Юнакам і чоловікам Президент Гордон Б. Хінклі Мої брати, це надзвичайно чудова нагода і велика відповідальність виступати перед вами. Спочатку я хочу звернутися до молодших чоловіків, які є сьогодні тут. Дякую вам за те, що ви присутні тут, де ви можете зібратися. Дякую за те, що відвідуєте семінарію, а також недільні збори. Я поважаю вас за ваше бажання навчатися євангелії, поглиблювати освіченість у вивченні слова Господа. Я дякую вам за бажання служити місіонерами, яке ви носите у своїх серцях. Я дякую вам за те, що ви мрієте одружитися у храмі і виховати достойними свої власні сім'ї. Ви - не молодь, яка не має майбутнього. Ви не марнуєте своє життя, безцільно дрейфуючи в ньому. Ви маєте мету. Маєте призначення. Маєте плани, які можуть привести лише до зростання і зміцнення. Коли ваші сили міцніють, коли ви у своїх мріях зосереджені, відбувається щось неймовірне. Я нещодавно одержав Звернення від провідника однієї з груп молодих чоловіків святих останніх днів з північної частини Каліфорнії. Вони з'їхалися з дев'ятнадцяти колів і, зібравшись у горах, відвідали місце, де відбулася трагедія наших піонерів. Коли юнаки розмірковували над побаченим і над своєю спадщиною, їм запропонували підписатися під Зверненням скаутських таборів, що розташувалися на шляхах мормонів. Я хотів би зачитати ці зобов'язання вам. «Ми проголошуємо всім людям, що ми - юнаки-скаути Америки і носії Ааронового священства Бога. Ми урочисто заявляємо про нашу вірність цінностям і принципам, якими керувалися чоловіки Мормонського батальйону і ті піонери-святі останніх днів, чоловіки і жінки, які допомогли створити цей штат Каліфорнія. Як їхні вдячні сини, ми радіємо своєму спадку служіння. У цей 18-ий день липня 1998 року ми урочисто обіцяємо стати наверненими до євангелії Ісуса Христа. Ми будемо вивчати Писання. Ми будемо молитися про силу, щоб бути слухняними. Ми будемо працювати. Ми будемо прагнути всім своїм серцем наслідувати приклад Ісуса. Ми будемо звеличувати священство, яке було нам дано через служіння інших людей. Ми будемо тримати себе гідними, щоб прислуговувати причастя Господньої вечері. І де тільки буде потрібна допомога, ми будемо поспішати туди, як це робили наші предки. Ми будемо гідними більшого, Мелхиседекового священства. Ми довіряємо себе армії Господа і підемо вперед як місіонери повного дня, щоб запросити всіх прийти до Христа. Ми - молоді чоловіки завіту. Ми підготуємося, щоб вступити у завіт вічного шлюбу. Ми молимося про праведних дружин і дітей, яких будемо поважати і захищати все наше життя. Ми проголошуємо всім людям, що як і наші предки, ми будемо відданими у будь-яких ризикованих ситуаціях, під час будь-яких спокус, яким би не був світ навколо нас. Як і ті, що пройшли до нас, ми будемо уникати самозвеличування і відмовимося від особистої користі заради побудови сповненого миру суспільства, яким править Бог. В усі часи і в усіх місцях ми будемо вірні цьому нашому обіцянню». Я хвалю кожного з юнаків, який підписав це обіцяння. Я молюся, щоб жоден з них не порушив ці обіцяння, які він дав собі, Церкві і Господу. Наскільки іншим був би цей світ, якби кожний молодий чоловік міг і хотів підписатися під такими словами обіцяння. Можна було б не марнувати життя з наркотиками. Не було б банд, в яких діти вбивають дітей; і молодих чоловіків, яких попереду чекає як не тюрма, то смерть. Освіта стала б нагородою, гідною докладених зусиль. Служіння в Церкві було б високоцінованим. У людей вдома було б більше спокою і любові. Не дивилися б порнографію, не читали б бридку літературу. Ви могли б шанувати і поважати дівчат, з якими спілкуєтеся, і вони ніколи б не мали жодного остраху бути