Час, щоб підготуватися Старійшина Джозеф Б. Віртлін З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Дні наших випробувань пораховані, та жоден з нас не знає, скільки цих днів. Кожен день підготування є безцінним. Мої дорогі брати і сестри, мені приємно бути знову з вами на Генеральній конференції Церкви. Я молюся, щоб мною керував Святий Дух. Я хотів би поміркувати разом з вами про важливість земного життя для підготування. Як свідчив Амулек: «Знайте, це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом; так, ось цей день цього життя є днем для людей чинити діяння свої».1 Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми маємо особливе розуміння вічної природи наших душ. Ми знаємо, що мали доземне існування. Ми прийняли великий план щастя нашого Небесного Батька і вибрали піти за нашим Господом і Спасителем, Ісусом Христом. Принципами, які ми прийняли і з якими були згодні, були: (1) свобода вибору--здатність вибирати добро чи зло; (2) розвиток--здатність навчатися і ставати подібними до нашого Небесного Батька; (3) віра--віра в план нашого Батька і в Спокуту Ісуса Христа, які дають нам змогу повернутися у присутність Бога. Отже, ми погодилися увійти у земне життя. Стосовно земного життя Господар сказав: «Ми перевіримо їх цим, щоб побачити, чи вони будуть робити все, що Господь їхній Бог накаже їм».2 Ми розуміємо, що після смерті будемо жити безкінечно тривалий час і що ми визначаємо, яким буде це життя, своїми думками і діями у цьому житті. Земне життя дуже коротке, але надзвичайно важливе. Із священних Писань ми дізнаємося, що «путь Господа є один вічний круг» 3 і що Господь знає «все, будучи від вічного до вічного». 4 Ми також вічні істоти. Наша присутність тут на землі є важливим кроком у плані щастя нашого люблячого Небесного Батька для його дітей. «[Ми] є, щоб [нам] мати радість».5 Пророк Джозеф Сміт вчив, що «щастя є метою і задумом нашого існування . . . , якщо ми йдемо заданим шляхом . . . доброчесності, прямоти, вірності, святості, і виконання всіх заповідей Бога».6 Зараз, ось ця мить, є частиною нашого вічного розвитку вперед до повернення, разом з нашими сім’ями, у присутність Небесного Батька на Небо. Президент Гордон Б. Хінклі вчив: «Ми тут [у цьому житті] маємо дивовижну спадщину, божественний ендаумент. Наскільки іншим міг бути цей світ, якби кожна людина зрозуміла, що всі її дії мають наслідки у вічності. Наскільки наші роки могли б більше відповідати вимогам, якби ми . . . усвідомлювали, що кожного дня ми формуємо те, з чого буде зроблена наша вічність».7 Це розуміння допомагає нам приймати мудрі рішення, коли нам приходиться вибирати у щоденному житті. Бачення життя з погляду вічної перспективи допомагає нам зосередити наші обмежені життєві сили на найважливішому. Ми можемо уникнути розтрачання свого життя, якщо не складаємо «скарбів собі на землі, де нищить міль та іржа».8 Ми можемо складати собі скарби на небі і не продавати наше вічне духовне перворідство за земні блага. Це день нашого земного випробування. Ми можемо порівняти нашу вічну подорож зі змаганням з бігу, яке проходить по трьох колах бігової доріжки. Ми завершили перше коло успішно і досягли чудового прогресу. Ми вийшли на друге коло. Чи можете ви собі уявити бігуна світового класу, який зупинився на цьому етапі бігу, аби нарвати квітів чи погнатися за кроликом, що перебігав йому дорогу? Але як це нагадує те, що ми робимо, коли витрачаємо свій час на гонитву за мирським, тим, що не наближає нас до третього кола--до вічного життя, яке є найвеличнішим з усіх дарів Бога».9 Під час свого служіння і у Світі Новому, і у Світі Старому, Спаситель наказував: «Отже, будьте