Ворог, що в нас самих Президент Джеймс Е. Фауст Другий радник у Першому Президентстві «Усі ми маємо тренувати себе, щоб бути сміливими, дисциплінованими та вірними чоловіками священства, належно озброєними, щоб воювати проти зла та перемогти». Мої дорогі брати у священстві, я висловлюю мою любов і вдячність за кожного з вас. Ми вдячні вам за все, що ви робите аби рухати вперед цю святу роботу у всьому світі. Зі смиренням і шаною я ставлюсь до того, що можу бути разом із вами. Ще до створення світу на небі почалася війна між силами добра та зла1. Ця війна сьогодні вирує ще більш люто. Сатана все ще є командувачем військ зла. Зараз він спокушає нас так само, як і Мойсея, кажучи: «син людський, поклоняйся мені»2. Як носії священства, ми зібрані у величезну армію праведності на битву із силами Люцифера. Усі ми маємо тренувати себе, щоб бути сміливими, дисциплінованими та вірними чоловіками священства, належно озброєними, щоб воювати проти зла та перемогти. Павло казав, що такою зброєю є броня праведності, щит віри, шолом спасіння, та меч духовний, який є Слово Боже3. Сьогодні ввечері я хочу поговорити про битву, яку кожен із нас має вести всередині себе. Президент Джозеф Ф. Сміт навчав нас: «Наш головний ворог знаходиться всередині нас. Було б добре спочатку перемогти цього ворога і привести себе до покори волі Батька та суворому послуху принципам життя та спасіння, які він дав світу для спасіння людей4. Простіше кажучи, це означає, що ми повинні зміцнити те добре, що є в нас та перебороти спокуси Сатани. Є перевірений спосіб розпізнати як одне, так і інше. Алма каже нам: «Усе, що є добро, походить від Бога, а все, що є зло, походить від диявола»5. Роберт Льюіс Стівенсон торкнувся цієї постійної боротьби між добром і злом у новелі, яка стала класичною, про доктора Джейкла та містера Гайда. В оповіданні йдеться про те, що спочатку «доктор Джейкл був дуже поважним лондонським лікарем, хорошим і добрим чоловіком, який в молодості проявив схильність до зла, яку, однак, він успішно стримував. Досліджуючи ліки, він випадково натрапив на такі, що можуть змінити його зовнішній вигляд на огидного карлика, саме уособлення зла, якого він назвав містером Гайдом. Така сама доза дозволяла йому повернутися до вигляду доброзичливого доктора. Багато разів доктор ставав містером Гайдом, надаючи кожного разу цій стороні своєї особистості все більше й більше влади. Джейкл бачить, що йому вже надзвичайно важко повернути його доброчесну сутність і також виявляє, що раптово став Гайдом, не приймаючи ліки»6. В обличчі містера Гайда він вчиняє вбивство, а коли ліки більше не повертають його до доброго доктора Джейкла, то правда відкривається і Гайд вбиває себе. Зловживання такими ліками зруйнувало його життя. Так може бути і в справжньому житті. Для того, щоб ніколи не перетворитися на зло, грішного містера Гайда, треба вирішити не піддаватися руйнуючим спокусам. Ніколи, ніколи не експериментуйте з речовинами, що викликають звичку. Ніколи не вживайте тютюну в будь-якому вигляді та ніяких інших речовин, які зроблять вас залежними від них. Тримайтесь подалі від спиртних напоїв. Погані звички приносять трагічні наслідки, яких дуже важко позбутись. Благословення приходять від додержання наших принципів. Коли я був президентом колу в Коттонвуді, одним із патріархів колу був доктор Крід Гаймонд. Часом він приносив сильне свідчення про Слово мудрості. Ще молодим чоловіком він був капітаном команди з бігу Пенсільванського університету. У 1919 році брат Гаймонд та його команда були запрошені взяти участь у щорічних зборах з бігу асоціації коледжей. В ніч перед змаганнями тренер Ловсон Робертсон, який тренував декілька Олімпійських команд, наказав членам команди випити трохи вина. В ті роки тренери помилково вважали, що вино було стимулюючим засобом для м’язів, що затверділи від постійних тренувань. Усі члени команди випили вина, але брат Гаймонд відмовився, бо батьки навчили його Слову мудрості. Брат Гаймонд дуже хвилювався, бо йому не подобалося не слухатися свого тренера. Він мав змагатися з найшвидшими чоловіками світу. А якщо він завтра покаже поганий результат? Як він подивиться в очі тренера? Наступного дня на змаганнях усі інші члени команди дуже погано себе почували й показали або надто погані результати, або були надто втомлені, щоб бігти. Проте брат Гаймонд почувався прекрасно і виграв забіг на дистанціях у 100 та 220 метрів. Його тренер сказав йому: «Ти щойно