Старійшина Дональд Л. Стейлі
Сімдесятник
Господь усвідомлює, що багато хто з нас буде схильним не слухатися його поради, коли з нами все гаразд, і лише, коли приходить горе, ми шукаємо його і його благословень
Мої брати і сестри, я смиренно дякую за покликання, яке дає мені можливість виступати сьогодні перед вами. Я благословенний, маючи чудову дружину і чудову сім’ю. Мене підтримує, підбадьорює і зміцнює сила братів, служити з якими сьогодні є для мене благословенням. Та найважливішим є те, що я маю своє свідчення і взаємини з моїм Спасителем. Я свідчу, що він живе і веде свою Церкву через нашого любого пророка і президента Гордона Б. Хінклі.
Коли минулого року я залишив світ бізнесу, щоб спробувати стати відданним слугою нашого Батька на Небесах і особливим свідком Ісуса Христа, присвячуючи цьому весь свій час, то це досить сильно позначилося на мені. Це зробило мене більш відповідальним, більш сприйнятливим до благословень і можливостей, які євангелія дає кожному з нас, якщо ми послушні її принципам.
Президент Бойд К. Пекер не раз заявляв: «Ми всі маємо право на натхнення від Святого Духа і на його керівництво». А далі він додає: «Ми всі живемо набагато нижче цих наших привілеїв». Коли я задумався над тим, що він хотів цим сказати, то мені стало ясно, що багато хто з нас пропускає якісь духовні нагоди і благословення, дозволяючи «тому, що є найважливішим у житті, підпорядковуватися тому, що є найменш важливим».
Якби будь-кого з нас спитали, що є найважливішим для нас у житті, то більшість швидко відповіла б: «Наші сім’ї і можливість, яку дає євангелія, стати целестіальним сім’ями--бути разом навічно». Однак, труднощі повсякденного життя часто і підступно відводять нас від того, чого ми прагнемо і про що так гордо заявляємо. І у плині життя справжні пріоритети витісняються тим, що хоч і здається важливим у якийсь момент, але мало стосується, або й зовсім не стосується нашої віддаленої мети. У багатьох випадках спокуси і тяжке становище, підштовхуючи нас до менш важливого, збивають нас на не ті шляхи у житті.
Президент Спенсер В. Кімбол попереджав нас: «Турбот цього світу так багато, і вони так заманюють у пастку, що навіть дуже хороші люди сходять з істинного шляху, тому що надто переймаються речами цього світу».1
Протягом життя я пройшов свій курс уроків з послушності. Один з них, який найбільше запам’ятав, я одержав, бувши малим, від мого собаки і моєї мами. Коли мені було приблизно років вісім, мій батько приніс додому цуценя, яке я відразу ж назвав Спот. Ми стали найліпшими друзями, бо я навчав його деяким трюкам і привчав слухатися моїх команд. Усе йому вдавалося, за одним лише винятком: він не міг подолати в собі непоборне бажання гнатися за машинами і гавкати на них, коли вони проїжджали курною дорогою повз наш дім у невеличкому місті південної Юти. Як я не намагався, але так і не зміг відучити Спота від його поганої звички. Якось сусід їхав, поспішаючи, на своєму великому грузовику. Він знав Спота, і він знав Спотову погану звичку. І коли Спот кинувся до грузовика, гавкаючи на нього, як це він робив завжди, то цей чоловік скерував машину прямо на Спота і переїхав його заднім колесом.
Заливаючись слізьми, я обережно тримав Спота на своїх руках і біг додому, кличучи на поміч мою маму і брата. Коли ми змили кров з його голови, то відразу стало ясно, що Спотова неслухняність стала причиною такого фатального кінця. Після того, як Спота було поховано, а сльози висохли, моя мама дала мені один з найважливіших уроків життя, пояснюючи принцип послушності і те, як він стосується мого життя. Вона зробила для мене ясним, що, здавалось би, незначні вчинки, викликані непослушністю, можуть призвести до наслідків, які прийдуть з часом,-- нещастя, горя, а то й загибелі.
Коли ми зростаємо в євангелії, то дізнаємося, як важливо бути послушними принципам, що будуть послідовно націлювати нас на вчення нашого Спасителя і пророків. Якщо ми послушні їхнім вченням, то починаємо розуміти, що Спаситель мав на увазі, говорячи: «Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її».2
І хоч кожному з нас часом буває важко слухатися, та не слід занепадати духом, бо у словах Президента Гордона Б. Хінклі ми знаходимо підбадьорення: « . . . Господь не дасть заповідей, яких би ми не мали сили дотримуватися. Він нас не буде просити зробити те, що ми не маємо . . . здатності зробити».3
Усім нам, а особливо вам, молоді люди, добре було б запам’ятати ці слова пророка, коли ви спокушаєтеся під тиском однолітків у своєму повсякденному житті. Коли ви мужнієте, стаєте дорослими, а потім і в подальшому житті, вам приходиться встановлювати пріоритети і розподіляти свої сили між роботою, Церквою і сім’єю, тримаючись рівноваги, а це вимагає постійної переоцінки.
Час від часу хтось може поставити перед собою гарне запитання: «Якщо я і далі буду подорожувати тією дорогою, якою іду зараз, то куди вона приведе мене і що буде з моєю сім’єю?» Будуємо ми фундамент для вічної сім’ї чи ми більш зосереджуємося на гордовитості від власної досконалості і збиранні земних трофеїв, які переважають те, що насправді є важливим?
Незалежно від нашого віку і того, чим ми займаємося, щоденна послушність євангельським принципам є безумовно єдиним щляхом до вічного щастя. Президент Езра Тефт Бенсон проникливо зауважив, сказавши: «Коли послушність перестає бути тим, що дратує нас, і стає тим, чого ми прагнемо, у ту ж мить Бог обдарує нас силою».
Книга Мормона--це сага, в якій повторюється історія різних людей, чию послушність можна порівняти з морським приливом і відливом. Результат їхньої непослушності відомий. Сигнал до пробудження, який вони одержували, той самий і для кожного з нас сьогодні.
Священні Писання ясно говорять, що Господь усвідомлює, що багато хто з нас буде схильним не слухатися його поради, коли з нами все гаразд, і лише, коли приходить горе, ми шукаємо його і його благословень. Він також попередив нас про наслідки, якщо ми збиваємося з правильної дороги: «І мій народ повинен зазнавати покарань доти, поки він не навчиться послушності і, якщо потрібно, то через те, що змусить їх страждати».4
Чи ми покарані, чи зазнаємо труднощів, коли нас кидає туди і сюди в морях життя, послушність ученню Спасителя і пророків буде нас навчати, як і обіцяв цар Веніямин тим, хто дотримується Божих заповідей: «Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя».5
На заклик Спасителя: «Іди вслід за Мною»6 або на його попередження: «Якщо ви Мене любите,--Мої заповіді зберігайте»7 наша відповідь повинна бути ясною і недвозначною. Я свідчу, якщо ми слухаємося його заклику, то ми матимемо його любов і спокій у своєму житті. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
ПОСИЛАННЯ
1. «Listen to the Prophets», Ensign, травень 1978, стор. 77
2. Матвій 16:25
3. «Let Us Move This Work Forward», Ensign, листопад 1985, стор. 83
4. УЗ 105:6
5. Мосія 2:41
6. Лука 18:22
7. Іоанн 14:15.
Previous
