Підтримуючи пророків Старійшина Девід Б. Хейт З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Євангелія істинна; вона - надія світу; вона прямуватиме вперед, щоб завершити все, що має зробити. Мій друг нещодавно сказав мені: «Чи знаєш ти, що спільного у тебе зі Стівом Янгом, захисником [футбольної команди] «49»? І я відповів: «Я можу думати багато про що, не знаючи, що ти маєш на увазі». Потім я сказав: «Скажи мені, що в нас спільного». І він відповів: «Ви маєте спільним те, що ми завжди гадаємо, чи будете ви в наступному сезоні». Завдяки благословенням небес і особливому піклуванню моєї медсестри, Рубі, та люблячої сім'ї я почуваю себе досить добре. Я вдячний за втішителя, що є в моєму серці, який приходить завжди вчасно, і пам'ятаю про нього. Я маю відтворене стегно й оновлене коліно, так що я почуваюся як денді. Мій оновлений слуховий апарат і спеціальні окуляри просто чудові, Але, о, як я скучаю за моєю пам'яттю. Я пишаюсь тим, що можу стояти тут декілька хвилин і свідчити перед вами й підбадьорювати вас у цій великій роботі, в якій ми благословенні брати участь. Я спостерігав за тим, як ви піднімали руки, коли президент Монсон представляв для підтримки Генеральних Авторитетів Церкви й особливо нашого пророка, і спостерігаючи за цими руками й ентузіазмом, з яким ви їх піднімали, я подумав: «Тут ми маємо всі благословення й утіху, яка в нас є», - і згадав по деякі інші події, що мали місце в історії Церкви. Я спрямував око своєї пам'яті до збирання власної сім'ї, яка розсіяна по всій Америці - в Джорджії, Чепел Хілл, Північній Короліні, Пенсільванії, Техасі, Каліфорнії і тут в Солт-Лейк-Сіті. Я подумав про ті маленькі сім'ї, де б вони не були, у своїх домах чи каплицях, я подумав, що міг би побачити деяких з тих маленьких дітей, яких навчають піднімати свої руки й бути в гармонії, можливо, зараз їхні батьки навчають їх тому, що ми робили. Коли ми піднімали руки, то не робили це в пориві, через те, що всі так роблять, а тому, що сприймаємо знання, яке ми маємо, і свідчимо про нього, і ми маємо свідчення, що Президент Хінклі є нашим пророком і провідником. Ми не тільки піднімаємо наші руки й тим самим говоримо, що підтримуємо його, але й ідемо напрямком, який він указав, про який ми почули, якого нам радять дотримуватися, про який ми молимося, про який пам'ятаємо, що його було проголошено з вуст пророка. Пророк Джозеф Сміт одержав деякі настанови стосовно організації Церкви, які ми маємо завдяки одкровенню, записаному в 20 розділі Учення і Завітів. Уявіть: 6 квітня, 1830 рік, у Фейєті, штат Нью-Йорк, у домі Пітера Уітмера - збори в маленькому дерев'яному будинку, приблизно шість на дев'ять метрів, де була організована Церква. Тільки уявіть, як у тому маленькому приміщенні, де він благословив Олівера й Олівер благословив його, як вони виконували настанови, які отримали, і заснування Церкви відбулося на тому маленькому зібранні. Джозеф і Олівер, Гайрум і Сем'юел Сміти, і два Уітмери христилися й діяли «згідно з законами» штату Нью-Йорк (див. УЗ 20:10). Але тільки подумайте щодо духовної атмосфери на тому зібранні й почуттів, які повинні були виникнути, коли їм було запропоновано те, що ми зробили сьогодні - підтримати пророка і Олівера як перших старійшин і започаткувати Церкву. У деяких щоденниках і оповіданнях, де йдеться про цю подію, відзначається, що вони відчували присутність небесних істот на цих зборах. Деякі христились знову. З цього приводу дехто прийняв хрищення уперше, включаючи батька й матір пророка - тільки уявіть собі таке! На офіційних зборах у тільки що організованій Церкві, уперше в цьому розподілі часів проводилося причастя. Уявіть почуття під час рознесення хліба й води - символів розтерзаної плоті й пролитої крові Спасителя. Уявіть іншу обстановку підтримання у 1844 році, після того як пророк і Гайрум зазнали мученицької смерті, і збори в Наву, коли Сідні Рігдон, який тільки приїхав з Піттсбургу, штат Пенсільванія, з надією стати «настоятелем» і бути провідником Церкви. Члени кворуму Дванадцятьох поспішали з різних частин світу, повертаючись у Наву. Подумайте про ту обстановку й збори, коли Сідні Рігдон висунув пропозицію, що з точки зору логіки він єдиний, кого треба покликати, бо він - Перший радник, незважаючи на те, що зазнав •суду з боку пророка. І уявіть Бригама Янга, який знаходиться там і звертається до Дванадцятьох, пояснюючи зібранню святих, як вірних братів було навчено пророком стосовно Дванадцятьох і повноважень, які вони мали. Після того, як було висловлено дві точки зору на цю справу й голосування відбулося, деякі стверджували, що бачили й відчували зміну, яка сталася з Бригамом Янгом, коли він говорив; їм