«Не існує людини - острова» Старійшина Річард Х. Уінкель Сімдесятник Нові члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів не можуть вистояти поодинці. . . . Ми потрібні їм і вони потрібні нам. Брати і сестри, дуже приємно бути тут із вами в цей час. Коли я почав готуватися до свого виступу, я міркував про те, що це вперше, коли мене запросили виступати у Скинії - і це також востаннє! Але все ж таки приємно бути разом із вами в цій історичній будівлі, з приводу історичної події. Зараз я хотів би перенестися подумки в інше прекрасне місце й поговорити з вами про нього. Північне узбережжя Каліфорнії є землею найвищіх у світі дерев. Прогулянка цим одвічним незайманим червоним лісом може бути однією з найхвилюючих подій вашого життя. Іноді ці дерева живуть більше 2 000 років і можуть досягати у висоту 90 метрів і більше. Найвище червоне дерево, відповідно до записів, досягло 113 метрів у висоту. Це більше, ніж футбольне поле, а також у 1,3 рази вище за Солт - Лейкський храм. Гігантські червоні дерева затьмарюють своїх сусідів, хвойних та широколистих дерев, стаючи, таким чином, «Еверестом серед усіх живих істот». Так, все, що дає земля, кожної пори року, створено на користь людині, щоб раділи погляд і серце; Так, для їжі та одягу, для смаку та пахощів, для зміцнення тіла та насичення душі. І це приємно Богові, що він дав все це людині; бо для цієї мети все було створено, щоб користуватися цим, із мудрістю, без надлишку та вимагання. І нічим людина не ображує Бога, і ні проти кого не спалахує його гнів, як тільки тих, які не визнають його руки в усьому та не дотримуються його заповідей (див. УЗ 59:18-21). Червоні дерева на узбережжі по суті є князями свого королівства, найбільш вишуканими творіннями Небесного Батька. Вони головують над іншими деревами завдяки їхній приголомшливій висоті та величній красі. Однак існує ще одна дивовижна і майже невідома для всіх нас особливість цих гігантських дерев. Не дивлячись на те, що виростають вони до 90 метрів висотою, та можуть важити більше 460 тон, вони мають дуже неглибоке коріння. Коріння в глибину виростає до 1-2 метрів, але поширюється в радіусі більше, ніж 100 метрів. Простягаючись таким чином, вони переплітаються із своїми братами і сестрами з червоного лісу, а також із іншими деревами. Це сплетіння створює ефект павутиння. Більшість інженерів сказали б вам, що ця неглибока коренева система все ж не може тримати ці дерева неушкодженими і захистити їх від сильних вітрів та повенів. Однак зв’язані між собою кореневі системи і є секретом їхньої сили. І це дає нам чудовий урок. По - перше, нам слід зрозуміти, що ці величезні гіганти просто не втрималися б поодинці. Без того зв’язку з іншими членами сімейства та сусідами - помічниками вони б не вижили. Я хочу, щоб ви поміркували над двома першими куплетами пісні, взятими з відомої поеми Джона Донна: Не існує людини - острова; Ніхто не живе на самоті. Радість кожного - моя радість; Горе кожного - горе мені.   Ми потрібні один одному, Тому я буду захищати Кожну людину, як брата рідного; Кожну людину, як друга мого. («No Man Is an Island» in Bryan B. Gardner and Calvin T. Broadhead, comp., A Collection of Inspirational Verse for Latter-day Saints [1963], 69) Нові члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів не можуть вистояти поодинці. Вони можуть бути незалежними і сильними, як ті червоні дерева, але ми потрібні їм і вони потрібні нам. Минулого лютого по супутниковому телебаченню Президент Хінклі поділився історією про жінку, яка минулого року стала членом Церкви. Вона писала: «Моє приєднання до Церкви було неповторним і справді нелегким. Минулий рік був найтяжчим з усіх, які я пережила у своєму житті. Він також і найбільше винагородив мене. Як новий член Церкви я продовжую стикатися з труднощами щодня». Вона