Навчання євангелії Старійшина Даллін Х. Оукс З Кворуму Дванадцятьох Апостолів В наших священних покликаннях навчання євангелії не існує занадто добрих зусиль для роботи Господа та зростання його дітей. Відомий автор написав книгу про свого найкращого вчителя. Причиною могутнього впливу вчителя з коледжу на свого студента було переконання студента в тому, що його вчитель турбувався про нього і бажав, щоб той вчився і робив те, що допоможе йому знайти щастя. Віддаючи належне, він закінчив свою книгу запитанням: «Чи мали ви коли - небудь справжнього вчителя? Когось, хто побачивши вас необробленим, але коштовним, дорогоцінним каменем, міг би відполірувати до появи прекрасного сяйва. Якщо вам пощастило натрапити на такого вчителя, ви завжди зможете повернутися назад до нього».1 I. Кожен член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є або буде вчителем. Всі ми зацікавлені у змістовному та ефективному навчанні євангелії. Ми бажаємо, щоб усі мали прекрасних вчителів, і щоб ті вчителі допомогли всім нам знайти стежку назад - не тільки до них, але й до Небесного Батька. Наша турбота про навчання євангелії не обмежується тільки тими членами Церкви, які покликані навчати на заняттях кворумів священства, Початкового товариства, Товариства допомоги, Недільної школи, Товариства молодих жінок, або в інших призначеннях. У великому плані спасіння Господа не існує більш важливих вчителів, ніж батьки, які постійно навчають своїх дітей прикладом і наставленням. Кожен із нас навчає ближніх своїм прикладом. Навіть діти навчають один одного. Кожний місіонер є вчителем. Кожний провідник є вчителем. Багато років тому Президент Хінклі навчав: «Ефективне навчання є самою суттю провідництва в Церкві».2 Навчання євангелії є загальним і важливим. Насправді, «не існує більшої відповідальності, яку ми можемо нести, ніж бути вчителем дітей Бога».3 Наш Спаситель був фахівцем із питань, як навчати. Він був Учителем і запрошував кожного з нас слідувати за ним у цьому величному служінні.4 Кілька років тому Перше Президентство закликало Кворум дванадцятьох докласти нових зусилль до навчання в Церкві. Кворум дванадцятьох за допомогою сімдесятників прийняв цей заклик. Зараз, після кількох років підготовки, залучивши зусилля найкращих євангельських вчителів, вчених, письменників та інших, Перше Президентство впроваджує загальноцерковну програму «відродження та покращення навчання в Церкві»,5 про що йдеться в листі, розісланому Президентством. Тут зазначено: «Цей новий наголос має покращити навчання євангелії вдома та на церковних зборах, і допомогти насичувати членів Церкви добрим словом Бога». Ми щойно видали буклет із 10 сторінок Вдосконалення навчання євангелії. Путівник провідника. Його примірники розіслано провідникам усіх підрозділів і кворумів, а також чинам допоміжних організацій Церкви. Як там пояснюється, наше піклування про «навчання в Церкві» включає повсякденне батьківське навчання вдома, так само як і роботу вчителів у кворумах і допоміжних організаціях. Це важливе прагнення «відродження та покращення навчання в Церкві» включає три елементи. По - перше, воно підкреслює беззаперечну відповідальність провідників за покращення навчання у своїх організаціях. Ми бажаємо, щоб усі провідники заохочували своїх підлеглих вчителів і допомагали їм. Далі, програма впроваджує щоквартальні збори з удосконалення вчителів трьох різних груп: дітей, молоді та дорослих, - щоб вчити і наставляти один одного (див. УЗ 43:8) принципам, методам і навичкам, які покращать навчання і вивчення євангелії. І, нарешті, курс «Навчання євангелії», що складається з дванадцятьох уроків, буде викладатися, принаймні, раз на рік, переважно протягом Недільної школи. Матеріалом для курсу буде скорочене і покращене видання Teaching, No Greater Call: A Resource Guide for Gospel Teaching. Ця книга розповсюджується в усіх приходах і філіях Церкви. Ми також перевидали Посібник для вчителя для використання вдома та в менших підрозділах, а також підрозділах, що розвиваються, де не вистачає людей для впровадження цілої програми Церкви. II. Дехто може дивуватися, чому ми створюємо таку величезну програму для покращення навчання євангелії. Ті, хто так каже, мабуть, благословенні прекрасними вчителями, яких є багато в Церкві. Інші ж зрозуміють потребу в таких зусиллях і молитимуться за успіх цієї справи. Протягом багатьох років я намагався більше дізнатися про сутність і якість навчання в різних кворумах і допоміжних організаціях Церкви. Я робив це шляхом несподіваних візитів під час занять у різних приходах всієї Церкви. На даний момент я відвідав сотні занять. Я прошу вибачення, якщо будь - який з моїх візитів збентежив учителя. В мене склалося враження, що майже всі вчителі, за якими я спостерігав під час цих несподіваних