пробіг двісті двадцять метрів швидше, ніж коли-небудь пробігала людина». Того вечора й все своє життя Крід Гаймонд був вдячний за просту віру в дотримання Слова мудрості7. На військовій службі під час Другої світової війни я спілкувався з декількома гарними молодими людьми, які подавали великі надії. Але я помітив, що потроху вони відвертаються від добропорядних, побожних якостей доктора Джейкла та повертаються до принципів містера Гайда. Для деяких це почалося, коли вони пили каву, бо вода була брудна, а знезаражуючі таблетки мали надзвичайно неприємний смак. Кава призвела до того, що деякі почали інколи випивати пиво. Кожному солдатові, який служив за кордоном, було призначено пайок, що складався з сигарет та інколи пляшки горілки, яка коштувала досить дорого. Президент Джордж Альберт Сміт якось дав таку пораду: «Якщо ви перейдете на бік диявола хоч на один сантиметр, ви у владі спокусника, і якщо він матиме успіх, то ви навіть не зможете належно думати або розмірковувати, бо ви втратили дух Господа»8. Деякі солдати залишились на безпечному боці і не експериментували з цими розповсюджуваними речовинами, що викликають звичку, навіть незважаючи на те, що вони надходили до нас безкоштовно. Проте інші палили або вживали алкоголь для відволікання від труднощів війни. Деякі навіть дійшли до аморальності, вірячи, що напруження війни виправдовує заниження їхніх стандартів і дозволили пану Гайду зайняти їх особистість. Після війни ті, хто став залежним від тютюну, алкоголю та аморальності, помітили, що не можуть легко позбутися цих поганих звичок. Молоді чоловіки, які почали з таким потенціалом, перейшли ту лінію сантиметр за сантиметром, викрадаючи у себе та своїх сімей обіцяне щастя та, натомість, отримуючи розлучення, розбиті сім’ї та біль у серці. Ті, хто ніколи не занижували свої стандарти, не стали жертвою цих звичок. Вони вийшли із того періоду стресів у їхньому житті сильнішими і більш підготовленими вести продуктивне, зразкове та щасливе життя сповнених віри батьків та дідусів праведних сімей. Вони також служили провідниками Церкви та громади, користуючись шаною і повагою. Інша фальшива філософія, яка дуже подобається містеру Гайду в нашій натурі, полягає в тому, що «поверхневе проглядування» порнографічних матеріалів не принесе шкоди. Це жахлива брехня. Порнографія так само викликає звичку, як кокаїн чи інший заборонений наркотик. Я нещодавно отримав листа, сповненого сердечним болем, від чоловіка, відлученого від Церкви, душа якого сповнена сумом і каяттям. З його дозволу я процитую частину листа: «Я сподіваюсь, що цей лист підтвердить кожному, хто має сумніви, що прямуючи шляхом руйнування отримаєш тільки смуток й горе, і що жоден гріх не вартий такої ціни». Далі він пише: «Я завдав собі печалі та болю. Лише зараз я повністю розумію те руйнування, яке я заподіяв собі. Жодне егоїстичне чи похітливе бажання не варте втрати вашого членства в Церкві. Я завдав жахливого болю своїй дружині й двом чудовим дітям. Я вдячний за надзвичайні спроби моєї дружини допомогти мені подолати мої гріхи. Моя дружина стала жертвою моїх гріхів і повинна була витримати величезне горе та страждання. Я чекаю того дня, коли я знову зможу бути членом Господньої Церкви і наша сім’я буде вічною сім’єю». Далі лист містить зізнання: «Мої гріхи є прямим результатом моєї пристрасті до порнографії ще у ранньому дитинстві. Не викликає сумнівів, що порнографія пагубна, це--отрута. Якби я на початку свого життя навчився застосовувати силу вміння володіти собою, сьогодні я був би членом Церкви.» Одним із хитрощів містера Гайда є те, що деякі називають «попереднє покаяння». В Церкві немає такого вчення. Можливо, хоч це ледве можна помітити, звучить це привабливо, але насправді це шкідливе і фальшиве вчення. Його мета полягає в тому, щоб переконати нас, що ми можемо свідомо і продумано скоїти гріх, завбачливо розраховуючи, що швидке покаяння дозволить нам насолоджуватися такими благословеннями євангелії як храмовий шлюб або місія. Справжнє покаяння може виявитися довгим і болісним процесом. Про цю безглузду доктрину говорив Нефій. «І буде також багато таких, які скажуть: Їжте, пийте і звеселяйтеся; проте бійтеся Бога--він виправдає, коли чинитиметься маленький гріх; так, бреши трохи, май перевагу над кимось через його слова, рий яму сусідові; немає в цьому нічого поганого; і роби все це, бо завтра ми помремо; а якщо буде так, що ми винні, Бог поб’є нас кількома ударами