Президет Гордон Б. Хінклі
«Я не знаю кращого протистояння таким огидним речам для нашої молоді, ніж повчання матері, донесені з любов’ю і безпомилковим попередженням».
Я згоден прямо зараз закінчити збори. Як добре нас навчали! Я похвалив президентство за прекрасні виступи. Знали б ви, як вони хвилювалися і молилися, благаючи Господа допомогти їм у підготовці й під час виступу. Всі ми в боргу перед вами, сестро Смут, сестро Дженсен і сестро Дью. Ви прекрасно попрацювали.
Для мене це дорогоцінна нагода--виступати перед вами. У світі не існує ще одних таких зборів, як ці. Ми промовляємо слова зі Скинії, що на Храмовій площі в Солт-Лейк-Сіті. А ви їх можете чути скрізь. Ви зібралися по всіх Сполучених Штатах і Канаді, в усіх країнах Європи, в Мексиці, в Центральній та Південній Америці. У цьому величному зібранні ви єдині, хоча знаходитеся в Азії, на південних тихоокеанських островах та інших віддалених землях.
Ваші серця--об’єднані. Ви зібралися разом, бо любите Господа. У вас є свідчення й переконання щодо того, що він живий. Ви молитеся Батькові в ім’я Ісуса. Ви відчуваєте силу впливу молитви. Ви--дружини і матері. Ви--вдови й самотні матері, які несуть дуже важкі тягарі. Ви--щойно одружені жінки, а також жінки, які ще не вийшли заміж. Ви--величезне об’єднання жінок Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ви, кого більше ніж чотири мільйони, належите до цієї організації. Ніхто не може виміряти велич тієї доброї сили, якою ви можете стати.
Ви--берегині. Ви--управителі своїх домівок. Приєднуючись до сестри Дью, я закликаю вас стояти струнко й бути сильними, захищаючи ті величні чесноти, які були фундаментом нашого соціального прогресу. Коли об’єднані, ваша сила на має меж. Ви можете досягнути усього, чого забажаєте. Сильно, надзвичайно сильно вас потребує світ, де руйнуються цінності, де так панує зло!
Я маю велике почуття поваги та захоплення до вас, молоді жінки, які лише нещодавно перейшли до Товариства. Здебільшого ви витримали бурі, які вирували навколо вас у юності. Ви утримали себе незаплямованими від світу. Ви залишилися вільними від пороків і протрав нечестивості. Ви--справжні квіти доброї, дорослої молоді Церкви. Ви можете називатися такими, будучи чистими, прекрасними й гідними. Від щирого серця я вітаю вас.
Моя похвала до неодружених жінок. Вам довелося пізнати самотність в усій її красі. Ви пережили тривоги, страх і відчай. Але ви не дозволили цим почуттям захлиснути вас. Ви прямували вперед, приносячи в житті вагомі й прекрасні жертви. Нехай Бог благословить вас, мої дорогі сестри і друзі.
Моє сьогоднішнє послання не може стосуватися абсолютно всіх вас. Серед всієї величезної групи я виділив лише один сегмент--вас, матері. Також це можуть бути ті, хто збираються ними стати. Як прекрасно ви вчинили, що стали матерями! Ви дали дітям народження і виховували їх. Разом з нашим Батьком на Небесах ви стали партнерами у тому, щоб дати його синам і дочкам можливість набути земного досвіду. Вони і Його діти, і ваші, плоть від вашої плоті, за яку ви відповідаєте перед Ним. Ви раділи їм і в багатьох випадках журилися. Вони принесли вам щастя, якого ніхто б не приніс. Вони змусили вас страждати так, як ніхто б не зміг.
Взагалі, виховуючи їх, ви здійснили дивовижну роботу. Я вже неодноразово казав, що вважаю, що тепер у нас найкраще покоління молоді, відоме цій Церкві за весь час. Вони більш освічені, вони більш мотивовані, вони орієнтуються в Писаннях, живуть за Словом мудрості, сплачують десятину, моляться. Вони прагнуть чинити правильно. Вони сяючі й здібні, чисті й свіжі, привабливі й розумні. І таких переважна більшість. На місію їдуть з них набагато більше, ніж коли- небудь раніш. Більшість з них одружуються в храмі. Вони знають євангелію і намагаються жити згідно з нею, споглядаючи на Господа і шукаючи його проводу й допомоги.
