Старійшина Л.Том Перрі
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Єдиний спосіб знайти довготривалі радість і щастя, набуваючи власний земний досвід, - це наслідувати Спасителя.
Кожного року ми відпочиваємо сім'єю на Ведмежому озері. Це захоплюючий тиждень, протягом якого знайомишся з онуками. Останні кілька років я слухав розповіді про сприятливі нагоди й труднощі в їхньому житті. Вони відкрили мені, що жити за принципом «бути в цьому світі, але бути не від цього світу» стало складніше. Кінофільми, телебачення, інтернет, стильний одяг, екстравагантна мода, заходи, що порушують святість Суботнього дня тощо - все це розкручує маховик спокусливості. Більш того, психологічний тиск з боку одноліток змушує приймати рішення: чи йти за натовпом, чи відстоювати ті принципи, яким навчають навернені до Господа й відповідальні батьки та Церква.
Цього року я вирішив, що буду трішечки енергійнішим у своїх порадах онукам. Я хотів передати їм основні принципи протистояння спокусі та процвітання в цьому безладному світі сьогодення. Наш відпочинок біля озера триває чотири дні, а тому я вирішив придбати папки з відривними аркушами для кожного з них і помістити в них тематичні підбірки для щоденного обговорення. Щоб започаткувати плідну бесіду поколінь, у кожну таку підбірку було вміщено посилання на Святі Писання й цитати.
У перший день ці бесіди не викликали великого зацікавлення, але згодом інтерес з'явився і посилювався кожного дня. Цей експеримент мав такий успіх, що я був би не проти зіграти для кожного з молодих людей, хто слухає мене сьогодні, роль дідуся. Можливо ми зможемо стимулювати змістовні обговорення у ваших домівках разом з вашими батьками.
Тема номер один: Вдячність за землю, на якій ми живемо. Під час однієї з перших конференцій Церкви, що проходила 2 січня 1831 року, Господь відкрив пророкові Джозефу Сміту видіння про те, як він цінує землю, яку створив для своїх дітей. В Ученні і Завітах 38:17-20 ми читаємо:
«І я створив цю землю багатою, і дивіться, це є мій підніжок, а тому я знову стоятиму на ній.
І я пропоную вам, і зглянуся на вас, і дам вам більші багатства, а саме землю обіцяну, землю, в якій тече молоко й мед, на якій не буде прокляття, коли прийде Господь;
І я дам вам її як землю вашого успадкування, якщо ви будете прагнути її усім вашим серцем.
І це буде мій завіт з вами, ви будете мати її землею вашого успадкування, і землею успадкування для ваших дітей назавжди, поки стоятиме земля, і ви знову володітимете нею у вічності і більше не перейде вона».
Господь благословив нас обіцяними землями, щоб під час нашого земного випробування ми могли насолоджуватися життям. Народи світу будуть земним благословенням для його дітей, якщо діти будуть і надалі наслідувати шляхи Господні. Ви його особливі молоді сини й дочки, він чекає, що ви будете добре пам'ятати щедрі благословення, які отримали від нього.
Водночас з цими благословеннями, певна річ, з'являються обов'язки. Від нас чекають, що ми будемо підлеглими монархам, президентам, правителям і урядовцям, дотримуючись закону, шануючи й підтримуючи його (див. Уложення віри 1:12). Щоб дотримуватися, закону, шанувати й підтримувати його, ми маємо знати його й жити згідно нього. Ми повинні бути добрими громадянами в нашій церкві, в учбових закладах і в суспільному оточенні. Ми також маємо виробити в собі готовність допомагати іншим, надаючи їм своє служіння.
На мою думку, найкраще, що ми можемо зробити для своєї землі, це підготуватися до майбутнього. Господь обіцяв, що нам не потрібно буде страхатися, якщо ми є підготовленими. Якщо ми докладаємо найбільші свої зусилля, здобуваючи освіту, нам легше буде стати матеріально незалежними і не обтяжувати суспільство, в якому живемо.