бича, і врешті ми будемо спасенними в царстві Бога»9. Про всіх тих, хто вчить цій доктрині Господь сказав: «І кров святих волатиме з землі проти них»10. Це тому так, бо усі наші завіти мають бути не лише отримані через обряди, але, щоб бути вічними, також повинні бути запечатані Святим Духом обіцяння11. Цей божественний знак схвалення може бути отримано лише через віру. Фальшива ідея так званого попереднього покаяння має елемент обману, але Святий Дух обіцяння не може бути обманутий. Дехто носить маску порядності та зовнішньої праведності, але живе обманом, маючи впевненість, як доктор Джейкл, що може жити подвійним життям і не буде розкритий. Яків сказав: «Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх»12. У Книзі Мормона ми читаємо розповідь про Коріантона, який пішов на місію до Зорамійців із своїм батьком і братом. Його подвійне життя змусило його залишити служіння, а його батька горювати: «О сину мій, яке велике беззаконня приніс ти Зорамійцям; бо коли вони побачили твою поведінку, вони не захотіли повірити моїм словам»13. Лицемірами є ті, хто зовні носить маску доброчесності, проте всередині сповнені зла і беззаконня. Такими були книжники та фарисеї, які прийшли до Спасителя, видаючи нібито їх турбує совість і вони шукають Його мудрої поради. «Учителю,--кажуть вони улесливим тоном,--знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти». Таким лукавим підходом вони сподівались послабити його пильність і спіймати, запитавши: «Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?» Їхнє запитання мало у собі нечестивий намір, оскільки одним з найбільш образливих законів Риму був збір податків. Якби Він відповів «Так», фарисеї сказали б, що він зрадив юдеїв. Якби ж його відповідь була «Ні», його могли б звинуватити в підбурюванні до бунту. «А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: «Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?» Він попросив показати йому монету і запитав: «Чий це образ і напис?» Вони відповіли: «Кесарів» і він змусив замовчати лицемірних фарисеїв цією класичною відповіддю: «Тож віддайте кесареве--кесареві, а Богові--Боже»14. Ми у світі, проте не повинні піддаватися його лицемірству та обману. Правда про те, хто ми є і що ми робимо, врешті-решт, стане відомою. Господь дав нам помірковане нагадування: «Бо їхні беззаконня будуть оголошені на дахах, і їхні таємні справи буде відкрито»15. Тільки тому, що ми живемо у морально несприйнятливому оточенні, нам здається важким сказати собі й іншим, що наші дії неправильні. Брати, ми можемо захистити себе від ворога, що в середині кожного з нас, користуючись мантією священства Бога. Особисто ми повинні зробити так, щоб могутні сили святого священства працювали в наших життях. Це означає щодня використовувати надану Богом свободу вибору, щоб благословляти життя інших, коли ми ходимо на наше домашнє вчителювання, виконуємо обряди або проводимо домашній сімейний вечір. Ми маємо колективну місію--донести послання спасіння до світу, і цю місію ми виконуємо під керівництвом нашого Президента Гордона Б. Хінклі, який тримає всі ключі священства на землі в цей час. Але ми не зможемо виконати цю місію, доки кожен з нас не подолає ворога всередині себе. Роблячи так, ми зможемо зодягнутися в повну Божу зброю і отримати благословення, що містяться в клятві та завіті священства. Господь пообіцяв, що «кожен, хто приймає священство, приймає мене . . . А той, хто приймає мене, приймає мого Батька; А той, хто приймає мого Батька, приймає царство мого Батька, отже, все, що має Батько, дасться йому»16. Піднесення в царстві Батька включає царства, трони, володіння, князівства та сили, які збільшуються вічно17. Щоб усі ми змогли подолати ворога, що в нас самих, щоб отримати ці благословення, я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Див. Откровення 12:4-9, Мойсей 4:1-4, Авраам 3:24-28, УЗ 29:36-38, Ісая 14:12-20, Лука 10:18. 2. Мойсей 1:12. 3. Ефесянам 6:14-17. 4. Учення президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт (1998), сс. 371-372. 5. Алма 5:40. 6. Thesaurus of Book Digests (1949), 206. 7. See Joseph J. Cannon, «Speed and the Spirit,» Improvement Era, Oct. 1928, 1001-1007. 8. Sharing the Gospel with Others, ed. Preston Nibley (1948), 43. 9. 2 Нефій 28:8. 10. 2 Нефій 28:10. 11. Див. УЗ 132:7. 12. Якова 1:8. 13. Алма 39:11. 14. Матвій 22:16-21. 15. Див. УЗ 1:3. 16. Див УЗ 84:35, 37-38. 17. Учення президентів Церкви: Бригам Янг (1997), 72.