Президент Гордон Б. Хінклі
Моє послання до вас, мій заклик до вас, моя молитва про те, щоб ви могли присвятити себе зміцненню своїх родин.
Мої дорогі сестри, по-перше я хотів би сказати, як сильно ми цінуємо жінок цієї Церкви. Ви її невід'ємна, найважливіша частина. Без вас вона не могла б належним чином функціонувати.
Ви надихаєте. Ви врівноважуєте. Ви - безмежна скарбниця віри і добрих справ. Ви - якір відданості, вірності і достоїнтсва. Ніхто не може заперечувати величність вашої ролі в просуванні цієї роботи по світу. Ви навчаєте в допоміжних організаціях, і робите це прекрасно. Ваша підготовка є прикладом для всіх нас. Кожна з вас є частиною цієї численної організації, - Товариства допомоги - великої родини сестер, більшої, ніж чотири мільйони. У вашому всесвітьому товаристві полягає сила для виконання незліченної кількості добрих справ.
Ви берегині домів. Ви підтримуєте своїх чоловіків. Ви навчаєте і виховуєте своїх дітей у вірі. Для декого з вас життя важке, і навіть гірке. Але ви так мало скаржитесь, і так багато робите. В якому ми боргу перед вами!
Говорячи про Товариство допомоги, президент Джозеф Ф. Сміт одного разу сказав:
«Ця організація створена Богом, має божественний провід, божественний устрій, божественно посвячена на служіння заради спасіння душ жінок і чоловіків. Тому не існує жодної організації, яка б могла порівнятися із нею, . . . яка б могла зайняти те ж саме місце і основу, як ця. . . .
Зробіть [Товариство допомоги] першим, зробіть його передовим, зробіть його найвищим, найкращим і найглибшим за будь-яку організацію в усьому світі. Ви покликані голосом пророка Бога зробити це, бути передовими, найкращими і найвеличнішими, найчистішими і найвідданішими правді» (Minutes of the General Board of the Relief Society, 17 Mar. 1914, Historical Department Archives, The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 54-56).
Великий заклик! На весілля кожної з наших дочок і онук моя дружина дарувала їм особливий подарунок. Це не пилосос або сервіз, або якісь інші предмети домашнього вжитку. Це чудово обрамована діаграма сімейної історії по материнській лінії на сім поколінь. Вона зроблена з фотографій її пра-прабабусі, прабабусі, бабусі, матері, її самої, дочки, та щойно одруженої онучки.
Кожна жінка, на цій діаграмі семи поколінь, працювала в Товаристві допомоги. Сама ця чудова діаграма стає повсякчасним нагадуванням молодим жінкам з цього покоління про відповідальність яку вони несуть, про їхнє зобов'язання рухати цю роботу вперед в традиціях їхніх матерів і бабусь, служачи у Товаристві допомоги.
Ви і ваші попередниці ходили в світлі Господа. З самого початку найважливішою відповідальністю для вас було дбати про те, щоб ніхто не ходив голодним, роздягненим, щоб всі мали дах над головою. Це було і залишається вашим обов'язком відвідувати сестер де б вони не знаходилися, підбадьорити їх, якщо потрібно, запевнити їх у вашій любові, турботі, зацікавленості. Це було і є вашою можливістю, зірвати завісу темряви, яка огортає неосвічених, і принести в їхні життя світло розуміння, тому що ви навчаєте їх читати і писати.
Це було і є вашою можливістю спілкуватися разом як сестри, які люблять, шанують і поважають одна одну, приносити благословення приємної товариськості в життя десятків тисяч тих, хто без вас почувалися б дуже незахищеними і самотніми.
Одного вечора я взяв книгу з книжної полиці. Я знову перечитав історію життя Мері Філдінг Сміт, дружини Гайрума Сміта, невістки Джозефа Сміта, матері і бабусі двох президентів Церкви. Наверненою до Церкви, спочатку в Англії, а потім в Канаді, вона приїхала до Кертленду, коли їй вже було далеко за 30. Там вона зустріла і одружилась з Гайрумом Смітом, який залишився з шістьма дітьми після смерті його першої дружини.
