Шері Л. Дью
Друга радниця у Генеральному президентстві Товариства допомоги
Нам було обіцяно постійне товариство третього члена Божества, а отже, і привілей отримувати одкровення для нашого життя.
Уже пройшло майже три роки з того часу, як рано-вранці пролунав один із тих жахливих телефонних дзвінків. Мій молодший брат Стів, після сильного серцевого нападу, помер вночі. В один момент, без усякого попередження, мій найвідданіший друг залишив мене.
Протягом наступних декількох днів багато тих, хто любив Стіва, його дружину і його дітей приїхали в їх дім у Колорадо. Але тільки після похорону я зрозуміла, що семеро моїх дорогих друзів проїхали таку довгу дорогу з Солт-Лейк-Сіті, щоб бути на церемонії. Жоден з них ніколи не зустрічався з моїм братом. Вони приїхали підтримати мене. Ви можете уявити мої почуття, коли вони оточили мене і один з них сказав: «Просто ми не хотіли, щоб тобі було самотньо сьогодні». Словом і ділом вони навчили мене божественному принципу. Це не добре, і так не повинно бути, щоб хтось із нас був одиноким.
Здається, що біль самотності є частиною земного досвіду. Але Господь у його милості зробив так, що нам ніколи не потрібно боротися з труднощами у смертному житті на самоті.
Я думала про це недавно, коли була на зборах, на яких доповідач, здавалося, тільки й говорив про те, як важко жити за євангелією. Наприкінці зборів я почувалася дуже пригніченою. З його слів витікало, що життя за євангелією схоже на вирок. Не життя за євангелією важке. Це саме життя важке. Поєднувати грішне з праведним, коли йдеш на компроміс у виконанні заповідей або змінюєш цінності - ось що важко. Євангелія - це добра новина, яка забезпечує нам засоби, щоб справлятися з помилками, душевними болями, розчаруваннями, які чекають на нас тут. Членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останіх Днів має свої привілеї. Ось тільки декілька з них: нами керують ті, хто має священство Бога, найпотужнішу і найсвятішу силу на землі. Ми є членами Товариства допомоги - єдиної організації для жінок, заснованої пророком Бога. І сьогодні нас буде навчати живий пророк, Президент Гордон Б. Хінклі, який є помазаником Господа у ці дні. Я свідчу, що він є пророком у повному розумінні цього слова, і що він отримує одкровення, щоб благословити життя усіх, хто має вуха, щоб чути.
До цих чудових привілеїв я додаю ще один. Нефій навчав ось чому: «Якщо ви . . . отримаєте Святого Духа, це покаже вам усе, що вам слід робити» (2 Нефій 32:5). Який надзвичайний привілей і обіцяння. Лоренцо Сноу сказав, що «великим привілеєм кожного святого останніх днів є . . . можливість мати прояви духа кожен день нашого життя . . . [щоб] ми могли знати світло, а не плазували постійно в темноті» (Conference Report, April 1889, 52). А його сестра Елайза Р. Сноу проголосила: «Ви можете розповідати [святим] про безглуздя світу . . . без кінця і краю, і це не справить ніякого враження. Але . . . створіть умови, за яких вони відчують Святого Духа, і це стане надійним захистом від зовнішнього впливу» (Woman's Exponent, 15 Sept. 1873, 63). Нам було обіцяно постійне товариство третього члена Божества, а отже, і привілей отримувати одкровення для власного життя. Ми не одинокі!
Святий Дух розширює наш розум, наші серця і наше розуміння; допомагає нам долати слабкості і протистояти спокусам; вселяє покору і покаяння; веде й захищає нас чудесним чином; дарує нам мудрість, божественну наснагу, спокій в думках і бажання змінюватися, а також можливість розрізняти між людськими філософіями й істиною, даною в одкровеннях. Святий Дух - помічник і посланець Батька і Сина, він свідчить про їхню славетну, глобальну реальність, про їхній зв'язок з кожним з нас. Без присутності Духа неможливо зрозуміти нашу особисту місію чи мати підтвердження того, що наш шлях правильний. Жодна утіха цього світу не може зрівнятися з тою, яку дає Утішитель. Президент Хінклі сказав: «Немає більшого благословення, яке може прийти в наше життя, ніж . . . товариство Святого Духа» (Boston Massachusetts Regional Conference, 22 Apr. 1995; курсив додано). Ще Бригам Янг нарікав: «[Ми] можемо мати Дух Господа, щоб . . . керуватися ним . . . Однак, я не маю більше сумніву в тому, що у цьому відношенні ми використовуємо далеко не всі можливості, які маємо» (Deseret News Semi - Weekly, 3 Dec. 1867, 2).
