається приємне поєднання земного щастя і вічної радості, що відображається у наповнених сльозами очах матерів, які усім серцем молилися про те, щоб цей день настав. Ви бачите це в очах у батьків, які вперше за довгі місяці можуть думати про щось інше, крім того, як заплатити за весілля. Але найбільше ви бачите це в очах у цнотливих нареченої і нареченого, які залишилися вірними навчанням євангелії, не піддавшись спокусам світу. Це особливе почуття, яке дійсно існує і доступне всім, хто залишилися чистими, незаплямованими і цнотливими. Занадто багато наших молодих чоловіків і жінок піддаються натиску світу, сповненого поганих ідей і аморальної поведінки. Люцифер веде жорстоку війну за серця і душі, як молодих, так і старих, і втрат у цій війні становиться дедалі більше. Моральні норми світу, змінюються, як дюни під натиском вітру у пустелі. Те, про що раніше і не чули, або те, що не було прийнятним, зараз є звичайним. Точка зору світу змінилася так сильно, що ті, хто вибирають вірність традиційним нормам моральної поведінки, вважаються диваками, ніби їм необхідно знайти виправдання своєму бажанню дотримуватись заповідей Бога. Але певним є одне - заповіді не змінилися. Нехай ніхто не помиляється з цього приводу. Добро залишилося добром. Зло залишилося злом і не має значення наскільки вдало воно маскується світськими умовностями і політичною добропорядністю. Ми віримо у цнотливість до шлюбу і повну вірнісь у ньому. Така норма - це абсолютна норма істини. Вона не змінюється від опитування громадської думки і не залежить від ситуації та обставин. Немає необхідності обговорювати цю або інші норми євангелії. Але існує крайня потреба у тому, щоб батьки, керівники і вчителі допомагали нашій молоді навчатися розуміти, любити, цінувати норми євангелії і вчитися жити за цими нормами. Батьки і молодь повинні разом захищатися від розумного і хитрого супротивника. Ми повинні бути такими ж відданими, дієвими і непохитними у наших намаганнях жити за євангелією, як і він у його намаганнях знищити її і нас. Перед нами стоїть величезне завдання. У небезпеці знаходяться вічні душі тих, кого ми любимо. Я хотів би запропонувати чотири шляхи, які допоможуть зробити наш дім фортецею віри і, особливо, приготувати нашу молодь, щоб вона була чистою, цнотливою і повністю гідною увійти в храм. Перший - це знання євангелії. Саме головне знання, яке в мене є і яке має силу змінити життя - це знання, що ми дійсно діти Бога, нашого Вічного Батька. Це не тільки доктринальна істина, це знання є духовно необхідним. Спаситель у своїй могутній молитві за своїх учнів казав: «Життя ж вічне - це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Іван 17:3). Пізнати Небесного Батька і зрозуміти наш родинний зв’язок з ним як нашим Батьком і нашим Богом - це знайти зміст у цьому житті і надію на прийдешнє життя. Наші сім’ї повинні знати, що він справді існує, що ми дійсно його сини і дочки і спадкоємці всього, що в нього є, зараз і назавжди. Члени сім’ї, захищені цим знанням, не будуть шукати диявольських відхилень, а скоріш будуть дивитися на Бога і жити (див. Числа 21:8). Нам необхідно якимось чином вселити в наші серця сильне свідчення про євангелію Ісуса Христа, яке було у наших попередників-піонерів. Згадайте про той час, коли Наву було захоплено ворогами Церкви у вересні 1846-го і те, в яких нестерпних умовах були святі у своїх таборах. Коли звістка дійшла до Уінтер Квотерс, Бригам Янг відразу скликав усіх братів. Після того, як він пояснив ситуацію і нагадав про завіт, який було складено у храмі в Наву, що жодної людини, яка бажала йти, незалежно від того, якою бідною вона б не була, не буде залишено позаду, він дав таке чудове завдання: «Зараз - час для праці, - сказав він. - Нехай вогонь завіту, який ви склали у Домі Господа, горить у ваших серцях, як незгасиме полум’я. . . .» (Journal History of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 28 Sept. 1846, 5; emphasis added). Через декілька днів, незважаючи на майже злиденні умови в Уінтер