Викуплення померлих та свідчення про Ісуса Старійшина Д. Тодд Крістофферсон Сімдесятник Старійшина Д. Тодд Крістофферсон Сімдесятник Викуплення померлих та свідчення про Ісуса «Знаходячи дані про наших предків і виконуючи задля них обряди спасіння, які вони не могли виконати самі, ми свідчимо про всеосяжність спокути Ісуса Христа». Християнські теологи довго мучилися над запитанням: «Яка доля безлічі мільярдів людей, які жили і померли, не знаючи про Ісуса?»1 З відновленням євангелії Ісуса Христа прийшло і розуміння викуплення померлих, які за життя не христилися, і того, як Бог може бути «досконалим, справедливим Богом, а також милосердним»2. Живучи ще на землі Ісус пророкував, що він також буде проповідувати померлим3. Петро каже, що це сталося в проміжку між розп’яттям і воскресінням Спасителя4. Президент Джозеф Ф. Сміт у видінні бачив, як Спаситель відвідав духовний світ і «з-посеред праведних [духів] . . . організував свої сили і призначив посланців, одягнених силою і владою, і призначив їх іти повсюди і нести світло євангелії тим, хто був у темряві, . . . І їх було навчено вірі в Бога, покаянню від гріха, хрищенню за інших на відпущення гріхів [і] дару Святого Духа рукопокладанням»5. Учення про те, що живі можуть проводити хрищення та інші необхідні обряди за померлих, виступаючи від їхнього імені, було знов відкрито пророку Джозефу Сміту6. Він дізнався, що духам, які очікують воскресіння, дана можливість не лише отримати особисте спасіння, але також бути зв’язаними на небесах як чоловіки й дружини, припечатаними до їхніх батьків і матерів з усіх минулих поколінь, а також до дітей з усіх майбутніх. Господь показав пророку, що ці священні обряди слід виконувати лише в спорудах, зведених в Його ім’я--храмах7. Принцип служіння від імені когось не повинен викликати подив у будь-якого християнина. Під час виконання хрищення для живої людини служитель діє як намісник--на місці Спасителя. Хіба учення про те, що жертва Спасителя спокутує нас від наших гріхів, і цим непрямо задовольняючи вимоги справедливості до нас, не є центральним в нашій вірі? Як сказав Президент Гордон Б. Хінклі: «Я вважаю, що праця за померлих сильніше наближає жертву самого Спасителя, ніж будь-яка інша робота, відома мені. Вона принесена з любов’ю, без сподівань на нагороду, оплату чи щось подібне. Який славетний принцип!»8 Дехто помиляється і вважає, що «в мормонській вірі померлі душі христяться без краплі розуміння»9 або, що «люди, які колись належали до інших віросповідувань, примусово приймають мормонську віру, начебто були в ній за життя»10. Такі точки зору зумовлюють розуміння, нібито ми маємо владу примушувати душу в питаннях віри. Ну звичайно ж це не так! Із самого початку Бог дав людині свободу вибору11. «Мертвих, які покаялися, буде викуплено через послушність таїнствам дому Бога»12, але лише за умови, що вони приймуть ті таїнства. Церква не тримає їх у списках чи вважає своїми членами. Наше прагнення викупляти померлих, а також час та гроші, вкладені завдяки цій відданості, є, окрім усього іншого, виявом нашого свідчення про Ісуса Христа. Це встановлює таке міцне твердження, яке ми тільки здатні зробити, про його божественну особистість та місію. Це свідчить, по-перше, про воскресіння Христа; по-друге, про всеосяжність його спокути; по-третє, що він--єдине джерело спасіння; по-четверте, що він встановив умови спасіння, і по-п’яте,--він повернеться. СИЛА ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ Стосовно воскресіння Павло запитував: «Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? . . . нащо вони ради мертвих і христяться?»13 Ми христимося заради мертвих бо, знаємо, що вони воскреснуть. «Душу буде відновлено для тіла, а тіло для душі; так, і кожна кінцівка і суглоб будуть відновлені в їхньому тілі; так, навіть волосину з голови не буде загублено; але все буде відновлено до свого належного і досконалого стану»14. «Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими»15. Величезне значення має саме те, що ми робимо для тих, хто вже пішов, бо тепер вони живуть як духи і знов житимуть як безсмертні душі--і це завдяки Ісусу Христу. Ми віримо в сказані ним слова: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене,--хоч і вмре, буде жити»16. Завдяки тому, що виконуємо хрищення від імені померлих, ми свідчимо, що «як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть . . . Бо належить Йому царювати, аж доки