Але, мені шкода про це говорити, багато нашої молоді відпадає від Церкви. Вони пробують робити одну безглузду річ за іншою, не отримуючи помітного задоволення, поки не опиняються в ямі, з якої самотужки не вибратися. Серед них є й наші діти, і саме ви, матері, несете спричинений цим тягар журби. Вони--ваші сини й дочки. Отже, сьогодні, сподіваючись на те, що можу бути корисним, я звертаюся до вас.
В деяких випадках вже може бути надто пізно, але в більшості ви все ж ще маєте можливість спрямовувати і наполягати, навчати з любов’ю, вести плідними і добрими стежками, далекими від безнадійних ситуацій, які не несуть добра.
В цьому світі для вас не існує нічого більш дорогоцінного, ніж ваші діти. Коли ви будете в літах, посивіє ваше волосся, а тіло стане слабким, коли вас буде неможливо відірвати від крісла-гойдалки та роздумів про життя, ніщо не матиме більшого значення, ніж те, якими стали ваші діти. Гроші, зароблені вами, машини, великий будинок, в якому ви живете не будуть мати значення. Головним питанням, що знов і знов пронизуватиме ваші думки, буде: «Якими стали мої діти?»
Якщо виявиться, що вони стали добрими людьми, ваше щастя буде повним. Якщо ні--задоволення від чогось іншого не заповнить цю прогалину.
Отже, мої любі сестри, я прошу вас. Сядьте і мовчки зважте усі свої плюси і мінуси як матері. Ще не пізно. Коли руйнується все навкруги, поруч завжди знаходяться молитва та обіцяна Господом допомога, які підтримають у випробуваннях. Але не зволікайте. Розпочинайте негайно--чи вашій дитині шість, чи шістнадцять.
Мені розповіли, що нещодавно поблизу проводилися великі збори, які зібрали десять тисяч молодих людей. Я впевнений, що серед них були й наші діти.
Було зазначено, що розваги того вечора мали непристойний і нечестивий характер. Вони були огидні та принижуючі. Вони уособлювали найбрудніші сторони життя. Там не було ніякої краси. То була суцільна огида та порочність. То була аморальність у своїй найвідразнішій формі.
За вхід молодим людям довелося сплатити від 35 до 50 доларів. Здебільшого ці гроші дали їм батьки. Те ж саме відбувається по всьому світу. Дехто з ваших синів і дочок дозволяє таким брудним підприємцям наживатися на нечестивих заходах.
Минулої неділі Deseret News подала детальну розповідь про підпільні вечірки, де наркотики замінюють цукерки, і що проходять під назвою Rave. Вони тягнуться з 3 години ночі до 7:30 недільного ранку. На них юнаки і дівчата віком від 17-18 до 23-24 років танцюють під металевий ритм, начебто, музики, що ллється через поверхи підсилювачів. «Дехто носить яскраві намиста; інші розмахують смолоскипами. Дехто смокче соску, а дехто носить кольорові маски» (Deseret News, 17 Sept., 2000, B1).
Наркотики продаються 20-25 доларів за порцію.
Я не знаю кращого протистояння таким огидним речам для нашої молоді, ніж повчання матері, донесені з любов’ю і безпомилковим попередженням. Так, будуть невдачі. Будуть пронизуючі серце розчарування. Будуть трагедії, сум та безнадійність. Але в багатьох випадках, якщо цей процес розпочати раніше і продовжувати його, неодмінно прийде успіх і щастя, любов і незмірна вдячність. Дістати гаманець і, вибігаючи на роботу, дати синові чи дочці гроші--не приведе до добра. Це лише спонукає до ще нечестивіших вчинків.
Давня притча каже: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї» (Приповісті 22:6).
Ось ще одна мудра фраза: «Як паросток схилиться, таким кривим буде і дерево» (Alexander Pope, Moral Essays, vol. 2 of The Works of Alexander Pope, Esq., «Epistle I: To Sir Richard Temple, Lord Cobham» [1776], 119: line 150).
