Старійшина Девід Е. Соренсен
З Кворуму сімдесятників
Сама присутність храму може служити нам нагадуванням про завіти, які ми уклали, необхідність чесності і про той факт, що Бог ніколи не буває далеко.
Старійшино Максвелл, ви величезна цінність для Церкви і благословення для всього світу. Нехай Бог благословить і збереже Вас.
Брати і сестри, я страшенно хвилююся, стоячи перед вами. Коли я підростав, моя сім'я жила на фермі, де розводили худобу, це на південь від центру Юти, і я проводив багато часу у сідлі, пасучи тварин. Повинен зізнатися, зараз для мене було б спокійніше ухилитися від нападаючого бика, ніж виступати тут сьогодні; однак, я знаю, що я серед друзів і вірю всім серцем у важливість роботи, яку ми робимо.
У перші дні Церкви, коли в ній було лише кілька членів, пророк Джозеф Сміт сказав групі чоловіків: «Про долю цієї Церкви ви знаєте не більше немовляти, що сидить на колінах матері. Ви не розумієте її . . . . Це тільки маленька жменька священства, яку ви бачите тут сьогодні увечері, але ця Церква заповнить Північну і Південну Америку - вона заповнить світ». (Як процитовано Уілфордом Вудраффом у Conference Report, April 1898, 57). Ми ті, на чиїх очах починає виповнюватися те пророцтво.
По всьому світу кількість членів Церкви зросла настільки, що є потреба мати більше храмів. Тринадцять років тому Президент Хінклі сказав: «Священна і важлива робота, яка проходить у храмах, повинна прискоритися, а для того, щоб це трапилося, необхідно, щоб храми стали ближче до людей, а не щоб люди подорожували так далеко до храмів» (in Conference Report, Oct. 1985, 71 чи Ensign, Nov. 1985, 54).
Дозвольте мені подати вам деякі цифри, що показують, як далеко пішла Церква у намаганні зробити храми ближчими до своїх членів:
У 1900 році було лише чотири діючих храми - і всі у штаті Юта.
У наступні 50 років, з 1900 до 1950, було освячено ще чотири храми, усього їх стало вісім. Тобто, у перше століття свого існування Церква будувала один храм в десять років.
За 30 років, з 1951 до 1980, було побудовано ще одинадцять храмів, і число їх досягло дев'ятнадцяти. Темп будування став швидшим, проте все ще залишалося багато членів Церкви, для яких відвідування храму означало: роками заощаджувати гроші і подорожувати дуже далеко.
У 80-х роках Церква почала будувати храми більш інтенсивно; на 1997 рік 32 храми було освячено, тобто будувалося приблизно по два храми на рік.
Зараз Церква вступила в еру, коли ідеї будівництва храмів втілюються найбільш за всю її історію. У 1998 році два храми було освячено, ще 15 споруджуються і для 26 храмів підготовані котловани. Ці 43 храми та ті, що зараз діючі, - всього 94.
Це є надзвичайним благословенням для нас як членів Церкви. У Старому Завіті описано ту радість, яка приходить, коли люди будують такі святі споруди: «. . . слави[л]и Господа . . . . І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, . . . А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому!» (Ездра 3: 11; див. також вірші 10, 12, 13).
Спостерігаючи за тим, як ці нові храми будуються, я вірю, що у нас також буде нагода прославляти Господа і плакати від радості.
Ми бачимо, що Президент Хінклі та інші зобов'язалися більше побудувати нових храмів, ми можемо задуматися і спитати самих себе, чому храми такі важливі. Справді, не члени Церкви можуть навіть не розуміти різниці між нашими постійно працюючими Будинками зборів, яких нараховується багато тисяч, і цими дуже особливими спорудами, які ми називаємо храмами.
Президент Хінклі пояснив, яка між ними існує різниця: «Ці унікальні і прекрасні споруди, а також обряди, що виконуються в них, є основним у нашому поклонінні. Ці обряди стають наймогутнішим виявом нашої теології» (in Conference Report, Oct. 1995, 72 чи Ensign, Nov. 1995, 53). Іншими словами, храми є великою цінністю для нас, бо вони допомагають нам виразити саму суть нашої теології, що йде від Христа.