відвідувань, були вдячні за гостя, який прийшов, щоб навчатися і виказувати вдячність за зусилля й турботу вчителів про своїх учнів. Більшість того, що я бачив під час цих відвідувань, було приємним і втішним. Я бачив натхнених вчителів, чия любов до євангелії та своїх студентів була такою очевидною, що їхнє навчання було насправді прекрасним. Я також бачив уважних та ввічливих студентів, сприйнятливих до послання та тих, що прагнуть до навчання. Незважаючи на великі приклади, які я спостерігав, я переконаний, що як Церква в цілому - і кожний з нас особисто - ми завжди можемо робити це краще. Прагнення до прогресу - це основа плану Небесного Батька для своїх дітей. І в наших священних покликаннях навчання євангелії не існує занадто добрих зусиль для роботи Господа та зростання його дітей. III. Існує багато різних методів навчання, але всяке добре навчання засноване на певних основних принципах. Уникаючи детального описування, я хочу визначити і прокоментувати шість основних принципів навчання євангелії. По - перше, - це любов. Вона має два прояви. Коли нас покликають навчати, ми маємо приймати наше покликання і навчати через любов до Бога, Вічного Батька, та його Сина, Ісуса Христа. Крім цього, вчителі євангелії завжди мають навчати з любов’ю до студентів. Нас учили, що необхідно молитися «з усією енергією [нашого] серця, щоб [нас] було сповнено цією любов’ю» (Мороній 7:48). Любов до Бога та його дітей - найголовніша причина для служіння. Ті, хто навчають із любов’ю, будуть звеличені як знаряддя в руках Того, кому вони служать. По - друге, це те, що євангельські вчителі, як і Вчитель, якому ми служимо, мають повністю зосередитися на тих, кого вони навчають. Вся їхня увага має бути приділена потребам «овець» - благополуччю студентів. Учитель євангелії не повинен зосереджуватися на собі. Той, хто розуміє цей принцип, не буде ставитися до свого покликання, як «викладання чи проведення уроку», бо це визначення розглядає навчання з точки зору вчителя, але не учня. Зосереджуючись на потребах студентів, учитель євангелії ніколи не затьмарить їхнє бачення Вчителя, підносячи себе або засмічуючи урок саморекламою чи корисністю. Це означає, що він ніколи не повинен сприяти лжесвященству, «коли люди проповідують і ставлять себе за світло для миру, щоб вони могли мати користь і хвалу від світу» (2 Неф. 26:29). Учитель євангелії проповідує не для того, щоб «користуватися прихильністю людей» (Алма 1:3) чи «заради багатства і шани» (Алма 1:16). Він слідує прекрасному прикладу з Книги Мормона, де «проповідник не був кращим за слухача, і також учитель не був ні в чому кращий за учня» (Алма 1:26). Обидва завжди дивитимуться на Учителя. По - третє, - справжній учитель євангелії навчатиме, користуючись призначеними навчальними матеріалами, особливо наголошуючи на навчанні вченням, принципам і завітам євангелії Ісуса Христа. Це було заповідано в сучасному одкровенні, в якому Господь сказав, що вчителі цієї Церкви навчатимуть принципам його євангелії, викладеним в Біблії та Книзі Мормона, в яких міститься повнота євангелії. І вони повинні дотримуватися завітів та виконувати устави Церкви, і навчати цьому, керуючись Духом (див. УЗ 42:12-13). Вчителі, яким заповідано навчати принципам євангелії та ученню царства (див. УЗ 88:77), мають уникати навчання специфічним правилам чи заяв. Наприклад, їм не слід навчати будь - яким правилам стосовно визначення повної десятини, або складати перелік того, що можна робити, а чого не можна для дотримання Суботнього дня святим. Після того, як учитель навчив доктрині та принципам з Писань чи учення сучасних пророків, що стосуються цього, відповідальність за навчання подібним специфічним речам чи правилам лежить на окремих особах та сім’ях. Добре викладені вчення та принципи сильніше впливають на поведінку, ніж її правила. Коли ми навчаємо євангельському вченню та принципам, то можемо готуватися до свідчення та провідництва Духа, щоб підсилити навчання, і стимулювати віру студентів, щоб прагнути керівництва того ж Духа в застосуванні цих учень у їхньому особистому житті. Темою для навчання на заняттях кворумів Мелхиседекового священства і Товариства допомоги другої та третьої неділі кожного місяця є Учення Президентів Церкви. Протягом минулих двох років ми вивчали учення Президента Бригама Янга. Наступні два роки ми вивчатимемо учення Президента Джозефа Ф. Сміта. Книги, що містять ці вчення, роздані всім дорослим членам Церкви як постійне джерело в особистій бібліотеці, викладають доктрини та принципи. Вони багаті інформаційно й актуальні до потреб сьогодення, прекрасні для навчання й обговорення. Відвідуючи заняття кворумів і Товариств допомоги, я був задоволений і вражений тим, як викладаються Учення Президентів Церкви, і як вони сприймаються. Однак я іноді бачив