ідчинення вікон небес Президент Джеймс Е. Фауст Другий радник у Першому Президентстві Десятина - це головний принцип, що веде до особистого щастя й благополуччя членів Церкви усього світу, як багатих, так і бідних. Іти до цієї кафедри - це завжди велика відповідальність. Я роблю це смиренно. Я молюся, щоб ви могли зрозуміти через Духа все, що я повинен сказати. Я хочу говорити про відчинення вікон небес. Будучи хлопчиком, я отримав великий урок віри й пожертвування, коли працював на фермі мого дідуся під час жахливої економічної депресії 1930-х років. Податки на ферму були надмірні, і дідусь, як і багато інших, не мав грошей. Стояла засуха й деякі корови й коні померли через відсутність трави й сіна. Одного дня, коли ми збирали той маленький врожай сіна, який був на полі, дідусь наказав нам відтягнути віз у той кінець поля, де стояла найкраща копиця сіна, заповнити його якомога повніше і відвезти на подвір'я десятини, як сплату його десятини у вигляді товару. Я був здивований, як дідусь міг використовувати сіно, щоб сплачувати десятину, коли деякі з корів, від яких залежало наше життя, могли померти від голоду. Я навіть запитав, чи очікував Господь від нього таку велику жертву. Зрештою, я дивувався його великій вірі, яку Господь якимось чином надав йому. Спадщина віри, яку він передав своєму потомству, була набагато більшою за гроші, тому що він закарбував у серцях своїх дітей і онуків, що він любив Господа і його святу роботу більше, ніж будь-які земні речі. Він ніколи не був заможнім, але він помер у мирі з Господом і з собою. Я більше дізнався про дух десятини від президента Генрі Д. Мойля, який жив на території мого приходу, коли я служив молодим єпископом. Прийшовши на бесіду по врегулюванню десятини, президент Мойль заявив: «Єпископе, це - повна десятина і трошки більше, бо саме через це ми можемо бути благословенними». Десятина - це головний принцип, що веде до особистого щастя й благополуччя членів Церкви усього світу, як багатих, так і бідних. Десятина - це принцип пожертвування і ключ до відчинення вікон небес. Коли я був у Початковому товаристві, то запам'ятав вірш про десятину: «Що таке десятина? Я буду повторяти тобі кожного разу. Це - десять центів від долара, і один цент від десяти центів». Але я повністю це не розумів, поки мене не навчив дідусь і президент Генрі Д. Мойль. Закон десятини простий: ми сплачуємо десяту частину нашого особистого щорічного приросту1. Приріст, за поясненням Першого Президентства, означає прибуток2. Що саме становить 10 відсотків нашого особистого прибутку - залишається між кожним з нас і нашим Творцем. Не існує ніяких узаконених правил. Як одного разу сказав навернений з Кореї: «Якщо мова йде про десятину, то не має значення чи багатий ти, чи бідний. Ти платиш 10 відсотків і не треба соромитися, якщо ти заробляєш не дуже багато. Якщо ти заробляєш багато грошей, ти платиш 10 відсотків. Якщо ти заробляєш дуже мало, ти теж платиш 10 відсотків. Небесний Батько буде любити тебе за це. Ти зможеш з гордістю підняти свою голову»3. Чому членів Церкви по всьому світу, багато з яких не мають достатньо для задоволення своїх щоденних потреб, треба заохочувати додержуватися закону десятини? Як сказав президент Хінклі в Себу, що на Філіппінських островах, якщо члени Церкви «навіть живучи в бідності й злиднях . . . приймуть євангелію і житимуть за нею, будуть сплачувати десятину й пожертвування, навіть якщо вони бідні, . . . вони матимуть рис у своїх мисках і одяг, яким прикриють свої спини, та дах над головою. Я не знаю будь- якого іншого рішення»4. Деякі можуть думати, що не мають змоги сплачувати десятини, але Господь обіцяв, що підготує для нас шлях, щоб виконувати всі його заповіді5. Спочатку сплата десятини вимагає різкого збільшення віри, але, як сказав Ісус: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку»6. Ми дізнаємося про десятину, сплачуючи її. Дійсно, я вірю в можливість подолання бідності, маючи віру повернути Господові те незначне, що ми маємо. Члени Церкви, які не сплачують десятину, не втрачають свого членства в Церкві; вони тільки втрачають благословення. Через Малахію Господь сказав: «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: «Чим ми Тебе обманили?» - Десятиною та приносами!»7 Якщо ми довірятимемо