Навчайте дітей, поки вони ще малі, і ніколи не зупиняйтеся. Доки житимуть у вашому домі, нехай вони будуть для вас головним приорітетом. Дозвольте мені запропонувати кілька речей, котрих ви можете їх навчати. Це не довершений список. Можете доповнювати його.
Навчайте їх шукати добрих друзів. Вони неодмінно матимуть друзів--добрих чи поганих. Ті товариші дуже сильно вплинуть на їхнє життя. Важливо, щоб вони виховували толерантну поведінку до всіх людей, та найважливіше, щоб наші діти оточували себе людьми, які допоможуть їм розвивати все найкраще, що вони мають. В іншому випадку вони можуть піти шляхами своїх товаришів.
Я ніколи не забуду історію, яку розповів старійшина Роберт Гарбертсон, перебуваючи за кафедрою Скинії. Він розповідав про індіанського хлопчика, який виліз на високу гору. Там було дуже холодно. Біля ноги проповзала змія--гримуча змія. Їй також було холодно і вона благала хлопчика підняти її й знести донизу, де тепліше.
Індіанський хлопчик послухався благань змії. Він здався. Піднявши змію, він огорнув її сорочкою. Він зніс її до підніжжя гори, де було тепло. Дуже обережно він випустив її на траву. Коли змія відігрілася, то підняла голову і вкусила хлопчика своїм отруйним іклом.
Хлопчик став проклинати змію за те, що у відповідь на його милосердя вона вкусила його. Тоді змія відповіла: «Ти знав, хто я така, коли підіймав мене» («Restoration of the Aaronic Priesthood,» Ensign, July 1989, 77).
Остерігайте своїх дітей щодо тих, хто має отруйні ікла, і хто обманюватиме їх, спокушатиме приємними балачками, а потім поранить чи, можливо, вб’є їх.
Навчайте їх цінувати освіту. Слава Божа--то розум, або, іншими словами, світло та істина (див. УЗ 93:36).
На народ цієї Церкви Господом покладено обов’язок--вчитися. Це благословить їхнє теперішнє життя і все нескінченне майбутнє.
Одного вечора я із захопленням дивився по телевізору історію про сім’ю на заході країни. Вона складалася з батька, матері та трьох синів й однієї доньки.
Одружуючись, батько та матір вирішили, що зроблять все можливе, щоб надати дітям найкращу освіту.
Вони мешкали в скромному будинку. Вони поводилися скромно. Але дітей своїх виховували у знанні. Всі діти досягли дивовижних результатів. Усі вони були добре освічені. Один з них став президентом університету, інші--головами великих бізнесових установ--з усіх боків--успішні люди.
Навчайте їх поважати своє тіло. Серед молоді піднімається мода на татуювання та проколювання шкіри. Прийде час, коли вони шкодуватимуть через це, та буде занадто пізно. Писання недвозначно кажуть:
«Чи не знаєте ви, що ви--Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той--то ви» (1 Коринтянам 3:16-17).
Шкода, що деякі юнаки та дівчата мають на тілі татуювання. Чого вони прагнуть досягти цим болісним процесом? Чи є щось «чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали» (Уложення віри 1:13) в тому, щоб мати відразливий, так званий, «витвір мистецтва», врізаний в шкіру на все життя, так, до літнього віку та самої смерті? Їм слід радити остерігатися цього. Вони повинні отримати попередження уникати цього. Прийде час, коли вони шкодуватимуть про це, але не втечуть від постійного нагадування про їхні безглузді вчинки, якщо тільки не пройдуть крізь ще один дорогий та болісний процес.
Мені це здається непривабливим, і все ж дуже часто доводиться бачити юнака з проколеними вухами--не просто для пари сережок, а для декількох.
Їм байдуже те, як вони виглядають. Невже вони вважають, що це кмітливо чи привабливо, так себе прикрашати?
Мені це не видається прикрасою. Воно опоганює привабливе. Проколюються не лише вуха, але й інші частини тіла, навіть язик. Це ж абсурд!
Ми--Перше Президентство і Рада дванадцятьох--зайняли свою позицію, і я цитую, що «Церква не заохочує татуювання. Вона також не заохочує проколювання шкіри тіла для не медичних цілей, хоча вона не засуджує просте проколювання вух жінками для носіння пари сережок».
