Ви спасенні? Старійшина Даллін Х. Оукс З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Святі останніх днів вживають слова «спасенний» чи «спасіння» принаймні у шести різних значеннях. Що ми відповідаємо, коли нас запитують: «Ви спасенні?» Це питання, таке розповсюджене у розмовах деяких християн, може здивувати членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, тому що ми так не говоримо, як правило. Ми більше говоримо про «спасенного» чи «спасіння» як про майбутню подію, а не як про те, що вже відбулося. Хороші християни інколи додають різне значення до змісту деяких ключових євангельських термінів, як наприклад спасений чи спасіння. Якщо ми відповідатимемо відповідно до того, що той, хто запитує, можливо, має на увазі під нашим «спасінням», то наша відповідь повинна бути «так». Якщо ж ми відповімо відповідно до багатьох значень, які ми надаємо словам спасенний чи спасіння, то відповідь може бути «так» або «так, але за певних умов». І Як я розумію, добрі християни тлумачать, що ми «спасенні» тоді, коли щиро проголошуємо або визнаємо, що прийняли Ісуса Христа як нашого особистого Господа і Спасителя. Це значення спирається на слова апостола Павла, який учив християн у свій час: «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Римлянам 10:9-10). Для святих останніх днів слова «спасенний» і «спасіння» у цьому контексті означають теперішні завітні відносини з Ісусом Христом, за яких ми впевнені у спасінні від наслідків гріха за умови послушності. Кожний чесний святий останніх днів є «спасенним» у цьому розумінні. Нас було навернено до відновленої євангелії Ісуса Христа, ми покаялися і христилися, ми відновлюємо завіти хрищення під час причастя. ІІ Святі останніх днів вживають слова «спасенний» чи «спасіння» принаймні у шести різних значеннях. Згідно з деякими з цих значень наше спасіння гарантоване--ми уже спасенні. В іншому значенні про спасіння потрібно говорити як про майбутню подію (наприклад, 1 Коринтянам 5:5) або як зумовлену майбутню подію (наприклад Марк 13:13). Але у всіх цих значеннях спасіння в Ісусі Христі і через Ісуса Христа. По-перше, усі смертні були спасенні від неодмінної смерті через воскресіння Ісуса Христа. «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтянам 15:22). Що стосується спасіння від гріха і наслідків гріха, нашою відповіддю на питання чи спасенні, ми буде «так, але за певних умов». Наше третє уложення віри ставить ці умови: «Ми віримо, що завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії» (Уложення віри 3). У багатьох біблейських віршах проголошується, що Ісус прийшов, щоб забрати гріхи світу (наприклад, Іоанн 1:29, Матвій 26:28). У Новому Завіті часто йде посилання на милість Бога і спасіння через милість (наприклад, Іоанн 1:17, Дії 15:11, Ефесянам 2:8). Але в ньому є й багато особливих заповідей стосовно особистої поведінки, а також багато посилань на важливість зроблених справ (наприклад, Матвій 5:16, Ефесянам 2:10, Яків 2:14-17). Крім того, Спаситель учив, що ми повинні витерпіти до кінця, щоб бути спасенними (див. Матвій 10:22, Марк 13:13). Базуючись на вченнях Біблії і на поясненнях, отриманих через сучасні одкровення, ми свідчимо, що очищення від гріха через Христову спокуту зумовлене вірою кожного окремого грішника, яка виявляється в послушності Господній заповіді покаятися, христитися й отримати Святого Духа (див. Дії 2:37-38). «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Іоанн 3:5; див. також Марк 16:16, Дії 2:37-38). Віруючі, які вже отримали це необхідне нове народження з рук тих, хто має повноваження, уже спасенні від гріха умовно, але не будуть спасенними остаточно, допоки не завершать своє випробування у смертному тілі, яке вимагає постійного покаяння, вірності, служіння і терпіння до кінця. Дехто з християн звинувачує членів нашої Церкви, які дають таку відповідь, у тому, що ми заперечуємо милість Божу, проголошуючи, що можемо заробити власне спасіння. Ми на це звинувачення відповідаємо словами двох пророків з Книги Мормона. Нефій учив: «Бо ми старанно працюємо . . . аби переконати наших дітей . . . повірити в Христа, і примиритися з Богом; бо ми знаємо, що це його благодаттю ми спасенні після всього того, що ми можемо зробити» (2 Нефій 25:23). А що таке «все, що ми можемо зробити?» Сюди обов’язково входить покаяння (див. Алма 24:11) і хрищення, виконання заповідей і терпіння до кінця. Мороній благав: «Так, прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в ньому, і відриньте від себе всю безбожність; і якщо ви відринете від себе всю безбожність і любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді його благодаті буде достатньо вам, щоб через його благодать ви могли бути досконалими в Христі» (Мороній 10:32). Ми не є спасеними у своїх гріхах, бо це означає бути остаточно спасенними (без усяких умов) через визнання Христа, але потім неодмінно продовжувати грішити решту смертного життя (див. Алма 11:36-37). Ми спасенні від наших гріхів (див. Геламан 5:10) через щотижневе відновлення покаяння та очищення через милість Бога і його благословенний план спасіння (див. 3 Нефій 9:20-22). Питання про те, чи людина спасенна, часом виражається терміном «народилася знову». «Народитися знову»--це знайоме поняття з Біблії та Книги Мормона. Як говорилося раніше, Ісус учив, що людина, не «народившись згори» (Іоан 3:3), з води і Духа, не може ввійти в царство Бога (див. Іоанн 3:5). Книга Мормона містить багато вчень стосовно необхідності «народитися знову» або «народитися від Бога» (Мосія 27:25, див вірші 24-26; Алма 36:24, 26; див. також Мойсей 6:59). Коли ми розуміємо ці вірші з Писань, наша відповідь на питання чи були ми народжені знову буде чітким «так». Ми були народжені знову, коли вступили в завітні стосунки з нашим Спасителем, народившись від води і Духа і взявши на себе ім’я Ісуса Христа. Ми можемо постійно відновлювати нове народження кожного Суботнього дня, коли причащаємося. Святі останніх днів підтверджують, що ті, хто народився знову в такий спосіб, є духовно народженими синами і дочками Ісуса Христа (див. Мосія 5:7; 15:9-13; 27:25). І все ж, щоб реалізувати обіцяні благословення цього стану народження знову, ми повинні дотримуватися завітів і витерпіти до кінця. А поки що милістю Бога ми народилися знову як нові створіння з новими духовними батьками і з видами на славетну спадщину. Четверте значення перебування спасенним--бути спасенним від темноти незнання Бога Батька та його Сина Ісуса Христа, мети життя і призначення чоловіків і жінок. Євангелія, яку ми пізнали через учення Ісуса Христа, дала нам це спасіння. «Я Світло для світу,--учив Ісус,--хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Іоанн 8:12; див. також Іоанн 12:46). Для святих останніх днів бути «спасенними» може ще означати бути врятованими або звільненими від другої смерті (у значенні кінцевої духовної смерті) через обіцяння царства слави у прийдешньому світі (див. 1 Кор. 15:40-42). Воскресіння стосується всіх, і ми запевняємо, що кожному з тих, хто коли-небудь жив на лиці землі--за дуже невеликим винятком--гарантовано спасіння у цьому контексті. У сучасному одкровенні ми читаємо: «І ось ця євангелія, радісна новина, про яку нам свідчив голос із небес-- Що Він прийшов у світ, так, Ісус, щоб бути розіп’ятим за цей світ, і понести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності; Щоб через нього могли бути спасенними всі, кого Батько віддав під владу Його і створив через Нього; Хто прославляє Батька і спасає всі творіння рук Його, за виключенням синів погибелі, які зрікаються Сина, після того, як Батько явив Його» (УЗ 76:40-43; курсив додано). Пророк Бригам Янг учив цього, коли проголосив, що «кожна людина, яка своїм гріхом не відверне день милості і не стане ангелом диявола, воскресне, щоб успадкувати царство слави» (Teachings of Presidents of the Church--Brigham Young, 1997, стор. 288). Це значення слова «спасенний» облагороджує весь людський рід милістю нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. У цьому значенні слова усі мають відповідати: «Так, я спасенний. Слава Богу за євангелію, дар і милість його Сина!» І нарешті, ще одне значення, відоме і притаманне лише святим останніх днів, слів спасенний і спасіння, яке використовується для означення піднесення або вічного життя (див. Авраам 2:11). Іноді це називають «повнотою спасіння» (Брюс Макконкі, The Mortal Messiah 1:242). Таке спасіння вимагає більше, ніж покаяння і хрищення відповідною владою священства. Воно вимагає вступу у священні завіти, в тому числі у вічний шлюб, у храмах Бога, а також вірності тим завітам до кінця. Якщо ми користуємося словом спасіння для означення «піднесення», то передчасно для будь-кого з нас говорити, що ми «спасенні» у смертному житті. Цей прославлений стан може настати тільки після останнього суду Того, хто є Великим Суддею живих і мертвих. Я припустився думки, що короткою відповіддю на питання, чи є спасенним або народженим знову вірний член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, має бути палке «так». Наші завітні відносини зі Спасителем ставлять нас в умови «спасенності» або «нового народження», які мають на увазі ті, хто ставить таке