Сьогоднішній день визначає завтрашній Президент Томас С. Монсон Перший радник у Першому Президентстві Нехай кожний з нас вчиться у нього, вірить в нього, довіряє йому, йде за ним, слухається його. Чинячи так ми можемо стати як він. Для мене радість і привілей стояти перед вами, такою великою аудиторією носіїв священства, яких я бачу і не бачу зараз. Генеральні збори священства Церкви завжди приносили задоволення, починаючи з часів, коли я мав Ааронове священство, до теперішнього часу. «Приходь послухати голос пророка і почуєш слово Бога»1, - як стверджується в збірнику гімнів, це - велике благословення. Ми підтримуємо Президента Гордона Б. Хінклі, як Президента Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і як пророка, провидця й одкровителя Церкви у теперішній час. Я одержав лист від батька, який з гордістю повідомляє про відчуття, на той час п'ятирічного сина, і любов хлопчика до Президента Церкви й бажання наслідувати його приклад. Батько писав: «Коли Кристоферу було п'ять років, він здебільшого сам готувався до Церкви у неділю. В одну особливу неділю він вирішив, що треба одягти костюм і краватку, до того часу він ніколи цього не робив. Він сам ретельно обшукав шафу у пошуках якоїсь краватки, і знайшов там стару краватку, що пристібається до сорочки, так що йому не треба було її зав'язувати. Він пристібнув краватку до своєї білої сорочки, потім одягнув маленький морський кітель, що висів багато років у шафі його братів. Він сам пішов до ванної кімнати і старанно зачесав своє біляве волосся. Саме в той час я зайшов у ванну кімнату, щоб остаточно перевірити свій вигляд перед відвідуванням Церкви. Я побачив Кристофера, який радісно посміхався собі у дзеркалі. Не відриваючи очей від свого відображення, він з гордістю проголосив: «Дивись, тату - Кристофер Б. Хінклі!» І батько зрозумів, що хлопчик спостерігав за пророком Господа. Наші діти спостерігають. Вони вбирають у себе вічні уроки. Вони формують своє майбутнє. Який приклад ми можемо подати їм? Багато років тому, коли наш молодший син Кларк відвідував курс лекцій з релігії в Університеті Бригама Янга, викладач під час лекції запитав Кларка: «Який приклад з батька ти найкраще пам'ятаєш зі свого життя?» Пізніше викладач написав мені листа, в якому розповів, що відповів йому тоді Кларк. Кларк сказав: «Коли я був дияконом в Аароновому священстві, ми разом з татом пішли полювати на фазанів біля Маладу, штат Айдахо. То був понеділок - останній день сезону. Ми йшли по безкрайніх полях у пошуках фазанів, побачили тільки декількох, але не влучили в них. Потім тато сказав мені: «Кларку, давай скинемо наші рушниці й покладемо їх у цю канавку. Потім станемо на коліна й помолимося». Я думав, що тато молитиметься про те, щоб ми знайшли більше фазанів, але я помилився. Він пояснив мені, що старійшина Річард Л. Еванс був дуже хворий і що о 12 годині дня, того самого понеділка, члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів, де б вони не знаходилися в той час, стануть на коліна і разом об'єднаються в палкій молитві віри за старійшину Еванса. Знявши наші головні убори, ми стали на коліна й почали молитися». Я добре пам'ятаю той випадок, але я ніколи не думав, що син тоді спостерігав, вчився й зміцнював своє свідчення. Аналізуючи статистичну інформацію, що стосується носіїв Ааронового священства - дияконів, учителів і священиків, ми були стурбовані, коли дізналися, що значна кількість дияконів неактивні й не можуть бути висвяченими у чин вчителя у відповідний час. Те саме відбувається з деякими вчителями, кого не висвячено в священики, і, особливо, з священиками, які ніколи не одержать Мелхиседекового священства. Брати, цього не повинно бути. Ми маємо благоговійний обов'язок - направляти й надихати цих молодих чоловіків під час їхнього розвитку в священстві, щоб ніяка лавина гріха або помилок не зупинила цього розвитку