Старійшина Даллін Х. Оукс
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Ті, хто носить Ааронове священство, відкривать усім членам Церкви, які гідно причащаються, двері до радості супутництва Духа Господа і священнослужіння ангелів.
Мої любі брати, я вдячний за нагоду говорити з вами цього вечора. Я адресую мої нотатки молодим чоловікам, які мають Ааронове священство, та єпископам і радникам, які головують над ними. Я буду говорити про священнодії носіїв Ааронового священства, пов'язані з приготуванням, благословенням та рознесенням причастя Господньої вечері членам Церкви.
І.
15 травня 1829 року Іоанн Христитель відновив Ааронове священство на землі. Він зробив це, поклавши руки на Джозефа Сміта й Олівера Каудері і вимовивши такі слова: «Вам, мої товариші у служінні, в ім'я Месії я передаю священство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння і хрищення зануренням для відпущення гріхів, і його ніколи вже не буде забрано знову з землі до того часу, як сини Левія пожертвують знову жертву Господові у праведності» (див. УЗ 13:1).
Пізніше Господь відкрив глибші істини: «Менше священство . . . володіє ключами священнослужіння ангелів і підготовчої євангелії;
Ця євангелія є євангелією покаяння, і хрищення, і відпущення гріхів» (див. УЗ 84:26-27).
Як це слід розуміти, що Ааронове священство володіє «ключами священнослужіння ангелів» і «євангелії покаяння, і хрищення, і відпущення гріхів?» Значення цього відкривається в обрядах хрищення і причастя. Хрищення - для відпущення гріхів, а причастя - це поновлення завітів і благословень хрищення. І першому, і другому обрядам має передувати покаяння. Коли ми дотримуємося завітів, укладених в цих обрядах, нам обіцяно, що ми завжди матимемо Святого Духа. Священнослужіння ангелів є одним з проявів цього Духа.
ІІ.
Розпочнемо з учення, як його викладав Господь. Під час свого священнослужіння Ісус учив, що хрищення є необхідним для спасіння. «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Іоанн 3:5). Хрищення є першим серед спасительних обрядів. Коли нас христять, ми укладаємо завіт, що візьмемо на себе ім'я Ісуса Христа і будемо служити йому і дотримуватися його заповідей.
У кінці свого служіння Ісус започаткував причастя Господньої вечері. Він поламав хліб, і благословив його, і дав своїм учням, кажучи: «Прийміть, споживайте, це - тіло Моє» (Матвій 26:26). «Це чиніть на спомин про Мене» (Лука 22:19). Він узяв чашу, вчинив подяку і дав їм, кажучи: «Це - кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвій 26:28).
Коли Спаситель започаткував причастя, він також дав учення і обітницю стосовно Святого Духа. Під час цієї священної події, знаної як Остання вечеря, Ісус пояснив місію Втішителя, тобто Святого Духа. Утішитель буде свідчити про нього і відкривати інші істини. Ісус також пояснив, що повинен залишити своїх учнів для того, щоб Утішитель прийшов до них. «Коли Я піду, - сказав Він їм, - то пошлю вам Його» (Іоанн 16:7). Після свого воскресіння, Ісус сказав своїм апостолам позостатися в Єрусалимі, доки їх не буде зодягнуто «силою з висоти» (Лука 24:49). Ця сила зійшла, коли «обітницю Святого Духа» було «злито» на апостолів в день П'ятидесятниці (див. Дії 2:33).
Подібно до цього, започаткувавши причастя в Новому Світі, Спаситель обіцяв: «Той, хто їсть цей хліб, їсть від мого тіла для своєї душі; а той, хто п'є це вино, п'є від моєї крові для своєї душі, і його душа ніколи не буде ні голодувати, ані відчувати спрагу, але буде наповнена» (3 Нефій 20:8). Значення цієї обіцянки є очевидним: «Тож, коли люди з натовпу все з'їли і випили, ось вони сповнилися Духом» (3 Нефій 20:9).
Тісний зв'язок між причащанням і супутництвом Святого Духа пояснено в переданій через одкровення причасній молитві. Причащаючись хлібом, ми свідчимо, що бажаємо взяти на себе ім'я Ісуса Христа, і завжди пам'ятати його, і дотримуватися його заповідей. Коли ми робимо це, ми маємо обіцянку, що завжди матимемо його Духа (див. УЗ 20:77).
Постійний супровід Святого Духа є найдорогоціннішою власністю в цьому смертному житті. Повноваженням Мелхиседекового священства нас наділили даром Святого Духа після хрищення. Але для того, щоб благословення цього дару були реалізовані, ми маємо тримати себе вільними від гріха. Вчиняючи гріх, ми стаємо нечистими, і Дух Господа віддаляється від нас. Дух Господа не перебуває в «несвятих храмах» (див. Мосія 2:36-37; Алма 34:35-36; Геламан 4:24), і ніщо несвяте не може перебувати в його присутності (див. Ефесянам 5:5; 1 Нефій 10:21; Алма 7:21; Мойсей 6:57).