Хіба можливо, щоб у цей сутінковий період розподілу повноти часів, коли Сатана і його прибічники блукають по землі, збуджуючи брехню, збентеженість і розпач, ми, хто озброєні найсильнішою протиотрутою на землі - даром Святого Духа - не завжди повністю користувалися цим даром? Чи не винні ми, коли духовно просто «проходимо повз» і не звертаємося до сили і захисту, які досяжні для нас? Чи задоволені ми набагато меншим від того, що Господь хоче нам дати, особливо, коли вибираємо пережити це на самоті, а не з Божественною допомогою?
Ця Церква - це Церква одкровення. Наше завдання полягає не в тому, щоб умовити Господа розмовляти з нами. Наше завдання - почути, що Він має сказати. Він пообіцяв, що скільки разів ми запитаємо, стільки ж разів отримаємо настанови його Духа (див. УЗ 6:14).
Життєво необхідно, щоб ми, сестри Товариства допомоги, навчилися чути голос Господа. Але я стурбована тим, що надто часто ми не шукаємо проводу Духа. Можливо, ми не знаємо як це робити і не ставили перед собою такої мети. А може ми настільки переконані у своїх особистих недоліках, що не відчуваємо себе гідними, і дійсно таки не віримо у те, що Господь розмовлятиме з нами, а тому не шукаємо одкровення. А може ми дозволили клопотам і рутині життя відтіснити Духа. Яка трагедія! Тому що Святий Дух благословляє нас оптимізмом і мудрістю у годину випробувань, коли ми не можемо справитися самостійно. Не дивно, що однією з найулюбленіших тактик лукавого серед жінок святих останніх днів є зайнятість - зробити нас такими заклопотаними метушнею повсякденного життя, щоб нам не було коли заглиблюватися у євангелію Ісуса Христа. Сестри, ми не можемо дозволити собі не шукати того, що від Духа! Занадто багато поставлено на карту життя. Надто багато людей залежать від нас як матерів, сестер, керівниць, подруг. Жінка, яку веде Господь, знає, куди звернутися за допомогою, щоб мати відповідь і за спокоєм. Вона може прийняти складне рішення і зустріне труднощі впевнено, тому що радиться з Духом і з керівниками, яких також веде Дух.
Отже, наш обов'язок - навчитися чути голос Господа. Одного разу, читаючи настанови, які отримав Нефій щодо будівництва корабля, я замислилась: «Але як Нефій так чітко зрозумів, що Господь говорив йому?» Це запитання спонукало мене на пошуки у Писаннях усіх прикладів, які я могла знайти, прямого спілкування між Богом і людиною. Біля кожного я ставила невеличку червону позначку х на полях сторінки в моїх Писаннях. Тепер, коли пройшло багато років, мої Писання вкриті маленькими червоними позначками х, кожна з яких вказує, що Господь дійсно спілкується зі своїм народом.
Я відчула це на собі. Пам'ятаю час, коли особисте розчарування призвело до повної самотності. Одного разу, вивчаючи Писання у пошуках заспокоєння, у мене з'явилося відчуття, що необхідно звернути увагу на окремий вірш. Той вірш вивів мене на сотні інших, розпочавши таким чином період напруженого дослідження. Але тільки через три роки ще один уривок висвітився в моїй уяві, ніби неоновим світлом. Лише тоді мені дано було зрозуміти, що Господь намагався пояснити мені увесь цей час про силу спокути, яка полегшує наші тягарі. Декілька з найзрозуміліших підказок, які я тільки отримувала, приходили тоді, коли я заглиблювалася у Писання. Вони - шлях до одкровення. Вони навчають нас мові Духа.
