Послух: дорога до свободи Президент Джеймс Е. Фауст Другий радник у Першому Президентстві Послух веде до справжньої свободи. Чим більший послух ми виявляємо істинам, данним в одкровеннях, тим більшою є наша свобода. Мої любі брати, я вийшов до цієї кафедри сьогодні з глибоким почуттям любові та поваги до вашого сумлінного послуху у шанобливому ставленні до священства, носіями якого ви є. Я молився, щоб мати провід у тому, що я маю сказати, тому що я хочу звернутися із застереженням. У сучасному суспільстві різниця між тим, що є правильно, і що неправильно поступово стає менш явною завдяки гучним, звабливим голосам тих, хто закликає до знищення всяких обмежень у людській поведінці. Вони виступають за абсолютну свободу, не беручи до уваги наслідків. Я заявляю недвозначно, що така поведінка - це прямий шлях до особистого знищення. Сьогодні буду говорити священству цієї Церкви, а особливо молодим чоловікам, носіям Ааронового священства, про те, як стати дійсно вільними. Послух веде до справжньої свободи. Чим більший послух ми виявляємо істинам, данним в одкровеннях, тим більшою є наша свобода. Послух дійсно робить нас вільними. Президент Девід О. Маккей розповідав про те, як його кінь, Денді, хотів повної волі і ніяких обмежень. Президент Маккей казав: «Коли на ньому хтось їхав у сідлі, він з готовністю все виконував, був чутливим і слухняним, таким, яким має бути кінь . . . Але Денді не міг зносити, коли його обмежували. Він був сташенно незадоволений, коли його прив’язували, і гриз вірьовку доти, доки не звільнявся. Він не втікав, він просто хотів бути вільним. Думаючи, що інші коні відчувають те ж саме, він починав звільняти і їх від прив’язі . . . . . . Його допитливість і бажання дослідити прилеглі ділянки призвели його і мене до неприємностей. Одного разу на шосе його збив автомобіль . . . Видужуючи після цього і все ще маючи велику любов до подорожей, він вивчав огорожу навколо всієї ділянки. Він навіть зрозумів, що на воротах була дротяна сітка . . . Однак, якогось дня хтось зняв дротяну сітку з воріт. Коли Денді це побачив, він відсунув засув і вивів ще одного коня . . . за собою, і вони разом . . . пішли до старого будинку, який використовувся як склад. Цікавість Денді підказала йому як поштовхами відчинити двері . . . Там лежав мішок зерна. Яка знахідка! Так, і яка трагедія. Зерно було отруєне, щоб знищити гризунів! Через декілька хвилин Денді та інший кінь страджали від спазматичного болю, а невдовзі обидва були мертві». Президент Маккей продовжував: «Як багато молодих людей схожі на Денді! . . . Вони імпульсивні, сповнені життя, сповнені допитливості . . . Вони також не терплять обмежень, та якщо їм дати справу, дбайливо і правильно спрямовувати, вони доведуть свою готовність і здібність; але залишені блукати без нагляду, усі вони надто швидко порушують правильні принципи, що часто призводить до пасток, де їх чекає зло, нещасні випадки і навіть смерть».1 Приборкувати себе або добровільно обмежувати у чомусь є необхідним для нашого особистого зростання і розвитку. Нещодавно у програмі національного радіомовлення розповідалося про диких коней, які були приручені в’язнями. Коли в’язні подружилися з кіньми, то навчилися терпінню, вмінню тримати себе в руках, поваги до інших та важливості роботи, що підпорядкована системі. Коли ув’язнені бачили, що коні виконують їхні команди, вони зрозуміли, що це стосується і їх. Вони побачили, як могли уникнути страшних помилок, які призвели їх до тюрми. Я хочу ще додати, що послух праведним принципам міг би надати їм свободу від соціальних негараздів, сорому, деградації і почуття вини. Як і коні, вони все ще можуть навчатися, розвиватися і добиватись успіхів. Ми чуємо багато переконливих голосів, які вимагають свободи від обмежень, особливо моральних обмежень. Однак, ми знаємо з історії людства, що будь-яке суспільство, яке досягло успіху, мало обмеження. Поглянемо на саму землю. Її було створено з матерії, і на початку вона була пустою, безлюдною і темною. Потім настав порядок, коли Бог наказав, щоб світло відділилося від темряви. Наказ Бога було виконано і на землі настав її перший день, за яким прийшла перша ніч. Потім Бог наказав, щоб утворилася атмосфера, і Він зорганізував Сонце, Місяць і зірки, щоб сяяли у відповідний час і