Голос застереження Старійшина Генрі Б. Айрінг З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Наша спроможність зворушити інших своїм голосом застереження стосується всіх, хто склав завіт стати учнем Ісуса Христа. Через те що Господь добрий, він покликає своїх слуг застерігати людей про небезпеку. Покликання застерігати стає важчим, більш важливим і особливо цінним тоді, коли треба попередити про таку небезпеку, яку люди навіть не вважають реальною. Згадаймо Йону. Спочатку він утік, коли його було покликано Господом застерегти жителів Ніневії, які не бачили небезпеки гріха. Він знав, що злі люди протягом віків не визнавали пророків, а іноді вбивали їх. Але коли Йона пішов звіщати з вірою, Господь благословив його безпекою і успіхом. Ми також можемо вчитися з нашого досвіду як батьків і як дітей. Ті з нас, хто є батьками, був стурбований, відчуваючи небезпеку, яку наші діти ще не можуть знати. Рідко яка молитва буває такою ж палкою як та, у якій батьки просять поради про те, як переконати дитину уникнути небезпеки. Більшість з нас відчували благословення, коли слухали і зважали на попереджаючий голос батьків. Я досі пам'ятаю, як моя мама дуже лагідно розмовляла зі мною одного суботнього вечора, коли я, ще маленьким хлопчиком, попросив у неї дозволу зробити щось, що я вважав абсолютно доцільним, і що, як вона знала, було небезпечним. Я досі дивуюся силі, яку, я впевнений, вона отримала від Бога, щоб відвернути мене всього декількома словами. Наскільки я пам'ятаю, вони були такими: «О, я думаю ти міг би це зробити. Але вибір за тобою». Єдине попередження було у наголошенні на словах міг би і вибір. І цього було досить для мене. Її сила застерігати усього декількома словами походила з трьох речей, які я знав про неї. По-перше, я знав, що вона любила мене. По-друге, вона виконувала волю Господа стосовно мене і отримала за це благословення. І, по-третє, вона висловила своє беззаперечне свідчення того, що вибір, який я маю зробити настільки важливий, що Господь вкаже мені, що робити, якщо я запитаю його. Любов, приклад і свідчення: такими були ключі у той час, і такими ж вони були кожного разу, коли я мав благословення слухати і приймати до уваги попередження слуг Бога. Наша спроможність зворушити інших своїм голосом застереження стосується всіх, хто склав завіт стати учнем Ісуса Христа. Такою є відповідальність, яку надано кожному члену Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів: «. . . ось, я послав вас свідчити і попереджати людей, і кожен, кого попереджено, нехай попередить свого ближнього» (див. УЗ 88:81). Той наказ і попередження про небезпеку було дано тим, кого називали місіонерами на початку Відновлення. Але обов'язок попереджати ближнього лежить на кожному з нас, хто прийняв завіт хрищення. Ми повинні розмовляти з друзями і родичами, які не є членами Церкви, про євангелію. Наша мета - запросити їх бути навченими місіонерами повного дня, які покликані і призначені навчати. Якщо людина є обраною прийняти наше запрошення бути навченою, то «спрямування» великого обіцяння досягнено; більш ніж вірогідно, що ця особа прийме хрищення і залишиться вірною. Як член Церкви, ви можете сподіватися, що місіонери повного дня чи місіонери колу будуть шукати нагоди зустрітися з вами у вас дома. Вони допоможуть скласти список людей, з якими ви б могли поділитися євангелією. Вони можуть запропонувати подумати про родичів, сусідів, знайомих. Вони можуть попросити вас призначити дату, до якої ви будете намагатися приготувати людину чи родину для навчання, можливо, навіть бути готовими запросити місіонерів. Я мав такий досвід. Тому що ми в нашій родині прийняли запрошення місіонерів, я мав благословення христити вдову, якій було