Наша спроможність духовно чути пов'язана з бажанням працювати над цим. Президент Хінклі часто казав, що єдиний шлях, про який він знає, щоб досягнути чогось - це стати на коліна і благати про допомогу, а потім звестися на ноги і йти працювати. Це поєднання віри й наполегливої праці є досконалою програмою для навчання мові Духа. Спаситель вчив: «Благословенні всі ті, хто голодує і спрагне за праведністю, бо будуть вони сповнені Святим Духом» (3 Нефій 12:6; курсив додано). Голод і спрага тлумачаться як справжня духовна робота. Поклоніння у храмі, покаяння, щоб стати якомога чистішими, прощення і пошуки прощення, а також щирий піст і молитва - усе це збільшує нашу спроможність відчувати Духа. Духовна робота працює і є ключем до того, як навчитися чути голос Господа.
Старійшина Брюс Р. Макконкі сказав: «Немає надто великої ціни . . . ні надто великої жертви, якщо завдяки всьому цьому ми . . . зможемо насолоджуватися Святим Духом» (A New Witness for the Articles of Faith [1984], 253). Що ми хочемо зробити, з якими слабкостями й потураннями покінчити, щоб мати постійний захист і провід Святого Духа?
Це запитання необхідно поставити, щоб нам стало ясно: супротивник радіє, коли роз'єднує нас, сестер цієї Церкви, з Духом Святим, тому що він знає, яким важливим є наш вплив і наша присутність у царстві Бога в останні дні.
Куди можуть народи світу дивитися, щоб знайти доброчесних і високоморальних жінок - жінок, які є маяком доброти, тому що іх обличчя випромінюють світло Христа? На нас, сестер Товариства допомоги. Це не гіпербола. Це наш мандат. Немає більше ніде товариства жінок, на яких Господь розраховує більше, ніж на нас - жінок, які вміють чути і які будуть сприймати голос Господа. Господь любить жінок цієї Церкви! І він розраховує на жінок цієї Церкви в усьому світі, щоб здійснити зміни, які можемо здійснити тільки ми.
Навесні цього року я провела один день у Сибіру. Поки я йшла до орендованого залу, щоб зустрітися там із сестрами, то вся сповнилася Духа. Я знала, що я у присутності жінок, яких любить Бог - наших сестер-піонерок Росії. Я думала, чи не таке саме відчуття я б мала, якби була з Емою і Елайзою в Наву. Не я одна почувалася так. Майже під кінець зборів сестра Єфімова, дружина президента місії, нахилилася до мене і, використовуючи ті декілька англійських слів, які вона знала, прошепотіла: «Дуже Святий Дух». Насправді, дуже Святий Дух! Святого Духа просто не можна стримати серед праведних жінок, які намагаються робити все, що можуть.
У нас відбудуться ще лише одні Генеральні збори Товариства допомоги у цьому столітті. Господь досить довіряє нам, якщо послав нас на землю у цей вирішальний період світової історії. Ми повинні постати такими жінками, якими нас приготували бути у вічностях доземного навчання. Ми не маємо розкоші не використовувати наших можливостей або бути недбалими в пошуках дарів Духа.
Але ми готові працювати. Сьогодні нехай кожна з нас вирішить, що ніщо не стане між нами і Духом Господа. Нехай усі ми ще раз візьмемо зобов'язання посилювати себе духовно і працювати ще трохи наполегливіше, шукаючи натхнення небес у проводі нашого життя. Це Святий Дух веде нас до Господа, зв'язує нас із ним і назавжди запечатує наше свідчення про нього.
Я знаю, що Бог - наш Батько, що Ісус Христос - наш викупитель, і що вони забезпечили для нас шлях, завдяки якому ми ніколи не буваємо самотніми. Так само, як мої друзі підтримали мене у годину тяжких випробувань, так нехай завжди з нами перебуває Святий Дух, щоб укріпити й вести нас. Намагаймося з усією душевною енергією почути і сприйняти голос Господа, щоб ми могли робити те, для чого були послані сюди. В ім'я Ісуса Христа, амінь
Previous
