Президент Гордон Б. Хінклі
Я . . . хочу максимально просто відповісти на запитання людей стосовно нас.
Мої улюблені брати і сестри, звертатися до вас - надзвичайна честь.
Останнім часом ми часто даємо інтерв'ю засобам масової інформації. Як уже багато хто з вас знає, нещодавно мене показували у телепрограмі з Ларрі Кінгом, що транслювалася в прямому ефірі. Я погодився на це, бо відчував, що в цьому хоч і був певний ризик, та була й прекрасна нагода відповісти світові на запитання, які ставлять перед нами.
Під час програми містер Кінг прямо запитав мене: «Якою є Ваша роль? Ви - керівник великої релігії. Якою ж є Ваша роль?»
Я відповів: «Моя роль - проголошувати вчення. Моя роль - стояти як взірець перед людьми. Моя роль - бути голосом на захист істини. Моя роль - бути стійким охоронцем тих цінностей, які є важливими в нашій цивілізації і в нашому суспільстві. Моя роль - вести».
Це була відповідь без підготовки. Такого запитання я ніколи не чекав. Але сьогодні вранці, повертаючись думкою до своєї відповіді, я подумав, що міг би підняти з півдюжини питань, які перед нами постійно ставлять засоби масової інформації, а також інші церкви. Сьогодні мої відповіді мають бути короткими. Хоч кожне з таких питаннь заслуговує на ґрунтовну відповідь.
Я вибрав ці питання без обдумування, не дотримуючись якогось особливого порядку, зробивши виключення лише для першого. Я не бажаю сперечатися ні з ким. Я поважаю релігійні переконання кожної людини шаную їх за бажання жити згідно з ними. Я лише хочу максимально просто відповісти на запитання людей стосовно нас.
Питання 1. Яким є вчення мормонів стосовно Божества, Бога?
З часу Першого видіння люди піднімали це питання, продовжують його піднімати і будуть це робити до тих пір, поки віритимуть в Бога своєї традиції, тоді як ми свідчимо про Бога сучасного одкровення.
Пророк Джозеф заявив: «Це перший принцип євангелії - мати безсумнівні знання стосовно особистості Бога і знати, що ми можемо спілкуватися з ним так, як одна людина може спілкуватися з іншою» (Teaching of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smiith [1976], 345).
«Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа» (Уложення віри 1:1). Це перше уложення віри є скороченим викладом нашого вчення. Ми не приймаємо ухвали Олександрійського собору. Ми не приймаємо ухвали Нікейського собору, так само як і ухвалу будь- якого іншого собору, що базується на традиції і висновках людей.
Ми приймаємо за основу нашого вчення твердження пророка Джозефа Сміта про те, що коли він молився в лісі про мудрість, «світло впало на мене [і] я побачив двох осіб, що стояли наді мною у повітрі, блиск і славу яких неможливо описати. Один з них звернувся до мене, називаючи моє ім'я, і сказав, указуючи на іншого: «Це Мій Улюблений Син. Слухай Його!» (Joseph Smith - History 1:17).
Дві матеріальні істоти були перед ним. Він бачив їх. Вони були за формою схожі на чоловіків, тільки набагато славетніші зовнішньо. Він говорив з ними. Вони говорили з ним. Вони не були безформними духами. Кожна особа була окремою. Вони були істотами з плоті й кості, їхня природа була підтверджена у пізнішому одкровенні, яке прийшло пророкові.
Для нас як членів Церкви все ґрунтується на тому, що це славетне Перше видіння було в дійсності. Воно було як розсунення завіси, щоб відкрити цей розподіл повноти часів. Ніщо з того, на чому ґрунтується наше вчення, ніщо з того, чого ми навчаємо, ніщо з того, чим ми живемо, не має більшої важливості, ніж ця перша заява. Я стверджую: якщо Джозеф Сміт розмовляв з Богом Батьком і його улюбленим Сином, тоді правдою є все інше, про що він говорив. Це - та вісь, навколо якої повертаються ворота, що відкривають шлях спасіння і вічного життя.
Чи ми християни? Звичайно ж християни. Ми віримо у Христа. Ми поклоняємося Христу. Ми беремо на себе в урочистому завіті його святе ім'я. Церква, до якої ми належимо, носить його ім'я. Він - наш Господь, наш Спаситель, наш Викупитель, через якого прийшла велика Спокута зі спасінням і вічним життям.
Питання 2. «Яким є ставлення Вашої Церкви до гомосексуалізму?»
Почну з того, що ми віримо, що шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом. Ми віримо, що шлюб може бути вічним завдяки виконанню обряду владою вічного священства у домі Господа.
Люди хочуть з'ясувати нашу позицію до тих, хто вважає себе так званими «геями» і лесбіянками. Моєю відповіддю буде, що їх, як синів і дочок Бога, ми любимо. Вони можуть мати певні згубні схильності, що панують над ними і які буває важко контролювати. Більшість людей протягом життя мають ті чи інші погані схильності. Якщо вони не дозволяють цим схильностям розвинутися до вчинків, то можуть продовжувати поступальний рух, як і всі інші члени Церкви. Якщо ж вони порушують закон цнотливості і моральні норми Церкви, то підлягають дисциплінарному покаранню, так само як і інші.