Мері любила його і додала змісту в його життя. Її життя склалося так, що за щастям завжди наступало безмежне горе; на ній лежала жахлива і страшна відповідальність, яка змусила її йти з Наву через Айову до Уінтер Квотерс, а пізніше, у 1848 році, довгим шляхом випробувань у Долину Солоного озера. У 51 рік вона була виснажена, ослаблена боротьбою з випробуваннями. Вона померла 21 вересня 1852 року.
Її життя - це уособлення жінки Товариства допомоги того часу. Фактично, деякі подїї з її життя були першими ластівками Товариства допомоги, заснованому в 1842 році.
У Мері народився хлопчик, Джозеф, саме в той час, коли її чоловіка схопив натовп, який тоді тримав у страхові Фар Уест. Гайрум і пророк Джозеф були ув'язнені в тюрьмі Ліберті, штат Міссурі. Під тиском наказу губернатора Лілбурна У. Богса, вона залишила Міссурі з прийомними дітьми, за яких вона несла відповідальність, як і за свого власного сина. Її сестра, Мерсі, помістила тяжко хвору Мері з немовлям на ліжку в її фургоні.
У лютому 1839 року, коли все ще була зима, вони подорожували штатом на схід, а потім через Міссісіпі до Куінсі, штат Іллінойс, підстрибуючи в твердих фургонах, де кожний поштовх завдавав болю.
Коли її чоловік і пророк втекли з в'язниці Ліберті і прибули до Куінсі, життя знову поліпшилось. Святі переїхали до місця, яке потім дістало назву Наву, і звели прекрасне місто на річці Міссісіпі. Але їхній мир був дуже короткий. Її хлопчикові не було і шести років, коли вночі пролунав стук у вікно, і якийсь чоловік сказав: «Сестро Сміт, вашого чоловіка вбито!»
Джозеф Ф. Сміт ніколи не забував, як його мати проплакала всю ніч.
Світ розсипався для неї. Вона залишилася сама з великою родиною, про яку потрібно було піклуватися. Влітку 1846 року вони попрощалися зі своїм затишним будинком і переправилися на човні через Міссісіпі. Взявши справи в свої руки, вона продавала, позичала та вимінювала речі на фургони, запряжені волами.
Поки вони жили в Уінтер Квотерс, Мері зі своїм братом їздила вниз по Міссісіпі і закуповувала провізію та одяг. Вони мали два фургони, кожен з них був запряжений двома волами. Одного разу зупинившись на ніч, вони вранці побачили, що два кращих воли втекли. Цілий ранок молодий Джозеф і його дядько шукали загубленних тварин, але так і не знайшли. Засмучений, він повернувся, щоб сказати матері про це. Їхнє становище було безнадійним, просто жахливим. Наближаючись він побачив матір, яка стояла на колінах і гаряче молилася, розповідаючи Господові про їхню біду. Коли вона підвелася, на її обличчі була посмішка. Мері запропонувала синові та братові поснідати, в той час, як вона спробує пошукати. Йдучи за невеличким струмком, і незважаючи на слова чоловіка, який там був, вона пішла прямо вздовж берега ріки.
Зупинившись, вона покликала свого брата і сина. Мері вказала на їхніх волів, прив'язаних до верб, які росли внизу глибокої ущелини. Злодій, що намагався неправильно її спрямувати, втратив свою здобич, і вони були врятовані.
Віра Мері закарбувалася в дитячому серці її сина. Він ніколи не забув це. Він ніколи не мав сумніву щодо її наближеності до Господа.
Всі ви знаєте історію, коли один з волів, виснажений і знесилений, впав, щоб померти, в той час, як вони були на шляху до цих долин на Заході. В суміші цілковитого розпачу та простої віри, вона дістала священне масло, і попросила свого брата та товариша благословити вола. Так вони і зробили. Віл підвівся на ноги з відновленою силою, і тягнув віз аж до кінця їхнього довгого шляху.
Такою була її віра - мила, проста і прекрасна - віра, яка благословила життя жінки. Вона ходила в світлі Господа. Вона жила цим світлом. Світло керувало нею в усіх її діях. Воно стало провідною зіркою для неї. Мері продемонструвала велику віру жінок цієї Церкви - жінок Товариства допомоги, які сьогодні на тисячах напрямів віддано працюють у цій величній організації.
