Старійшина Генрі Б. Айрінг
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Ми можемо навчити навіть дитину розуміти вчення Ісуса Христа. Отже, існує можливість, з Божою допомогою, викладати вчення про спасіння просто.
Була війна між світлом і темрявою, між добром і злом до того, як світ було створено. Битва все ще продовжується, і кількість жертв збільшується. У кожного з нас є члени родини, яких ми любимо, але вони зазнали ударів, нанесених силою руйнівника, який хоче всіх Божих дітей зробити нещасними. Багато з нас провели безсонні ночі. Ми намагалися вплинути усім добрим, що маємо, на людей, які потрапили у небезпечну ситуацію. Ми любили їх. Ми показували найкращий приклад, на який тільки здатні. Ми благали про них в молитвах. Вже давно мудрий пророк дав нам пораду стосовно інших сил, які ми можемо іноді недооцінювати, а отже і недостаньо використовувати.
Алма був провідником народу, перед яким постала загроза знищення жорстоким ворогом. Перед обличчям небезпеки він не міг зробити всього, отже йому довелося вибирати. Він міг побудувати укріплення, або виробляти зброю, або тренувати військо. Але його єдиною надією на перемогу було те, щоб заручитися підтримкою Бога, а для цього, як він знав, його народу було необхідно покаятися. Отже, він вирішив спочатку спробувати таке:
«І ось, оскільки проповідування Слова мало велику силу вести людей робити те, що було справедливим - так, це мало сильніший вплив на свідомість людей, ніж меч або щось інше, що траплялося з ними - тому Алма подумав, що було б доцільно, аби вони випробували силу слова Бога» (Алма 31:5).
Слово Бога - це вчення, яке викладав Ісус Христос через своїх пророків. Алма знав, що слова вчення мають велику силу. Вони можуть відкривати уми людей, щоб побачити духовні речі, те, що не побачиш фізичними очима. І вони можуть відкривати серце, щоб у ньому з’явилося почуття Божої любові й любові до істини. Спаситель вказав на обидва ці джерела сили у 18 розділі книги Учення і Завіти, коли викладав своє вчення тим, хто, за Його бажанням, мав служити Йому місіонерами. Коли ви будете слухати ці слова, подумайте про того молодого чоловіка у вашій родині, який вагається, чи готуватися йому до місії. Ось як Учитель навчав двох своїх слуг, і як ви можете навчати Його доктрині юнака, якого ви любите:
«І ось, Олівере Каудері, я кажу тобі, а також Девіду Уітмеру, даючи заповідь; бо ось, я даю заповідь усім людям скрізь покаятися, і кажу вам, так само як Павлу, моєму апостолові, бо ви покликані таким самим покликанням, яким його було покликано.
Пам’ятайте, велика цінність душ перед Богом» (УЗ 18:9-10).
Він почав з того, що сказав, як сильно Він їм довіряє. Потім привернув їхні серця до себе, сказавши, як сильно Його Батько і Він люблять кожну душу. Потім Він переходить до засад свого вчення. Він описує, як сильно ми маємо любити Його:
«Бо ось, Господь, ваш Спаситель, витерпів смерть у плоті; а тому він витерпів біль усіх людей, щоб усі люди могли покаятися і прийти до нього.
І він воскрес з мертвих, щоб привести до себе всіх людей, якщо вони покаються.
І якою великою буде його радість за душу, яка покається!» (УЗ 18:11-13).
Виклавши вчення про своє призначення відкрити їхні серця, Він дав їм заповідь: «Отже, ви покликані проголошувати покаяння цьому народові» (УЗ 18:14).
Врешті-решт Він відкриває їхні очі, щоб вони бачили за завісою. Він бере їх і нас у майбутнє існування, описане у великому плані спасіння, до якого ми можемо прийти. Він розповідає про чудове товариство, гідне того, щоб ми віддали все, що маємо, аби насолоджуватися ним:
«І якщо буде так, що ви будете трудитися всі ваші дні, прикликаючи до покаяння цей народ, і приведете до мене лише одну душу, якою великою буде ваша радість в ній в царстві мого Батька!
І ось, якщо ваша радість буде великою з однією душею, яку ви привели до мене в царство мого Батька, якою великою буде ваша радість, якщо ви приведете багато душ до мене!» (УЗ 18:15-16).
У цих декількох уривках Він викладає вчення про те, що необхідно відкривати серця назустріч Його любові. І Він викладає вчення, щоб відкрити очі на існування духовної реальності, невидимої для будь-якого розуму, що не осяяний Духом Істини.
Потреба відкрити очі і серця говорить нам про те, як ми повинні викладати вчення. Учення здобуває свою силу, коли Святий Дух підтверджує, що воно істинне. Ми готуємо тих, кого навчаємо, якомога краще, щоб вони почули тиху підказку ледве чутного голосу, який нелегко розрізнити. Це потребує, щонайменше, певної віри в Ісуса Христа. Це потребує, щонайменше, певного смирення, певної готовності підкоритися волі Спасителя. Людина, якій ви захочете допомогти, може не мати у достатній мірі всього цього. Але ви можете переконувати доти, доки у неї з’явиться бажання повірити. Більше того, ви можете знайти впевненість в іншому джерелі сили, яке є в ученні: істина здатна приготувати собі шлях. Просте слухання слів учення може заронити зерно віри в серце. І навіть крихітне зернятко віри в Ісуса Христа запрошує Духа.