Ми хочемо допомогти цим людям, зміцнити їх, сприяти у розв'язанні їхніх проблем і допомагати їм долати труднощі. Але ми не можемо мовчки спостерігати, якщо вони дають собі волю в аморальності, якщо намагаються підтримувати, захищати так званий одностатевий шлюб і жити в такому шлюбі. Дозволити це означало б злегковажити дуже серйозну й священну основу освяченого Богом шлюбу та і самої його цілі - створення і виховання сімей.
Питання 3. Яким є Ваше ставлення до абортів?
Відповідно до даних Центрів контролю за захворюваністю і запобігання їм у 1995 лише у Сполучених Штатах було зроблено більш як 1 200 000 абортів. Що сталося з нашим ставленням до людського життя? Як можуть жінки і чоловіки відкинути великий, безцінний дар життя, який є божественним за своїм походженням і природою?
Дитя - яке це диво. Яким прекрасним є новонароджене немовля. Не існує більшого чуда, ніж створення людського життя.
Аборт - це мерзенна, принизлива справа, це те, що невідворотно тягне за собою докори сумління, сум і жаль.
Засуджуючи аборт, ми робимо виняток, якщо вагітність є результатом кровозмішення чи зґвалтування; якщо на думку компетентних лікарів вагітність серйозно загрожує здоров'ю чи життю матері або якщо компетентні лікарі стверджують, що плід має такі серйозні дефекти, що не дозволять немовляті вижити після народження.
Але такі випадки трапляються рідко, і вони дуже малоймовірні. Ті, перед якими все ж постає така проблема, звертаються за порадою до своїх церковних провідників і дуже палко моляться, щоб через молитву одержати підтвердження перш, ніж піти на це.
Це далеко не кращий шлях.
Якщо у жінки нема сподівань вийти заміж за того чоловіка, від якого вона завагітніла, і який покинув її, то залишається дуже гарний вибір - віддати дитину на усиновлення батькам, які будуть любити цю дитину і турбуватися про неї. Є багато таких подружніх пар, що мають хороший дім, і які палко бажають мати дитину, але не можуть її мати.
Питання 4. Як Церква ставиться до полігамії?
Цими днями ми зіткнулися з тим, що ця тема розглядалася в багатьох газетних статтях. Це пов'язано з судовою справою з приводу жорстокого поводження з дітьми деяких людей, які практикують полігамію.
Я хочу категорично заявити, що ця Церква не має нічого спільного з тими, хто практикує полігамію. Вони - не члени цієї Церкви. Більшість з них ніколи до неї не належали. Вони порушують цивільний закон. І знають, що порушують його. За цим законом вони підпадають під покарання. Церква, звичайно, абсолютно не уповноважена на це.
Якщо з'ясовується, що хтось із членів Церкви практикує полігамію, то такого відлучають від Церкви, а це є найсерйознішим покаранням, яке Церква може застосувати. Такі люди прямо порушують не тільки цивільний закон, вони порушують закон цієї Церкви. Нас зобов'язує одне з уложень нашої віри, в якому стверджується: «Ми віримо у підлеглість монархам, президентам, правителям і урядовцям, дотримуючись закону, шануючи і підтримуючи його» (Уложення віри 1:12). Ніхто не може одночасно слухатися закону й порушувати його.
Не існує того, що називалося б «мормон-фундаменталіст». Ці два слова несумісні.
Більш як століття тому Бог чітко відкрив свою волю пророкові Уілфорду Вудрафу про те, що практика полігамії повинна бути припинена, а це означає, що тепер такий шлюб протирічить закону Бога. Навіть у тих країнах, де полігамія дозволена цивільним чи релігійним законом, Церква вчить, що шлюб повинен бути моногамним і не приймає у своє членство тих, хто практикує полігамію.
Питання 5. Чим пояснюється таке зростання Церкви?
Ми зростаємо. Зростаємо дивовижно. Завдяки природному приросту і наверненим, які були хрищені, до нас в середньому приєднується щорічно 400 000 чоловік. Від загальної кількості членів Церкви - десяти мільйонів - це становить приблизно 4%, а це надзвичайно добре для будь-якої церкви.
Люди шукають надійного якоря у світі змінних цінностей. Вони прагнуть чогось такого, за що вони могли б триматися, у той час, як світ, в якому вони живуть, стає все більш і більш безладним.
Вони радо приймаються нами як новонавернені і почувають себе як вдома. Вони відчувають сердечність членів Церкви.
Вони поринають у роботу. Їм дають певні обов'язки. Їх спонукають відчувати себе частиною цієї великої, цілеспрямованої роботи Бога.
І, звичайно ж, ми маємо місіонерів, щоб допомагати людям у пошукові істини.