розповідає про те, як, приєднавшись до Церкви, вона не відчула підтримки з боку провідників її приходу. Її єпископ ставився до неї як нового члена Церкви байдуже. Відчуваючи себе зневаженою, вона звернулася до президента місії, який дав їй можливості виявити себе. Вона стверджує, що «члени Церкви не розуміють, що таке - бути новим членом Церкви. Тому для них майже неможливо зрозуміти, як підтримувати нас». («Шукайте ягнят, годуйте овець» Ліягона, липень 1999, 122). Вони потребують нашої любові й підтримки. Знаємо ми це чи ні, вони тягнуться до нас, як коріння червоних дерев тягнеться до коріння ялини, бол•голови, сосни та інших порід. Ми маємо простягувати руку допомоги цим новим членам Церкви і підтримувати їх у зростанні, бо дійсно - ми брати та сестри. Чи не краще триматися, коли наші сім’ї та друзі підтримують, допомагають і люблять нас? Навіть дерева втримуються краще, коли ростуть разом у лісі. Вони ростуть вищі, пряміші, сильніші, та мають кращу деревину. Коли дерево росте одиноко, воно розростається багатьма гілками. Ці гілки утворюють вузли, які можуть послабити дерево й понизити якість деревини. Згадайте, коли Христос організував свою Церкву, він покликав багатьох служити апостолами, пророками, патріархами, єпископами, дияконами, вчителями, священиками тощо. Багато людей було покликано служити в його царстві. Ці покликання робилися, щоб зміцнити членів Церкви, допомогти в її організації та благословити життя дітей Бога. Коли Спаситель покликав Петра, Якова, Іоанна та інших, чи мали вони досвід? Ні, але він сказав, що навчить їх; він зробить їх ловцями людей. Чи помилялися його апостоли та учні? Так, звичайно, але їм було дано можливість і вони вчилися. Так і наші нові брати та сестри вчитимуться, якщо ми будемо товаришувати з ними, покликати їх та насичувати добрим словом Бога. Однією з поширених порід, які ростуть під навісом з гілок червоних дерев, є малознайоме широколисте дерево Lithocarpus densiflorus. Його також називають коричневий дуб. Він відноситься до великого сімейства звичайних дубів, але трохи відрізняється. Мільярди видів цієї породи дерева ростуть серед славнозвісних червоних дерев. Коричневий дуб має багато добрих якостей, але його майже зовсім ігнорують і не використовують. Яке марнотратство, яка трагедія, коли розмірковуєш над його потенціалом. Ставлення багатьох споживачів деревини таке: «Ми і так нормально працюємо, так навіщо ж щось змінювати?» Ми не можемо ігнорувати потенціал нових членів Церкви або недооцінювати їхні таланти. Пам’ятайте: «Він запрошує їх усіх прийти до нього і скуштувати його добро; і він ні від кого не відмовиться, хто прийде до нього, від чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; і він пам’ятає язичника; і всі є однаковими для Бога, що Юдей, що Іновірець» (2 Нефій 26:33). Я вдячний за сплетіння дружби, яке насичувало мене протягом усього мого життя. За те, що був народжений від порядних батьків, за братів, сестер і за мою велику родину. Я особливо вдячний за любов і підтримку моєї прекрасної дружини, Карен, і таких самих прекрасних дітей, яких ми любимо. Я також хотів би сказати, що відчуваю, що мені поталанило мати стільки добрих друзів і в Церкві, і поза нею протягом цих років. Я вдячний за нещодавнє спілкування з місіонерами в Іспанії і також за прекрасних членів Церкви цієї країни. Брати і сестри, я знаю, що в нас є добрий і мудрий Небесний Батько, і я свідчу про його Сина, Ісуса Христа, та його спокутуючу жертву, яка торкається кожного з нас. Я також свідчу, що в ці дні Церква керується великим пророком, так, Гордоном Б. Хінклі. Я молю Бога, щоб він благословив нас усіх, щоб ми почувалися більш зв’язаними і відчували взаємну турботу, особливо вступаючи в цю нову еру зростання Церкви, це прекрасне нове тисячоліття, і говорю це в ім’я Ісуса Христа, амінь.