Вірджінія У. Дженсен
Перший радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги
Ми бажаємо, щоб кожна сестра зміцнилася духовно і набула навичок, які будуть вирішальними при зустрічі з майбутніми випробуваннями.
Коли 17 березня 1892 року Товариство допомоги святкувало свою 50-ту річницю, сестри у філіях, приходах та колах, по всій Церкві, як і тут у Скинії Солт - Лейк - Сіті, зустрілися, щоб об’єднатися в одночасній жертвенній молитві. Джозеф Ф. Сміт, тоді радник президента Уілфорда Вудрафа, промовив особливу молитву хвали та подяки. Ця молитва включала такі слова: «Благослови . . . членів Товариства допомоги по всій землі . . .Будь з ними духовно, щоб благословляти їх, щоб спонукати їхні серця до радощів з тобою» (Протоколи Головного управління Товариства допомоги, 17 березня 1892 р., Архіви історичного відділу, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, с. 233-234).
Більше сторіччя потому, ми зібралися сьогодні, як сестри, з метою святкування. Моє серце наповнене радістю та подякою за це велике благословення, яке ми з вами маємо, - бути членами цієї чудової Церкви, знати план спасіння, складений нашим Небесним Батьком. Я радію від дивовижних благословень, які виливаються на нас, коли ми навчаємось і зростаємо за програмами Церкви. Особливо сьогодні я радію програмам Товариства допомоги. Я радію тому, що ці програми допомогли нам у минулому, і ще більше - за те, що вони допомагатимуть нашим здійсненням у майбутньому.
Президент Джозеф Ф. Сміт рекомендував Товариство допомоги для нашого блага, коли він говорив про нього, як про таке, що «установлене небесами, керується небесами, засноване небесами і божественно висвячене Господом» (Протоколи, 17 березня 1914 р., с. 54).
Старійшина Езра Тафт Бенсон нагадав нам, що «Церква була створена, щоб, головним чином, допомогти родині, і після того, як Церква виконає свою місію, [родина] ще довго функціонуватиме» («Strenthening the Family», Improvement Era, грудень 1970 р., с. 46).
Я хотіла б сказати про побудову домівок, де кожна з нас, заміжня або ні, юна чи доросла, може індивідуально зростати і досягти своїх найвищих можливостей, де члени родини можуть навчатися всьому, що їм треба знати для того, щоб слідувати плану спасіння, який є планом Небесного Батька для кожного з нас, щоб ми могли знайти зворотний шлях до Нього, до нашого Небесного дому, коли цей період земного випробування закінчиться.
Я повторюю і згодна з президентом Девідом О. Маккеєм, який палко сказав: «Усім своїм серцем я вірю . . . що найкраще місце підготовки до вічного життя знаходиться вдома» («Blueprint for Family», Improvement Era, квітень 1963 р., с. 252).
Навіть Писання попереджають, що повинна бути протилежність у всьому (див. 2 Нефій 2:11). Дійсно, президент Бойд К. Пекер каже нам: «Найголовніша мета супротивника . . . розірвати, привести до безладдя та зруйнувати дім родини» («The Father and the Family», Ensign, травень 1994 р., с.19).
Цією весною дві різні пташині сім’ї звили гнізда у моєму дворі. Маленька горобчиха вибрала для свого гнізда трояндове дерево у моєму внутрішньому дворику. Час від часу вона відлітала і поверталася знов, приносячи у своєму дзьобі трав’яні стебельця та маленькі гілочки. Вона обережно обирала свій шлях крізь трояндові шипи, складаючи будівельні матеріали в обраному місці. Вона працювала без відпочинку, доки не закінчила будувати маленьке гніздечко. Я була вражена тим, як дбайливо були переплетені травинки для того, щоб утворити міцну, стабільну конструкцію. Я трохи не заплакала, коли побачила всередині гнізда чотири маленьких шматочка бавовни, розміщені саме в тому місці, де треба зробити дуже м’яке ліжечко для її малят.