Квортерс, багато фургонів котилося на схід, щоб допомогти святим, у таборах які залишилися на берегах річки Міссісіпі. Ми часто чуємо про страждання і жертви, які витримали ці ранні святі, і запитуємо себе: «Як вони могли це зробити? Що дало їм таку силу?» Частина відповіді знаходиться у могутніх словах Президента Янга. Ті ранні Святі Останніх днів склали завіт з Богом, і той завіт горів, як незгасимий вогонь у їхніх серцях. Іноді у нас є спокуса жити так, як нам зручніше, а не так, як того вимагає наш завіт. Жити за нормами євангелії, захищати істину і свідчити про Відновлення - це не завжди зручно. Ділитися євангелією з іншими - це, як правило, незручно. Нам не завжди зручно прийняти покликання у Церкві, особливо якщо для служіння в ньому нам потрібно активно розвивати свої здібності. Можливості сповнити змістом своє служіння іншим, як ми зобов’язалися це робити, рідко з’являються у зручний час. Але у зручному житті немає духовної сили. Сила приходить, коли ми дотримуємось наших завітів. Дивлячись на життя цих ранніх святих, ми бачимо, що їхні завіти були головною силою в їхньому житті. Їхній приклад і свідчення були достатньо сильними, щоб вплинути на покоління за поколінням їхніх дітей. Коли наші діти підростають, батькам необхідно більш прямо і відверто навчати їх про те, що є прийнятним, а що ні. Батьки повинні навчати дітей уникати будь-яких порнографічних фотографій чи історій. Дітям і молоді необхідно знати від батьків, що порнографія будь-якого виду - це інструмент диявола; і якщо хтось цікавитиметься нею, то вона матиме силу стати для цієї людини пристрастям, притупити і навіть знищити її дух. Їх треба навчати не вживати вульгарну мову і ніколи не вживати імені Господа даремно. Почуті вульгарні жарти ніколи не повинні повторюватись. Навчайте членів сім’ї ніколи не слухати музику, яка оспівує чуттєвість. Відверто розмовляйте з ними про секс і про навчання євангелії щодо цнотливості. Нехай це знання буде одержано від батьків удома і правильним шляхом. Усі члени сім’ї повинні знати правила і бути зміцненими духовно, щоб дотримуватись їх. А коли зроблено помилки, то необхідно зрозуміти і прийняти чудову Спокуту Господа Ісуса Христа, щоб через повний і іноді важкий процес покаяння, можна було отримати прощення та постійну надію на майбутнє. Ми ніколи не повинні припиняти наші особисті та сімейні пошуки вічного життя. На жаль, сьогодні у світі занадто багато батьків зреклися відповідальності щодо навчання своїх сімей цим цінностям та іншим настановам Церкви, вважаючи, що це зробить хтось інший: друзі, школа, керівники та вчителі Церкви, або навіть засоби масової інформації. Кожний день наші діти навчаються, наповнюючи їх розум і серця досвідом та відчуттями, які глибоко вплинуть на їхню систему особистих цінностей. Брати і сестри, ми повинні навчати один одного і поступово вселяти все більшу віру в наші серця, щоб зміцнитися мужністю, необхідною для дотримання заповідей у все більш злочестивому світі. Ми повинні так глибоко навернутися до євангелії Ісуса Христа, щоб вогонь завіту горів у наших серцях, як незгасиме полум’я. А з такою вірою ми будемо робити все необхідне, щоб залишатися вірними і гідними. Другий - це спілкування. Нема нічого більш важливого у відносинах між членами сім’ї, ніж відверте, чесне спілкування. Це особливо стосується батьків, які намагаються навчати своїх дітей принципам і нормам євангелії. Здатність радитися з нашою молоддю або уважно вислуховувати що їх турбує, що є більш важливим, - це основа, на якій будуються успішні стосунки. Часто те, що ми можемо побачити в очах і відчути у нашому серці, скаже набагато більше, ніж те, що ми чуємо або кажемо. Настанова дітям: ніколи не виявляйте неповаги до ваших батьків. Ви також повинні навчитися слухати, особливо порад ваших батьків і підказок Духу. Ми повинні шукати і використовувати ті особливі навчальні моменти, які постійно з’являються в нашому сімейному житті, і ми маємо вирішити зараз, що кожного понеділка будемо проводити домашній сімейний