за вісімдесят, навчену сестрами-місіонерками. Коли я поклав руки їй на голову, щоб конфірмувати її як члена Церкви, я відчув необхідність сказати їй, що її вибір христитися благословить багато поколінь її сім'ї, після неї і до неї. Вона вже померла, але через декілька тижнів я буду в храмі з її сином, тому що він буде запечатуватись до неї. Можливо, у вашому житті був такий досвід з людьми, яких ви запрошували бути навченими, тоді ви знаєте, що є у житті солодші хвилини. Слова Господа істинні для місіонерів і для усіх нас: «І тоді, якщо ваша радість буде великою від однієї душі, яку ви приведете до мене, в царство мого Батька, якою ж великою буде радість, якщо ви приведете багато душ до мене!» (Див. УЗ 18:16). Місіонери допоможуть і підбадьорять нас, але чи будуть такі моменти в купелі для хрищення і у храмі наставати частіше, залежатиме у великій мірі від того, як ми ставимося до нашого обов'язку, і що ми вибираємо робити для цього. Господь ніколи б не використав слово попередження, якби не було небезпеки. Як ми знаємо, небагато людей розуміють це. Вони навчилися ігнорувати зростаючу очевидність того, що суспільство намагається розплутати, і що їхні життя і сім'ї відчувають нестаток миру, який вони вважали можливим. Це бажання ігнорувати ознаки біди може примусити вас думати: чому я повинен говорити комусь про євангелію, хто виглядає досить задоволеним? Яка небезпека погрожує їм чи мені, якщо я нічого не зроблю і не скажу? Так от, цю небезпеку, можливо, важко побачити, але вона існує як для них, так і для нас. Наприклад, колись у тому світі, що прийде, кожен, кого ви тільки зустрінете, буде знати те, що ви знаєте зараз. Вони будуть знати, що єдиний спосіб жити вічно з нашими родинами і у присутності нашого Небесного Батька і Його Сина - це необхідність зробити вибір і ввійти у ворота хрищення, здійсненого тими, хто має повноваження від Бога. Вони знатимуть, що єдиний спосіб, в який сім'ї можуть бути разом назавжди - це прийняти і дотримуватися священнх завітів, які пропонуються нам у храмах Бога на землі. І вони будуть знати, що ви знали. І вони пам'ятатимуть, чи запропонували ви їм те, що хтось запропонував вам. Легко сказати: «Ще не час». Але є небезпека запізнитися. Декілька років тому я працював на одного чоловіка у Каліфорнії. Він найняв мене, гарно ставився до мене і, здавалось, високо цінував мене. Можливо, я був єдиним святим останніх днів, якого він будь-коли добре знав. Я не знаю усіх причин, які я знайшов для того, щоб чекати більш слушного моменту, щоб поговорити з ним про євангелію. Я тільки пам'ятаю відчуття жалю, коли дізнався, після того, як він пішов на пенсію, а я жив далеко, що він і його дружина були вбиті, коли пізно ввечері їхали на машині додому у Кармел, Каліфорнія. Він любив свою дружину. Він любив своїх дітей. Він любив своїх батьків. Він любив своїх онуків і любитиме їхніх дітей і захоче бути з ними, назавжди. Зараз я не знаю, як буде керовано той світ, що прийде. Але я сподіваюсь, що зустріну цього чоловіка, він погляне мені в очі, і я побачу в них запитання: «Гел, ти знав. Чому ти не сказав мені?» Коли я думаю про нього і про ту вдову, яку я христив, і її родину, яка тепер буде запечатана з нею і один з одним, я хочу робити більше. Я хочу збільшити мою силу запрошувати людей для навчання. З цим бажанням і з вірою у те, що Господь допоможе нам, ми будемо робити більше. І неважко зрозуміти як. Любов завжди приходить першою. Простих добрих стосунків навряд чи буде достатньо. Господь описав любов, яку ми маємо відчувати, і що ті, кого ми запрошуємо, повинні впізнати в нас те, що словами можна описати так: «Любов довготерпить» і «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1 Коринтянам 13:4, 7). Я