здалося, що вони чули голос пророка, їм здалося, що вони могли побачити на обличчі Бригама Янга навіть деякі риси обличчя пророка. Я говорю це вам, бо чим більше проходить років, чим більше ми дізнаємося й чим більше ми відчуваємо духовне спрямування цієї роботи, тим більше ми чуємо й відчуваємо руку Господа в ній. Але подумайте про підтримку в тій обстановці у 1844 році, коли Церква залишалася в руках Дванадцятьох. Потім, пізніше, була інша обстановка у 1847 році, коли святі зібралися на березі ріки Міссурі з боку штату Айова. Бригам Янг був тут, у долині Солт-Лейк, з першим загоном святих, але у грудні він повернувся назад до Міссурі, щоб зустрітися зі святими, які були там. І в Кейнсвіллі, на той час, знаходилося разом дев'ять з Дванадцятьох, два були тут у долині й один поїхав у Техас. За таких обставин у домі Орсона Хайда 5 грудня 1847 року було реорганізовано Перше Президентство, але виникла необхідність, щоб це було затверджено святими. І завдяки тому, що збори було відкладено на три тижні, вони могли побудувати маленьку дерев'яну скинію в Кейнсвіллі. І за три тижні, з допомогою найманих робітників і членів Церкви, які приїхали в фургонах, готуючись переправитися через Міссурі, а потім їхати вперед у долину, вони побудували маленьку скинію. На тих зборах було запропоновано реорганізацію Президентства Церкви, але для цього була потрібна підтримка, така, яку ми здійснили сьогодні, як та можливість, яку ми маємо, підняти руки й підтримати пророка. Таким чином було реорганізовано Перше Президентство; Бригам Янг обрав Гебера С. Кімбола й Уілларда Річардса своїми радниками. Отже, підтримка людей необхідна, щоб дати провідникам Церкви повноваження, яке Господь призначив через необхідне для цього одкровення. І, як ви бачите, робота просувається вперед і рух продовжується. Я б хотів тільки заявити вам, стоячи перед вами сьогодні, за ті більше ніж 90 років, що прожив, я свідчив і відчував, і бачив, і був частиною духовної роботи, в якій брав участь, це - робота Господа. Вона така, як її було відкрито. Я відчував її, і відчуваю, і тому я заявляю про це вам. Я нагадаю вам чого навчав Спаситель, як записано в євангелії від Матвія, хто «душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, - той знайде її» (Матвій 10:39). Зараз деякі вчені й інші навчають: «Так, це - парадокс. Можливо, це - неправильний переклад. Це дійсно не викликає дуже добрі відчуття». Для мене це дуже ясно, і сподіваюсь для вас також, що, поки ми живемо у світі матеріалізму, у сьогоднішньому Вавилоні, і бачимо, що відбувається у світі, читаючи фінансові новини, чи політичні, чи щось інше, ми можемо чути й відчувати, що знайти силу й відповідь на наші сумніви й питання, можна тільки прислухаючись до голосу пророка - пророка Бога тут на землі. У тому твердженні Спасителя ми бачимо, що поки ми живемо у матеріалістичному світі, ми стурбовані тільки матеріалістичним боком життя. Ми думаємо про все, що можемо накопити для себе. Ми не думаємо про інших, або не живемо, щоб допомагати іншим людям жити на більш високому рівні розвитку. Господь говорить, що коли ми будемо жити життям, приклад якого він показав, то полишимо наше, сконцентроване на собі життя: «. . . хто ж за Мене погубить душу свою . . . . » Коли ми зосереджуємося на тому, щоб робити щось для когось іншого, і коли думаємо про те, як ділитися євангелією чи допомагати комусь просуватися до вищого морального чи фізичного рівня розвитку, коли ми робимо щось ще для когось і ділимося з ними, тоді ми отримуємо їхню підтримку, вони приходять нам на допомогу. У цьому полягає життя, про яке говорить нам Спаситель, вічні благословення, небесні благословення, храмові благословення, усі благословення люблячої сім'ї, які ми маємо. Я залишаю вам свою любов, свої свідчення, свої знання й моє власне свідчення, що Бог живий, він - наш Батько, що ми - діти Бога, і як говорить проста маленька пісня: Я Божеє дитя, І з неба я зійшов. Оселю й батьківську любов Я на землі знайшов. За батьками йтиму прямо На правдивий шлях. Ви всьому мене навчить, Щоб жити в небесах. («Я Божеє дитя», Гімни і дитячі пісні, с. 58) Це так просто, так чисто й так ясно, як ця маленька проста пісня. Вона навчає нас тому, що треба знати. Я щасливий у цей день і пишаюсь тим, що можу підняти свою руку, підтримуючи Президента Гордона Бітнера Хінклі як Президента Церкви і його радників - Томаса С. Монсона й Джеймса Е. Фауста як Президентство, разом з Кворумом Дванадцятьох і всіх інших Генеральних Авторитетів. Євангелія істинна; вона - надія світу; вона прямуватиме вперед, щоб завершити все, що вона має зробити. Я залишаю вам мою любов і свідчення в ім'я Ісуса Христа, амінь.