Старійшина Л. Том Перрі
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Сучасні технології телекомунікацій лише передаватимуть послання . . . [Проте існує] заклик до кожної людини та сім’ї . . . застосовувати на практиці ці послання євангелії.
Брати Тед Е. Девідс, Доналд Д. Селмон та Френк М. Маккорд! Як член Церкви я хотів би особисто подякувати вам за часи, дні та роки, протягом яких ви не давали мені приводу сумніватися в тому, що облік у Церкві функціонує належним чином. Я впевнений, що близько 11 мільйонів членів Церкви також глибоко вдячні вам. Спасибі велике.
Протягом кількох останніх років ми з великим сподіванням спостерігали завершення будівництва цього прекрасного конференц-центру. А тепер ми сидимо всередині, насолоджуючись конференцією, що носить історичний характер, на якій присутні набагато більше тисяч людей, щоб почути слова пророка. Безперечно, це - початок нової доби в історії Церкви - доби повсемісного розповсюдження та впливу; доби швидшого розвитку.
Перед останніми зборами Першого Президентства та Дванадцятьох в минулому році Президент Хінклі, усвідомлюючи зміни, що наближаються, запропонував нам розпочати піст і прийти до храму, щоб завершити рік, століття і тисячоліття зборами посту та свідчень. Щоб не принижувати дух свідчення, він попросив нас на цих особливих зборах відкласти усі справи, і залишити їх до наступного року.
Самі збори стали духовним бенкетом, сповненим свідченнями про нашого Господа і Спасителя. Прийнявши причастя, кожний член Кворуму дванадцятьох піднімався і свідчив про місію Ісуса, який є Христос, Спаситель світу. На завершення три свідчення проголосили члени Першого Президентства, а останнім був Президент Хінклі. То була спокійна, проте радісна подія, коли всі ми зміцнювалися завдяки свідченням братів.
Президент Хінклі до свого сильного, емоційного свідчення додав перелік того, що турбуватиме в майбутньому. Одне з цього переліку особливо запам’яталося мені. Він був стурбований з приводу того, що разом із значним зростанням Церкви по всьому світу, апостолам буде надзвичайно важко спілкуватися з усіма її членами й особисто закликати їх жити за євангелією. Отже, у майбутньому ми більше будемо спиратися на засоби технологій, щоб приносити євангельське послання до всесвітньої Церкви.
Переглядаючи священні історії, що містяться у Священних Писаннях, ми знаходимо подібні випадки, коли пророк Бога передбачав у майбутньому, що наближаються значні зміни. Цікаво, що коли приходили такі критичні моменти, і посланню пророка, і способу, яким воно проголошувалося, тобто технології, з допомогою якої воно доносилося, приділялася особлива й натхненна увага, а також подавалися дрібні деталі.
Я згадав про велику проповідь царя Веніямина, виголошену для його народу, яка міститься у перших розділах Книги Мосії. Цей праведний цар довго і віддано служив своєму народові. Настав час передати провідництво синові. Але перед тим, як зробити це, він захотів залишити народові свідчення про Господа і Спасителя. Він, по-перше, хотів дати настанови своїм синам, щоб «вони могли стати людьми розуміючими; і щоб вони знали про пророцтва, які промовлялися вустами їхніх батьків, і які були дані їм рукою Господа» (Мосія 1:2).
Він також навчав їх щодо літописів, вигравіюваних на пластинах з латуні, кажучи: «Сини мої, я б хотів, щоб ви запам’ятали, що якби не ці пластини, які вміщують ці літописи і ці заповіді, ми мали б страждати у незнанні навіть дотепер, не знаючи таємниць Бога» (Мосія 1:3).
Збереження чистоти вчення мало для царя Веніямина таке велике значення, що він хотів, щоб увесь народ почув його свідчення та слово. Він наказав, щоб до нього привели Мосію, його сина та наступника, і дав йому особливі настанови щодо того, як зібрати людей разом для цієї, останньої для нього, конференції. Він сказав:
«Сину мій, я хотів би, щоб ти зробив оголошення по всій цій землі серед усього цього народу, або народу Зарагемлі, і народу Мосії, який живе на цій землі, щоб завдяки цьому можна було зібрати їх разом; бо назавтра я проголошу цьому своєму народові моїми власними вустами, що ти є царем і правителем над цим народом, якого наш Господь Бог дав нам.
І більше того, я дам цьому народові ім’я, щоб з допомогою цього вони могли відрізнятися від усіх людей, яких Господь Бог вивів з землі Єрусалимської; і я роблю це, тому що вони були старанним народом у додержанні заповідей Господа» (Мосія 1:10-11).
Після цього Мосія пішов і проголошував людям, що вони повинні зібратися разом і йти до храму, де зможуть почути слова його батька. І люди зібралися і «поставили свої намети навколо, кожний чоловік з своєю сім’єю, яка складалася з його дружини, і його синів, і його дочок, і їхніх синів, і їхніх дочок, від найстаршого до наймолодшого, і кожна сім’я була окремо від іншої» (Мосія 2:5). Вони поставили свої намети дверима до храму, щоб, таким чином, могли чути слова царя Веніямина, коли він навчав доктринам вічного життя. Побачивши таку кількість людей, що зібралися за стінами храму, цар наказав збудувати вежу, щоб усі могли почути його слова. Але усвідомлюючи, що навіть, якщо він говоритиме з вежі, не всі почують його, він наказав, щоб ці слова було записано і розіслано серед тих сімей, яких не досягала сила його голосу, щоб усі могли отримати його слова (див. Мосія 2:6-8).