бачив, що означає «довготерпить» і «усе терпить». Одна сім'я переїхала до будинку поруч з нашим. Будинок був новим, тож я був одним з команди святих останніх днів, які декілька вечорів підряд впорядковували двір. Я пам'ятаю останній вечір, коли я стояв поряд з батьком цієї сім'ї, в той час, як ми закінчували. Він оглянув нашу роботу і сказав, стоячи тут же: «Це третє подвір'я, яке ви, мормони, впорядковуєте для нас, і я думаю, що воно найкраще». А потім він спокійно, але впевнено розповів мені про велике задоволення, яке він отримав від членства у своїй Церкві, і цю розмову ми продовжували часто протягом років, які він жив там. Увесь той час прояви доброти, які поширювалися на нього і його родину, ніколи не припинялися, тому що сусіди дійсно полюбили їх. Одного вечора я прийшов до нього додому, щоб подивитися на вантажівку, що стояла на виїзді з його двору. Мені сказали, що вони переїздять до іншого штату. Я підійшов, щоб запитати, чи можу чимось допомогти. Я не впізнав чоловіка, який грузив речі на машину. Він сказав неголосно, коли я підійшов ближче: «Привіт, брате Айрінг». Я не впізнав його, тому що він був сином, який став дорослим, одружився і переїздив. І тому що багато людей ставилися до нього з любов'ю, він христився і став членом Церкви. Я не знаю кінця цієї історії, тому що вона ніколи не матиме кінця. Але я знаю, що вона почалася з любові. По-друге, ми повинні бути кращим прикладом того, що ми запрошуємо зробити. У світі, де панує зло і неуцтво, цей наказ Спасителя стане ще важливішим: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвій 5:16). Більшість із нас досить скромні, і вважають, що наші маленькі світильники прикладу можуть бути надто тмяними, щоб їх побачили. Але за вами і вашою родиною спостерігають пильніше, ніж ви думаєте. Я мав нагоду весною цього року зустрітися і виступати на зборах перед приблизно 300 священниками і провідниками інших церков. Я зустрівся з такою кількістю людей, з якою тільки міг зустрітися. Я запитував, чому вони так уважно слухали мій виступ, у якому йшлося про походження Церкви, перше видіння юного Джозефа Сміта і про живих пророків. Кожного разу вони давали приблизно одну і ту саму відповідь. Вони розповідали історію людини чи родини - історію знайомства із кимось з вас. Часто повторювалася історія про родину святих останніх днів, яка жила по сусідству: «Це була найкраща родина, яку я тільки знав». Часто вони говорили про зусилля общини або про те, як святі відгукнулися на якусь катастрофу і те, як вони добре працювали. Люди, з якими я зустрічався на таких зборах, ще не могли розпізнати істину в ученні, але вони вже могли бачити її плоди у вашому житті і, таким чином, були готові слухати. Вони були готові слухати істину про Відновлення: про те, що сім'ї можут бути запечатані на вічність і що євангелія може змінити усю нашу сутність. Вони були готові завдяки вашому прикладу. А третя річ, яку ми повинні робити краще - це запрошувати із свідченням. Любов і приклад відкриють шлях. Але нам потрібно відкрити вуста і принести свідчення. Нам допомагає простий факт. Істина і вибір нероздільно пов'язані. У кожного є вибір, який треба зробити, щоб готуватися до свідчення про духовні істини. І кожен, як тільки він знає духовну істину, повинен вибрати, чи буде він підпорядковувати їй своє життя. Це означає, що є декілька речей, які ми повинні зробити перш, ніж запросимо наших друзів зробити вибір. І коли ми їм свідчимо про істину, то повинні повідомити про вибір, який вони мають зробити знаючи істину. Є два важливих приклади: запросити когось читати Книгу Мормона і запросити когось вчитися у місіонерів. Щоб дізнатися, чи Книга Мормона є істинною, треба прочитати її і зробити вибір, про