Храми досягають цього щонайменше двома шляхами. По-перше, вони символічно і буквально нагадують нам про Христа і його Небесного Батька, а також вчать нас про них. Ми знаємо, що Христос провів найважливіші частини свого священнослужіння в храмі в Єрусалимі (див. Іоанн 7-8; Матвій 21-23; Марк 11-12; Лука 20), і постійно застосовував символи у храмі під час своїх навчань, часто порівнюючи себе з світлом і водою - символами, що використовувалися у храмі (див., наприклад, Іоанн 7:38; 8:12). Сьогодні наше храмове поклоніння включає в себе багато символів, які стосуються Христа, починаючи від шпилів на самих храмах, що вказують нашому розумові небесну направленість, до білого одягу, який ми носимо у храмі, що символізує, як про це сказано в Книзі одкровень, що ми «прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця» (Одкровення 7:14).
Храми стоять як постійне фізичне нагадування про милість і доброту Батька. Це допомагає общинам святих зміцнюватися. Президент Джордж К. Кеннон сказав: «Кожний камінь, закладений у фундамент храму, і кожний завершений храм . . . зменшує владу Сатани на землі і збільшує владу Бога і Благочестя» (Logan Temple cornerstone ceremony, 19 Sept. 1877; quoted in Nolan Porter Olsen, Logan Temple: The First 100 Years [1978], 34).
Храми завжди символізували перебування у присутності Господа. «І нехай збудують Мені святиню, - і перебуватиму серед них, сказав Господь. - І Я буду тобі відкриватися там, і Я буду говорити з тобою» (Вихід 25:8, 22). Це є наближеність до Бога, яка приходить через регулярне поклоніння в домі Господа. Ми можемо приходити в його дім, щоб мати знання про нього і відчувати себе там бажаним і як у себе вдома.
Маючи храми у дуже багатьох місцях по світу, більшість з нас матиме їх недалеко, щоб це нагадувало нам про Христа і його жертву для нас. Саме присутність храму може служити нам нагадуванням про завіти, які ми уклали, необхідність чесності і про той факт, що Бог ніколи не буває далеко.
Та крім фізичної присутності і видимого символізму, храми можуть надихати нас прийти до Христа іншим шляхом - шляхом обрядів, які ми виконуємо в них. Усі храмові обряди зосереджені на Ісусові Христі і його божественній місії, і вони виконуються владою Мелхиседекового священства. В Ученні і Завітах, розділ 84, сказано, що без його таїнств і влади священства сила благочестя не буде проявлена людям у плоті (див. УЗ 84:21). Кожний обряд розрахований на те, щоб відкрити нам щось про Христа і наше рідство з Богом.
У той час, як деякі обряди в храмі здаються легкими для розуміння, наприклад, вічний шлюб, інші обряди вимагають ретельної і довгої духовної підготовки, перш ніж те, що відбувається під час їхнього виконання, не стане зрозумілим для нас. Павло написав про необхідність мати з нами дух Бога, щоб розуміти Божі справи: «А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам» (1 Коринтянам 2:12, див. також вірші 11, 14). Коли дух Божий допомагає нам розуміти і мати знання про його план для нас, ми знайдемо не лише велике знання, але й більшою мірою сповнимося спокоєм і співчуттям.
Храмові обряди дають нам можливість зміцнити свої сім'ї, а це саме те, що так необхідно сьогодні. Зміцнити свої сім'ї ми можемо завдяки виконанню обрядів за померлих наших предків, ставши «сполучною ланкою» між батьками і дітьми (див. УЗ 128:18). Наприклад, у храмі ми можемо бути хрищеними за наших предків, які, можливо, не мали нагоди почути євангелію у своєму земному житті (див. 1 Коринтянам 15:29).
Я був свідком, як в Японії 21- річний чоловік приймав євангелію. Христившись, він став єдиним членом Церкви у своїй сім'ї. Він знайшов усю необхідну інформацію про свого небіжчика дідуся, аби самому виконати храмову роботу за нього, він в буквальному розумінні слова робив для свого дідуся те, що цей дідусь не міг вже зробити сам. Коли цей молодий чоловік вийшов з христильної купілі, на його очах бриніли сльози. Він сказав: «Тепер я знаю і відчуваю, я маю свідчення про це, що не тільки я є членом цієї Церкви у моїй сім'ї». Ці обряди зміцнили його зв'язки з сім'єю і принесли в його життя нове відчуття сімейної єдності.
На освяченні храму в Мантій Президент Лоренцо Сноу молився: «Нехай цей святий храм буде ще одними воротами, що ведуть у небо, відкриваючи вузьку і пряму дорогу до безкінечного життя і вічного володарювання» (Manti Temple dedication, 24 May 1888).
Брати і сестри, ворота небес відкриті для нас, і Господь Ісус Христос запрошує нас прийти до нього, я смиренно свідчу про це в ім'я Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