на самоті з вами за будь-яких обставин. Так могло б бути, якби юні воїни Геламана завербували молодь світу до свого способу життя. Звичайно, місія повинна бути включена у розклад вашого життя. Ви повинні радісно йти всюди, куди можете бути посланими, щоб виконувати роботу Господа, віддаючи весь свій час і увагу, вашу силу і енергію, і любов. Дозвольте мені прочитати вам уривок з листа від одного молодого чоловіка, який зараз служить місію. Лист адресовано його сім'ї, та я сподіваюся, що не зроблю погано, якщо зачитаю його перед цим великим зібранням. Я не буду називати ім'я автора і назву місії, в якій він служить. Він пише: «Цей останній рік був прекрасним! Мене перевели з місіонерського офісу, і я приїхав у цю маленьку філію. Після цього останнього переведення моє життя разюче змінилося. За останні кілька місяців я довідався, що ж насправді є важливим. Я дізнався, що в житті має значення. Я навчився забувати про себе. Я навчився працювати ефективно. Я навчився любити інших. Я дізнався, що Бог любить мене, а я люблю його. Коротко кажучи, я навчився жити за принципами, в які вірю. . . . Я багато дізнався про людей і про речі. Я бачив, як сльози радості навертаються на очі тих, хто ніколи не знав, що вони діти Бога. Я бачив, як на молитви тих, хто розкаявся, приходили відповіді. Я побачив людей, які вбирають в себе євангелію Ісуса Христа і хочуть стати іншими людьми, і все це через почуття. . . . Я часто задумуюся над планом спасіння. Я думаю про надзвичайну роботу і чудо, які відбуваються. Я думаю про могутність і силу ангелів, які знаходяться серед нас. Часом я задумуюся над тим, як багато ангелів оточують мене, допомагаючи свідчити мовою, яку я ніколи не сподівався, що зможу розуміти повністю. Я роздумував над «миролюбними справами безсмертної слави, які побачив у видінні Єнох. . . . Я дякую Богові за те, що я є тим, ким є. Найбільше благословення для мене у житті - це бути енергійним у служінні Богу. У цьому я знаходжу великий спокій і радість». Мої дорогі юні друзі, я сподіваюся, що всі ви націлені на місіонерське служіння. Я не можу обіцяти вам розваг. Я не можу обіцяти вам легкості і зручностей. Я не можу обіцяти, що вас обминуть смуток, страх, болючі страждання. Але я можу обіцяти вам, що ви зростете, як ніколи не зростали за такий же відтинок часу упродовж усього вашого життя. Я можу обіцяти вам щастя, яке буде і неповторним, і прекрасним, і тривалим. Я можу обіцяти вам, що ви переоціните своє життя, що ви встановите нові пріоритети, що ви будете жити ближче до Господа, що молитва стане реальним і прекрасним переживанням, що ви будете йти життям, вірячи, що зроблене вами принесе добро. Нехай Бог благословить вас, молоді чоловіки і хлопці його величної Церкви. Нехай кожний з вас ходить з переконанням, з більшим прагненням бути святим останніх днів у повному розумінні цього слова. Нехай досягнення, здобутки і служіння стануть вашою винагородою у цьому принадному і прекрасному житті, що простягається перед вами. А зараз я хотів би звернутися до старших чоловіків, сподіваючись, що певний урок з цього одержать і молодші чоловіки. Я хочу говорити про матеріальні справи. І щоб почати, я прочитаю вам кілька віршів з 41-го розділу Буття. Фараонові, правителю Єгипту, приснилися сни, які надзвичайно занепокоїли його. Мудреці з його двору не могли дати їм ніякого тлумачення. Привели до нього Йосипа. «І сказав фараон до Йосипа: «Бачив я в сні своїм - ось я стою на березі Річки. І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. . . . І корови худі та бридки поз'їдали сім корів перших ситих. І побачив я в сні своїм . . . сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східним вітром. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих І сказав Йосип до фараона: «. . . Що Бог робить, те Він звістив фараонові. Семеро корів добрих - то сім літ, і семеро колосків добрих - сім літ вони. А сон - один він. Що Бог робить, те Він показав фараонові. Ось приходять сім літ, - великий достаток у всім краї єгипетськім. А по них настануть сім літ голодних . . . і Бог незабаром виконає [це]» (Буття 41:17, 20, 22-26, 28-30, 32). Брати, я хочу, щоб ви ясно зрозуміли, я не пророкую, я не передрікаю роки голоду, які настануть. Але я підказую вам, що настав той час, коли необхідно привести до ладу свій дім. Так багато наших людей живе, ледь зводячи кінці з кінцями. Дійсно, дехто живе, беручи в борг. Упродовж останніх тижнів ми були свідками великого і моторошного коливання на ринках світу. Економіка - річ не міцна. Неправильний крок в економіці, зроблений у Джакарті чи Москві, може негайно позначитися на цілому світові. Це може, у кінцевому рахунку, торкнутися кожного з нас особисто. Це передвістя негоди в майбутньому, до якого нам слід уважніше прислухатися. Усім серцем я сподіваюся, що ми ніколи більше не переживатимемо часів депресії. Я - дитя Великої депресії тридцятих років. Я закінчив університет у 1932 році, коли процент безробіття в тій місцевості досяг 33%. Мій батько в той час був президентом найбільшого колу в Церкві у цій долині. Це було ще до впровадження нині діючої програми благополуччя. Він ходив з кутка в куток, сповнений турботи про своїх людей. Він та його помічники розгорнули великий проект забезпечення дровами, щоб топити ними печі і груби і щоб люди мали тепло взимку. Вони не мали грошей, щоб купувати вугілля. До тих, хто рубав ліс, приєднувалися і багаті чоловіки. Повторюю, я сподіваюся, що ми ніколи не будемо переживати таку депресію. Проте я стурбований страшенною сумою заборгованості по споживчому кредиту, яка висить над нацією, у тому числі й над нашими людьми. На березень 1997 року загальна сума боргу становила 1,2 трильйони доларів, що на 7% перевищує борг минулого року. У грудні 1997 року від 55 до 60 мільйонів сімей у Сполучених Штатах заборгували за кредитними картками. У середньому на сім'ю припадає більше як 7 000 доларів і за них на рік треба сплачувати 1 000 доларів у вигляді процентів і зборів. Відношення суми заборгованості за споживчим кредитом до чистого доходу зросла з 16,3% у 1993 році до 19,3% у 1996. Усі знають, що кожний позичений долар тягне за собою виплату процента за нього. Коли гроші не можуть бути повернені, тоді наступає банкрутство. Минулого року у Сполучених Штатах сталося 1 350 118 банкруцтв. Це на 50% більше, ніж у 1992 році. У другому кварталі цього року приблизно 362 000 осіб поповнили ряди банкрутів, це рекордне число за тримісячний період. Ми піддаємося спокусливій рекламі. Телебачення подає привабливі запрошення купити в борг за 125% вартості чийсь дім. Але зовсім не згадується про виплату процентів. Президент Дж. Рубен Кларк молодший на зборах священства, які відбувалися під час проведення конференції 1938 року, сказав з цієї кафедри: «Як тільки ви взяли в борг, то відразу ж процент невідступно переслідує вас щохвилини вдень і вночі; ви не можете уникнути його чи прослизнути непомітно повз нього; ви не можете прогнати його, він не прислухається ні до благань, ні до вимог, ні до наказів; і як тільки ви станете на його шляху чи перейдете йому дорогу, чи ухилитеся від того, щоб задовольнити його вимоги, він знищить вас» (in Conference Report, Apr. 1938, 103). Звичайно, ж я усвідомлюю, що може виникнути необхідність купити будинок в борг. Але купляйте ж будинок, який ви спроможні купити, і тоді це