питання. Деякі сучасні пророки також використовували «спасіння» чи «спасенний» у такому самому контексті. Президент Бригам Янг проголошував: «Саме нинішнє спасіння і нинішній вплив Святого Духа потрібні нам щодня, щоб тримати нас на спасительному грунті. . . . «Я бажаю нинішнього спасіння. . . . Життя існує для нас, і воно для того, що ми отримували його сьогодні, а не чекали Тисячоліття. Давайте ж візьмемо курс на спасіння сьогодні» (Discourses of Brigham Young, вибр. Джоном А. Відтсоу [1954], стор. 15-16). Президент Девід О. Маккей говорив про одкровенну євангелію Ісуса Христа теж у значенні теперішнього часу, «Спасіння тут--тут і зараз» (Gospel Ideals [1953], стор. 6). ІІІ Наостанку я хочу обговорити ще одне важливе запитання, яке ставлять перед членами і провідниками Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів: «Чому ви посилаєте місіонерів проповідувати іншим християнам?» Іноді про це запитується з зацікавленістю, а буває що й з обуренням. Найпам’ятніший випадок з цим запитанням стався зі мною кілька років тому в тому місці, яке ми тоді називали Східним Блоком. Після багатьох років комуністичної ворості до релігії ці країни раптом чудовим чином отримали певну свободу релігії. Коли відчинилися ті двері, багато християнських конфесій послали своїх місіонерів. Ми готувалися теж зробити це, а тому Перше Президентство послало членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів, щоб вони зустрілися з провідниками урядів і церков у цих країнах. Нашим завданням було відрекомендуватися і пояснити, що робитимуть наші місіонери. Ми зі старійшиною Расселом Нельсоном завітали до провідника православної церкви в одній із цих країн. То був чоловік, який допомагав зберігати світло християнства у темні десятиліття комуністичного гноблення. Я записав у себе в щоденнику, що він був дружнім і люб’язним чоловіком, який справив на мене враження, як Господній слуга. Я згадав усе це, щоб ви не думали, що в нашій бесіді, яка тривала понад годину, був дух зарозумілості чи суперечки. Наш візит був приємним і сердечним, наповненим доброю волею, яка має завжди характеризувати бесіди чоловіків і жінок, люблячих Господа і прагнучих служити йому у міру свого розуміння. Наш хазяїн розповів про діяльність своєї церкви у період комуністичних репресій. Він змалював різноманітні труднощі, яких зазнавала його церква, коли вони вибиралися з того періоду і намагалися зайняти колишні позиції у житті країни і в серцях людей. Ми відрекомендувалися і пояснили наші фундаментальні вірування. Ми сказали, що скоро будемо посилати місіонерів у його країну і розповіли, як вони виконуватимуть свою роботу. Він запитав: «А ваші місіонери проповідуватимуть тільки невіруючим чи спробують проповідувати віруючим теж?» Ми відповіли, що наше послання стосується всіх, віруючих і невіруючих. Ми назвали дві причини для цієї відповіді: одна з них є справою принципу, а інша--справою практики. Ми сказали йому, що проповідуємо віруючим і невіруючим, тому що наше послання--відновлена євангелія--робить важливий додатковий внесок у знання, щастя і мир усього людства. Що стосується практики, то ми проповідуємо віруючим і невіруючим, тому що не можемо відрізнити їх. Я пам’ятаю, як запитав у цього видатного провідника: «Коли ви стоїте перед зібранням і дивитеся в обличчя людей, чи можете ви відрізнити справжніх віруючих від невіруючих?» Він криво посміхнувся, і я відчув, що він зрозумів нас. Через місіонерів і членів Церкви послання відновленої євангелії іде до всього світу, до християн і не християн. Не християнам ми свідчимо про Христа і розповідаємо про істини та обряди Його відновленої євангелії. Християнам ми свідчимо про те саме. Навіть якщо християнин є «спасенним» у певному, відомому нам змісті цього слова, який ми обговорювали раніше, ми вчимо його, що ще багато чого потрібно навчитися і зробити. Як недавно сказав Президент Хінклі: «[Ми] не сперечаємось. Ми не дебатуємо. Ми просто кажемо іншим: «Принесіть усе, що ви маєте хорошого і давайте подивимось, чи ми можемо додати до цього» (Президент Гордон Б. Хінклі, «The BYU Experience», Вечір зустрічі в BYU, 4 лист. 1997). Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів дає всім дітям Бога можливість дізнатися про повноту євангелії Ісуса Христа, відновлену в ці останні дні. Ми пропонуємо всім дітям Бога привілей отримати всі обряди спасіння і піднесення. Ми запрошуємо всіх почути це послання, і запрошуємо всіх тих, хто отримує підтверджуюче свідчення Духа, прислухатися до нього. Це все істинне, і я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.