Він не «покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!» Як ворог останній--смерть знищиться»17. ВСЕОСЯЖНІСТЬ СПОКУТИ ХРИСТА Знаходячи дані про наших предків і виконуючи задля них обряди спасіння, які вони не могли виконати самі, ми свідчимо про всеосяжність спокути Ісуса Христа. Христос «вмер . . . за всіх»18. «Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу»19. «Не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його і чинить правду»20. «Хіба він кричав кому-небудь: Відійди від мене? Ось, я кажу вам: Ні; але він каже: Прийдіть до мене всі ви, кінці землі, купуйте молока і меду без грошей і без ціни»21. Наш Господь «запрошує . . . усіх прийти до нього і скуштувати його добро; і він ні від кого не відмовиться, хто прийде до нього, від чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; і він пам’ятає язичника; і всі є однаковими для Бога, що Юдей, що Іновірець»22. Немислимо, щоб це запрошення, поширене на всіх живих, не стосувалося б тих, хто ніколи не чув його за життя. Разом з Павлом ми переконуємося, що смерть не є перепоною для цього: «Ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, . . . не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!»23. ІСУС ХРИСТОС--ЄДИНЕ ДЖЕРЕЛО СПАСІННЯ Наше бажання переконатися в тому, що наші померлі родичі мали можливість отримати хрищення в Ісусове ім’я, є свідченням того, що Ісус Христос--«дорога, і правда, і життя», і що «до Отця не приходить ніхто, якщо не через [нього]»24. Петро проголосив: «І нема ні в ким іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спаститися ми мали»25. «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,--людина Христос Ісус»26. Дехто із сучасних християн, кого непокоють мільярди людей, які померли, не знаючи про Ісуса Христа, стали цікавитися, чи насправді існує «один Господь, одна віра, одне хрищення»27. За їхніми словами, вірити в те, що Ісус є єдиним спасителем--зарозуміло, вузько та нетерпимо. Однак ми стверджуємо, що цей погляд хибний. В тому немає несправедливості, що спасіння може прийти лише через Одного, якщо той Один і його спасіння запропоновані кожній без виключення душі. Не слід нам змінювати учення чи применшувати Христову добру новину. ВСТАНОВЛЕНІ ХРИСТОМ УМОВИ СПАСІННЯ Оскільки ми віримо в те, що Ісус Христос є Викупителем, то також вшановуємо його повноваження впроваджувати умови, за яких можемо скуштувати Його благодаті. Бо якби не так, то не стали б обтяжувати себе хрищенням за померлих. Ісус підтвердив, що «тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя»28. Конкретизуючи, він сказав: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже»29. Це означає, що ми повинні «пока[ятися] і . . . охриститися кожен . . . у Ім’я Ісуса Христа на відпущення . . . гріхів, і дара Духа Святого . . . прий[няти]»30. Незважаючи на те, що був безгрішним, Ісус Христос сам христився і отримав Святий Дух, щоб свідчити «Батькові, що він буде послушним йому у виконанні його заповідей»31 і показати «тісноту путі і вузькість воріт, якими вони мають увійти, оскільки він показав [нам] приклад. І він сказав: . . . той, хто хрищений в ім’я моє, йому дасть Батько Святого Духа, як мені; отже, слідуйте за мною, і робіть те, що, як ви бачили, я робив»32. Не існує ніяких виключень, та й вони не потрібні. Стільки, скільки увірує й охриститься--в тому числі й через посередництво--та витерпить у вірі до кінця, спасеться, «не тільки ті, хто повірив після того, як [Христос] прийшов у середині часів у плоті, але всі від початку, саме стільки, скільки було перед тим, як він прийшов»33. Саме тому євангелія проповідувалася також і «мертвим, . . . щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом»34. ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ ІСУСА ХРИСТА Наша праця заради мертвих несе в собі свідчення про те, що Ісус Христос знов прийде на землю. В останніх віршах Старого завіту Єгова проголосив: «Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий і страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!»35. У натхненному коментарі щодо цього уривку Писань пророк Джозеф Сміт зазначав: «Землю буде вражено прокляттям, якщо не буде міцного поєднання між батьками і дітьми щодо того чи іншого питання--і ось, що це за питання? Це є хрищення за мертвих»36. Обряди, які ми виконуємо в храмах за померлих, починаючи з хрищення, утворюють вічний зв’язок між поколіннями, що виповнює мету створіння землі. Без