зменшить суму виплат, яка буде постійно висіти у вас над головою - безжалісно і без відстрочки - упродовж тих 30 років. Ніхто не знає, коли настигне щось несподіване. Я трохи обізнаний в обставинах одного чоловіка, який досяг великого успіху у своїй кар'єрі. Він жив у комфорті. Побудував великий дім. І ось одного дня він потрапив у катастрофу. В одну мить, без попередження, він ледве не загинув. Залишився калікою. Втратив силу, щоб заробляти. Надходили до сплати величезні рахунки за лікування. Він мав ще й інші рахунки, які необхідно було сплачувати. Він був безпомічним перед своїми кредиторами. Менш як за хвилину з багатія він перетворився на жебрака.2 На початку існування Церкви Господь говорив з приводу боргів. В одкровенні Мартіну Гаррісу він сказав, що слід заплатити друкареві, як про те було домовлено. І тим самим звільнитися від зобов'язань (див. УЗ 19:35). З цієї кафедри Президент Гебер Дж. Грант неодноразово говорив на цю тему. Він сказав: «Якщо є щось, що може принести спокій і задоволення в людське серце, у сім'ю, так це життя за своїм достатком. І якщо є щось нестерпне, бентежне і гнітюче, так це мати борги і зобов'язання, які неможливо задовольнити» (Gospel Standards, comp. G. Homer Durham [1941], 111). По всій Церкві ми несемо послання про необхідність розраховувати на свої сили. Неможливо досягти впевненості у своїх силах, якщо над сім'єю висить великий борг. Людина не має ні незалежності, ні свободи від тягаря, якщо вона зобов'язана іншим. Ми намагалися встановити приклад цього, керувати справами Церкви. Ми неухильно дотримуємося політики - щорічно заощаджувати певну частину доходу Церкви, щоб бути готовими у майбутньому зустріти можливі труднощі. Я вдячний за те, що можу сказати, Церква у всіх своїх фінансових операціях, у всіх своїх зобов'язаннях, у всіх своїх управліннях здатна функціонувати, не беручи гроші в борг. Якщо ми не можемо довести якісь програми до кінця, то ми їх скорочуємо. Ми зменшуватимемо видатки, щоб вкладатися в прибуток. Брати в борг ми не будемо. Одним з найщасливіших днів у житті Джозефа Ф. Сміта був день, коли Церква виплатила свій давній борг. Як чудово почувати себе вільним від боргу, мати трохи грошей, відкладених на непередбачений випадок, щоб використати їх, коли виникне в цьому потреба. Президент Фауст не хотів розповідати вам про одну подію сам. Можливо, я це зроблю зараз, а він пізніше може й дорікне мені за це. Він мав заставу на свій будинок і сплачував 4 проценти річних. Багато людей могло б сказати йому, що нерозумно сплатити всю суму застави, коли процентна ставка така низька. Але при першій же нагоді, маючи необхідну суму, він і його дружина вирішили сплатити кредит. І з того дня він був вільний від боргу. Ось чому на його обличчі сяє посмішка, а сам він насвистує, коли працює. Брати, я наполягаю на тому, щоб ви переглянути свій фінансовий стан. Я наполягаю на тому, щоб ви були скромні у своїх видатках; дисциплінуйте себе, аби уникати боргу наскільки це можливо, сплачуйте борги відразу, як тільки зможете, і звільняйтеся від тягаря. Це є матеріальною частиною євангелії, в яку ми віримо. Нехай Господь благословить вас, мої улюблені брати, щоб ви привели до ладу свої домівки. Якщо ви сплатили свої борги, якщо ви маєте якийсь запас, навіть якщо він і малий, тоді нехай бурі лютують над вашою головою, а ви матимете притулок для своєї дружини і своїх дітей, а також спокій у серці. Це все, що я мав сказати стосовно цього, але я хотів би сказати про це з усією силою, на яку я тільки здатний. Я залишаю вам своє свідчення про божественність цієї роботи і мою любов до кожного з вас, в ім'я Викупителя, Господа Ісуса Христа, амінь.