Нам більше підвладна особиста підготовка. Ми бенкетуємо словом Бога в Писаннях і вивчаємо слова живих пророків. Ми постимося і молимося, щоб запросити Духа до себе і до людини, яку ми навчаємо.
Щоб не навчити чомусь іншому, крім істинного учення, нам треба бути обачними і обережними, тому що ми потребуємо Святого Духа. Святий Дух - це Дух Істини. Підтвердження Святого Духа приходить, коли ми уникаємо спекуляцій або власних інтерпретацій. Цього іноді важко уникнути. Ви любите людину, на яку намагаєтесь вплинути. Він чи вона можуть ігнорувати учення, яке їм викладається. З’являється спокуса спробувати щось нове або сенсаційне. Але ми запрошуємо Святого Духа як напарника, коли обачно намагаємось викладати тільки істинне учення.
Один із самих надійних засобів того, як уникнути навіть наближення до хибного учення - це вирішити бути простим у викладанні. Цією простотою досягається безпека і не втрачається головне. Ми знаємо це, тому що Спаситель наказував нам навчати найважливішим ученням малих дітей. Послухайте його наказ:
«І ще, якщо батьки мають дітей в Сіоні чи в будь-якому із встановлених колів і не вчать їх розуміти вчення про покаяння, віру в Христа, Сина живого Бога, і хрищення та дар Святого Духа покладанням рук, коли діти досягають восьми років, гріх буде на головах батьків» (УЗ 68:25).
Ми можемо навчити навіть дитину розуміти вчення Ісуса Христа. Отже, існує можливість, з Божою допомогою, викладати вчення про спасіння просто.
Ми маємо найбільше можливостей з підростаючим поколінням. Найкращий час для навчання - це ранні роки, коли діти все ще несприйнятливі до спокус морального ворога, і задовго до того, коли вир їх особистої боротьби з труднощами може заглушити слова істини.
Мудрі батьки ніколи не пропустять нагоди, щоб зібрати дітей разом і навчати вченню Ісуса Христа. Такі моменти випадають дуже рідко в порівнянні із зусиллями супротивника. На кожну годину навчання доктрині в житті дитини припадає, можливо, сотні годин послань і зображень, які заперечують, або відхиляють спасительні істини.
Питання не повинно стояти так, що ми або надто стомлені, щоб приготуватися викладати вчення, або вважаємо, що буде краще наблизити дитину до себе простими розвагами, або, щоб дитина не почала думати, що ми надто багато проповідуємо. Питання треба ставити так: «Зважаючи на те, що немає багато часу і можливостей, які ж слова учення, сказані мною, зміцнять їх, щоб вистояти у нападах на їхню віру, які обов’язково будуть?» Слова, які ви промовляєте сьогодні, можуть бути тими, які вони запам’ятають. А сьогоднішій день швидко мине.
Роки проходять, ми викладаємо вчення якомога краще, а деякі все ще не відгукуються. Це сумно. Але ми маємо надію в оповідях про сім’ї, що містяться в Писаннях. Подумайте про Алму молодшого і Еноша. У моменти кризи вони пам’ятали слова своїх батьків, слова вчення Христа. Це врятувало їх. Те, що ви навчаєте цьому священному вченню, не буде забуто.
Два сумніви можуть виникнути у вашій голові. Ви можете думати, що не знаєте вчення досить добре, аби викладати його. І, якщо ви вже почали навчати йому, ви можете сумніватися у тому, що ваше навчання дає хороші результати.
У моїй власній родині є історія однієї молодої жінки, яка мала сміливість почати викладати учення, коли вона була лише новонаверненою з невисоким рівнем освіти. І те, що наслідки її викладання мають продовження, дає мені терпіння, щоб чекати на плоди моїх власних зусиль.
Мері Боммелі була моєю прабабусею. Я ніколи її не бачив. Її онучка почула від неї таку історію і записала її.
Мері народилася у 1830 році. Місіонери навчали її сім’ю у Швейцарії, коли їй було 24 роки. Вона все ще жила вдома і, щоб підтримати свою сім’ю, яка мала невеличку ферму, вона ткала і продавала одяг. Коли сім’я почула вчення про відновлену євангелію Ісуса Христа, вони зрозуміли, що це істина. Вони охристилися. Братів Мері було покликано на місію, і вони пішли, не взявши ні грошей, ні торбини. Всі останні члени сім’ї продали своє майно, щоб поїхати в Америку, де збиралися святі.