У ці дні, сестри, для вас існує особливе випробування. Ніколи раніше, принаймні в цьому поколінні, сили зла не були такими явними, такими різкими, такими агресивними, якими вони є сьогодні. Речі про які ми не насмілювалися навіть розмовляти раніше, тепер безперервно демонструються в наших вітальнях. Без будь-якої сором'язливості репортери та вчені говорять з брутальною відвертістю про речі, які можуть тільки викликати цікавість і повести до зла.
Дехто, на кого ми дивилися як на провідників, зрадили нас. Ми розчаровані і позбавлені всіляких ілюзій. І їхня діяльність це тільки верхівка айсберга. В інших пластах, під цією верхівкою, лежить велика маса мерзотності й бруду, розпущеності і шахрайскої поведінки.
На це є причина. І мені здається її легко визначити. Я вірю, що наші проблеми, майже кожна з них, мають коріння в домівках людей. Якщо потрібно щось реформувати, щось змінювати, якщо потрібно повернутися до старих і святих цінностей, все це має починатися вдома. Саме тут навчаються істині, тут розвивають чесність, тут прищеплюється самодисципліна, тут насичують любов'ю.
Дім в облозі. Так багато сімей розпадається. Де чоловіки, які повинні з любов'ю головувати в цих домах? Це насправді щастя, коли жінка одружена з гарним чоловіком, який кохає її, і яка, зі свого боку, кохає його; чоловік, який любить своїх дітей, забезпечує їх, навчає їх, веде їх, виховує і захищає їх під час штормової дороги від дитинства до дорослості.
Саме вдома ми вчимося цінностям, якими керуємось в нашому житті. Навіть якщо цей дім простий. Навіть бідний, але з гарними батьком і матір'ю, він може стати місцем прекрасного виховання. Моїй дружині подобається згадувати Сема Левінсона. Він розповідає про зростання в переповнених нью-йоркських квартирах, де оточення було жахливим. В цих нетрях його мати виховала восьмеро не по літах розвинутих дітей. Він сказав: «Моральні стандарти вдома повинні бути вищими за вуличні». Коли він поводив себе, як на вулиці, його мати говорила йому: «Ти не на вулиці, ти в нашому домі. Це не підвал і не більярдна. Тут ми поводимось як люди».
Якщо хтось і може змінити катастрофічну ситуацію, до якої ми котимося, то це ви. Встаньте, жінки Сіону, встаньте, щоб зустріти випробування на вашому шляху.
Будьте вище мерзотності, бруду і спокус, які навколо вас.
Ви, хто самотні, і хто одружені, але проводите багато часу на роботі. Дозвольте мені попередити вас. Ви працюте поруч із чоловіками. Все більше і більше з'являється запрошень на обід, приводом до чого є поговорити про справи. Ви разом подорожуєте. Ви зупиняєтесь у тому ж самому готелі. Ви працюєте разом.
Можливо ви не можете уникнути таких речей, але ви можете зашкодити появі компрометуючих ситуацій. Виконуйте свою роботу, але тримайте відстань. Не ставайте причиною розвалу сім'ї іншої жінки. Ви є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ви знаєте, що від вас чекають. Стійте осторонь того, що спокушає. Уникайте зла з самого моменту його появи.
Ви, дружини і матері, є якорями сімей. Ви народжуєте дітей. Яка це величезна і свята відповідальність. Я дізнався, що з 1972 по 1990 рік, тільки в Сполучених Штатах будо зробленно 27 мільйонів абортів. Що відбувається з цінуванням святості людського життя? Аборт є злом, абсолютним, реальним і огидним, яке носиться над землею. Я благаю жінок цієї Церкви уникати цього, бути вищими за це, стояти осторонь компрометуючих ситуацій, які можуть здаватися привабливими. Можливо існують лише кілька обставин, під впливом яких це може трапитися, але їхня кількість надзвичайно обмежена, і в більшості вони маловірогідні. Ви матері синів і дочок Бога, чиї життя святі. Їх охорона є Богом даною відповідальністю, яку не можна легковажно відкинути.