або не знесла їх геть від їхніх вічних цілей. Єпископи і радники єпископів, чи почнете ви вивчення ступеню активності кожного молодого чоловіка, який має Ааронове священство, і чи складете ви власні плани роботи, щоб забезпечити розвиток і активність кожного з них? Один щойно покликаний єпископ на перших зборах зі своїми радниками проголосив: «Наш головний обов'язок - це Ааронове священство». До другого радника він звернувся з такими словами: «Я прошу вас особисто відповідати за те, щоб кожний диякон у відповідному віці був гідний і висвячений у чин вчителя». Іншому раднику він сказав таке: «Будьте ласкаві, зробіть те саме стосовно вчителів, щоб вони змогли у відповідний час бути гідними й висвяченими в чин священика». Потім єпископ продовжив: «Я візьму на себе такий самий обов'язок стосовно священиків, щоб вони отримали Мелхиседекове священство й були висвяченими в старійшини. Разом і з допомогою Бога ми можемо це зробити». І вони це зробили. Нашій молоді потрібно менше критики й більше прикладів для наслідування. Вашими радниками в кворумі Ааронового священства є вчителі і приклади для молодих чоловіків. Чи знаєте ви євангелію? Чи підготували ви урок? Чи знаєте ви кожного хлопчика і з молитвою визначаєте як дійти до його розуму, серця та допомогти формувати його майбутнє? Пам'ятайте, недостатньо вважати, що, коли ви навчаєте, хлопчик слухає те, що ви говорите. Дозвольте навести приклад: У приміщенні, яке ми називаємо західною кімнатою Правління Адміністративного будинку Церкви, висить чудова картина художника Гаррі Андерсона. На картині зображено Ісуса, який сидить на маленькому камені в оточенні великої кількості дітей, які знають, що він їх любить. Кожного разу, коли я вдивляюся в цю картину, я думаю про уривок з Писань: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, - бо таких Царство Боже!»2 Одного разу я давав благословення священства в тій кімнаті маленькому хлопчику, якому незабаром треба було йти на серйозну операцію. Я звернув його увагу та батьків на картину, на якій було зображено Ісуса й дітей. Потім я розповів про Спасителя і його невмирущу любов. Я запитав, чи є у хлопчика питання. «Так», - відповів він серйозно. «Брате Монсон, що треба зробити хлопчику, щоб одержати маленьке козенятко і повідок, як у хлопчика на картині?» Спочатку я був приголомшений несподіваним питанням, трішки зневірившись у своїх учительських здібностях, але потім відповів: «Ісус дає тобі й мені більш важливі дари, ніж коза і повідок. Він дає карту дороги на небеса. Його вчення, його приклад, його любов - набагато більші дари, ніж те, що запропоновано світом». «Іди вслід за Мною»3, - запрошує він. І ми чинимо мудро, коли йдемо за ним! Нехай усі молоді чоловіки, які мають Ааронове священство, вивчають учення Спасителя, і живуть за ним, і готуються до отримання Мелхиседекового священства. Брати, дозвольте мені поділитися власним досвідом президента кворуму вчителів. Член єпископату, який був відповідальний за нас, запросив нове президентство й секретаря прийти до нього в дім для навчання провідників. Він хотів дізнатися про наші думки стосовно того, як ми повинні виконувати нещодавно отримані обов'язки. Ми погодилися при умові, що він попросить свою дружину Нетті приготувати пиріжки з м'ясом, через які вона була дуже відома. Він погодився. Брати, чи то не дивно, як ми, чоловіки, примушуємо наших дружин робити дещо, часто не попереджуючи про це? В результаті збори видалися одними з найкращих, які я коли-небудь відвідував. Нас навчали згідно з тим, що ми могли зрозуміти й надихали піклуватися про членів нашого кворуму. Після дуже смачних пиріжків з м'ясом та соусом, ми попросили радника єпископа та його дружину пограти з нами в гру «Монополія». Я впевнений, що в них були інші справи, але вони охоче погодилися виконати наше прохання. Я не пам'ятаю хто переміг у тій грі «Монополія», але