Президент Джеймс Е. Фауст
Другий Радник у Першому Президентстві
Ми особливо хочемо, щоб у вас, молоді люди, було сильне свідчення з міцним корінням, тому що тільки тоді воно буде вам безпомилковим компасом
Мої дорогі брати, я відчуваю, яка це відповідальність - звертатися до цієї великої армії носіїв священства. Звертаючись до вас, я прошу Господа благословити мене, а вас - молитися за мене.
Я вдячний за те, що мене ще дитиною навчили сіяти зерна. Ми сіяли зерна, і - о диво життя! - збирали зі свого городу прекрасний врожай гороху, кукурудзи, моркви, ріпи, цибулі й картоплі. Я добре пам’ятаю, як мій дід навчав нас сіяти люцерну руками. Для мене це був значущий досвід. Він орав і боронував грунт, аби підготувати грядки. Після цього він брав жмені насіння і широкими змахами руки спритно розкидував їх, крокуючи полем за визначеним маршрутом. Хоч птахи і з’їдали якусь частину люцернових зерен, врожай зростав, залишаючись багатим і рясним протягом багатьох років.
Пізніше, коли я служив місіонером, цей досвід допоміг мені зрозуміти Спасителеву притчу про сіяча, яка є насправді притчею про різні види землі. Він навчав, що «упали одні [зерна] край дороги, - і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
Другі ж упали на грунт кам’янистий, де не мали багато землі, . . ;
а як сонце зійшло, - то зів’яли, і коріння не мавши, - посохли.
А інші попадали в терен, - і вигнався терен, і їх поглушив.
Інші ж упали на добру землю - зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро»1.
У цій притчі зерна залишаються однаковими, але падають на чотири різні види землі. Спаситель пояснив також і значення притчі. Зерна, які впали «край дороги», уособлюють тих, хто чує слово Боже, але не розуміє його і попадає в затиск Сатани. Другі зерна, які «упали на грунт кам’янистий», описують тих, хто з радістю слухає слово й квітне, поки все добре. Але коли приходять випробування і вони відчувають тиск оточення, причиною якого є їхня віра, вони спокушаються і не витримують. Треті зерна, які «попадали в терен», представляють тих, хто слухає слово, але суєтність і багатство є для них важливішими, і вони відпадають від істини. Однак останні зерна, які «упали на добру землю», представляють тих, хто слухає слово, розуміє його, живе згідно з ним і пожинає плоди великих вічних нагород2.
Книга Мормона описує приклади зерен, які впали край дороги. Один з них наведено в історії Зорамійців. Алма пише, що Зорамійцям «було вже проповідувано слово Бога.
Але вони впали у великі помилки, бо вони не стежили за виконанням заповідей Бога і його уставів, згідно з законом Мойсея»3.
Алма очолив місію, метою якої було приведення Зорамійців до покаяння. У своєму навчанні Алма порівняв слово з насінням і так розмірковував, звертаючись до них:
«Тож, якщо ви знайдете місце, щоб насіння могло бути посіяне у вашому серці, знайте, якщо це справжнє насіння, тобто добре насіння, якщо ви не викинете його вашою зневірою, щоб чинити опір Духові Господа, знайте, воно почне розбухати у вашій душі; і коли ви відчуєте ці рухи розбухання, ви почнете говорити собі - Певно, що це є добре насіння, тобто це Слово є добрим, бо воно починає збільшувати мою душу; так, воно починає освітлювати моє розуміння»4.
Літопис відкриває нам, що багатьох бідних Зорамійців було навернено і вони приєдналися до праведного народу Аммона в землі Єршон, коли Алма і його супутники знову посіяли зерна.
Деякі зерна впали на кам’янистий грунт в перші дні Церкви, коли Пророк Джозеф Сміт проголосив покликання кільком місіонерам з числа навернених. Одним з них був Саймондс Райдер, якого 6 червня 1831 року висвятив на старійшину сам Джозеф Сміт. Після того, як він прочитав звернене до нього одкровення, він, помітивши, що його ім’я було написано Кшвук замість Кнвук, образився, вірогідно не знаючи, що Джозеф Сміт часто диктував одкровення писарям. Неправильне написання його імені привело його не тільки до відступництва, але й до ганьби, коли він допомагав вимазувати Пророка Джозефа смолою й вивалювати його в пір’ях5. Наче зерно, що впало на кам’янистий грунт, Саймондс Райдер спершу з радістю прийняв слово, але швидко образився через дрібницю і втратив своє місце в Божому царстві.