який ідеться в книзі Моронія: помолитися, щоб дізнатися, чи вона є істинною. Коли ми так робимо, то можемо свідчити з власного досвіду нашим друзям, що вони можуть зробити такий вибір і знати ту саму істину. Коли вони дізнаються, що Книга Мормона це слово Бога, перед ними постане інший вибір: чи прийняти ваше запрошення, щоб вчитися у місіонерів. Щоб зробити це запрошення із свідченням, вам треба знати, що місіонери покликані як слуги Бога. Ви можете отримати свідчення вибравши запросити місіонерів до вас додому, щоб вони навчали вашу сім'ю або друзів. Місіонери радо відгукнуться на таку можливість. Коли ви будете сидіти з ними під час навчання, як я це робив, ви дізнаєтесь, що вони мають натхнення силою, яка не відповідає ні їх рокам, ні їх освіті. Тоді, коли ви запросите інших вибрати вчитися у місіонерів, ви зможете свідчити, що вони навчають істині, і що вони пропонують зробити вибір, що приведе до щастя. Можливо, дехто з нас думає, що важко повірити в те, що у нас є досить любові, або, що наше життя є досить гарним, або, що нашої сили свідчення буде досить для того, щоб запросити ближніх, і вони прийняли запрошення. Але Господь знав, що ми можемо так думати. Прислухайтесь до його підбадьорюючих слів, які він наказав помістити у першому розділі Учення і Звітів, коли розповів нам про наші обов'язки: «І голос попередження буде звучати для всіх людей, вустами моїх учнів, яких я вибрав у ці останні дні» (див. УЗ 1:4). А тепер послухайте як Він описує якості цих учнів, тобто нас: «Немічне світу з'явиться і зламає могутніх і сильних» (див. УЗ 1:19). І далі: «Щоб повноту моєї євангелії могло бути проголошено слабкими й простими до кінців землі» (див. УЗ 1:23). А потім знову: «І якщо вони були смиренними, щоб їх могло бути зроблено сильними, і благословлено з висоти» (див. УЗ 1:28). Це запевнення було дане першим місіонерам Церкви і сучасним місіонерам. Але воно було дане також усім нам. Ми повинні мати віру, що маємо досить любові, і що євангелія торкнулася життя кожного з нас у достатній мірі, щоб наше запрошення зробити вибір могло бути почутим так, ніби воно йде від Учителя, чиїм запрошенням воно в дісності є. Він - прекрасний зразок того, що нам потрібно робити. Ви відчули його любов і його турботу, навіть коли ви не відповідали, так само як і ті, до кого ви підійдете з евангелією, можуть не відповісти. Багато разів він запрошував вас бути навченими його слугами. Але ви могли не розпізнати, що у візитах домашніх вчителів, візитних вчителів або у телефонному дзвінку єпископа - його запрошення допомогти і навчити. Та Господь завжди робить висновки, зрозумілі і такі, що допомагають нам вибирати самостійно. Його слуга, Легій, навчав своїх синів, і це є істинним для усіх нас: «А тепер, сини мої, я хочу, щоб ви дивилися на великого Посередника, і прислухалися до його великих заповідей; і були вірними його словам, і вибирали вічне життя, згідно з волею його Духа Святого» (2 Нефій 2:28). А потім у Якова знаходимо це заохочення відповідати вашому зобов'язанню свідчити, як ви повинні це робити, що вибір бути навченими місіонерами - це шлях до вічного життя, найвеличнішого з усіх дарів Бога: «Тож звеселіть серця свої, і пам'ятайте, що ви вільні діяти за своїм бажанням - вибрати шлях споконвічної смерті або шлях вічного життя» (2 Нефій 10:23). Я свідчу, що тільки обравши і живучи за відновленою євангелією Ісуса Христа, можна отримати мир, який Господь обіцяв нам у цьому житті і надію на вічне життя у світі, що прийде. Я свідчу, що нам дано привілей і обов'язок запропонувати істину і вибір, які дадуть ці благословення дітям нашого Небесного Батька, нашим братам і сестрам. Ісус є Христос, він живий і це його робота. В ім'я Ісуса Христа, амінь.