пору. Після ряду наказів і виконання наказів земля не тільки стала населеною, але й прекрасною.2 Брат Джейк Гарн, колишній сенатор США, літав у космос з екіпажем американських астронавтів декілька років тому. Пригадуючи, як вони споглядали велич небес з космічного корабля Discovery, він зазначив, що літати навколо землі - це визнати, що всі ми діти Бога, і що земля існує відповідно до Божих законів. Він казав також про велич краси землі з космосу, що вона приголомшуюча.3 Ця земля, на якій ми з вами живемо - це окрема планета, яка займає особливе місце в космосі. Але вона також є частиною сонячної системи, впорядкованої системи, яка налічує ще вісім планет, астероїди, комети та інші небесні тіла, які обертаються навколо Сонця. Так само, як Земля - це самостійна планета, так і кожен з нас є незалежним у своїй сфері існування. Кожен з нас є окремою особистістю, але ми живемо у сім’ях і в суспільствах, де порядок забезпечує систему гармонії, основою якої є виконання принципів. Так само, як порядок дав життя і красу землі, коли вона була темною і пустою, так само він діє і для нас. Послух допомагає нам розвинути весь потенціал, якого вимагає від нас Небесний Батько, щоб ми стали целестіальними істотами, гідними жити у Його присутності, коли настане час. А зараз, брати, про ще один елемент свободи - довіру. Майже 60 років тому, коли я їхав на свою першу місію, Президент Маккей навчив нас, місіонерів, великої істини. Не сказавши ні слова, він попрямував до дошки, взяв крейду і написав: «Краще, щоб тобі довіряли, ніж любили». Я розмірковував над цим висловлюванням і знайшов гарні приклади, що ілюстрували його. Я перекажу один приклад з Писань. Йосипа, сина Якова і Рахілі, продали в рабство в Єгипет. Через підступність у домі Потіфара Йосип потрапив до в’язниці. Фараон бачив два сни, які непокоїли його. Почувши від начальника чашників про вміння Йосипа пояснювати сни, він послав за ним, щоб розтлумачити сни. Через натхнення Йосип сказав йому, що після семи років процвітання настануть сім років голоду. Фараон не тільки погодився з поясненням снів, але він також почав довіряти Йосипу і призначив його другим, після фараона, по могутності влади. Пройшли роки і настав голод. Врешті-решт Йосип врятував усіх своїх братів і батька від голодної смерті.4 Тому що він здобув безумовну довіру тих, хто був над ним, Йосип мав велику свободу. Подібно до Йосипа, ви також можете отримати довіру інших, але цю довіру треба заслужити. Як і у всьому, Спаситель є нашим прикладом. Апостол Павло писав: «І хоч Сином Він був, проте навчився послуху».5 Хоча ми недосконалі, але також можемо навчитися послуху, так само як Христос. Коли ми малі, то вчимося поважати владу, виявляючи послух батькам, і таким чином здобуваючи їхню довіру. Коли ми не слухаємося, то схожі на того хлопчика Джека, якому батько сказав: «Кожного разу, коли ти не слухаєшся, у мене з’являється ще одна сива волосина». «Ой, татку, - відповів Джек, - так це через тебе у дідуся так багато сивого волосся».6 Сподіваюсь, у цій школі ми вчимося іншим урокам дисципліни, які допомагають нам жити з людьми. Коли послух стає нашою метою, він більше не дратує нас; з каменя спотикання він перетворюється на будівельний камінь. Дотримання Слова Мудрості утримує нас від поганих звичок, щоб ми не стали рабами алкоголю, наркотиків чи тютюну. Наші тіла будуть здоровими, а розум чистим, тому що обіцяння, пов’язане з цим принципом, полягає у тому, що всі святі, які пам’ятають ці слова, дотримуються їх і ходять у покорі перед заповідями, отримають здоров’я в тілі та мозок у кістках.7 У додатковому обіцянні в цьому одкровенні сказано, що ми «знайдемо мудрість і великі скарби знань, навіть заховані скарби».8 Отже, завдяки послуху ми також отримуємо знання. Як сказав Спаситель: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку».9 Послух приносить спокій, коли ми приймаємо рішення. Якщо ми твердо вирішили наслідувати заповіді, нам не треба буде вирішувати знову, який шлях обрати, коли перед нами постануть спокуси. Саме таким чином послух забезпечує духовну безпеку. Брати, ще одним аспектом послуху є послух нашим духовним підказкам. Це також призводить до свободи. Як часто ми відчували жаль, через те, що не послухалися підказки згори? Ефраїм Генкс є визначним