я ніколи не забуду уроків, які ми одержали того вечора з керування Церквою та кворумом священства. Під час з•палу перших років ІІ світової війни один з членів нашого кворуму вчителів, Фріц, хотів захищати нашу країну, але не бажав чекати коли досягне мінімального віку, який дозволяв служити. Він збрехав про свій вік, і його було зараховано на службу в морський флот Сполучених Штатів. Незабаром він брав участь у битвах, які відбувалися далеко в морях Тихого океану. Судно, на якому він служив, потонуло й багато людей загинуло. Фріц вижив і пізніше з'явився на зборах кворуму у військовій формі з багатьма стрічками, які вказували на участь у боях. Я пам'ятаю, як запитав Фріца: «Що ти можеш нам порадити?» Вже наближався час початку нашої обов'язкової служби в армії. Фріц на хвилинку замислився й сказав: «Ніколи не говоріть неправду про ваш вік, або про щось інше!» Я все ще пам'ятаю цей вислів, вміщений в одному реченні. Молоді чоловіки віком від 12 до 17 років знаходяться у віці підготовки й особистого духовного росту. Тому мета Ааронового священства полягає в тому, щоб допомогти кожній особі, яку висвячено: 1. Навернутися до євангелії; 2. Звеличувати своє покликання в священстві; 3. Добре служити; 4. Готуватися до одержання Мелхиседекового священства; 5. Служити місію повного дня; 6. Підготуватися стати гідними чоловіками й батьками4. Служіння по всьому світові - це велика місіонерська сила, яка несе добро, як це робив Спаситель. Місіонери вчать істині. Вони розвіюють сумніви. Вони несуть радість. Вони приводять цінні душі до Христа. У той особливий день, коли приходить покликання на місію, батьки, брати й сестри, і бабусі й дідусі збираються біля майбутнього місіонера і бачать його хвилювання, коли він обережно відкриває лист, де написано про покликання на місію. Виникає пауза, а потім він оголошує, куди пророк Господа направляє його служити. Неможливо стримати почуття. Легко з'являються сльози й сім'я радіє, відчуваючи любов і доброту Бога. Місіонери повного дня й усі інші, хто бере участь в роботі Господа, відповідають на його покликання. Ми виконуємо його роботу. Ми досягнемо успіху у виконанні священного обов'язку, який було надано Мормону, проголошувати слово Господа серед народу: «Знайте, я учень Ісуса Христа, Сина Бога. Мене він покликав проголошувати слово його серед його народу, щоб вони могли мати вічне життя»5. У 1926 році президент Фред Тадж, президент Німецько-Австрійської місії, оголосив, що в серпні у Дрездені, Німеччина, буде проведено конференцію місії. Місіонери повинні були приїхати на цю конфененцію з місць свого служіння часто «без калитки чи торби», незважаючи на те, що в них було мало грошей, або їх могли заарештувати як волоцюг. Старійшина Альфред Ліппольд і його напарник, старійшина Паркер Томас, йшли у північному напрямку. Десь упродовж дороги вони зайшли у дім, де зустрілися з жінкою та її вісьмома дітьми. Вона розповіла старійшинам, що чоловік покинув її і дітей, і що зараз в них немає грошей. Після того, як вона впустила їх, жінка сказала: «Якщо ви подорожуєте, не маючи калитки чи торби, то ви повинні бути голодними. Сідайте». Вона дала кожному з них по великому шматку хліба зі сливовим варенням. Місіонери благословили сніданок і, благословляючи їжу, попросили Господа дати жінці те, що їй треба. Потім місіонери пішли. Після того, як вони пройшли приблизно два кілометри старійшина Томас сказав: «Я маю йти назад», - не пояснивши чому. Коли він повернувся, старійшина Ліппольд спитав: «Чому ти пішов назад?» Старійшина Томас пояснив: «У нашій молитві ми просили, щоб жінка одержала те, що їй треба. Я відчув, що їй потрібна банкнота в 20 доларів. Вона була у моїй кишені, і я повернувся назад, щоб віддати її жінці. Бо вона пропалила б дірку в моїй кишені». Тридцять років тому я був відповідальний за більшу частину роботи у південній частині Тихого