досконалі».10 Виноска [у перекладі Біблії англійською мовою за часів короля Джеймса] пояснює, що слово «досконалий» означає «повний, завершений, повністю розвинений». Наш Небесний Батько хоче, аби ми використали це земне випробування для «повного розвитку» самих себе, для розвинення якомога більшої кількості талантів і здібностей. Якщо ми робимо так, то коли прийде останній суд, ми переживатимемо радість, що стоїмо перед нашим Небесним Батьком на останньому суді як «досконалі», «довершені» сини і дочки, відполіровані слухняністю, і гідні тієї спадщини, яку Він пообіцяв вірним. Спаситель подав приклад і наказав, щоб ми чинили справи, які він чинить.11 Я завжди вражаюся сповненим сили запрошенням Моронія, з яким він звернувся у прощальному своєму слові--попередженні наприкінці свого земного служіння: « Прийдіть до Христа і вдосконалюйтеся в ньому, і відриньте від себе всю безбожність».12 Алма пояснював своїм послідовникам, що хрищення вимагає, аби ми служили іншим, щоб ми «несли тягарі один одного, . . . сумували з тими, хто сумує, . . . співчували тим, хто потребує співчуття, і . . . були свідками Бога в усі часи».13 Ми не можемо домогтися свого спасіння самі по собі. Ми не можемо повернутися у присутність нашого Батька на Небесах без допомоги наших братів і сестер. Раз ми знаємо, що всі ми у буквальному розумінні брати і сестри в сім’ї Бога, ми повинні відчувати свій обов’язок турбуватися про благополуччя інших і виявляти свою любов через доброту і турботу до них. Милосердя, «чиста любов Христа»14 повинно спонукати нас у стосункках з кожною дитиною Небесного Батька. Коли ми розвиваємося і стаємо більш схожими на Спасителя, то можемо зміцнювати кожну групу людей, з якою пов’язані, у тому числі й сім’ї та друзів. Господь ставить нас у ці общини святих, де ми можемо навчатися і застосовувати євангельські принципи у своєму щоденному житті. Ці групи є водночас і школою, місцем перевірки, і лабораторією, де ми навчаємося євангелії і практикуємося жити за нею. Пишучи до коринтян, Павло благав їх про єдність у церкві і про те, щоб члени Церкви служили один одному, «щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени терплять . . . , і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться».15 Ми тільки тоді сильні, коли кожний член є тілом [чи членом церкви] Христа. Нам слід робити все, що ми в змозі, аби допомогти кожному членові Церкви реалізувати свій божественний потенціал, тому що вони є «спадкоємці ж Божі, [і] спадкоємці Христові».16 Віддаючи своє служіння іншим, ми повинні пам’ятати пораду Президента Хінклі по те, що слід простягати руку дружби і поширювати свою любов на сотні тисяч тих, хто щороку приєднується до Церкви. Найкраще знаряддя, яке має Господь для того, щоб тепло привітати новонавернених і «утримувати їх на правильному шляху»,17 є любов, яка виявляється в тому, щоб знайти час представитися їм, запам’ятати їхні імена, вислухати їх, познайомитися з ними трохи ближче. Приєднатися до Церкви і почати нове життя ніколи не буває легко, а зачасту й страшно. Кожному з нас потрібно бути другом, якого потребує кожний новонавернений, аби утримати його активним і вірним у Церкві. Коли дружні стосунки зав’язалися, новонавернені «вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога».18 Після того, як люди похристилися, «їхні імена було взято» і додано до Церковних записів про членство, «щоб їх можна було пам’ятати і насичувати добрим словом Бога».19 Про дивну зміну, яка відбувається в житті нових членів Церкви, коли вони як слід насичуються добрим словом Христа, старійшина Джон А. Відтстоу, зауважив, так : «Дуже прості, звичайні люди, які сприймають євангелію з