Пастирі отари

Президент Гордон Б. Хінклі

Високо, усім серцем, я ціную наших єпископів. Я дуже вдячний за одкровення від Всемогутнього, у відповідності до якого цю посаду було встановлено і у відповідності до якого вона функціонує.

Президент Гордон Б. Хінклі

Мої дорогі брати, надзвичайно велика честь і відповідальність звертатися до вас. Я молюся, щоб Господь благословив мене.

Яким же великим є це братерство, що охоплює сотні тисяч чоловіків і юнаків, висвячених у священство Бога. Яким величезним могло б бути це зібрання, якби ми зійшлися всі разом. Це вразило б світ. З усього, що я знаю, цьому немає нічого подібного.

Мої брати, ви - хребетний стовп Церкви. З ваших рядів виходять єпископи і президенти філій, президенти округів і колів, Територіальні Авторитети-Сімдесятники і всі Генеральні Авторитети.

Молоді чоловіки є основою великої місіонерської програми, дія якої відчутна по всьому світу. Взагалі, ви - чоловіки і юнаки, які зодягнулися в повну Божу зброю, щоб просувати вперед Його роботу на землі.

Коли ми тільки б не збиралися на одному з таких зібрань, я завжди жалкую, що немає можливості розмістити всіх бажаючих прийти. Як тільки двері Скинії відчинилися, в неї потоком пішли молоді чоловіки і їхні батьки. Сподіваємося, що нова зала для зібрань буде збудована через рік, і ми зможемо розмістити всіх бажаючих прийти.

Звертаючись до тих братів, які спостерігають за перебігом подій на конференції завдяки телевізійним і супутниковим системам, хочу сказати, що ми відчуваємо єдність з вами.

Я думаю, Небесний Батько посміхається нам. Я думаю, для Нього велика втіха дивитися на сотні тисяч чоловіків і юнаків, які люблять Його, які носять у своєму серці свідчення про Нього і Його улюбленого Сина, який дав провід і напрям Його Церкві, які є главами сімей, де перебуває праведність і де навчають істині і пояснюють її на прикладах.

Ми стали великою групою чоловіків, молодих і літніх. Навряд чи є щось таке, чого б ми не могли звершити, якщо працюємо разом, маючи один розум, одну мету і одне серце.

Я сподіваюся, що кожний з нас усвідомлює те надзвичайне, що прийшло до нас з висвяченням у священство. Це - повноваження Бога на землі. Воно йде від Нього як божественна нагорода. Воно несе із собою силу і владу керувати справами Церкви. Воно несе із собою силу і владу благословляти в ім’я Господа, класти руки на хворих і прикликати небесні сили. Воно - священне і святе. Воно дає нам можливість діяти разом з Богом. Його повноваження діють у земному житті і продовжують діяти за завісою смерті.

Я сподіваюся, ми гідні священства, яке маємо. Я благаю вас, кожного з вас, поводитися у своєму житті так, щоб бути гідними його.

Як вам уже було сказано, у світі настав час великого зла. Нікому немає потреби нагадувати про це. Нам постійно показують мерзоти і непристойності порнографії, хтивих і поганих звичок, усього того, що суперечить моральним нормам будь-якого носія священства Бога.

Це випробування - працювати у світі і бути над його розбещеністю.

Безчесність дуже загрозлива. У школі вона призводить до обману, а в управлінні складними системами, у бізнесі - до пограбувань і шахрайства. Спокуси скрізь навколо нас, і, на жаль, дехто не може встояти.

Брати, будьте сильними. Підніміться над злом цього світу. Нам не потрібно ставитися один до одного з позицій «я святіший за тебе». Нам потрібно лише дати можливість особистій чесності, власному відчуттю правильного і неправильного та простій порядності керувати нашими вчинками.

Живімо за євангелією вдома. Нехай між чоловіками і їхніми дружинами, між батьками і дітьми будуть справжні прояви любові. Стримуйте голос гніву. Будьте віддані одне одному.

Просто «правду чини, роби те, що треба» (Гімн «Правду чини», Гімни і дитячі пісні, Nј 34). Живіть так, щоб кожного ранку, коли йдете на роботу, ви могли стати в молитві на коліна, прагнучи мати провід і керівництво Святого Духа, а також Його захисної сили. Живіть так, щоб кожного вечора, перш ніж лягти відпочивати, ви могли прийти до Господа у молитві, не соромлячись, бентежачись чи маючи потребу вимолювати прощення. Я без вагань кажу, що Бог буде благословляти вас, якщо ви робитимете так. Настане день, коли ви станете літніми й оглянетеся на своє життя. Ви зможете сказати: «Я жив чесно. Я нікого не обманював, і навіть самого себе. Я насолоджувався життям з моєю дружиною, яка є матір’ю наших дітей. Я горджуся цими дітьми. Я вдячний Богові за Його явні благословення».

