Вашого імені не осквернять у нашому домі Старійшина Крі-Л Коффорд Сімдесятник Серед нас є такі, хто жахаються навіть думки про те, щоб вкрасти гроші або речі іншої людини, але не задумуючись безчестять чиєсь добре ім’я або репутацію. Мені цікаво, чи ви знаєте як легко вас любити і як сильно я вас люблю. Перед самим початком цієї сесії кілька моїх онуків зайшли до моєї кімнати у готелі. Я зрозумів, що вони обговорювали промову старійшини Марліна Дженсена, з якою він виступав цього ранку. Один з них сказав: «А ти боїшся, дідусю?» Я збрехав і відповів: «Не дуже». Інший сказав: «Не переживай, дідусю, якщо ти щось наплутаєш, ми все одно будемо тебе любити». Але потім відчуття реальності повернулося до кімнати, коли хтось додав: «Але, дідусю це буде дуже соромно». Тому я намагатимусь з усіх сил нічого не наплутати. 26-го липня, 1858-го року армія Сполучених Штатів, яка, здається, була найбільшою на той час професійною армією у цій країні, почала запланований похід у долину Солоного Озера. Вона прийшла, щоб придушити неіснуюче повстання. Майже кожен, хто хоч трохи обізнаний з історією Церкви, може розповісти вам, що військові йшли відносно тихо на відстані декількох метрів від того місця, де стоїть ця будівля, через місто, яке один письменник назвав «залишеним», і розташували свій табір неподалік на заході. Те, що було потім, - вже менш відомо. З певних міркувань армія передислокувалася приблизно в 64 кілометрах на південь від Солт-Лейк-Сіті до села Ферфілд, маленького поселення фермерів у Кедарській долині, де за підрахунками жило менше двохсот людей. Їхнім місцевим духовним керівником був Джон Карсон, мій прапрадід. Уявіть собі почуття цієї маленької громади. Зрештою, як би вам сподобалось прокинутись одного ранку і побачити, що декілька тисяч солдатів разом з більш як 3000 фургонів, 10 000 волів і 12 000 мулів переселились до вас у приход? Проблеми з’явилися відразу. З наших усних сімейних переказів і всіх романтичних прикрас та неточностей, притаманних таким переказам, ми знаємо, що єпископ Карсон дуже турбувався про благополуччя людей, за яких він відповідав. Всі проблеми, які виникали під час армійських стоянок того часу, майже за одну ніч зійшли на Ферфілд. Щоб зробити все можливе для захисту членів своєї громади єпископ Карсон зустрівся з командиром форту, який часто обідав у нього і з яким у нього склалися гарні стосунки, викликані взаємною повагою. Два лідери оцінили ситуацію і за взаємною згодою провели на землі межу. Жоден військовий не міг переходити до цивільного поселення без особливого дозволу своїх керівників. Ні один член громади не міг переходити до форту без особливого дозволу від єпископа Карсона. Межа на землі втілювала невисловлений наказ: «Через цю межу ти не можеш перейти.» Коли ми були дітьми, межа на землі мала особливе значення. Коли хлоп’яча запальність викликала чвари, перевірене часом розв’язання проблеми вимагало межі на землі. Опоненти стояли на протилежних сторонах лінії, намагаючись зображати якомога більшу загрозу. Хтось звичайно казав: «Переступи через межу і ти пожалкуєш про це», - хоч звичайно це висловлювалось не так пристойно. У ті моменти я пізнав велику цінність межі на землі і те, якими можуть бути наслідки, коли ми переступимо через неї. Протягом років, що минули з того часу, я зрозумів, що образні межі на землі встановлено люблячим Небесним Батьком, який намагається захистити нас від армії Люцифера. Хоч кожен з нас може мати десятки меж у нашому сьогоденному житті, я хотів би обговорити тільки одну з них - межу, яка промовляє: «Не оскверни імені жодної людини у своєму домі». У перші роки мого служіння Генеральним Авторитетом одного разу я мав привілей бути зі старійшиною Маріоном Д. Ханксом, коли він розповів наступну історію. З його дозволу я розповім її тут: Оскар Кіркем був одним із визначних людей Церкви і з тих бойскаутів, яких найбільше поважали. Він служив у Першій Раді Сімдесятників і його присутність істотно відчувалась, де б він не з’являвся. Часто на зборах він просив надати йому можливість сказати щось особисте, а потім, отримавши дозвіл, починав говорити про когось щось гарне. Під кінець свого життя він зробив короткий виступ в університеті Бригама Янга на тему «Скажи добре слово». У той ранок, коли він помер, старійшину Ханкса запросили до сімейного дому Кіркамів. Там йому дали маленький, недорогий блокнот, в якому старійшина Кіркам писав свої нотатки. Два останніх записи були такими: «Скажи добре слово» і «Твоє ім’я не осквернять