прикладом послуху молодого чоловіка підказкам Духа. Восени 1856 року, після того, як він ліг спати, він почув голос, який промовив йому: «Люди з ручними візками в біді, й вони потребують твоєї допомоги; ти підеш, щоб допомогти їм?» Без найменших вагань він відповів: «Я піду, раз мене покликано». Він швидко приїхав з Драпера до Солт-Лейк-Сіті. Коли він прибув, то почув, як закликалися добровольці на допомогу останнім групам з ручними візками, які йшли, щоб дістатися долини. Еф підскочив і сказав: «Я вже готовий!» Він був таким же надійним, як і його слово, вирушив відразу і зовсім один. Знялася страшенна буря, коли він спрямував свій фургон на схід у гори. Вона продовжувалася три дні, а сніг був таким глибоким, що фургони не могли рухатися по ньому. Отже, Еф вирішив, що поїде верхи. Він узяв двоє коней, щоб на одному їхати, а на другого покласти речі, і старанно прокладав свій шлях через сніг у напрямку гір. Сутінки застали його в Сауф Пас, де він розташував свій одинокий табір. Коли він уже збирався лягти, то подумав про голодних святих і інстинктивно попросив Господа послати йому буйвола. Коли він відкрив очі в кінці своєї молитви, то був вражений, бо побачив буйвола, який стояв прямо перед ним на відстані біля п’ятдесяти метрів. Він прицілився і після одного вистрілу тварина скотилася у невеличку долину, де він розташувався табором. Рано-вранці він взяв двох коней та м’ясо буйвола і дістався Айс Спрінг Бенч. Там він застрелив ще одного буйвола, незважаючи на те, що було великою рідкістю зустріти буйвола у цій місцевості у цю пору року. Після того, як він розрізав м’ясо на довгі смужки, він навантажив своїх коней і продовжив свій шлях. А зараз я прочитаю цитату з власної розповіді Ефа: «Я думаю, що до заходу сонця було біля години, коли я побачив щось вдалині, що нагадувало чорну смужку на снігу. Коли я наблизився до неї, то зрозумів, що вона рухається; тоді я зрадів, бо то була довгоочікувана група, яку вів капітан Едвард Мартін . . . Коли вони побачили, що я наближаюсь, вони привітали мене з такою радістю, яку неможливо передати, і коли вони потім отримали свіже м’ясо, яке я привіз до табору, їхня вдячність не знала меж. Зібравшись навколо мене, один казав: «О, будь ласка, дай мені маленький шматочок м’яса», - а інший вигукував: «Мої бідні діти вмирають з голоду, дай і мені трохи», - а діти зі сльозами на очах закликали: «Дай мені трохи, дай мені трохи». . . . Через п’ять хвилин двоє моїх коней були звільнені від свого надмірного вантажу - все м’ясо було роздано і протягом наступних декількох годин люди в таборі були зайняті його приготуванням. Вони їли з вдячністю в серці».10 Звичайно, послух Ефраїма Генкса підказці Духа призвів до того, що він став одним з перших героїв, коли пішов один, незважаючи на несприятливу зимову погоду, щоб врятувати життя багатьом піонерам. Тому що він послухався підказки Духа і виконав пораду Братів, Еф став значною силою, що принесла свободу в життя тих піонерів, які так відчайдушно долали труднощі. Воля і свобода - це ті дорогоцінні дари, які ми отримуємо, коли виконуємо закони Бога і слухаємось підказки Духа. Якщо ми хочемо уникнути загибелі, яка стала долею коня Президента Маккея, Денді, і його супутника, огорожі або поручні мають бути встановлені там, куди нам не слід ходити. Межі, в яких ми повинні знаходитися, - це принципи істини, данної в одкровеннях. Виконання їх робить нас справді вільними, щоб досягти потенціалу і слави, які наш Небесний Батько зберігає для кожного з нас. Я свідчу вам про важливість послуху. І я хочу свідчити вам, мої брати, про мантію пророка, яку зараз має Президент Хінклі, і яка дає йому можливість отримувати натхнення і провід від голови цієї Церкви, Господа і Спасителя, і все це я роблю в Його священне ім’я, самого Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Quoted in Rick Walton and Fern Oviatt, comps., Stories of Mormons, (1983), 86-87. 2. Див. Авраам 4. 3. Розмова з Е. Джейком Гарном, 23 лютого 1999 року. 4. Див. Буття 37; 39-42. 5. Євреям 5:8. 6. Адаптовано з Jacob M. Braude, comp., BraudeХs Treasury of Wit and Humor, (1964), 147. 7. УЗ 89:18. 8. УЗ 89:19. 9. Іоанн 7:17. 10. Див. Sidney Alvarus Hanks and Ephraim K. Hanks, Scouting for the Mormons on the Great Frontier, (1948), 132, 133, 135-36, 140.