Якщо такою буде ваша доля, обіцяю, що коли сутінки старості зберуться навколо вас, то сльози вдячності забринять у вас на очах і калатання вдячного серця ледь втримуватимуть ваші груди.

Кілька років тому, а якщо точніше, з десяток років тому, я говорив з цієї кафедри про єпископів Церкви. Цього вечора я знову хочу коротко висловити свою думку з цього приводу.

Як усі ви знаєте, минулої осені страшний ураган завдав горя Центральній Америці. Упродовж шести днів і шести ночей ураган Мітч знаходився над тією територією, і особливо над Гондурасом. Страшенно дув вітер, і дощ не вщухав ні на мить. Вода в річках піднялася і знесла своїми потоками будинки, збудовані на берегах. У Гондурасі повінню було зруйновано більш як 200 мостів, пошкоджено засоби пересування. Ґрунт з вищих ділянок змивався і бурним потоком нісся в напрямку моря. Будинки було затоплено вище вікон. Подвір’я і вулиці було затоплено. Жах опанував людьми, і вони рятувалися втечею, кидаючи усе своє майно.

Один з наших єпископів отримав велику вантажівку і їздив нею навкруги, збираючи своїх людей і перевозячи їх на вищі місця. Коли вантажівкою вже не можна було більше добиратися до людей, він десь знайшов човен. Він турбувався про свою отару.

Я їздив туди, щоб подивитися і дати заспокоєння, де це було можливо. Я бачив чудо. Я пересвідчився не ділі, якою простою і дивовижно ефективною є організація цієї Церкви.

Кожний член цієї Церкви має єпископа або президента філії. Я маю лише подяки за надану допомогу, які приходять з усього світу. Але я не перестаю захоплюватися тим вражаючим способом, в який діє Церква. Єпископи звертаються до свого президента колу, а той звертається до територіального президентства, а воно звертається до Головного управління в Солт-Лейк-Сіті. У лічені години велика кількість основних продуктів харчування, медикаментів і одягу вже було направлено з наших складів за призначенням.

У Сан Педро Сула, у зоні найбільшого лиха, було орендовано приміщення для складу. На цьому складі єпископи організували своїх людей працювати позмінно, розкладаючи у пластикові пакети достатню кількість їжі, щоб її вистачило на тиждень для сім’ї, одяг, щоб прикрити тіло, медикаменти, щоб захиститися від хвороб. Кожний єпископ знав своїх людей. Він і президент Товариства допомоги знали їхні потреби. Це були не безликі приходьки, які були найняті урядом працювати за платню. Вони були друзями, усі вони були членами невеликої сім’ї приходу і знали потреби один одного. Не було сперечань, не було жадібності при розподілі харчів і одягу. Усе було так, як повинно бути. Усе робилося упорядковано. Усе робилося по-дружньому. У всьому керувалися любов’ю і турботою, усе було зроблено швидко, аби задовольнити найнеобхіднішим. Це так спокійно і велично працювала євангелія.

Вода впала, але залишився бруд, який вкрив усе тонким і бридким шаром. Ніщо не було таким цінним, як лопати і тачки. І знову разом, під керівництвом єпископів, звільнили будинки від бруду.

Ми завітали в будинок зборів у суботу. Там знаходилося багато людей разом з єпископом, люблячим батьком своєї отари, який давав розпорядження. Лавки, які плавали у воді, було витягнуто і старанно вимито. Зі стін і підлоги зчищено бруд. Потім взялися за швабри та мішковину, і того суботнього вечора, ще до настання сутінок, будинок був готовий для поклоніння Богові в неділю.

Я відчуваю смиренну вдячність, повагу до єпископів Церкви і захоплююся ними. Найважчі умови, в яких я їх бачив, були у Лімі, Гондурас. Я розмовляв з ними, потискав їм руки, відчував любов до них. Як я вдячний за цих чоловіків, які, не звертаючи увагу на себе, не шкодують свого часу, своєї мудрості, свого натхнення, головуючи у наших приходах, які є по всій землі. Вони не отримують іншої компенсації, крім любові своїх людей. Для них немає відпочинку ні в Суботній день, ні в будь-який інший час. Вони - найближче до людей, вони найкраще знають їхні потреби і умови життя.

Вимоги до їхнього покликання сьогодні такі самі, як у дні Павла, який писав до Тимофія:

«А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати,

не п’яниця, не заводіяка [це означає - не хуліган або людина з нестримним характером], . . . несварливий, не сріблолюбець» (1 Тимофію 3:2-3).

У листі до Тита Павло додає, що «єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, . . .

що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних» (Титу 1:7, 9).