вуст когось із смиренних місіонерів-мормонів, настільки змінюються цими осяюваними істинами євангелії, що перестають бути тими, ким були до цього».20 Упродовж нашого розвитку під час земного життя, ми можемо помилитися і збитися з курсу. Якщо ми продовжуватимемо допускатися помилок, то все далі і далі будемо віддалятися від того, чого нам слід було триматися. Ми можемо порівняти наше життя з польотом космічного корабля. З моменту запуску мотора за польотом починають дуже уважно слідкувати. Будь-яке відхилення від зазначеного курсу відразу ж корегується. Навіть найнезначніше відхилення від курсу може призвести до ухилення космічного корабля від зазначеної мети на багато кілометрів, якщо не відбувається корегування курсу. Чим надовше відкладається корегування курсу, тим більше буде вимагатися зусиль для повернення його на задану траєкторію польоту. Можете уявити собі, наскільки вбік від курсу ми можемо відійти без корегування його? Господь дав нам пророків, священні Писання, батьків і мудрих керівників, щоб вчити курсу, яким нам потрібно йти. Вони можуть допомогти нам контролювати свій розвиток і корегувати напрямок, якого ми тримаємося, коли в цьому виникає потреба, так само як станція стеження за польотом контролює розвиток польоту супутника і підтримує його на правильній траєкторії. Наш курс на землі є таким важливим. Він визначається рішеннями, які ми приймаємо щодня. Ми не можемо відокремити наші теперішні думки і дії від їхніх наслідків у майбутньому. Ми можемо запитати самих себе, чи заслуговуємо ми благословень плану нашого Батька, живучи так, як ми живемо зараз. Дні наших випробувань пораховані, та жоден з нас не знає, скільки цих днів. Кожен день підготування є дорогоцінним. Я спостерігав за вправними руками жінок з племені Навахо з південно-західної Америки, коли вони ткали складний візирунок на прекрасних килимах. Вони дуже ретельно вибирали і готували кожну кольорову нитку пряжі і вставляли її саме туди, де їй належало бути. Вони майстерно вводили різні кольори по всьому килиму так, щоб на них утворювалися певні композиції, які повністю б відповідали б задуму тих, хто їх створював. У такий же спосіб ми тчемо візерунок нашого життя, який ми подамо як нашу закінчену роботу. Наше земне життя тчеться кожний день, якщо ми прикладаємо свої зусилля до чогось прекрасно задуманого, додержуючись плану Головного Конструктора. Коли ми робимо неправильний вибір, то змушені жити з плямою на тканині нашої душі, або ж нам слід повернутися через покаяння назад і витягти забруднені нитки, які ми вткали в наш характер, і замінити їх кращими нитками, які призначив нам для користування Творець. Узор на полотні нашого життя тчеться зараз. Господь говорив про наше передземне життя як про наш перший стан і обіцяв кожному з нас, що «тим, хто дотримується свого першого стану, буде додано; а ті, хто не дотримуються свого першого стану, не будуть мати слави в одному й тому ж царстві з тими, хто дотримується свого першого володіння; і ті, хто дотримуються свого другого стану будуть мати славу, яка додана буде на їхні голови на віки вічні».21 Відкладання того, що ми задумали зробити, з дня на день, і вагання можуть стримувати наші зусилля у підготуванні до життя, яке буде після смерті. Пророк Джозеф Філдінг Сміт сказав: «Відкладання справ з дня на день, якщо воно стосується євангельських принципів,--є просто крадієм вічного життя, яке є життям у присутності Батька й Сина».22 У Книзі Мормона ми читаємо заклик Амулека: «Я благаю вас, щоб ви не відкладали день свого покаяння на кінець; . . . бо той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі».23 Сказано: «Життя є таким цінним