цього «всю землю було б повністю спустошено при його пришесті»37. Ілля, насправді-то, як і обіцяно, прийшов, щоб передати ключі влади священства, які повертають серця і встановлюють зв’язок між батьками та дітьми, щоб колись, те що зв’язано на землі, також «зв’язане бу[ло] на небі»38. Прийшовши, Ілля проголосив: «Ключі цього розподілу передано вам у руки; і через це ви можете знати, що великий і жахливий день Господа вже близько, а саме, у дверях»39. Ми захоплюємося цим завданням--розшукувати дані про наших батьків і матерів на покоління в минуле і зв’язувати нас із ними і їх з нами. Чи це не найяскравіший можливий доказ нашого переконання в тому, що Ісус Христос прийде знов, щоб царювати на землі? Ми знаємо, що він повернеться, і знаємо, чого він очікує від нас у підготовці до цього повернення. Іноді в Писаннях згадується про те, що духи померлих перебувають у темряві чи в’язниці40. Розмірковуючи над славетним Божим планом їхнього викуплення--його дітей--пророк Джозеф Сміт написав цей псалм: «Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно! Нехай земля зрине у співі! Нехай мертві проголошують гімни вічної хвали Царю Еммануїлу, який висвятив ще до початку світу те, що дає нам змогу спокутувати їх з в’язниці; бо ув’язнені вийдуть вільними»41. Наше завдання оточувати піклуванням дітей Бога в усі часи й скрізь настільки широке й глибоке, наскільки і Його любов. Наша робота для викуплення померлих є красномовним свідченням того, що Ісус Христос є небесним Викупителем усього людства. Його милість й обіцяння простягаються навіть до тих, хто за життя не пізнав його. Завдяки Йому в’язні будуть насправді вільними. В ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Джон Сандерс, вступ до What About Those Who Have Never Heard? Three Views on the Destiny of the Unevangelized, Габріель Фекр, Роналд Х. Неш та Джон Сандерс (1995), 9. Існує декілька теорій щодо «ненавернених» померлих, починаючи з незрозумілого заперечення спасіння і сновидіннями чи іншими небесними втручаннями в момент смерті, до спасіння усіх, незважаючи на наявність віри в Христа. Дехто вірить, що після смерті душі дізнаються про Ісуса. Ніхто не пояснює, як дотриматися вимоги Ісуса щодо того, що для того, щоб людина увійшла до царства Бога, вона має народитися від води та духа (див. Іоанн 3:3-5). Через брак зання, притаманного ранній Церкві, ці чесні шукачі «були змушені вибирати між слабким законом, який дозволяє неохрищеним потрапити на небеса, та жорстоким Богом, хто засуджує невинних» (Hugh Nibley, Mormonism and Early Christianity [1987], 101 (100-167). 2. Алма 42:15. 3. Див. Іоанн 5:25. 4. Див. 1 Петра 3:18-20. 5. Див. УЗ 138:30, 33 (29-37). 6. Див. УЗ 124, 128, 132; Joseph Smith Jr., The Personal Writings of Joseph Smith, ed. Dean C. Jessee (1984), 486; The Words of Joseph Smith, ed. Andrew F. Ehat and Lyndon W. Cook (1991), 49. 7. Див. УЗ 124:29-36. Сучасне розширення обсягу будівництва храмів по всьому світу однією з головних цілей має надання місця, де б могли виконуватися обряди, необхідні для спасіння тих, хто за життя не мав привілей отримати їх сам. 8. «Excerpts from Recent Addresses of President Gordon B. Hinckley,» Ensign, Jan.1998, 73. 9. Ben Fenton, «Mormons Use Secret War Files «to Save Souls,» The Telegraph (London), 15 Feb. 1999. 10. Greg Stott, «Ancestral Passion,» Equinox, April/May 1998, 45. 11. Див. Мойсей 7:32. Див. також Алма 5:33-36; 42:27. 12. Див. УЗ 138:58. 13. 1 Коринтянам 15:29. 14. Алма 40:23. 15. Римлянам 14:9. 16. Іоанн 11:25. 17. 1 Коринтянам 15:20, 22, 25-26. 18. Див. 2 Коринтянам 5:15. 19. 1 Іоанна 2:2. 20. Дії 10:34-35. 21. 2 Нефій 26:25. 22. 2 Нефій 26:33. 23. Римлянам 8:38-39. 24. Див. Іоанн 14:6. 25. Дії 4:12; див. також 2 Нефій 25:20; Мосія 5:8. 26. 1 Тимофію 2:5. 27. Ефесянам 4:5. See, for example, John Hick, The Myth of God Incarnate (1977). 28. Матвій 7:14. 29. Іоанн 3:5. 30. Дії 2:38. 31. 2 Нефій 31:7; див. також Матвій 3:13-17; Марк 1:9-11; Лука 3:21-22; Іоанн 1:29-34. 32. 2 Нефій 31:9, 12. 33. Див. УЗ 20:26. 34. 1 Петра 4:6. 35. Малахія 4:5-6; див. також 3 Нефій 25:5-6; УЗ 2:1-3. 36. Див. УЗ 128:18. 37. Див. УЗ 2:3; ДС - І 1:39. 38. Матвій 16:19; див. також Матвій 18:18, УЗ 132:46. 39. Див. УЗ 110:16. 40. Див. Ісая 24:22; 1 Петра 3:19; Алма 40:12-13; УЗ 38:5; УЗ 138:22, 30. Навіть праведні духи, описані як вірні «полонені», очікують часу визволення від пут смерті (див. УЗ 138:18-19). 41. Див. УЗ 128:22.