У всі роки мого дитинства і молодості, аж до того часу, коли мене було висвячено в старійшину і я повернувся додому з місії, у мене був один і той самий єпископ. Він служив 25 років. Ми знали його, він знав нас. Ми завжди зверталися до нього «єпископ Данкан», а він звав нас по імені. У нас була велика повага до нього, майже благоговійна повага. А страху до нього ми не відчували. Ми знали, що він наш друг. Його приход був дуже великим, а як добре він служив своїм людям.

Я мав промову на його похороні. За винятком мого батька, він, можливо, у молоді мої роки мав найбільший вплив на моє життя. Як я йому вдячний!

З тих пір я мав чимало єпископів. Кожний з них, без виключення, був відданим і натхненним провідником.

А тепер дозвольте мені коротко звернутися до єпископів, які зараз знаходяться тут разом з нами. І більшість з того, що я скажу, може стосуватися також президентів колів та інших, хто має подібні покликання. Я сподіваюся, вам відомо, яку велику любов до вас я ношу у своєму серці. Я знаю, що ваші люди люблять вас. Яка велика довіра покладена на вас. Покликаючи вас, ми у всьому довірилися вам. Ми очікуємо від вас, щоб ви стояли як головуючий первосвященик приходу, порадник людям, захисник і помічник тим, хто переживає горе, утішитель тим, хто сумує, постачальник тим, хто в нужді. Ми очікуємо від вас, щоб ви стояли як охоронець і захисник того вчення, якому навчають у вашому приході, слідкували за якістю цього навчання, прикликали на служіння в багатьох необхідних покликаннях.

Ваша особиста поведінка повинна бути бездоганною. Вам слід бути людиною чесності, якій докорити нічим. Ваш приклад визначить той напрямок, яким йтимуть ваші люди. Ви повинні бути безстрашними, викриваючи зло, бажаючи відстоювати правду, безкомпромісно захищаючи істину. Це вимагає твердості, однак робитися має з добротою і любов’ю.

Ви є батьками приходів і опікунами ваших людей. Ви повинні бути з ними у часи, коли у них сум, хвороба, горе. Ви стоїте як президент Ааронового священства, разом з вашими радниками ви повинні спрямовувати дияконів, і вчителів, і священиків, щоб бачити, як вони зростають в «напоминанні й остереженні Божому» (Ефесянам 6:4).

Ви - чоловік своєї дружини, її улюблений товариш, її захисник і постачальник. Ви - батько ваших дітей, ви повинні їх виховувати, люблячи, і вчити, високо цінуючи.

Розраховуйте, що Сатана буде працювати проти вас. Ви, всі чоловіки, повинні удосконалюватися в самодисципліні, віддалитися від гріха і будь-якого зла у своєму житті. Ви повинні триматися осторонь порнографії, вимкніть телевізор, коли показують непристойні розваги, будьте чистими в думці і вчинках.

Ви не можете використовувати ваш чин для власних справ, які у вас є зі своїми людьми, або мати якусь вигоду від свого служіння єпископом.

Ви стоїте як громадський суддя в Ізраїлі. Ця відповідальність викликає майже жах. У деяких випадках ви навіть повинні визначати, чи можуть ваші люди бути членами Церкви, чи гідні вони бути хрищеними, чи гідні вони отримати Ааронове священство, чи придатні вони служити місію, а до того ж встановити чи достойні вони увійти в Дім Господа і прилучитися до тих благословень, які там можна отримати. Ви стоїте, аби стежити, щоб ніхто не ходив голодним, роздягненим і безпритульним. Ви повинні знати умови життя всіх, над ким ви головуєте.

Ви повинні бути втішителем і провідником для своїх людей. Ваші двері завжди повинні бути відчиненими для плачу від горя. Ваша спина повинна бути сильною, щоб розділити їхні тягарі. Ви повинні дотягтися любов’ю навіть до тих, хто схибив.

Я прошу благословень Всемогутнього, щоб вони прийшли до вас у виконанні величних обов’язків, які ви маєте. Нехай Бог благословить вас здоров’ям і силою. Нехай Він торкнеться вашого розуму мудрістю і розумінням, вдячністю і любов’ю. Нехай інтереси ваших людей будуть головною турботою вашого життя і не заважають вашій роботі чи належному ставленню до своєї сім’ї.

Я вдячний Господу за вас. Я люблю вас за те, що ви робите, я молюся за вас, за кожного з вас, де б ви не були. Я молюся, щоб ви захистилися від вогненних стріл супротивника. Я раджу вам зодягнутися в повну Божу зброю.

Нехай благословення небес зійдуть на ваших дружин і дітей. Прийде час і вас буде відкликано. То буде день смутку. Згадування про ваших людей будуть супроводжувати вас усе життя. Вони будуть освячувати ваші дні і принесуть мир, спокій і радість. Нехай Бог благословить вас, мої улюблені брати, я смиренно молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.