Священство і дім Старійшина Д. Лі Тоблер Сімдесятник Кожен приход через ради може вплинути на . . . сім’ї [які не мають священства], і відкрити для них дорогу до храму. Мої дорогі брати, носії Ааронового і Мелхиседекового священства, це - особливе благословення, стояти за цією кафедрою, за якою протягом десятиліть навчали і напучували членів Церкви пророки і апостоли Бога, а також праведні й здібні чоловіки та жінки. Сьогодні я маю смиренне бажання звернутися зі словом заохочення до провідників священства, особливо до тих, хто входить до рад колів та приходів, з тим, щоб посилити їхню увагу до тих сімей в Церкві, які ще не мають благословення мати носія Мелхиседекового священства у своїх домах. Це ті сім’ї, де батько ще не отримав священство, яке є таким необхідним, щоб благословити і вести свою сім’ю. Для цих сімей отримання повноти євангелії, особливо храмових благословень, залежить не тільки від їх особистих зусиль, але також від зусиль, спрямованих з любов’ю тими членами Церкви, які вже зрозуміли значення храмових обрядів для сім’ї. Дитиною я зростав у домі, де всі чітко знали, що священство таке ж важливе для життя, як і вода, яку ми п’ємо, щоб утамувати спрагу. Моя мати пізнала на своїй сім’ї радість від того, що її велика родина брала участь у всіх заходах, запропонованих Церквою, а потім, як сім’я, вони увійшли до Солт-Лейкського храму. У віці 47 років мій дід Шоул отримав священство і благословення, які воно приносить. Відслуживши місіонеркою повного дня, моя мама жадала особливого благословення від священства і просила поради у пошуках гідного носія священства, який буде не тільки її чоловіком, але також гідним батьком-носієм священства для її дітей. Отримавши таке благословення від носіїв священства, всі її бажання здійснилися для неї і для всієї нашої сім’ї, коли ми жили на півдні Невади. Від самого початку ми були сім’єю, яка основувалася на священстві та обрядах відновленої євангелії, особливо її храмових таїнствах. Це дало нам, дітям, відчуття цілісності і завершеності, яке поширювалося не тільки на нашу сім’ю, але й на всіх наших родичів. З малих років ми дізналися про силу священства зцілювати, коли батько, іноді сам, а іноді разом з іншим чоловіком з приходу, виявляли своє священство у нашому домі. У 1930-х роках у тому невеличкому місті в Неваді, заснованому піонерами, не було лікарів. Найближчими містами, де жили лікарі, були Лас-Вегас або Сент-Джордж. Першою думкою, яка виникала тоді, коли траплялися нещасний випадок або хвороба, було отримати благословення, звертаючись до сили священства. Я пам’ятаю, як мама час від часу казала: «У нас немає лікарів у Банкервіллі, та ми маємо священство, щоб отримати благословення, і цього достатньо». Великими були благословення, що заспокоювали і давали впевненість як молодим, так і старим. Ми ніколи не були безсилими, коли з нами було священство. Я завжди був вдячний за те, що рано усвідомив силу, яку має священство Бога в нашому домі. Домівка в наш час стоїть перед небаченими випробуваннями, які погрожують зруйнувати основи сімейної єдності - вони позбавляють домівку почуття спокою і впевненості в майбутньому. Злі сили відкрито захищають аморальну поведінку, нечесність, і, як стає очевидним, залежність від наркотиків посилюється. Ці моральні викривлення і випробування, звісно, не зникнуть. Ми також побачимо, що тимчасові труднощі у нашому повсякденному житті зростатимуть. Ми всі добре усвідомлюємо, що наявність роботи не є більше такою надійною основою, як у минулі роки. У той час, як бізнесові та не бізнесові установи по всьому світі об’єднуються і консолідуються, щоб бути більш конкурентноспроможними, сімейна ферма все більше і більше стає залежною від впливу світового ринку і загальних економічних умов, а не регіональних чи національних, як це було в минулі роки. В дійсності, вся ця гонитва, умови, що швидко змінюються в світі, є великим тягарем для родин. Усе це призводить до почуття занепокоєності у батьків та дітей. Ці умови, в поєднанні з постійним занепадом моральних цінностей, можна легше долати в колі сім’ї. Цього можна досягнути, коли сили праведності дієво застосовуються в домі під гідним провідництвом священства, яке має батько, якому допомагає хороша і праведна мати. Отож, 11 лютого 1999 року у листі до всіх членів Церкви по всьому світі Перше Президентство знову закликало всіх батьків і матерів присвятити їхні найкращі зусилля навчанню і вихованню дітей у дусі євангельських принципів. Далі вони радили, щоб домівка стала основою праведного життя, бо ніякі інші установи не зможуть її ні замінити, ні виконати її основні функції. Якщо засади священства займають гідне місце в родині, щоб долати ці труднощі, тоді нема чого боятися можливих наслідків у майбутні роки. Ми можемо терпіти випробування і негаразди, але їх наслідки будуть мати найвищу вічну цінність. Родини, де до священства ставляться з повагою і де його застосовують, зможуть протистояти тиску сьогодення і стати вічними сім’ями. А поступово, кожен член родини буде удосконалюватися і готуватися до нагород, які отримають вірні. У кожному приході та філії є багато сімей, які не мають священства. У цих сім’ях є чоловіки і батьки, які просто чекають на підбадьорююче запрошення приготуватися до того, щоб стати носієм Мелхиседекового священства. Їхні дружини моляться і чекають на це підбадьорююче запрошення. Це чоловіки, які, завдяки нашому навчанню і вихованню, зможуть стати гідними носити це священство. Вони можуть стати батьками, які дадуть одкровення і провід своїй сім’ї. Вони можуть бути батьками, які дають благословення своїм дітям; які христять їх і конфірмують. Чоловік і дружина підуть до храму, і вони візьмуть з собою дітей до храму, щоб запечататися разом на час і на вічність. Вони висвятять своїх синів у священство і дадуть благословення своїм синам і дочкам у хворобі й у здоров’ї. Більшість з них добре забезпечують свої сім’ї земними благами. Тепер їм необхідно навчитися забезпечувати свої сім’ї вічними духовними благами. Кожен приход через ради може вплинути на всіх цих чоловіків і жінок та їхні сім’ї, які не мають носіїв священства, і відкрити для них дорогу до храму. Яким іншим чином ми чи вони можемо отримати піднесення або справлятися з труднощами, які чекають на нас попереду? Я б хотів звернутися з особливим проханням до єпископів і президентів філій, до кворумів священства Мелхиседекового, до рад приходів та філій поставити першочергову мету - з молитвою і турботою вплинути на ці сім’ї та допомогти їм. Церква досягне усіх своїх можливостей, коли ці сім’ї буде безпечно приведено під мантію священства. В ім’я Ісуса Христа, амінь.