Не проходить багато часу, і вони усвідомлюють, що від них багато чекають, як від святих останніх днів. Вони не проти. Вони досягають відповідного рівня, і це їм подобається. Вони знали, що їхня релігія буде вимогливою, а це потребує зміни їхнього життя. Вони відповідають вимогам. Вони свідчать про велике добро, що прийшло в їхнє життя. Вони сповнені ентузіазму й відданості.
Питання 6. Що Ви скажете про жорстоке поводження у подружжі і з дітьми?
Ми найсуворіше засуджуємо будь-який прояв жорстокого поводження. Ми вважаємо неприпустимим, якщо хтось із подружжя ображає іншого чи дітей фізично, сексуально, словесно чи емоційно. У нашому Проголошенні про сім'ю заявлено: «Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного, а також своїх дітей, і піклуватися один про одного, а також про своїх дітей. . . . Батьки мають священний обов'язок виховувати своїх дітей у любові й праведності, забезпечувати їхні фізичні й духовні потреби. . . . Чоловіки і дружини - матері і батьки - будуть відповідати перед Богом за виконання цих обов'язків» (Ensign, Nov. 1995, 102).
Ми робимо все можливе для нас, аби придушити це страшне зло. Якщо визнається рівноправність між чоловіком і дружиною, якщо усвідомлюється, що кожна народжена у цьому світі дитина є дитям Бога, тоді приходить сильніше почуття відповідальності, аби виховувати, допомагати, любити з нескінченною любов'ю тих, за кого ми відповідальні.
Жоден чоловік, який ображає свою дружину чи дітей, не гідний мати священство Бога. Жоден чоловік, який ображає свою дружину чи дітей, не гідний того, щоб бути на хорошому рахунку в цій Церкві. Ображання своєї дружини чи дітей є серйозною провиною перед Богом, і той, хто дозволяє собі робити це, може сподіватися на Церковне дисциплінарне покарання.
Питання 7. Як йдуть фінансові справи Церкви?
Брат Фауст дуже добре говорив про це вранці. Ті, хто осторонь нас, роздумують, чому ми здатні робити так багато. Вони говорять і пишуть про Церкву як про організацію, що має велике багатство і вражаючі фінансові активи.
Ми таки маємо активи. Маємо будинки для поклоніння, що всіяли землю. Щороку будуємо велику кількість нових. Продовжуємо велику програму вищої освіти, семінарій і інститутів. Маємо центр з вивчення сімейної історії, якому немає рівних. Сприяємо розвиткові величезної місіонерської організації, яка потребує грошей на утримання домів місій та інших приміщень додатково до тих витрат, що йдуть на підтримку місіонерів, які служать місію за свої кошти і кошти сім'ї. Продовжуємо проводити й інші програми, кожна з яких вимагає грошей.
Але всі ці та інші програми гроші поглинають, а не приносять їх. Справи Церкви вимагають великих коштів. Справи Церкви по всьому світу фінансуються завдяки освяченій десятині вірних її членів. Яким чудовим і славетним принципом є закон десятини. Він такий простий для розуміння і виконання. Він - фінансовий закон Господа.
Я дякую Богові усім серцем за віру тих, хто платить свою чесну десятину. Чи збідніли вони від цього? Ми свідчимо, що тим чи іншим чином під божественним провидінням Господа, він компенсує її нам і робить це щедро. Це не податок. Це добровільне пожертвування, яке робиться конфіденційно. Це принцип, який несе в собі чудове обіцяння. Бог стверджує, «чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» (Малахія 3:10). Це його обіцяння. Він спроможний виконати те, що пообіцяв. І я свідчу, що він так і робить.
Ну що ж, це все, на що у мене є час цього ранку. Можна було б розповідати ще і ще. Це лише основний тип тих питань, які допитливий світ має про нас.
Ми повинні знати це, ви і я - ті, хто погоджуються з ученням цієї Церкви, з тим, що це Божа справа, якою керує Господь Ісус Христос, що вона відбувається згідно з його планом і за його зразком, і що вона приносить із собою його благословення.
Чому ми такі щасливі люди? Це через нашу віру, спокійну впевненість, що живе в наших серцях, що наш Небесний Батько, який спостерігає за всім, буде піклуватися про своїх синів та дочок, які ходять перед ним у любові, і вдячності, і послушності. Ми завжди будемо щасливими людьми, якщо так будемо провадити своє життя. Гріх ніколи не був щастям. Порушення закону ніколи не було щастям. Віроломність у словах і поведінці ніколи не була щастям. Щастя полягає у слухняності до вчень і заповідей Бога, нашого Небесного Батька, і його улюбленого Сина, Господа Ісуса Христа.
Як я вже сказав з цієї кафедри раніше, мої брати і сестри, я люблю вас. Ми любимо вас за вашу віру і доброту. Ми любимо вас за охоче бажання робити все, що б вас не попросили робити. Ми любимо вас за вашу послушність волі Господа.
Знаючи, що ця робота є істинною, ми йдемо вперед, кожний з нас. Відновлюймо ж наші зусилля, щоб зодягнутися в броню Бога, і давайте слодіватися на нього, і це моя смиренна молитва в ім'я нашого Викупителя, Господа Ісуса Христа, амінь.
Попереднє