Друга пташка, вільшанка, обрала для свого гнізда місце попереду мого будинку, біля водостічної труби, достатньо високо, щоб до неї з землі не могли дістатися хижаки. Вона була більша за розмірами, більшим було і її гніздо. На додаток до своєї величини, ззовні гніздо було намащено мулом, щоб утримувати разом травинки та гілочки, і трималося воно на згині водостічної труби. Всередині окремі травинки були сплетені у м’яку, на зразок чашки, конструкцію, яка відмінно гойдала пташку.
Коли гнізда були завершені, пташки відклали яйця і почалося щоденне піклування про захист та вирощування. Година за годиною, день за днем ці пташки сиділи на своїх яйцях. Коли з яєць вилупилися пташенята, матері працювали весь день, щоб нагодувати своїх голодних малят.
Одного дуже жаркого дня я помітила, що вільшанка сиділа у своєму гнізді з відкритим дзьобом і важко дихала. Очевидно, їй було неприємно під сліпучим промінням сонця. Я здивувалася, чому вона не ховається. Потім зрозуміла - вона не сиділа у гнізді так глибоко, як робила це раніше, щоб підтримувати пташенят своїм теплом. Натомість вона старанно витягнулася над гніздом, зробивши захисток, щоб її безпірі пташенята не спеклися на сонці.
Я почала читати про птахів і про те, яких великих зусиль вони докладають, щоб збудувати домівки для своїх родин. Ластівки роблять понад 1200 вильотів, щоб принести мулу для побудови своїх гнізд. Виявилося, що одне гніздо іволги складається з 3387 окремих частинок матеріалу. Мені здається, що птахи вкладають усе: свій час, свою енергію, свої можливості, свій власний спокій, щоб збудувати дім і виростити власних дітей. Цієї справи не можна уникнути або поставити на друге місце. Вона найголовніша.
З того часу, як я почала спостерігати птахів у своєму дворі, я дивуюсь - хто навчив їх щось робити? Звідкіля вони дізналися, як будувати гніздо і закривати своїх пташенят від сонця? Щоб добувати їжу, захищатися та виховувати, птахи керуються інстинктами. Я вірю, що ці інстинкти дав Бог. Обмірковування цього примусило мене вигукнути разом зі Псалмоспівцем: «Які то величні діла Твої Господи» (Псалми 92:6).
Ми також благословлені Божими інстинктами. Ми підсвідомо бажаємо так багато для тих, кого любимо, але, оскільки ми люди, то зустрічаємося з більшою кількістю проблем, ніж птахи, за якими я спостерігала. У теперішньому суспільстві багато хто піддає сумніву важливість традиційного дому та родини. Деякі вважають, що для жінок існує інше, важливіше за сім’ю, використання часу й талантів. Але пророки непохитні у проголошенні того, що домобудування є одним з найбільш священних та значущих занять, можливих для чоловіка або жінки. В усіх життєвих обставинах, сестри мають можливості підтримувати й доглядати інших у сфері свого впливу. Коли ми дізнаємося про план спасіння Небесного Батька, ми впевнюємося, що незалежно від обставин нашого власного життя, створення безпечного та навчального оточення для тих, кого ми любимо, має величезне значення.
Старійшина Ніл А. Максвелл сказав: «Звичайно, дім є місцем, де встановлюється й зростає більша частина нашої віри, . . . Отож, як сумно, що деякі домівки є просто місцем тимчасової зупинки, де їдять, п’ють і відпочивають, тоді як домівки повинні бути школою підготовки до Небесного царства» (Lord, Increase Our Faith [1994], 117).
Коли ми боремося з негативним впливом світу й всіляко намагаємося, щоб побудувати домівки, які є «школою підготовки до целестіального царства», давайте пригадаємо, що наша земна діяльність має духовну основу й целестіальне завершення.
Як Генеральне президентство Товариства допомоги ми бажаємо знову підтвердити нашу мету та зобов’язання перед Товариством допомоги - допомагати сестрам та їхнім сім’ям прийти до Христа. Ми хочемо запевнити, що Товариство допомоги є порятунком і благословенням для кожної сестри у Церкві, незалежно від обставин. Ми прагнемо, щоб кожна сестра зміцнилася духовно і набула майстерності, яка матиме вирішальне значення при боротьбі з майбутніми труднощами.