Але грошей для всіх, хто хотів їхати, не вистачало. Мері добровільно погодилася залишитися, тому що вона відчувала, що зможе заробити досить грошей від ткання та мати змогу утримувати себе і заощаджувати на білет на дорогу. Вона поїхала до Берліна, до однієї жінки, яка найняла її ткати одяг для домочадців. Вона жила в кімнаті для прислуги і встановила свій ткацький станок прямо в домі.
Тоді було протизаконним викладати учення Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Берліні. Та Мері не могла тримати в собі добру новину. Жінка, яка жила в домі, і її подруги збиралися навколо ткацького станка, щоб послухати, як навчає швейцарська дівчина. Вона розповідала про те, як Небесний Батько й Ісус Христос явилися Джозефу Сміту, про те, як приходили ангели і про Книгу Мормона. Коли вона дійшла до книги Алми, вона навчала про доктрину воскресіння.
Це призвело до деяких ускладнень у її роботі як ткалі. У ті дні багато дітей помирали дуже малими. Жінки, які збиралися навколо ткацького станка, втратили дітей через смерть, а деякі втратили декількох дітей. Коли Мері навчала істині, що малі діти будуть спадкоємцями целестіального царства, і що ті жінки зможуть знову бути з ними і зі Спасителем та Небесним Батьком, по обличчях жінок котилися сльози. Мері також плакала. Ці сльози зволожували тканину, яку виткала Мері.
Те, чого навчала Мері, призвело до ще більших ускладнень. Незважаючи на те, що Мері просила жінок не розповідати про те, що вона їм говорила, вони розповідали. Вони ділилися ученням радості зі своїми друзями. Отож, одного разу вночі у двері постукали. Це була поліція. Вони забрали Мері до в’язниці. По дорозі вона запитала у поліцейського ім’я судді, перед яким вона мала постати наступного ранку. Вона запитала, чи є у нього сім’я. Вона запитала, чи був він хорошим батьком і хорошим чоловіком. Поліцейський посміхався, коли він описував суддю, який був людиною світу.
У в’язниці Мері попросила олівець і папір. Вона написала листа судді. Вона написала про воскресіння Ісуса Христа, як це описано в Книзі Мормона, про дух світу і про те, як довго судді доведеться думати про своє життя і розмірковувати над ним, перш ніж постати перед останнім судом. Вона написала, що знає, що йому треба багато каятися про те, що розіб’є серця членів його родини і принесе їм великий смуток. Вона писала всю ніч. Вранці вона попросила поліцейського передати лист судді. Він це зробив.
Пізніше суддя викликав поліцейського до себе. Лист, який написала Мері, був безперечним доказом того, що вона навчала євангелії і, таким чином, порушувала закон. Однак, незабаром поліцейський повернувся до камери, де знаходилася Мері. Він сказав, що всі звинувачення скасовано, і що вона вільна, завдяки умовам, які вона вказала в листі. Те, що вона навчала відновленої євангелії Ісуса Христа відкрило очі й серця у достатній мірі, щоб кинути її до в’язниці. І те, як вона викладала учення про покаяння судді, звільнило її з в’язниці. (See Theresa Snow Hill, Life and Times of Henry Eyring and Mary Bommeli [1977], 15-22).
Учення Мері Боммелі вплинуло на багатьох, а не тільки на жінок навколо ткацького станка і суддю. Мій батько, її онук, розмовляв зі мною протягом ночей, коли він наближався до смерті. Він говорив про радісні зустрічі, які незабаром настануть у духовному світі. Я майже бачив яскраве сонячне світло і посмішки там, у раю, коли він говорив про це з такою впевненістю.
Якось я запитав його, чи він має щось, у чому треба покаятися. Він посміхнувся і злегка засміявся, коли сказав: «Ні, Геле, я каявся упродовж всього свого життя». Учення про рай, яке Мері Боммелі викладала тим жінкам, було реальним для її онука. І навіть застереження, зроблене судді, змінило його життя на краще. Навчанню Мері Боммелі ніколи не буде кінця. Запис її слів пошле істинне учення поколінням її родини, які ще не народилися. Тому що вона вірила, що навіть новонавернений знає ученння достатньо, щоб навчати йому, уми і серця її нащадків буде відкрито і їх буде зміцнено в битві.
Ваші нащадки буть навчати доктрині один одного, тому що ви викладали її. Учення може більше, ніж просто відкрити уми для духовних речей і серця для любові Бога. Коли це учення приносить радість і мир, воно також має силу відкривати уста. Як ті жінки в Берліні, ваші нащадки не зможуть тримати добру новину в собі.
Я вдячний за те, що живу в час, коли наші родини мають повноту відновленої євангелії. Я вдячний Спасителю за місію любові до нас і за слова життя, які він дав нам. Я молюся, щоб ми могли ділитися цими словами з тими, кого ми любимо. Я свідчу, що Бог, наш Батько, живий і любить усіх своїх дітей. Ісус Христос його єдиний Однонароджений Син у плоті і наш Спаситель. Він воскрес. Ми можемо очиститися через послух законам і обрядам євангелії Ісуса Христа. Ключі священства відновлено. Президент Гордон Б. Хінклі тримає ці ключі. Я знаю, що це істина. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