Інколи терен душить грядки, як це було у випадку з багатим молодим чоловіком, який запитав Спасителя, що саме слід робити, аби успадкувати вічне життя. Він стверджував, що змалку дотримувався Десяти Заповідей і питав: «Чого ще бракує мені?» Побачивши, що серце молодого чоловіка зосереджено на багатстві, Ісус виклав йому вищий закон євангелії: «Продай добра свої та й убогим роздай, - і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною». Матвій пише: «Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, - бо великі маєтки він мав»6. Зерна було посаджено в цій молодій людині, але через багатство вони впали в терен, який і подушив їх.
Сьогодні, подорожуючи по всьому світі, ми бачимо, що багато зерен впало на добрий грунт. Ми зустрічаємо прекрасних, стійких, вірних і відданих членів Церкви. Дехто з нас, розкидаючи зерна за часів місіонерського служіння, можливо відчував, що ті зерна впали на твердий грунт. Не завжди можна побачити наслідки єдиної зустрічі. Протягом багатьох років Вільям Р. Вегстафф, який служив у Північно-центральній Місії в США з 1928 по 1930 рік, відчував розчарування через те, що охристив небагатьох. Влітку 1929 року він і його напарник відвідували фермерську сім’ю, що жила в 180 милях від Вінніпегу.
«Брат Вегстафф пам’ятав, що дав господині Книгу Мормона і під час багатьох відвідувань того і наступного літа обговорював з нею євангелію.
Він згадував, як кожного разу, коли вони відвідували її, вона знімала свій опасок і вони разом з нею сідали й обговорювали євангелію. Вона читала вголос і ставила багато запитань.
Його служіння на місії підійшло до кінця, але вона так і не охристилася, і він втратив з нею зв’язок».
Брат Вегстафф повернувся додому, одружився і ростив дітей. У жовтні 1969 р. він з дружиною поїхав на зустріч колишніх місіонерів. До нього підійшла жінка і запитала: «Чи ви часом не старійшина Вегс-тафф?»
. . . Вона представилася як та сама жінка, яку він навчав на фермі під Вінніпегом. У її руках був пошарпаний примірник Книги Мормона - той самий, який він дав їй 40 років тому.
«Вона показала мені книгу, - згадує він, - я розгорнув її і побачив на першій сторінці своє ім’я і адресу».
Вона розповіла братові Вегстаф-фу, що членами Церкви стали більше 60 її родичів, включаючи президента їхньої філії»7.
Старійшина Вегстафф посадив зерно під час своєї місії, але воно все ще залишалося в землі, коли він поїхав додому. Через сорок років він дізнався про багатий врожай, який зрештою зріс, а також пересвідчився у правдивості вислову: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне!»8.
Кожному з нас слід підживлювати зерна своєї віри, щоб вони продовжували пускати коріння. Звертаючись до нас, Президент Хінклі робив великий наголос на необхідності допомагати новим членам Церкви, аби ті зерна віри, що їх посадили місіонери, могли проростати й розвиватися.
Але в той же час здається, що грунт твердішає і багато людей втрачають здатність сприймати духовні речі. Чудеса сучасної технології внесли в наше життя такі зручності, про які ми й не мріяли лише одне покоління тому, але разом з цими новими технологіями нас затопила повінь нових випробувань моральності й цінностей. Дехто схиляється більше до технології, ніж до теології. Я хочу одразу зазначити, що наукове знання, чудеса комунікацій і дива сучасної медицини прийшли від Господа заради розвитку Його роботи в світі. Наприклад, Церковний Веб - сайт FamilySearchЁ відвідують щодня більше семи мільйонів разів. Але Сатана, звичайно, розуміється на цьому великому прогресі технології і використовує його заради досягнення своїх цілей. Ці цілі - знищувати і позбавляти. Він радіє, дивлячись на порнографію в Інтернеті і бруд в багатьох кінофільмах і телепрограмах. Він навіть підмішує свої сатанинські послання в деякі сучасні музичні твори. Для того, щоб зерна віри проросли в нас, слід уникати сатанинського затиску.
Слід також працювати на грядках нашої віри. Для цього необхідно орати нашу землю щоденним смиренним молінням, просячи сили й прощення. Ми повинні боронувати землю, долаючи власні гордощі. Підготовка грядки - це докладання всіх можливих зусиль у дотриманні заповідей. Слід бути чесним перед Господом у сплаті десятини й інших пожертвувань. Слід бути гідними і мати змогу прикликати великі сили священства, аби благословляти себе, свою сім’ю та інших, за кого ми несемо відповідальність. Для підживлення духовних зерен нашої віри не знайти кращого місця, ніж наші храми і наші домівки.