Отже, маючи ухвалу Першого Президентства та Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ми раді зробити наступне повідомлення. Починаючи з 1 січня 2000 року назва «Збори з домашнього господарювання» змінюється. Нова назва буде - «Домашнє, сімейне та особисте збагачення». Мета нової назви - зрозуміло донести, що повинні здійснювати ці важливі збори Товариства допомоги, які проводяться в середині тижня. Наступна мета нової назви - допомогти кожному з нас зосередити увагу на власному зміцненні, а потім з більшим натхненням допомагати членам нашої родини, друзям, сусідам і суспільству так, щоб кожен міг бути приведений ближче до нашого Небесного Батька та його сина, Ісуса Христа. Протягом 15 - хвилинної частини уроку на цих зборах вчителі будуть викладати духовну тему. Протягом 60-90 хвилинної практичної частини ми будемо вчитися практичним навичкам, які базуються на духовній основі. Ці практичні навички можуть бути чимось на зразок виконання домашніх робіт та ремонту, садівництва або пошиття ковдр. Ми могли б також прийняти участь у служінні, яке благословляє та зміцнює інших. Ці збори повинні збагатити та покращити життя кожного з нас.
У євангелії знаходяться відповіді, яких потребує світ, щоб розв’язати оточуючі нас проблеми. Через євангелію Ісуса Христа ми отримуємо знання та засоби, щоб створити міцні домівки, мир, любов та віру. Ми не можемо це робити самі. Програма Церкви може допомогти нам. Нам також потрібна допомога, яку наш Батько на Небесах палко бажає надати нам. У Псалмі 127:1 нас застережено: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!».
Нещодавно один мій друг, повернувшись з роботи, побачив дуже маленьку дівчинку, яка сиділа на обочині проти його дому і плакала. Він запитав, чи не може чимось допомогти. Крізь схлипування вона пояснила, що загубилася. Він сказав їй, що це його дім, і всередині є його дружина. Він також сказав їй, що знає про те, що вона не повинна ходити з незнайомцями, але якщо б вона зайшла до них, то відчула б себе спокійніше, а вони з дружиною спробували б розшукати її домівку. Вони увійшли в дім, і його дружина почала утішати малесеньке дівча. «Я впевнена, що ти дуже злякалася,» - сказала вона.
«Я була налякана, - відповіла дівчинка - поки не побачила на вашій стіні зображення Ісуса Христа. Тоді я зрозуміла, що буду врятована».
Дуже багато дітей Бога загублено по всьому світі. Ми ті, хто знає істину, можемо допомогти їм. Ми можемо продемонструвати їм зразок міцного дому і праведних членів родини. Ми можемо допомогти їм, якщо маємо Спасителя у наших домівках - не просто зображення на стіні, але також і його учення, його Духа та його любов. Не дивлячись на інстинкти, якими ми благословлені, такий тип дому не виникає автоматично. Щоб побудувати дім, у якому присутній Дух Господа, нам потрібно мати духовну міць і практичні навички. Збори «Домашнє, сімейне та особисте збагачення» є для нас місцем, де ми можемо ділитися сестринством, добувати знання, вивчати навички і підсилювати свідчення. Ці збори є також місцем, де ми надихаємося і зможемо знову присвятити себе нашим домівкам і родинам, та служінню, де б воно не було потрібним.
Ми, як провідники Товариства допомоги, і всі ми, як члени Церкви, заряджаємось проникливістю та натхненням зборів «Домашнє, сімейне та особисте збагачення» і діючи з ентузіазмом, який зумовлений участю у цих зборах, будемо зростати в свідченні та духовній силі. Ми наблизимося до нашого Спасителя і будемо знати, як будувати домівки, де Він може жити. Далі процитую президента Томаса С. Монсона: »Бог, навіть як наглядач нашої будівлі, може сказати нам так, як він сказав це Соломону, будівничому інших днів, - « . . . Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім’я Моє там аж навіки. І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні» (1 Царів 9:3, Pathways to Perfection [1973], с. 250;).
Товариство допомоги це - орга-нізація небесного походження. У ній є влада зміцнювати сестер та їхні сім’ї й будувати всесвітню ро-дину сестер. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Previous