Кілька тижнів тому я взяв бензопилу, щоб спиляти дерево на своєму подвір'ї за будинком. Це була брудна робота, і коли я скінчив її, то був обляпаний бридкою мішаниною з тирси і мастила. Я не хотів, щоб хтось побачив мене в такому вигляді. Єдине, чого мені хотілося, - це помитися, щоб знову почуватися спокійно в присутності інших людей.
Жодний з вас, молоді люди, і жоден з ваших провідників не жив без гріха після хрищення. Не маючи певного способу для додаткового очищення після хрищення, кожен з нас був би загубленим для духовного. Ми не могли б мати супутництво Святого Духа, і на останньому суді нас за необхідністю було б знехтувано назавжди (1 Нефій 10:21). Наскільки ж ми вдячні за те, що Господь передбачив для кожного хрищеного члена своєї Церкви процес періодичного очищення від бруду гріха. Причастя є важливою частиною цього процесу.
Нам заповідано покаятися в гріхах, і прийти до Господа зі скрушеним серцем і впокореним духом, і причаститися у відповідності з причасними завітами. Коли ми поновлюємо свої христильні завіти в такий спосіб, Господь поновлює очищувальну дію нашого хрищення. У такий спосіб нас очищують, і ми можемо завжди мати його Духа. Важливість цього стає очевидною для нас в Господній заповіді причащатися щотижнево (див. УЗ 59:8-9).
Неможливо перебільшити важливість Ааронового священства в цьому процесі. Всі ці життєво важливі кроки в процесі відпущення гріхів виконуються через спасительний обряд хрищення і відновлювальний обряд причастя. Обидва обряди виконуються носіями Ааронового священства під керівництвом єпископату, який використовує ключі євангелії покаяння, і хрищення, і відпущення гріхів.
ІІІ.
Ці обряди Ааронового священства тісно пов'язані зі священнослужінням ангелів і є життєво важливими для нього.
«Словом «ангел» у Писаннях визначається всяка небесна істота, що несе Боже послання» (George Q. Cannon, Gospel Truth, sel. Jerreld L. Newquist [1987], 54). У Писаннях наведено численні випадки особистого явлення ангелів. Явлення ангела Захарії та Марії (див. Лука 1), цареві Веніямину й Нефію, Геламановому синові (див. Мосія 3:2; 3 Нефій 7:17-18) є лише кількома прикладами. Коли я був молодим, то думав, що особисті явлення ангелів є єдиним способом їхнього служіння. Молодий носій Ааронового священства, я не сподівався на те, що колись побачу ангела, і мені було цікаво, яке значення мають ці явлення для Ааронового священства.
Але священнослужіння ангелів може бути й невидимим. Ангельські послання можуть прийти як голос або тільки як думки або почуття, що передаються в наш розум. Президент Джон Тейлор описував «дії ангелів, або посланців Бога, які впливають на наш розум таким чином, що серце може сприйняти . . . одкровення з вічного світу» (Gospel Kingdom, sel. G. Homer Durham [1987], 31).
Нефій описував три прояви священнослужіння ангелів, коли він нагадував своїм бунтівним братам, що (1) вони «бачили ангела», (2) «чули його голос час від часу», а також, (3) що ангел «розмовляв з ними тихим, лагідним голосом», хоча вони були «поза почуттям» і «не сприймали його слова» (1 Нефій 17:45). Писання містять багато інших тверджень, що ангелів посилають, щоб вони навчали євангелії і приводили людей до Христа (див. Євреям 1:14; Алма 39:19; Мороній 7:25, 29, 31-32; УЗ 20:35). Більшість з ангельських спілкувань ми скоріше відчуваємо або чуємо, аніж бачимо.
Як саме Ааронове священство володіє ключами священнослужіння ангелів? Відповідь буде такою ж, як і у випадку з Духом Господа.
Взагалі, благословення духовного супроводу і спілкування доступні лише тим, хто є чистими. Як я пояснював вище, завдяки обрядам Ааронового священства - хрищенню і причастю - нас очищують від наших гріхів і обіцяють, що ми завжди матимемо Духа, якщо тільки будемо дотримуватися своїх завітів. Я вірю, що ця обіцянка не тільки стосується Святого Духа, але й священнослужіння ангелів, бо «ангели розмовляють силою Святого Духа; отже вони промовляють слова Христа» (2 Нефій 32:3). Таким чином, ті, хто носить Ааронове священство, відкривають усім членам Церкви, які гідно причащаються, двері до радості супутництва Духа Господа і священнослужіння ангелів.
ІV.