вечір. Є особливі моменти спілкування через регулярну сімейну молитву і сімейне вивчення священних писань. Священні писання допоможуть визначити сімейні цінності і цілі, а їх сумісне обговорення допоможе членам сім’ї навчитися бути впевненими, духовно сильними і самостійними. Це потребує часу і тому нам необхідно обговорити скільки телебачення, кінофільмів, відеофльмів, відеоігр, часу на Інтернеті та занять поза домом можна буде дозволити. Третій - це втручання. Це обов’язок батьків - втручатися, коли вони бачать, що зроблено неправильний вибір. Це не означає, що батьки забиратимуть у дітей дорогоцінний дар свободи вибору. Вибір того, що дітям робити, як себе поводити і у що вірити - завжди належатиме їм, бо свобода вибору - це дар від Бога. Але як батьки, ми повинні бути певними, що вони розуміють правильну поведінку і наслідки неправилього вибору. Пам’ятайте, такої речі, як протизаконна цензура вдома не існує. Фільми, журнали, телебачення, відеофільми, Інтернет і інші засоби масової інформації - це тільки гості у нас вдома і вони повинні запрошуватись тільки тоді, коли вони є придатними для сімейного відпочинку. Зробіть ваш дім гаванню миру і праведності. Не давайте дозволу злочестивим впливам заразити ваше особисте, неповторне духовне оточення. Будьте добрими, уважними, ніжними і тактовними у своїх словах і ставленні один до одного. Тоді сімейні цілі, основані на нормах євангелії, допоможуть приймати гарні рішення. Цей принцип також стосується вас, єпископи, вчителі та інші керівники в Церкві, у вашій допомозі сім’ям. Ви не повинні залишатися бездіяльними, коли ті, за кого ви відповідаєте, роблять неправильний моральний вибір. Коли молода людина має зробити важливий моральний вибір у житті, майже завжди є хтось: один з батьків, керівник або вчитель, хто міг би допомогти, втрутившись з любов’ю і добротою. Четвертий - це приклад. Так само, як і втомленому моряку важко знайти шлях через непройдені моря без допомоги компасу, так дітям і молоді майже неможливо знайти шлях у морях життя без керуючого світла гарного прикладу. Ми не можемо чекати, що вони уникнуть помилок, якщо вони бачитимуть, як їхні батьки ідуть на компроміс і не живуть за євангелією. Ми - батьки, вчителі і керівники - маємо подавати незабутній особистий приклад праведної сили, мужності, пожертвування, безкорисливого служіння та самоконтролю. Ці якості допоможуть нашій молоді триматися за жезл із заліза, якою є євангелія, і залишитися на тісній і вузькій дорозі. Я бажав би, щоб наша зосередженість на знанні, спілкуванні, втручанні та прикладі завжди мала результатом досконалу сім’ю з досконалими дітьми, які завжди живуть за нормами євангелії. Та, на жаль, це не так. Але сім’ї, які знають, навчають і живуть за принципами євангелії, краще вбережуть себе від болю серйозних помилок. Коли у нас є довготривала звичка добре спілкуватись і в поведінці ми завжди є гарним прикладом, то сумісне обговорення особистих проблем і проведення необхідних змін, що благословлять кожного члена сім’ї, будуть набагато легшими. Давайте послухаємо цю важливу пораду царя Веніямина: «І нарешті, я не можу сказати вам про все те, коли ви можете вчинити гріх; бо є різні шляхи і засоби, а саме, їх так багато, що я не можу перелічити їх. Але ось що я можу сказати вам, якщо ви не будете стежити за собою, і вашими думками, і вашими словами, і вашими ділами, і не будете виконувати заповідей Бога, і не продовжуватимете вірувати в те, що ви чули про пришестя нашого Господа, аж до кінця вашого життя, тоді ви повинні загинути. І ось, о людино, пам’ятай, і не загинь» (Мосія 4:29-30). Мої брати і сестри, хай Бог благословить кожного з нас, щоб вогонь наших завітів горів у наших серцях, як незгасиме полум’я. Давайте будемо готові духовно відновити наші священні завіти, коли причащаємось, щоб ми вшановували Господа і з радістю робили все, що в наших силах у ці самі захоплюючі і прекрасні дні для побудови його Церкви через зміцнення наших сімей, це моя смиренна молитва в ім’я Ісуса Христа. Амінь.