Кілька тижнів тому я читав у газеті про співвідношення рівня освіти і потенційної платні. Різниця в оплаті між тими, хто має середню освіту і тими, хто її не має, в середньому становить 38 відсотків. Диплом про закінчення коледжу додає ще 20 відсотків, а диплом про закінчення університету - 56 відсотків. Так, освіта є фінансово доцільною. Ніколи не є занадто передчасним визначитися з напрямком своєї підготовки. Не відкладайте вибір того, що саме ви хотіли б вивчати, до того, як настане час подавати документи в коледж. Коли ви намагаєтесь здобути освіту, не маючи визначеної мети, це просто марнування часу і грошей.
Тема номер два: Самооцінка. У восьмому псалмі Давид дав нам бачення того, хто ми і які вічні можливості належать нам. Він сказав:
«Господи, Владико наш, - яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, - Слава Твоя понад небесами!
Коли я бачу Твої небеса - діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, -
то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
А проте вчинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!
Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:
Господи, Боже наш, - яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!» (Псалом 8:2, 4-7, 10).
Чи думали ви коли-небудь про себе як про молодшого ангела, увінчаного славою й шаною? Кожна дитина нашого Батька Небесного є великою в його очах. Якщо Господь бачить вашу велич, як же тоді вам дивитися на самих себе? Ми всі були благословенні багатьма талантами і здібностями. Дехто благословенний талантом співати, хтось - малювати, інший - говорити, а ще інший - танцювати, хтось - здатністю виробляти своїми руками прекрасні речі, інші - надавати милосердне служіння. У декого є багато талантів, у інших - лише кілька. Визначальними є не глибина і не кількість дарів, але зусилля, яких ми докладаємо, розвиваючи отримані нами таланти і здібності. Ви не змагаєтеся ні з ким. Ви змагаєтесь із собою, ведучи боротьбу за найкраще застосування всього, що вам було дано. Кожний талант, який ви розвинули, стане у великій пригоді, приведе вас до великих досягнень і дасть вам величезне задоволення протягом цілого життя.
Усі можуть розвинути в собі, можна сказати, універсальний дар - приємний характер, урівноважений темперамент. Я не знаю жодної іншої риси, яка б могла відкрити перед вами більше дверей і можливостей, ніж ця.
Також пам'ятайте обіцянку, яку Господь дав нам стосовно догляду за нашими фізичними тілами. Якщо ми будемо утримувати їх чистими, відповідним чином живити та надавати їм належний відпочинок, ми «знайдемо мудрість і великі скарби знання, навіть сховані скарби». Ми «будемо бігати, не стомлюючись, і будемо ходити, не слабіючи» (див. УЗ 89:19-20).
Над усе, ми маємо жити з надією. У Книзі Етера з Книги Мормона Мороній нагадує нам: «І я також пам'ятаю, що ти сказав, що приготував дім для людини, так, саме серед осель твого Батька, на який людина може мати більш чудову надію; ось чому людина мусить надіятися, інакше вона не зможе отримати спадок у тому місці, яке ти приготував» (Етер 12:32).
Живіть, сподіваючись на те, що зможете здобути, реалізувати та розвинути великі дари, які наш Батько на Небесах дав нам, і одного дня «отримати спадщину» серед осель Батька.
Тема номер три: Любов до сім'ї. Слова, які Джозеф Сміт запам'ятав після того вражаючого відвідування ангела Моронія ввечері 21 вересня 1929 року, включають особливе обіцяння, дане сім'ям:
«Ось, я відкрию вам священство рукою Іллі-пророка перед настанням великого і страшного дня Господнього.
І він вкладе в серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей привернуться до батьків їхніх.
Бо без цього всю землю буде спустошено вщент за його пришестя» (див. УЗ 2:1-3).
