Долаючи відчай Старійшина Вел Р. Крістенсон Сімдесятник Якщо ми будемо хоч трішки терпеливішими і будемо більше покладатися на Господа, то нам легше буде подолати труднощі. Коли член Церкви покликається взяти на себе певну відповідальність, то природно, що в нього виникає бажання згадати про ті події і тих людей, які привели його до цього моменту в його житті. Покликання служити сімдесятником дає мені нагоду виразити свою вдячність друзям, сім'ї, особливо дружині Рут Енн, і місіонерам з місії в Феніксі, штат Арізона. Я люблю вас всіх. Я сподіваюся, що буду служити чудовим людям на Філіппінах. Кілька років тому мене було запрошено взяти участь у вогнику, на якому я окреслив у загальних рисах, як людям долати відчай. Починаючи, я попросив присутніх написати на картці одне з великих випробувань, з яким їм прийшлося зіткнутися, а щоб вони почувалися вільніше, то запропонував їм не ставити на картці свої імена. Коли вони написали про свої труднощі і я перечитав це, то переконався у важливості того, що стало причиною їхнього відчаю. Ось дещо з того, що вони вказали: 1. Моя ферма не приносить ніякого доходу. 2. Мій син невиліковно хворий. 3. Нема порозуміння з дитиною-підлітком. 4. Мій старший син майже осліп. 5. Важко змиритися зі смертю сина. 6. Мій чоловік бачить у житті лише погане, відмовляючись помічати, що в житті також існує дуже багато хорошого. Багатьом з нас випадають важкі випробування. Навіть великий пророк Єнох переживав смуток, коли бачив нечестивість світу. Душа Єноха сповнювалася гіркотою, коли він бачив це, і він плакав за братами своїми, і сказав небесам: «Я відмовлюся втішитися», але Господь сказав Єноху: «Піднесись своїм серцем, і радій, і дивись» (див. Мойсей 7:44). Існує щонайменше три кроки, які слід зробити, аби подолати відчай: 1. Ви можете працювати над тим, щоб змінити своє ставлення до проблеми. Навіть якщо ви не можете змінити умови, в яких працюєте чи живете, ви завжди можете змінити ваше ставлення до них. 2. Ви можете одержати допомогу від тих, хто близький вам - від вашої сім'ї, друзів і членів вашого приходу, усіх тих, хто любить вас найбільше. 3. Ви можете розвивати у собі більш могутню і довершену довіру до Господа Ісуса Христа. Змініть ваше ставлення. Якщо подивитися на будь-яку проблему з іншого боку, то це допоможе нам подолати відчай. Я був вражений розповіддю піонерів про Зіну Янг. Переживши смерть батьків, зазнавши неврожай і хворобу, вона отримала духовну підтримку, і це позначилося на її ставленні до того, що відбувалося. Коли вона намагалася знайти божественну допомогу, то почула голос своєї матері: «Зіно, у спокійному морі будь-який моряк може правити стерном. Коли ж з'являються скелі, обходь їх». Слова молитви прийшли швидко: «О Батьку на Небі, допоможи мені бути гарним моряком, щоб моє серце не розбилося об скелі горя». («Mother», The Young Women's Journal, Jan. 1911, 45). Часто важко змінити умови, але позитивне ставлення до них може допомогти нам не впасти у відчай. Приймайте допомогу від інших. Наступним важливим кроком має бути бажання просити про допомогу тих, хто оточує нас. Іноді допомога приходить звідти, звідки ми її і не очікуємо. Кілька років тому я відлітав з аеропорту Чикаго і стояв у черзі, щоб здати свій багаж. За мною стояв літній чоловік. Через кілька хвилин він запитав мене: «Куди Ви летите?» Я відповів, що до Солт-Лейк-Сіті. Він сказав: «Я також туди. Ви мормон?» Я відповів, що так. Він сказав, що є мормоном все життя і ось нарешті підготувався, щоб увійти у храм. Поки ми чекали на літак, він відкрив свою валізу, щоб показати мені всі фотографії місіонерів, які він збирав протягом життя. Невдовзі ми були вже в літаку і залюбки розмовляли з ним, аж поки не прилетіли у Юту. Після приземлення літака ми швидко зійшли по трапу. Перш ніж попрощатися, я перепитав, чи знає він, куди йому треба їхати. Через кілька тижнів я одержав поштою ось цю листівку: «Дорогий брате Крістенсон, я загубив вашу адресу, а потім знайшов її. Ось і пишу Вам листівку. Коли я зустрів Вас у Чикаго, то це була відповідь на молитву. Я ніколи нікуди не подорожував. Я хотів бути з кимсь. Я думав про Вас багато разів. Я справді насолоджувався у храмі в Солт-Лейк-Сіті. Маю надію одного дня знову побачитися з Вами. Дякую і ще раз дякую за допомогу, якою Ви були мені». Я і не планував бути комусь корисним у той день, але я вдячний за цього брата, який шукав особливої допомоги, а я був поруч, щоб допомогти. Довіряйтеся більше Господу. Я вже сказав про те, що слід змінювати своє ставлення і приймати допомогу від інших. А зараз дозвольте мені нагадати про необхідність більше покладатися на Господа і мати більше віри в нього. Якось мені довелося розмовляти з однією жінкою, яка одержала допомогу, щоб подолати свій відчай. Чекаючи початку сесії у храмі, вона дістала Книгу Мормона, аби прочитати якийсь окремий вірш. Її очі зупинилися на Алма 4:3 - «І оскільки ви хотіли від мого улюбленого брата, щоб він сповістив вас, що саме вам треба робити через ваші скорботи; і він сказав вам дещо, щоб підготувати ваш розум; так, і він закликав вас до віри й терпіння». Писання в книзі Алми були відповіддю на її молитву. Послання було простим: проблема, з якою вона зіштовхнулася, потребувала часу для свого розв'язання. Якщо ми будемо хоч трішки терпеливішими і будемо більше покладатися на Господа, то нам легше буде подолати труднощі. В Ученні і Завітах читаємо попередження, що якщо ми засмучені, то треба прикликати Господа нашого Бога благанням, щоб наша душа сповнилася радістю (див. УЗ 136:29). Я молюся, аби всі ми цінували випробування, які маємо, і намагалися покращити наше ставлення до них, навіть якщо вони не минають. Звертайтеся за допомогою до друзів і членів своєї сім'ї. Я також свідчу, що Ісус Христос живе і що він допоможе нам, коли ми у відчаї, якщо ми будемо смиренно просити про його любов. В ім'я Ісуса Христа, амінь.