З цієї вежі він сказав народу, щоб вони відкрили вуха і почули його свідчення про Спасителя. Проголосивши пророцтво і свідчення, він порадив їм, як повернутися назад до Небесного Батька: «І більше того, я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя. О пам’ятайте, пам’ятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це» (Мосія 2:41).
І нарешті, щоб переконатися, що його народ зрозумів слова і дотримується укладених ними з Богом завітів виконувати Його заповіді, цар Веніямин «призначив священиків навчати людей, щоб, таким чином, вони могли почути і знати заповіді Бога, і спонукати їх пам’ятати клятву, яку вони дали» (Мосія 6:3). Різними способами цар Веніямин використав усі доступні для нього на той час технології, щоб зібрати свій народ разом, поширити добре слово Бога й підкріпити це слово.
В іншу добу ми знаходимо ще одного пророка, який використовував нові засоби масової інформації, щоб донести своє послання до людських сердець. Коли Церква святкувала свій 100-й день народження, проводилася спеціальна конференція. Запис про неї ми знаходимо у звіті про 100-ту щорічну конференцію, що проводилася у Скинії в неділю, 6 квітня 1930 року:
«Згідно з настановами, попередньо виданими Першим Президентством Церкви, ця програма передавалася в усі приходи та філії Церкви, починаючи з 10:00 в неділю, 6 квітня . . . там, де можливо було влаштувати збори людей у місцевих каплицях і за допомогою радіо прослухати служби, які транслювалися зі Скинії в Солт-Лейк-Сіті . . .
. . . Споруда була заповненою вщент, зайняте кожне місце, люди стояли в проходах, дверях і скрізь, де тільки можна було стати» (in Conference Report, Apr. 1930, 2).
Президент Гебер Д. Грант, який головував на цій першій сесії, з якої велася трансляція, розпочав так:
«Моє серце понадміру сповнене вдячністю, яку не можна висловити, коли я дивлюся на цю прекрасну аудиторію священства живого Бога, разом з чинами нашої організації, які зібралися тут на конференції на честь сотої річниці організації Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Я хочу прочитати вам звернення Першого Президентства Церкви, примірники якого було розіслано по всіх приходах, колах і місіях в усіх країнах, де існують організації Церкви. В цей самий час нашим людям по всьому світу буде зачитано це послання» (in Conference Report, Apr. 1930, 3).
Як і цар Веніямин, Президент Грант почав зі свідчення про Бога, Батька, та Господа, Ісуса Христа. Тоді він продовжував, наголошуючи на деяких видатних наукових досягненнях, нововведеннях та промисловому розвитку, завдяки яким підкорюються стихії всесвіту і приборкуються на благо та для зручності людині. Він проголосив:
«Безсумнівно, найвеличнішим дивом століття є пристрій, за допомогою якого голос, з усіма особливостями промовця, можна нескінченно довго зберігати й відтворювати в кожній оригінальній подробиці . . .
Розмірковуючи над досягненнями минулого століття, про які ми лише коротенько згадали, хочеться вигукнути:
«Величні і дивовижні діяння твої, о Господи!
Ти є такий самий учора, сьогодні і навіки!
Твої цілі незмінні, і немає жодного, хто міг би суперечити тобі!» (in Conference Report, Apr. 1930, 5).
І тепер, 1-го квітня 2000 року, ми зібралися в цьому прекрасному новому конференц- центрі, збудованому, щоб набагато більше тисяч могли побачити пророка і почути його голос. Але навіть завдяки цій споруді та спрощенню процесу подорожей серед святих, приїжджаючи до них в такі далекі країни, через зростання Церкви, зовсім невелика кількість людей зможе насолоджуватися особистим контактом з пророками і апостолами. Розвиток технологій благословив нас багатьма новітніми винаходами, завдяки яким можна поширювати послання євангелії через супутникові системи, наші власні вузли глобальної комп’ютерної мережі, телебачення, радіо, а також надруковані журнали та газети. Все це доповнило нашу систему поширення інформації, що значно збільшило можливість отримувати послання.
Проте цеглини і цемент та сучасні технології телекомунікацій лише передаватимуть послання. З часів царя Веніямина і до часів Президента Гранта залишається той самий заклик - заклик до кожної людини та сім’ї особисто і сім’єю досліджувати і застосовувати на практиці ці послання євангелії нашого Господа і Спасителя. Спасіння полягає не в спорудах чи технологіях, а в слові. Лише сила слова впливатиме на життя і допомагатиме жити ближче до Небесного Батька.
Пам’ятайте слово Господа, коли він вперше навчав святих його щойно відновленої Церкви 6 квітня 1830 року. Він проголосив:
«Ось, має вестися запис серед вас, і в ньому тебе має бути названо провидцем, перекладачем, пророком, апостолом Ісуса Христа, старійшиною церкви, за волею Бога Батька і за благодаттю вашого Господа Ісуса Христа . . .
Отже ви, маючи на увазі церкву, повинні прислухатися до всіх його слів і наказів, які він даватиме вам, коли отримуватиме їх, ходячи у всій святості переді мною;
Бо його слово ви повинні отримувати, як з моїх власних уст, з усім терпінням і вірою» (див. УЗ 21:1, 4-5).
Так чудово бути в новому прекрасному приміщенні й мати новітні технології, які транслюють сесії конференції по всьому світу. Але саме послання, яке ми отримуємо, і слова яких досліджуємо і застосовуємо в житті, принесуть нам світло євангелії, що є частиною підготовки у прагненні до вічного життя.
Про це я смиренно свідчу вам, і роблю це в ім’я нашого Спасителя, самого Ісуса Христа, амінь.
Previous