Господові, він відчинить нам вікна небес, коли ми повернемо йому одну десяту, яку він просить у нас. Його обіцяння тверде: «чи [я] . . . не виллю вам благословення аж надмір»8. Хоч десятина пов'язана як з мирськими, так і з духовними благословеннями, головним обіцянням для вірних є: «. . . ви матиме багатства вічності»9. Президент Гебер Д. Грант мав це на увазі, коли сказав: «Процвітання приходить до тих, хто виконує закон десятини. Коли я кажу процвітання, я не думаю про нього, як тільки про долари й центи . . . Те, що я розумію як дійсне процвітання, . . . це - зростання у знанні про Бога, свідченні та бажанні жити за євангелією і надихати свої сім'ї робити те саме. Це - найсправжніше процвітання»10. Сестра Яеко Секі відчула частину цього цінного обіцяння. Вона писала: «Моя сім'я і я проводили день у національному парку під назвою «Джепеніз Альп». . . . Я була вагітна четвертою дитиною і відчувала втому, тому я лягла під деревами. . . Я почала думати про наші фінансові проблеми. Мене охопив розпач і очі наповнились сльозами. Я промовила: «Господи, ми платимо повну десятину. Ми так багато жертвували. Коли вікна небес відчиняться для нас і наші тягарі стануть легкими?» Я молилася від усього серця. Потім я повернулася, щоб подивитися на мого чоловіка й дітей, які гралися й сміялися разом. . . . Несподівано Дух почав свідчити мені, що мої благословення будуть рясними і що моя сім'я була найбільшим благословенням, яке Небесний Батько міг дати мені»11. Над багатьма з нас небеса відчинялися, тому ми не дивимося на десятину як на жертву, а як на благословення і, навіть, привілей. Одним з великих благословень, яке мають члени Церкви, це - зустрітися один раз на рік з єпископом, урегулювати свою десятину і звітувати, що ті пожертвування, які вони сплатили, становлять десятину. Для єпископа це також є великим благословенням дізнатися про це. Я пам'ятаю чоловіка з нашого приходу, в якого була велика сім'я, який привів усіх своїх дітей з собою, коли прийшов на бесіду по врегулюванню десятини. Починаючи з наймолодшого, він просив кожного повідомити єпископу, чи становлять їхні внески десятину. Коли всі діти закінчили, він звітував за свою дружину й сім'ю. Ця сім'я одержала великі благословення за свою вірність. Будьте впевнені, десятиною розпоряджаються згідно з тим, як було пояснено в одкровенні даному в 1838 році пророкові Джозефу Сміту. 18 провідникам Церкви призначено згідно з 120 розділом Учення і Завітів зустрічатися разом, щоб розпоряджатися цими священними фондами. Ті з нас, хто сидить на тій нараді, знають, що цей священний обов'язок даний згідно з Господнім «голосом, до них»12. Президент Хінклі оголосив про будівництво більшої кількості храмів, ніж це було будь-коли в історії. Потреба в храмах по всьому світу величезна. Це тому, що вони є духовним святилищем. Ті, хто відвідують храми, можуть захиститися від Сатани і його намірів знищити їх і їхні сім'ї. Тим членам Церкви, які живуть у відокремлених громадах Церкви, хто бажає, щоб у них був храм, я б запропонував спочатку показати свою віру, сплачуючи десятину, щоб бути гідними одержати храмові благословення. Як Господь відкрив старійшинам Церкви в Кертленді: «Ось, сьогоднішнім днем називається час до пришестя Сина людського, і дійсно, це день жертвування і день сплати десятини моїм народом»13. Господь говорить про пожертвування у множині. Він чекає від нас, як умову вірності, сплати нашої десятини і наших пожертвувань від посту для допомоги бідним і нужденним. Але ми маємо привілей сплачувати інші пожертвування не за призначенням, обкладанням чи вказівкою церкви. Серед них є пожертвування у Головний місіонерський фонд, Фонд гуманітарної допомоги й Фонд Книги Мормона. Ми також маємо привілей добровільно робити внески у будівництво нових храмів, про які оголосив президент Хінклі. Нещодавно я одержав анонімного листа від особи, яка зробила суттєві пожертвування у Головний фонд будівництва храмів Церкви. Вона писала: «Я вирішила, коли я захочу витратити які-небудь гроші на себе, то не буду цього робити й передам гроші у фонд храму. Це означає: ніякого нового одягу чи черевиків, ніяких книг, відвідувань перукаря, ніякого намиста чи чогось для особистого використання, поки не досягну поставленої мети. Я думала, що це буде