вчителів, які викладали призначений розділ, як випадково згаданий, а далі проводили урок та заохочували обговорення за власно обраними матеріалами. Це не прийнятно. Євангельський вчитель покликаний не для того, щоб вибирати теми уроків, а щоб викладати й обговорювати те, що запропоновано. Вони також мають старанно уникати особистих гіпотез, улюблених та суперечливих тем. Одкровення Гос-пода та настанови його служителів щодо цього досить зрозумілі. Нам слід завжди пам’ятати слова Президента Спенсера В. Кімбола, що учитель євангелії є «гостем»: «Він займає авторитетну посаду та офіційно затверджений, і виправдані ті, кого він навчає, та хто сприймає це навчання; вибраний і підтриманий належним чином, він представляє Церкву; речі, яким він навчає, також затверджені Церквою. Не має значення те, який прекрасний він, та скільки нових істин, на його думку, він відкрив, він не має права виходити за межі програми Церкви».6 По - четверте, - євангельський вчитель має ретельно готуватися і намагатися використовувати найефективніші засоби викладання призначеного уроку. Новий курс «Навчання євангелії» та збори з удосконалення вчителів, звичайно, призначені допомогти вчителям у цьому. П’ятим - основним принципом навчання євангелії, на якому я хочу наголосити, є заповідь Господа, цитована раніше, що вчителі мають навчати євангелії за провідництвом Духа. І якщо ми не отримаємо Духа, вчити ми не будемо (див. УЗ 42:12-14). Це привілей і обов’язок вчителя намагатися досягти такого рівня учнівства, коли Дух буде керувати і підтверджувати навчання, а не коли воно ретельно підібране та попередньо підготовлене для особистої зручності чи за власними здібностями. Серед прекрасних принципів розділу «Навчання євангелії і провідництво» нового Збірника інструкцій Церкви є такі: «Учителі і члени класу мають прагнути допомоги Духа під час уроків. Особа може навчати глибоким істинам, і члени класу будуть залучені до обговорення, але без присутності Духа ці речі не зможуть так сильно вплинути на душу. . . . Якщо Дух присутній під час навчання євангелії, «сила Святого Духа доносить [послання] до сердець дітей людських» (2 Нефій 33:1)».7 Президент Хінклі сказав про важливий наслідок заповіді навчати Духом, коли проголосив це: «Ми повинні . . . допомогти нашим вчителям говорити з глибини їхнього серця, а не з книг, передавати їхню любов до Господа та цієї чудової роботи, і тоді, якимось чином, навчання запалить вогонь в серцях тих, кого вони навчають».8 Це - наша мета - «запалити вогонь» любов’ю до Бога та відданістю євангелії Ісуса Христа в серцях тих, кого ми навчаємо. Це підводить до шостого і останнього принципу, про який я буду говорити. Євангельський учитель має піклуватися про наслідки свого навчання і визначати успіх навчання та свідчення, зважуючи його вплив на життя учнів.9 Він ніколи не задовольниться тільки виголошенням послання або проповідуванням. Справжній учитель євангелії має прагнути допомагати в роботі Гос-пода, щоб приносити його дітям вічне життя. Президент Гарольд Б. Лі сказав: «Покликання вчителя євангелії є одним із найвеличніших у світі. Добрий вчитель може спричинити суттєві переміни, надихаючи хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок змінювати своє життя і виконувати своє найвище покликання. Важливість учителя прекрасно змалював Деніел Уебстер, кажучи: «Якщо ми працюємо над мармуром - він зруйнується; якщо ми працюємо над міддю - з часом вона потьмяніє; але, якщо ми працюємо з безсмертним розумом, якщо ми сповнимо його принципами, праведним страхом перед Богом та любов’ю до ближніх, то на цих пластинах ми вигравіюємо дещо, що сяятиме крізь вічність».10 Я свідчу, що це Божа робота, що ми його слуги, які мають священний обов’язок навчати євангелії Ісуса Христа - найвеличнішому посланню всіх часів. Нам потрібно більше вчителів, щоб бути гідними цього послання. Я молюся, щоб всі ми стали справжніми євангельськими вчителями, в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Mitch Albom, Tuesday with Morrie (1997), 192. 2. «How to Be a Teacher When Your Role as a Leader Requires You to Teach», General Authority Priesthood Board Meeting, 5 Feb. 1969; див. також Джефрі Р. Холланд, «Учитель, що прийшов від Бога», Ліягона, липень 1998. 3. David O. McKay, Gospel Ideals (1953), 175. 4. Див., здебільшого, Boyd K. Packer, Teach Ye Diligently (1975). 5. Лист Першого Президентства від 15 вересня 1999 року. 6. The Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball (1982), 533. 7. Church Handbook of Instructions, Book 2: Priesthood and Auxiliary Leaders (1998), 300. 8. Teachings of Gordon B. Hinckley (1997), 619-620. 9. Див. Генрі Б. Айрінг, «Про силу навчати вченню Церкви», Ліягона, липень 1999, 85. 10. The Teachings of Harold B. Lee, ed. Clyde J. Williams, (1996), 461.