даром, що його не треба розтринькувати на марні справи. Кожний день--це не просто ще один день, його краще порівняти з падаючою краплиною води--золотою миттю, що прилучається до постійно поповнюваного резервуару життя».24 Вагання може нас зупинити, або паралізувати, перешкоджаючи нашому підготуванню у цьому житті. Ми можемо стати схожими на жителів Ніневії, яких Господь так охарактеризував Йоні: «люди, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці.»25 Апостол Яків відмітив, що «двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх».26 Один старий швейцарець описує вагання так: Якщо лише один крок вперед, якщо лише один крок назад, То ти не можеш йти вперед, То ти не можеш йти назад-- Ти не теплий, не холодний, Не квадратний, і не круглий, Бідніший бідного І завжди примушений до чогось. Такий чоловік Ніколи не буде знати, Де починати Чи куди йому прямувати. 27 Ми не можемо бути «двоєдушними людьми» у своїх стосунках з чоловіком чи дружиною, з батьками чи дітьми. Побавитися зі своїми дітьми ми збираємося після того, як вони вже подорослішають, а ми вже станемо не такими зайнятими? А як та дружба, якою ви дорожили, але яка охолола, бо довгий, сповнений думок лист, який ви планували написати, так і лишився не написаним і не відправленим? Чи збираємося ми регулярно відвідувати наші храми? А книжки, які ми збираємося читати, а потяги до добра, яке ми хочемо чинити, а ті гарні справи, яким ми хочемо віддатися! Що ж, ми завжди, спакувавши у валізу те, що є найціннішим для нас у житті, так нікуди і не поїдемо? А якщо завтра ніколи вже не настане? Давайте вирішимо почати жити не завтра, а сьогодні--прямо з цієї години, поки ми ще маємо час. Ми знаємо, що смерть є необхідним переходом. Раніше чи пізніше--вона прийде до кожного з нас. Наші смертні тіла повернуться в землю, а наші духи повернуться в духовний світ. Завдяки спокутуючій жертві Спасителя ми всі будемо воскрешені. Кожен з нас стане перед місцем суду великого Єгови і буде нагороджений в залежності від своїх земних справ. Якщо ми приймаємо кожне рішення тут, на землі, пам’ятаючи про суд, то повинні пройти через свої випробування мудро, і дні цих випробувань приноситимуть нам спокій у цьому житті і життя вічне у прийдешньому світі. Я свідчу, що ці доктрини істинні. Ви можете знати євангельську істину через підтвердження її Духом, який шепоче до вашої душі. Господь сказав: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я».28 Спаситель живе і любить кожного з нас. Це я знаю всім своїм серцем. Ми--діти люблячого Батька на Небесах, який поставив пророка, Джозефа Сміта, щоб відновити повноту євангелії. Наш Батько на Небі благословив нас і пророком, який живе в наші дні, аби направляти нас додому в Його обійми. Президент Гордон Б. Хінклі є цим пророком. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Алма 34:32 2. Авраам 3:25 3. 1 Нефій 10:19 4. Мороній 7:22 5. 2 Нефій 2:25 6. History of the Church 5:132-35 7. Teachings of Gordon B. Hinckley, стор. 174 8. Матвій 6:19 9. УЗ 14:7 10. Матвій 5:48; див. також 3 Нефій 12:48 11. 3 Нефій 27:21 12. Мороній 10:32 13. Мосія 18:8-9 14. Мороній 7:47 15. 1 Коринтянам 12:25-26, див. також вірші 12-27 16. Римлянам 8:17 17. Мороній 6:4 18. Ефесянам 2:19 19. Мороній 6:4 20. Conference Report, квітень 1952, стор. 34 21. Авраам 3:26 22. Старійшина Джозеф Філдінг Сміт «The Way to Perfection, Генеалогічне товариство Юти, 1946 23. Алма 34:33-34 24. Цитовано з «Alumni 95, Returned to High School» доктора Томаса Дж. Парлі, Church News, 12 червня 1993 25. Йона 4:11 26. Яків 1:8 27. Процитовано з виступу старійшини Хенса Б. Рінггера на квітневій конференції 1990 року 28. Іоанн 7:14-17.