жертвою, але я знайшла в цьому радість. Це було нагородою і здійсненням мети». Пророк Джозеф Сміт одного разу сказав: «Релігія, яка не вимагає жертви всього, ніколи не мала достатньої сили, щоб породжувати віру, необхідну для життя і спасіння». Він продовжує: «Ті, хто не жертвує, не можуть насолоджуватися цією вірою, бо люди залежать від цієї жертви, необхідної для надбання віри»14. Наші пожертвування стають святими через нашу віру. Нещодавно я відвідав причасні збори у моєму приході. Перед початком зборів кілька чоловік віддали конверти з пожертвуваннями членам єпископату. Вони прийшли з посмішками й радісними обличчями. У цих конвертах знаходилися їхня десятина й інші пожертвування, які вони з радістю сплачували як смиренний вираз їхньої вдячності за благословення Господа. Це було свідченням їхньої віри. Робота Господа просувається вперед у багатьох частинах світу як ніколи до цього, особливо в країнах, де економічний рівень невисокий, а нові члени Церкви ще вивчають принципи віри і як це пов'язано з благословеннями. Вірність члена Церкви вимагає віри і посвячення. Це означає, що радощі світу й матеріальні блага не повинні бути нашою головною метою в житті, бо дар вічного життя вимагає бажання жертвувати всім, що ми маємо, і нашими талантами для того, щоб одержати його. За часів Старого Завіту Господь послав пошесть на Ізраїль і багато людей померло. Він наказав Давиду принести жертву на току євусеянина Аравни. Коли Давид пішов до Аравни, і Аравна дізнався, чому він прийшов, він великодушно запропонував йому все, що необхідно для жертвоприношення. Відповідь Давида була грунтовною: «Ні, - бо тільки куплю від тебе за ціну, і не принесу дармо цілеспалень Господові, Богові моєму»15. Він купив тік, зробив жертвоприношення і епідемія чуми припинилася. У наш час ми маємо надмірно пошесті насильства, зла й злочестивості в багатьох формах. Ті, хто дотримуються своїх завітів і платять десятину і пожертвування, матимуть додатковий захист проти цих небезпечних сучасних форм зла. Але цей захист не прийде разом з жертвою, яка нічого не коштує. Я кажу це тому, що повільне просування світових релігій очевидне. Якщо щось можна одержати легко, без зусилля чи жертви, люди не намагатимуться одержати навіть частину цього. На противагу до цього, благословення членства в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів вимагає як зусиль так і жертви. Отримання благословень вимагає сплати десятини й пожертвувань. Наша релігія вимагає більше, ніж тільки поклоніння у неділю. Вона вимагає зразкової поведінки і щоденних зусиль протягом тижня. Це включає прийняття покликань і віддане служіння в цих покликаннях. Це означає силу характеру, моральну чистоту і чесніть по відношенню до Господа і наших товаришів. Це означає, що наші домівки мають бути місцями захисту і любові. Це означає неослабну боротьбу проти нападок світового зла. Це означає, часом, бути непопулярними і поводитися, з точки зору політики, неправильно. Я маю честь і привілей мати маленьку частину цієї святої роботи. Це - видатний час широкого розповсюдження духовної роботи по всьому світу. Дивовижно це спостерігати. Це - робота Бога. Вона керується головою цієї Церкви, який є нашим Господом і Спасителем, Ісусом Христом. Президент Гордон Б. Хінклі - його пророк, провидець і одкровитель. Я вірю, що натхненне провідництво Президента Хінклі благословляє все людство. Основною жертвою була жертва самого Спасителя, який віддав своє життя. Це спонукає кожного з нас запитати себе: скільки крапель крові було пролито за мене? Я свідчу, що Ісус є Христос, святий Син Бога, цілитель наших душ, наш Спаситель і Викупитель людства. Про це я свідчу в його святе ім'я, саме Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Див. УЗ 119:4. 2. Див. Church handbook of Instructions, Book 1: Stake Presidencies and Bishoprics (1998), 134. 3. Letter from D. Brent Clement, president of Korea Seoul Mission, 1981. 4. «Inspirational Thoughts», Ensign, Aug. 1997, 7. 5. Див. 1 Нефій 3:7. 6. Іоанн 7:17. 7. Малахія 3:8. 8. Малахія 3:10. 9. Див. УЗ 38:39. 10. Gospel Standards, comp. G. Homer Durham (1941), 59. 11. «The Windows of Heaven», Tambuli, Mar. 1992, 17. 12. Див. УЗ 120. 13. Див. УЗ 64:23. 14. Lectures on Faith, (1985), 69-70. 15. 2 Самуїла 24:24.