Ви, молоді носії Ааронового священства, повинні докладати найбільших і найретельніших зусиль, набуваючи навичок і найвищої можливої освіти. Вам, диякони і вчителі, не доводиться вже зараз вирішувати питання кар’єри, але вам необхідно покласти фундамент, стоячи на якому, ви зможете зустрічати майбутні виклики життя і зрештою спроможетеся забезпечувати своїх майбутніх дружин і свої майбутні сім’ї. Можна сказати, що ті молоді люди, які ще не розкрили свої божественні таланти і можливості, не шанують своє священство повною мірою. Молоді люди, я знаю, що в деяких частинах світу це є найважчим викликом життя, але якщо ви добре опануєте прості навички, ваші шанси збільшаться. На користь вам, молоді люди, піде також вивчення іноземних мов. Якщо ви не підготуєтеся в молоді роки, починати підготовку в зрілі літа буде вже пізно.
Спілкуючись з деякими молодими чоловіками, я думав про те, чому ті зерна впали на такий твердий грунт. Часто очевидним стає те, що в підготовці грунту до посадки зерен віри не було зроблено того, що робив мій дід зі своїм люцерновим ланом - не було докладено достатніх зусиль.
Я вірю, що багато розумних, особливих і доблесних духів зберігалися для цього непростого часу. Я думаю про одного розумного маленького хлопчика на ім’я Тіммі.
У Тіммі було лише два центи в кишені, коли він підійшов до фермера і вказав на помідор, який спокусливо звисав з огудини.
«Я дам вам два центи за цей помідор,» - запропонував хлопчик.
«Такий коштує п’ять», - відповів фермер.
«А якщо цей?» - спитав Тіммі, вказавши на менший, зеленіший і не такий спокусливий помідор. Фермер кивнув, показуючи, що згоден. «Добре, - сказав Тіммі і скріпив угоду, поклавши свої два центи на фермерову долонь, - я зірву його десь через тиждень»9.
Ви, молоді люди, можете навчитися у Тіммі, який вклав два центи в помідор, який в майбутньому мав збільшити свою ціну до п’яти центів. Якщо ви бажаєте вкладати вже зараз, то матимете не менші нагоди, ніж усі інші попередні покоління. Однак, надто багато зерен віри падає в терни, залишаючись безплідними10.
Ви, мої брати, носії святого Божого священства, можете поцікавитися, чому ми турбуємося саме про підживлення тих зерен віри, які було посаджено в вас. Ми особливо хочемо, щоб у вас, молоді люди, було сильне свідчення з міцним корінням, тому що тільки тоді воно буде вам безпомилковим компасом, що дозволить вам вистояти під сильними й лихими вітрами, які вже дмуть. Ми віримо, що спасіння світу покладено на плечі священства цієї Церкви. Цю відповідальність покладено на нас на законних підставах. Ми не можемо ухилитися від неї. Як сказав Президент Гордон Б. Хінклі:
«Якщо спасати світ, то це належить робити нам. Цього не уникнути. Жодний народ у світовій історії не отримував таких повноважень, як ми. Ми відповідальні за всіх, хто жив на землі, що включає в себе відповідальність за нашу сімейну історію і храмову роботу. Ми відповідальні за всіх, хто живе на землі тепер, і це включає в себе відповідальність за місіонерську роботу. І ми будемо відповідальними за всіх, хто ще житиме на землі»11.
Брати, ми маємо ці дорогоцінні сили, і я вірю, що ми будемо звітувати за наші зусилля по виконанню цих надзвичайно важливих обов’язків. Ми не можемо соромитися цього вчення через те, що воно не є популярним або бажаним для цього світу. Ми не повинні вибачатися за те, що було відкрито в наш час через наших пророків. Це слово Гос-пода світові. Завжди доведеться сплачувати певну ціну, якщо ми хочемо мати свідчення про цю святу роботу. Нашу віру завжди піддаватимуть випробуванням12.
Алма сказав, що коли ми відчуємо зростання насінь віри, це збільшить наші душі, просвітить наше розуміння і буде приємним на смак. Нехай Бог благословить вас пережиттям того, що описано цими словами. Я молюся про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.
ПОСИЛАННЯ
1. Матвій 13:4-8.
2. Див. Матвій 13:19-23.
3. Алма 31:8-9.
4. Алма 32:28.
5. See Milton V. Backman Jr., The Heavens Resound: A History of the Latter-day Saints in Ohio, 1830-1838 (1983), 93-94; and Donald Q. Cannon and Lyndon W. Cook, eds., Far West Record: Minutes of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 1830-1844 (1983), 286.
6. Матвій 19:20-22.
7. Julie A. Dockstader, «Missionary Moments: A Lot of Rejoicing,» Church News, 4 May 1991, 16.
8. Галатам 6:7.
9. In Jacob M. Braude, comp., Braude's Treasury of Wit and Humor (1964), 175.
10. Див. Матвій 13:22.
11. Mission presidents' seminar, 25 June 1999; quoted in ««Church Is Really Doing Well,»» Church News, 3 July 1999, 3.
12. Див. УЗ 105:19.
Попереднє