Учення, які я щойно обговорював, вміщено в Писаннях. З Писань ми також знаємо, що ті, хто виконують обов'язки у священстві, діють від імені Господа (див. УЗ 1:38; 36:2). Тепер я хочу запропонувати, як саме вчителі, священики і диякони мають виконувати свій священний обов'язок діяти від імені Господа, готуючи, благословляючи та розносячи причастя. Я не буду пропонувати детальні правила, бо різні приходи й філії нашої світової Церкви знаходяться в ситуаціях настільки різних, що якесь правило, без якого, здається, не обійтися в одних умовах, може бути недоречним в інших. Замість цього я хочу порадити один принцип, який базується на вченнях. Якщо всі зрозуміють цей принцип і будуть діяти у відповідності з ним, тоді не буде великої потреби в правилах. Якщо правила або поради є необхідними в окремих випадках, місцеві провідники можуть висунути їх на підставі учень і споріднених з цими ученнями принципів.
Я пропоную принцип для всіх, хто бере участь в обряді причастя, готуючи, благословляючи або розносячи його; і він полягає в тому, щоб не робити нічого, що відволікає члена Церкви від поклоніння і поновлення завітів. Цей принцип невідволікання привертає нашу увагу до кількох додаткових принципів.
Диякони, вчителі і священики повинні завжди мати охайний зовнішній вигляд і благоговійні манери при виконанні своїх урочистих і священних обов'язків. Особливе доручення готувати причастя, яке мають учителі, є найменш видимим, але й воно має виконуватися з гідністю, спокійно й благоговійно. Вчителі повинні завжди пам'ятати, що символи, які вони готують, представляють тіло і кров нашого Господа.
Уникаючи відволікань від священної нагоди, священики мають проказувати молитви освячення причастя виразно і чітко. Несприйнятними є молитви, які поспіхом відтарабанюють або незрозуміло бурмочуть. Всім присутнім потрібно допомогти зрозуміти обряд і завіти, які є настільки важливими, що Господь постановив вимовляти точні слова. Необхідно всім, хто через причастя поновлює свої завіти, допомогти зосередитися на цих священних словах.
Щодо останнього, я хотів би поділится одним болісним досвідом з власної юності. Шістнадцятирічним священиком, я щойно розпочав підробляти диктором на місцевій радіостанції. Одного разу я прочитав молитву над столом з причастям, і одна дівчина пізніше сказала мені, що мій голос лунав, як комерційне оголошення. Чи можете ви уявити, який сором я відчув? Минуло 50 років, а ця догана й досі жалить. Брати, пам'ятайте важливість цих священних молитв. Ви молитеся як слуга Господа від імені всього зібрання. Вимовляйте слова так, щоб вас почули і зрозуміли, усвідомлюючи їхнє значення.
Диякони мають розносити причастя благоговійно і впорядковано, без зайвих переміщень, нічим не привертаючи до себе уваги. У всіх діях необхідно уникати відволікання зібрання членів Церкви від поклоніння і укладання завітів.
Усі, хто бере участь в обряді причастя, - готуючи, благословляючи або розносячи його, - мають бути підтягнутими і скромно вдягненими; нічого в їхньому вигляді не повинно привертати особливу увагу. І у зовнішньому вигляді, і в діях вони мають уникати відволікання присутніх від повної уваги до поклоніння і укладання завітів, що і є метою цього священного обряду.
Цей принцип невідволікання стосується і видимих речей, і невидимих. Якщо хтось із числа тих, хто бере участь у цьому священному обряді, не є достойним цього і це відомо комусь із присутніх, то участь такої особи в обряді стає серйозною перешкодою для того, хто про це знає. Молоді люди, якщо хтось із вас не є достойним, поговоріть з вашим єпископом не відкладаючи. Нехай він скаже вам, що робити, щоб мати можливість належної і гідної участі у виконанні ваших обов'язків у священстві.
І остання порада. За винятком лише тих священиків, які ламають хліб, усі носії Ааронового священства мають об'єднатися у співі причасного гімну, через який ми поклоняємося Господові і готуємося причащатися. Ніхто так не потребує цієї духовної підготовки, як носії священства, які беруть участь в обряді. Мої молоді брати, важливо, щоб ви співали причасний гімн. Будь ласка, співайте.
Ааронове священство володіє ключами «євангелії покаяння, і хрищення, і відпущення гріхів» (див. УЗ 84:27). Очищувальна сила спокути нашого Спасителя відновлюється для нас, коли ми причащаємося. Обіцянка, що ми зможемо «завжди мати його Духа» (див. УЗ 20:77) є життєво важливою для нашої духовності. Обряди Ааронового священства є життєво важливими для всього цього. Я свідчу, що це є істинним, і я молюся, щоб наші брати з Ааронового священства розуміли важливість своїх священних обов'язків і гідно виконували їх, в ім'я Ісуса Христа, амінь.
Previous
