Храм у Західній Африці Старійшина Глен Л. Пейс Сімдесятник Відчувається таке натхнення, коли бачиш руку Господа у збиранні всіх сил докупи, що неодмінно приведе до перемоги. В Західній Африці буде храм. Кілька років тому я з кількома своїми маленькими дітьми був на футбольному матчі за участю команди Університета Бригама Янга. Наші програли. Я справді шкодую, коли таке трапляється. По дорозі додому в Баунтіфул ми слухали коментарі тренерів. А потім у моїх дітей не було іншого вибору, окрім як слухати мій власний коментар. Після того, як я остаточно проаналізував помилки у грі, моя семирічна дочка запитала: «Татку, коли ти бачиш храм, чи не виникає в тебе якесь добре почуття?» Я дивувався: «Чого це раптом вона таке спитала?» Намагаючись пов’язати якимось чином це зауваження і футбольний матч, я кинув оком в її бік і побачив, що вона дивиться у вікно на Солт-Лейкський храм. Чомусь гра нас вже більше не цікавила. Храм збагатив усе моє життя. Батьки регулярно брали нас із собою на Храмову площу в Солт-Лейк-Сіті. Вони вказували на храм і говорили, що одружилися там, і завдяки цьому ми завжди будемо разом як сім’я. Яке заспокоєння це приносило маленькому хлопчику, який найбільш за все боявся, що його батьки можуть померти! І яку втіху це приносить зрілому чоловікові, чиї батьки вже пішли від нас. Коли мені виповнилося десять років, в затінку Солт-Лейкського храму я вперше прочитав розповідь Джозефа Сміта й отримав міцне свідчення про істинність відновлення. Я пам’ятаю, з якою вдячністю йшов до храму з батьками і отримав ендаумент перед тим, як вирушити на місію. Приблизно через три роки після того моя дружина і я уклали шлюб в Солт-Лейкському храмі. В наступні роки я мав нагоду проводити обряд запечатування сімей усіх своїх шістьох дітей. Ми знаємо, що далеко не всі члени Церкви мали таку прекрасну можливість, яку мав я - вирости в оточенні храмів. Усвідомлюючи це, усі ми приємно хвилювалися, коли у жовтні 1997 року Президент Хінклі зробив оголошення, кажучи: «Нам треба . . . збудувати більше храмів для людей і надавати людям кожну можливість одержати такі безцінні благословення, які приходять від храмового поклоніння» (Гордон Б. Хінклі, Ліягона, січень 1998, с. 55). З того часу ми кожного разу відчували радість і захоплення, коли чули оголошення про будівництво такої великої кількості храмів, а потім читали про дні відкритих дверей, що проводилися в них, та про освячення. Ми є свідками сучасного дива і звершення пророцтва. Який прекрасний час для того, щоб жити! Не всі поділяють наше захоплення з приводу будівництва храмів. Коли супротивник бачить загрозу своїй владі, він особливо лютує. Протягом останніх двох років я спостерігав таке протистояння на власні очі в Західній Африці. Сатана вперто намагався завадити будівництву храму в цій частині світу. Два роки тому Президент Хінклі проголосив, що в Африці буде побудовано храм в Аккрі, Гана. З того часу диявол невтомно ставив перешкоди на шляху до здійснення цього. Чому він так переймається цим? У Західній Африці Церква налічує 85 000 членів Церкви і ця цифра зростає з дивовижною швидкістю. Причасні збори регулярно відвідують більше половини, але, на разі, лише 400 членів Церкви отримали ендаумент, оскільки для цього потрібні значні кошти, щоб поїхати за тисячі миль до Йоганнесбурга чи Лонона, а їх немає. В нас є більше 700 африканських місіонерів повного дня, але лише кілька з них отримали ендаумент. Африканці століттями чекали на отримання повноти євнагелії і перетерпіли багато болю та страждання. І, тепер, нарешті, вони можуть отримати всі благословення, доступні дітям Бога. Гідні члени Церкви можуть отримати храмовий ендаумент і запечатати свої сім’ї разом на час і всю вічність. Відданість храмовим завітам додає прискорення духовному прогресу. Як пояснював старійшина Джон А. Уідтсоу: «Вони швидше дістануться своєї оселі в присутності Господа; вони швидше зростуть в кожній божественній силі; вони стануть більше подібними до Бога; вони повніше розумітимуть свою божественну долю» (Evidences and Reconciliations [1960] с. 300). Ось чому Люцифер такий стурбований. Крім того, він знає про велику кількість африканців, які прийняли євангелію по той бік завіси і з нетерпінням очікують виконання хрищення та ендаументу за себе, а також запечатання до їхніх сімей. Коли освячується храм, в духовному світі руйнується дамба і потік людських душ, які жили на африканському континенті, заповнює храм Господа, в той час, як їхні нащадки виконують роботу за них. Отже не слід дивуватися тому, що Люцифер користується усім, чим тільки можна, щоб утримати храм від них. Упродовж століть страждань, люди здебільшого не стали жорстокими. Вони смиренні, здібні до навчання і богобоязливі. Вони знають Писання і впізнають голос Пастиря. Я вірю в їхню віру. Я знаю, що Спаситель любить народ Африки. Перефразовуючи 33 вірш 121 розділу книги Учення і Завіти, можна сказати: «Так само як людина може простерти свою кволу руку, щоб зупинити потік [ріки Конго], коли вона тече за її звичним напрямом або повернути її проти течії, так можна перешкоджати Всемогутньому [побудувати храм для африканських святих останніх днів]». Як сказав Спаситель: «Я не дозволю, щоб [ворог] знищив мою роботу; так, я покажу їм, що моя мудрість більша за підступність диявола» (див. УЗ 10:43). Відчувається таке натхнення, коли бачиш руку Господа в збиранні усіх сил докупи, що неодмінно приведе до перемоги. В Західній Африці буде храм. Минулого тижня ми знову їхали з Прово до Баунтіфул. Виїжджаючи з Прово, ми могли бачити храм, що стояв на пагорбі. Ще до того, як він зник з поля зору, на горизонті з’явився храм на горі Тімпаногос, а потім ми побачили храм Джордан-Рівер, а за ним - Солт-Лейкський. І майже одразу після цього ми побачили храм Баунтіфул, який височів прикрасою над містом. Я знов подумав про запитання дочки: «Татку, коли ти бачиш храм, чи не виникає в тебе якесь добре почуття?» Відповідь прийшла сама собою: «Так, коли я дивлюся на храм, у мене з’являється прекрасне почуття». Однак моє серце болить за братів і сестер з Африки, які ніколи за все своє життя не бачили храму. Я сподіваюся і молюся про те, щоб ми ніколи не забували цінувати храмові благословення. В серці я також молюся про Західну Африку та всі інші місця в цьому світі, де зовнішні сили перешкоджають святим насолоджуватися благословеннями храму. Я свідчу вам про божественність цієї роботи. Ісус є Христос. Він стоїть на чолі цієї Церкви і керує будівництвом його царства на землі. Ми - свідки дивовижних справ, і тому я можу свідчити, що вони не припинилися. В ім’я Ісуса Христа, амінь.