Навчайте своїх синів та дочок уникати наркотиків, як чуми. Вживання наркотиків знищить їх. Вони не можуть так знущатися над власним тілом, вони не можуть розвивати шкідливі пристрасті, які поневолюють, і при цьому не зазнати жахливих травм. Одна звичка тягне за собою іншу, поки жертва, як це трапляється в більшості випадків, не опиняється в становищі абсолютної безпорадності, втративши над собою контроль, звикаючи до чогось настільки, що не може кинути.
Нещодавно в одній телепрограмі зазначалося, що 20% молодих людей, які вживають наркотики, навернулися до цього завдяки пристрасті їхніх батьків. Та що ж це коїться з людьми? Вживання заборонених наркотичних речовин приводить до безвиході. Воно не дає нічого, крім втрати самоконтролю, самоповаги та знищення самого себе. Навчайте своїх дітей уникати цього, як смертельного захворювання. Виховуйте в них відразу до цього.
Навчайте їх бути чесними. В’язниці всього світу переповнені людьми, які розпочали свою злочинну діяльність з незначної нечесності. Маленька брехня зазвичай веде до більшої. Присвоєння того, що «погано лежить», веде до значних крадіжок. Незабаром людина опиняється в павутинній пастці, з якої не може себе витягнути. Широкий шлях до в’язниці починається з маленької й привабливої стежки.
Навчайте їх доброчесності. Навчайте юнаків поважати дівчат як дочок Бога, обдарованих чимось дуже дорогоцінним і прекрасним. Навчайте дівчат шанувати юнаків--хлопців, які мають священство, які повинні височіти і височать над вульгаризованим світом.
Навчайте їх молитися. Серед нас немає такої мудрої людини, яка б спромоглася впоратися сама. Під час прийняття рішень, важливих для нашого життя, нам потрібна допомога, мудрість, провідництво Всемогутнього. Молитву не можна замінити нічим. Не існує величнішого джерела.
Дорогі мої матері, звичайно ж, згадані настанови не нові. Вони такі ж старі, як Адам з Євою. Але за своєю справою та впливом вони такі ж актуальні, як і схід сонця вранці; перелік їх ще не повний.
Серед того, чого слід уникати, можуть бути надмірні розваги та втіхи. Товариство добрих друзів може принести щастя. Дітям не слід бути ханжами. Вони можуть добре проводити час, і вони продемонстрували, як це робиться.
Нехай благословить вас Бог, дорогі друзі. Не проміняйте своє, визначене від народження право бути матерями на якісь дешеві дрібниці. Нехай вашим найпершим приорітетом буде дім. Немовля, яке ви тримаєте на руках, виросте так швидко, як схід чи захід сонця в буденний день. Я сподіваюся, що коли цей час прийде, вам не доведеться голосити, як голосив Король Лір: «Наврядчи ікло змія гостріше, ніж невдячне дитя!» (King Lear, I, iv, 312). Натомість я сподіваюся, що у вас буде достатньо причин пишатися своїми дітьми, любити їх, вірити в них, спостерігати за тим, як вони зростають в праведності та доброчесності перед Господом, бачити, як вони стають корисними й повноцінними членами суспільства. Якщо, незважаючи на все зроблене вами, ви випадково зазнаєте невдачі, то принаймні можете сказати собі: «Я зробила все, що могла; намагалася так, як тільки знала. Я не дозволяла нічому стати на шляху виконання моєї ролі як матері». За таких обставин ніяких провалів не повинно бути.
Щоб ви не думали, що всю цю відповідальність я покладаю лише на вас, можу сказати, що збираюся звертатися також до батьків щодо цього на Генеральних зборах священства за два тижні.
Нехай небесні благословення почивають на вас, мої дорогі сестри. Не треба продавати за видимі, але скороминучі речі важливіше благо синів та дочок, хлопчиків та дівчаток, юнаків та молодих жінок, за виховання яких ви несете величезну відповідальність.
Нехай чесність життя ваших дітей освячує та благословляє вашу старість. Нехай ви будете змушені, як Іоанн, вигукнути: «Я не маю більшої радості від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді» (3 Іоанна 1:4). За це я молюся, молюся найпалкіше, у святе ім’я Ісуса Христа, амінь.
Previous