Старійшина Лінн Грант Роббінс
Сімдесятник
Хитрість його [Сатани] стратегії полягає в тому, щоб відокремити гнів від свободи вибору, спонукаючи нас повірити в те, що ми є жертвами емоцій, які не можемо контролювати.
Я маю сім’ю тут на землі. Вони добрі до мене». Це--надія кожної дитини, виражена словами одного з наших гімнів (Hymns № 300, курсив додвно).
Читаючи «Сім’я: проголошення світові», ми дізнаємося, що «сім’я є основною частиною плану Творця . . . » і що «чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного» і «мають священний обов’язок виховувати своїх дітей у любові і праведності»(Сім’я: проголошення світові, Ensign, листопад 1992, стор. 105).
Для Сатани сім’я є також ціллю першорядного значення. Він воює проти сім’ї. Один з його таємних задумів--це підступно і хитро, крадькома проникнути в сім’ю, увійти в наш дім і в саме наше життя.
Він шкодить сім’ям і часто руйнує їх у стінах їхніх же власних домів. Його стратегія--викликати злість у сім’ї один проти одного. Сатана є «батьком суперечок», і він «підбурює серця людей сперечатися із злістю, один з другим» (3 Нефій 11:29, курсив додано). Дієслово «гніватися» неначе подає нам рецепт лиха: «Візьміть когось, хто вже трохи роздратований, киньте йому кілька дошкульних слів і доведіть до кипіння; підбурюйте доти, поки не стане достатньо; охолоньте самі і дайте охолонути тій людині, кілька днів тримайтеся непривітно; ось і все--безліч проблем уже стоять перед вами.
Хитрість його стратегії полягає в тому, щоб відокремити гнів від свободи вибору, спонукаючи нас повірити повірити, що ми є жертвами емоцій, які не можемо контролювати. Ми чуємо: «У мене вирвалось». Хтось не міг утриматися від чогось--це цікавий підбір слів, який став широко вживаною ідіомою. «Вирвалося» означає, що це трапилося «без намірів» зробити щось, «несподівано», «ненавмисно», «мимовільно», «винний не я», можливо, повівся дещо нестримано, але «винний не я».
«Він розбютив мене». Ось ще одна фраза, яку ми чуємо і за нею також криється думка про відсутність з нашого боку контролю чи свободи вибору. Це--міф, який повинен бути розсіяний. Ніхто нас не робить розлюченими. Інші не роблять нас гнівними. Ми гніваємося не з примусу. Розгніватися--це свідомий вибір, це прийняте рішення. Ми вибираємо!
Тим, хто каже: «Я не можу зарадити собі», письменник Уільям Уілбенкс відповідає: «Дурниці».
«Зухвала поведінка, . . . затамований гнів, розмови про це, лемент і крик--все це складові відпрацьованої стратегії, як викликати гнів. Ми вибираємо з цього те, що спрацювало для нас у минулому. Чи звертали ви коли-небудь увагу на те, як рідко ми втрачаємо контроль над собою, коли нас діймає начальник, і як часто ми робимо це, коли не задоволені друзями чи кимсь із сім’ї?» (William Lee Wilbanks, The New Obscenity, взято з Vital Speeches of the Day Reader’s Digest, грудень 1988, стор. 24).
Навчаючись в останньому класі школи, Уілбенкс намагався попасти до складу шкільної баскетбольної команди і добився цього. Тренер у перший день тренувань поставив його грати один-на-один із собою, а команда за ними спостерігала. Коли Уілбенкс пропустив легкий кидок, то розізлився, затупав ногами і почав кричати. Тренер підійшов до нього і сказав: «Ще раз таке утни, і ти ніколи не будеш грати в моїй команді». Наступні три роки він не втрачав контролю над собою. Через роки, згадавши той випадок, він зрозумів, що того дня тренер навчив його принципу, який змінив його життя,--гнів утримати під контролем можна.
У перекладі Джозефа Сміта Послання до ефесян 4:26 Павло запитує: «Можете ви бути злі,і залишитися без гріха?» Позиція Господа ясна у цьому питанні. «Той, в кому є дух суперечок, не від мене, але від диявола, який є батьком суперечок, і він підбурює серця людей сперечатися із злістю, один з другим. Ось, це не моє вчення-- підбурювати серця людей на злість один проти одного; але моє вчення у тому, щоб з цим було покінчено»( 3 Нефій 11:29-30). Це вчення, або заповідь, від Господа припускає як попередню умову свободу вибору і закликає до розуму, який здатен прийняти рішення. Господь чекає від нас, щоб ми вибирали не гніватися.
Не може бути виправданий жоден, хто гнівається. У Євангеії від Матвія 5:22 Господь каже: «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого [без причини], підпадає вже судові». Як цікаво, що ці слова «без причини» відсутня і в натхненному перекладі Джозефа Сміта (див. Матвій 5:24 у перекладі Джозефа Сміта), ні в 3 Нефій 12:22. Коли Господь вилучив слова «без причини», то він не лишив нам виправдання. «Але моє вчення у тому, щоб з цим було покінчено»(3 Нефій 11:30). Ми можемо «покінчити» з гнівом, бо Господь так навчив нас і це заповів нам.
Гнів є наслідком впливу Сатани. У гніві гріх входить в наші думки і це призводить до ворожого ставлення чи поганих почуттів. Він є причиною шаленства на автостраді, обурення на спортивній арені і жорстокості в стінах наших домів.
Неконтрольований гнів швидко може викликати потік жахливих слів та інших форм образи, що може так глибоко ранити ніжне серце. Він і є тим, «що виходить із уст,--сказав Спаситель,-- . . . [і] людину сквернить»(Матвій 15:11). Ось слова Девіда О. Маккея: «Нехай чоловік і дружина ніколи не говорять дуже голосно один до одного, «хіба що коли в їхньому домі пожежа»»(David O. Mackey, Stepping Stones to an Abundant Life [1971], стор. 294).
Жорстоке поводження--це гнів, який повністю вийшов із-під контролю, він ніколи не є виправданим і завжди є неправедним.
Гнів--це груба спроба зробити винуватими когось іншогоабо ж безсердечно намагатися виправити інших. Зачасту він виступає як завуальоване покарання та майже ніколи не дає результатів. Тому-то в Писаннях є попередження: «Чоловіки,--любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» і «Батьки,--не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!»(Колосянам 3:19; 21).
Вибір і підзвітність є нерозривними принципами. Через те, що гнів є вибір, у «Сім’я: проголошення світові» вміщено попередження, «що особи, які . . . жорстоко поводяться зі своїм подружжям чи з дітьми, . . . одного дня будуть відповідати за це перед Богом»(«Сім’я: проголошення світові», 1995).
Усвідомлення зв’язку між свободою вибору і гнівом є першим кроком на шляху до викорінення його з нашого життя. Ми можемо зробити вибір--не гніватися. І ми можемо зробити цей вибір сьогодні, прямо зараз. Просто сказати собі, що я ніколи не буду гніватися знову. Задумайтеся над таким вирішенням проблеми.
121 розділ Учення і Завітів є одним з наших найкращих джерел, аби навчитися правильних принципів керівництва. Можливо, найкориснішим розділ 121 є для подружжя і батьків. Ми є, щоб вести свої сім’ї «переконуванням, довготерпінням, лагідністю, і м’якістю, і любов’ю неудаваною»(див. УЗ 121:41-42).
Нехай мрія кожної дитини мати сім’ю тут на землі, сім’ю, яка є доброю дої
неї, стане дійсністю. Це моя молитва і свідчення в ім’я Ісуса Христа, амінь.
Previous