Це велике видіння пророка Джозефа Сміта відновило учення про вічні сімейні сполуки. Вічна сім'я є центральною в євангелії нашого Спасителя. Якби вічні сімейні сполуки не були встановлені для дітей нашого Небесного Батька, Спасителю було б недоречно повертатися на цю землю, щоб управляти і царювати у своєму царстві. Якщо ми розуміємо вічну роль сім'ї, то забезпечення своїх домашніх і зміцнення сімейних зв'язків набудуть для нас набагато глибшого значення.
З великою цікавістю я спостерігав, як нова онука вливалася в нашу сім'ю. Стосунки з її братами і сестрами було налагоджено миттєво. Вони поставилися до нової сестрички з такою великою любов'ю, з такою ніжною турботою.
Нам дуже важливо навчитися цінувати значення того, що ми належимо до вічної сім'ї. Пам'ятайте: ви є частиною цієї вічної сполуки, а це вимагає від вас докладання найбільших зусиль. Будьте певними, що ви несете тепло, доброту, розуміння, увагу і глибоку любов до вашої вічної сім'ї.
Остання тема з моєї папки була такою: «Любов до Бога». Ми читаємо в одкровенні, що його отримав пророк Джозеф Сміт 1831 року: «Отже, я даю їм заповідь, говорячи так: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, всією своєю могутністю, розумом і силою; і в ім'я Ісуса Христа служи йому» (див. УЗ 59:5).
Господь користується образом серця як засобом описання найглибшої внутрішньої природи своїх дітей. Писання наповнено посиланнями на серце, такими як «чисті серцем», «сповнене серце», «щире серце» тощо. У Першій Книзі Самуїла ми читаємо: «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїл 16:7).
Чи ми знаходимо у своїх серцях почуття вдячності, відданості Батькові? Чи одного ми серця з тим, кому завдячуємо всім? Виглядає так, що те, як ми служимо Господові, є перевіркою нашої відданості йому.
Ми посадили у своїх серцях прагнення бути вільними. Господь розумів це, давши нам випробування смертним життям. Але ця свобода несе і відповідальність. Нас навчено не марнувати час і не закопувати в землю свої таланти, відмовляючись від їх використання. Від нас очікується, що власними ініціативою і зусиллями ми зробимо своє життя кращим. Ми маємо знайти особистий зв'язок з Небесним Батьком. Ми маємо здобути власне свідчення. Ми мусимо самі вирішити, чи будемо жити за Господніми мірками. Ми повинні вибирати, як це зробив Ісус Навин, сказавши:
«А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, - чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві» (Ісус Навин 24:15).
Днями я читав статтю, в якій стверджувалося: якщо роботодавець сьогодні не буде брати на роботу молодих розумних шістнадцятилітніх людей з їхнім розвинутим розумінням і відчуттям технології, через десять років його бізнес застаріє. Який у вас чудовий вік! Ваші можливості збільшилися, але з ними приходить вимога залишатися поблизу Господа і бути послушними його закону. Таким чином, ви збережете свою силу і зможете вистояти під нескінченними проявами тиску цього світу.
Останнє, що я вмістив у кожну папку, подаровану своїм онукам, було моє особисте свідчення про істинність євангелії нашого Господа і Спасителя. Я залишаю кожному з вас, прекрасні молоді люди, моє свідчення про те, що я знаю, що Бог живе і керує своєю роботою серед своїх дітей тут на землі. Я знаю, що він послав свого Сина в цей світ стати спокутною жертвою за все людство, і ті, хто сприймає його євангелію і слідують за ним, будуть насолоджуватися вічним життям - найвеличнішим даром серед усіх, які Бог дав своїм дітям. Я знаю, що він управляв відновленням євангелії тут на землі через служіння пророка Джозефа Сміта. Я знаю, що єдиний спосіб знайти довготривалі радість і щастя, набуваючи власний земний досвід, - це наслідувати Спасителя, виконувати його закон і дотримуватися його заповідей. Це моє свідчення вам, прекрасні молоді люди, в ім'я нашого Господа і Спасителя, самого Ісуса Христа, амінь.
Previous