Насичуйте і вдосконалюйте свій шлюб. Захищайте його і працюйте, щоб тримати його міцним і прекрасним. Розлучення стає такою звичайною, настільки поширеною річчю, що, як показують дослідження, протягом кількох років половина одружених зараз розлучаться. І мені сумно казати, що таке трапляється навіть серед тих, хто запечатався в домі Господа. Шлюб - це договір, це угода, це єднання чоловіка і жінки за планом Всемогутнього. Він може бути крихким. Він вимагає підтримки і багатьох зусиль. Мені сумно усвідомлювати, що окремі чоловіки лайливі, деякі злі, інші легковажні, деякі жорстокі. Вони віддаються порнографічним розвагам і спричиняють ситуації, що ведуть їх до власного знищення, знищення їх сімей, і до знищення найбільш святих стосунків.
Мені сумно за чоловіка, який колись дивився в очі прекрасної молодої жінки і тримав її руку на алтарі в домі Господа в той час, як вони давали святі й вічні обіцянки один одному, але який, через брак самодисципліни, відмовляється від власного вдосконалення і тоне в непристойності і злі, й руйнує зв'язок, який надав їм Господь.
Сестри, захищайте своїх дітей. Вони живуть у світі зла. Всі сили зла стоять проти них. Я пишаюся багатьма вашими дочками і синами, які живуть гарним життям. Але я глибоко стурбований за багатьох тих, хто поступово сходять на шляхи світу. Немає абсолютно нічого більш дорогоцінного для вас, матері, ніж ваші діти - вони найцінніші за все, що ви матимете на землі або у вічності. Ви будете насправді щасливими, якщо коли ви постарієте, і подивитесь на тих, кого ви принесли в цей світ, ви побачите чесність в їхньому житті, благородність, чистоту в їхній поведінці.
Я вважаю, що навчання та виховання дітей є більш ніж тимчасовою відповідальністю. Я знаю, що деякі жінки повинні працювати, але я боюся, що є надто багато тих, хто робить це тільки заради більшої розкоші або декількох модних дрібничок.
Якщо ви повинні працювати, ви понесете важчий тягар. Ви не можете дозволити собі зневажати вашими дітьми. Вони потребують вашої допомоги у навчанні, у праці вдома і поза ним, в насиченні тим, що тільки ви можете повною мірою їм надати - любов, благословення, підтримка, материнська близькість.
Сім'ї скрізь розриваються на шматки. Сімейні стосунки натягнуті, коли жінки намагаються впоратися з тягарем двох робіт.
У мене було багато можливостей спілкуватися з провідниками, які відкрито засуджували те, що відбувається - банди на вулицях наших міст, діти вбивають дітей і проводять свій час займаючись речами, які доведуть їх тільки до в'язниці або смерті. Ми зіткнулися з великим вражаючим напливом дітей, народжених від матерів без чоловіків. Майбутнє таких дітей майже неминуче зіпсоване з дня їхнього народження. В кожному домі повинні бути гарні мати й батько.
Ми не можемо достатньо швидко будувати в'язниці в цій країні, щоб задовольнити потребу.
Я без вагань кажу вам, що ви, матері, можете зробити більше ніж будь-хто, щоб змінити ситуацію. Всі ці проблеми мають коріння в сім'ях людей. Зруйнований дім веде до зруйнованого суспільства.
І тому сьогодні, мої улюблені сестри, моє послання до вас, мій заклик до вас, моя молитва про те, щоб ви могли присвятити себе зміцненню своїх родин.
Три роки тому, на таких самих зборах, я вперше публічно прочитав проголошення про сім'ю, написане Першим Президентством і Радою Дванадцятьох Апостолів. І я сподіваюся, що кожна з вас має примірник та іноді його уважно і з молитвою читає. Проголошення встановлює наше велике вчення про шлюб і сім'ю чоловіка і жінки, зв'язаних священними узами за вічним планом Всемогутнього.
А тепер, на закінчення, я хотів би ще раз підкреслити мою глибоку вдячність, високу оцінку жінкам цієї Церкви, та прекрасним синам і дочкам, яких ви навчаєте, готуєте і допомагаєте їм зайняти своє місце у світі. Але завдання ніколи не закінчиться. Воно ніколи не буде завершеним. Нехай світло Господа сяє над вами. Нехай Господь благословить вас у вашій великій і святій роботі.
Я залишаю своє благословення, своє свідчення і свою любов в ім'я Господа Ісуса Христа, амінь.
Previous