океану. Брата Дж. Вернона Монсона було покликано служити президентом округу в далекій Раротонзі, що на островах Кука, і він поїхав туди разом з дружиною. Пізніше, в листі до мене, він писав: «Ми дуже вдячні за досягнутий успіх, і особливо я б хотів згадати про чудові стосунки, що виникли в нас з представниками уряду й ділових кіл, а також про їхнє добре ставлення до нас і Церкви. «Одна річ забезпечила виникнення такого ставлення громадськості», - писав він. «Це було завдяки тому, що наш племінник і наша племінниця, доктор і міссіс Одін Меннінг, чудово служили тут, на островах Кука. Доктор Меннінг - офтальмолог, і я написав до нього листа, питаючи чи не погодився б він служити людям в Раротонзі. Моя пропозиція була такою: (1) ніякої плати за роботу; (2) він має оплачувати всі свої витрати; (3) на три місяці, протягом яких він буде відсутнім, він передасть свою практику іншим лікарям; (4) ми забезпечимо їм триразове харчування й кімнату для проживання, поки вони будуть в Раротонзі; і (5) він привезе свої хірургічні інструменти, які неможливо знайти в Раротонзі». Далі у листі брата Вернона Монсона йшлося: «Відповідь Меннінгів, яку ми отримали авіапоштою містила два слова: «Пропозиція прийнята«. Коли почалася підготовка, уряд островів Кука призначив компетентних лікарів допомагати доктору Меннінгу і вчитися в нього. Більшості з 284 пацієнтів, яких він прийняв, було виписано окуляри. П'ятдесяти трьом пацієнтам було зроблено серйозні операції на очах, таких як видалення катаракти. Уся трьохмісячна програма була чудовою і зворушливою. Ми дійсно були благословенні. Це зміцнило святих, які здобули нове почуття гордості за належність до віри, яка принесла медичну допомогу на ці острови». Кінець листа. Через декілька років моя дружина і я були гостями фінансованої університетом Бригама Янга подорожі до Святої землі. Одного вечора, коли ми сиділи на палубі корабля, чоловік, який сидів поруч, повернувся до мене і сказав: «Старійшино Монсон, моє ім'я Одін Меннінг, я з Вудленд Хіллз, Каліфорнія. Я за професією офтальмолог і служив коротку медичну місію в Раротонзі, коли мій дядько й моя тітка служили там». Я підтвердив, що знаю про його жертву й служіння. Я запитав доктора Меннінга: «Якщо ви згадали про цю подію, чи не погодилися б ви поділитися зі мною своїми почуттями стосовно неї?» Він схвильовано сказав: «Я одержав найбільше духовне задоволення у моєму житті». Я вірю, що це було більше, ніж випадковість, коли моя дружина і я опинилися на тому самому судні, саме в той час і в тій саме частині палуби, сидячи поруч з людиною, яку до цього ми ніколи не зустрічали. Небеса наблизилися, коли доктор Меннінг і я обнялися й була висловлена вдячність за його служіння - не тільки тим, хто були сліпими, а зараз могли бачити, але також нашому Господові й Спасителеві, який проголосив: «Великі обіцяння Господа тим, хто на островах у морі»6. Про нього, який визволив усіх нас від нескінченної смерті, саме Ісуса Христа, я свідчу, що він - учитель істини, але він - більше, ніж учитель. Він - приклад досконалого життя, але він - більше ніж приклад. Він - великий лікар, але він - більше, ніж лікар. Він, який врятував «втрачені батальйони» людства, є буквальним Спасителем світу, Син Бога, Князь Миру, Святий Ізраїля, саме воскреслий Господь, який проголосив: «Я є перший і останній; Я є той, хто живе; Я є той, кого вбили; Я ваш захисник перед Батьком»7. Мої дорогі брати, нехай кожний з нас: Вчиться від нього. Вірить в нього. Довіряє йому. Йде за ним. Слухається його. Чинячи так ми можемо стати як він. Про цю істину я урочисто свідчу в ім'я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Joseph S. Murdock (1822-1899), «Come, Listen to Prophet's Voice», Hymns, no 21. 2. Марк 10:14. 3. Лука 18:22. 4. Див. Aaronic Priesthood Leadership Handbook, 1991, 6. 5. 3 Нефій 5:13. 6. 2 Нефій 10:21. 7. Див. УЗ 110:4.