у нашому домі» (see Marion D. Hanks, foreword to Say the Good Word, by Oscar A. Kirkham [1958], 4). Яке б це було благословення, якби ми всі могли дотримуватись цієї поради. Якби наші імена дійсно не осквернялись в домах інших людей. Чи не помітили ви, як це легко, переступити межу і знаходити недоліки в інших? Ми занадто часто намагаємось виправдати у себе ту ж саму поведінку, яку ми засуджуємо в інших. Таке ставлення, як «я заслуговую милосердя, а всі інші - справедливості» стало занадто поширеним. Коли ми маємо справу з ім’ям і репутацією іншої людини, ми маємо справу з тим, що є священним в очах Господа. Серед нас є такі, хто жахаються навіть думки про те, щоб вкрасти гроші або речі іншої людини, але не задумуючись безчестять чиєсь добре ім’я або репутацію. Старовинний мудрий вислів: «Ніколи не засуджуй людину, поки не пройдеш кілометр по його слідах», - є гарною порадою сьогодні, як і тоді, коли його вперше вимовили. Хтось сказав: Є так багато гарного в найгірших з нас І так багато поганого у кращих з нас, Що це не в інтересах будь-кого з нас Знаходити недоліки у кожного з нас. (Hazel Felleman, sel., The Best Loved Poems of the American People [1936], 615) Цей принцип - не новий і він не є характерним лише для нашого часу. Книга Псалмів у Старому Завіті містить таке, вкрай необхідне, застереження від Господа: «Хто таємно обчорнює ближнього свого, - я знищу того» (Псалми 101:5). Яків, слуга Господа у середину часів, повторив цю вічну істину, коли він сказав: «Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона . . . «. . . А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?» (Послання Якова 4:11, 12). І в ці останні дні Господь відновив свою давню заповідь у одкровенні, яке він дав через пророка Бригама Янга: «Припиніть говорити зле одне про одного» (див. УЗ 136:23). Це дуже показово для мене, що ця проста заповідь написана на відстані всього декількох віршів від слів Господа про покарання за неслухняність: «Будьте старанними у виконанні всіх моїх заповідей, щоб не було мого суду на вас і ваша віра не зрадила вас і ваші вороги не перемогли вас» (див. УЗ 136:42). Тим, хто сумнівається про важливість цієї заповіді, я хотів би поставити два простих запитання: (1) Як ви можете сказати, що ви любите свого ближнього, коли за його спиною намагаєтеся зашкодити його доброму імені і репутації? (2) Як ви можете сказати, що ви любите свого Бога, якщо навіть не можете любити свого ближнього? Будь-які жалюгідні спроби виправдати таку поведінку тільки з більшою силою приносять до пам’яті оці вражаючі слова Спасителя з книги Матвія: «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Матвій 12:34, 36, 37). Я хотів би сказати декілька слів дітям Початкового товариства, які, можливо, слухають мене. Діти, я намагався навчити ваших батьків чомусь дуже важливому, але мені потрібна ваша допомога. Давайте домовимось: якщо ви пообіцяєте слухати дуже уважно, я обіцяю, що не буду довго говорити. Чи пам’ятаєте ви історію Бембі, маленького оленя і його друзів у лісі? Якщо так, то ви також згадаєте, що одним з гарних друзів Бембі був зайчик, якого звали Тапмер. Тампер був таким же маленьким, як і ви. Він був гарний зайчик, але у нього був один недолік. Він завжди говорив щось погане про інших. Одного дня Бембі вчився ходити і впав. Тампер просто не міг не піддатися спокусі. «Він погано ходить, правда ж?» - вирвалося у Тампера. Його мамі було дуже неприємно слухати це і вона промовила: «Що твій батько сказав тобі сьогодні вранці?» Тампер зніяковів і похнюпившись сказав: «Якщо не можеш сказати щось гарне, то не кажи нічого зовсім». Це гарна порада, якої нам всім треба дотримуватись. Відтепер, молоді люди, я прошу вас зробити таке: коли ви почуєте, як хтось у вашій сім’ї починає говорити щось погане про когось, то, будь-ласка, тупніть ногою і голосно скажіть: «Якщо не можеш сказати щось гарне, то не кажи нічого зовсім». Хоч це може і не буде гарно сказано, але усі зрозуміють, що ви маєте на увазі. Тепер, батьки, це повинно трохи полегшити для вас дотримання цієї заповіді. Я молюся, щоб Господь благословив кожного з нас, щоб ми ніколи не переступали межі і могли жити так, щоб можна було сказати: «Вашого імені не осквернять у нашому домі». У цей особливий день Пасхи я хочу завершити виступ своїм урочистим свідченням, яке народилося від духу, що Ісус Христос - це дійсно наш Спаситель і викупитель і що спасіння приходить через його спокутуючу жертву і ніяким іншим шляхом. В ім’я Ісуса Христа, амінь.