Старійшина Енджел Абреа
Сімдесятник
Святий Дух має владу приносити світло і розуміння в наше життя, але ми повинні заплатити ціну, щоб знайти й завоювати Його супровід.
Я б хотів, щоб мій виступ нагадував уявну розмову з носіями священства про особисте свідчення. Думаю, що такий неформальний стиль допоможе мені донести моє послання. В нашій бесіді я використовуватиму імена своїх онуків. Будь ласка, уявіть, що це ваші імена, і що я звертаюся, молоді люди, безпосередньо до кожного з вас.
Мій дорогий Джеймсе, маленьким хлопчиком ти приносив свідчення і промовляв: «Я знаю, що євангелія істинна. Я знаю, що Ісус Христос - Син Божий. Я знаю, що Джозеф Сміт був істинним пророком». Ти знав про все це тому, що старші розповіли тобі. Завдяки довірі до своїх батьків, до єпископа та інших ти ніколи не ставив під сумнів те знання. Але зараз, коли ти став більш незалежним у своєму розумінні, поняттях і сприйнятті всієї різноманітності цього інтенсивного і прекрасного життя, ти часто усвідомлюєш, що не всі люди мають однакове свідчення про «мир Божий, що вищий від усякого розуму» (Филип'янам 4:7).
Можливо, Джонатане, ти вже усвідомив, що деякі дорослі сумніваються і скептично настроєні, тому не будуть говорити тобі про такі прекрасні поняття, як Спокута, Воскресіння й вічне життя. Навпаки, вони скажуть: «Їжте, пийте і звеселяйтеся, бо завтра ми помремо» (2 Нефій 28:7). Ти побачиш, що інші збираються разом, силуючись розмірковувати, шукаючи відповідей, яких не знаходять. І все ж вони будуть намагатися показати тобі обізнаність у тому, чого вони не знають. Ще інші скажуть: «Ну що ж, може, ці речі істинні, а, може, й ні. Найкраще, що ми можемо зробити, це жити власним життям так, як вважаємо за потрібне, а потім, якщо після цього життя існує інше життя, ми подивимося, що буде».
Що ж, Ендрю, я здатен зрозуміти думки й почуття, які можуть з'явитися у твоєму розумі й серці. Я усвідомлюю, що, коли ти слухаєш ці виступи, то можеш запитати в себе, що в них правильне, а що - ні.
Я впевнений, що у тебе виникло багато запитань. Істина в тому, що тебе не буде засуджено за допитливість і розпитування, якщо ти докладатимеш щирих зусиль, щоб знайти відповідь. Наша розумова сила дана нам, щоб користуватися нею. Віра, заснована на особистій молитві, навчанні й послусі міцніша, ніж сліпа віра; вона приносить більшу нагороду і, безсумнівно, має кращу основу.
А ти, Поле, чи пам'ятаєш ти слова Спасителя: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, - не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім» (Матвій 18:3-4). Ми маємо користь, коли залишаємося смиренними і здатними до навчання, як діти, але повинні переконатися, що продовжуємо зростати і не задовольняємося обмеженими знаннями або розумінням євангелії, притаманними дитині. Пам'ятай, Поле, що сказав коринтянам апостол, який мав таке ж ім'я, як і ти: «Не будьте дітьми своїм розумом, - будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!» (1 Коринтянам 14:20).
Ну, дорогий Расселе, ти запитаєш у себе: «Чи повинен я у такому випадку іти й шукати відповідей сам? Чи може хтось мати таке свідчення? А може, це дар для небагатьох? Чи насправді ті люди, які кажуть, що дійсно знають, впевнені, що знають, чи переконали себе за допомогою певних психологічних прийомів?»
Щоб відповісти на твої запитання й краще висвітлити їх, дозволь мені навести висловлювання старійшини Джона А. Відстоу, в якому йдеться про те, що ті, хто насправді мають свідчення про євангелію, мають «найвище знання. Воно приходить, як одкровення, коли істину пізнано й виявлено послух . . . Це - насправді найбільше надбання людини» («What Does it Mean to Have a Testimony? Improvement Era, May 1945, 273; курсив додано). Чи ти усвідомлюєш, що свідчення визначено найвищим знанням і «найбільшим надбанням людини?». В Ученні і Завітах Спаситель називає його знанням, яке «буде жити у твоєму серці» (див. УЗ 8:2).
Можливо, у твоєму віці це буде важко зрозуміти, але наше свідчення - це дещо таке, що ми заберемо із собою в наступне життя. Ми залишимо усі наші земні надбання, але знання, це внутрішнє переконання, залишиться з нами. Пригадай Джозефа Сміта. Люди, які забрали його життя, не змогли відібрати його «найбільшого надбання» - його свідчення. Пророк Джозеф забрав це безцінне багатство за завісу смерті у вічність, де Господь пообіцяв йому «престол . . . в царстві мого Батька» (УЗ 132:49). Але у той же час, те свідчення, а з ним «слав[а] та ймення, які не можна вбити» (УЗ 135:3), залишаються тут, з нами. Ми чуємо потужне свідчення Пророка Божого, який свідчить: «[Христос] живе! Бо ми бачили його, саме праворуч від Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що він є Єдинонародженим від Батька» (див. УЗ 76:22-23).
Мій любий Метью, щоб ти зміг побачити вічну цінність свідчення, ми можемо продовжити нашу розмову, показуючи, що ти можеш мати особисте свідчення, якщо зробиш усе необхідне, щоб отримати його.
В один з важких періодів у стосунках між вірним і відданим молодим Нефієм та його бунтівними братами, він нагадував їм про шлях отримання свідчення. Господь проголосив: «Якщо ви не дасте закам'яніти вашим серцям, і будете питати мене з вірою, сподіваючись, що ви отримаєте, старанно виконуючи мої заповіді, безсумнівно, все те відкриється вам» (1 Нефій 15:11). Зараз ми можемо ще раз пригадати кроки, описані Нефієм.
По - перше, не давайте закам'яніти вашим серцям. Прагніть знань. Іншими словами, майте сильне, всепоглинаюче бажання знати. Знайдіть у вашому серці місце, щоб посіяти насіння, і якщо ви це зробили, чи знаєте ви обіцяння? Алма говорить нам: «Той, хто не закам'яніє серцем своїм, тому дано . . . пізнавати таємниці Бога» (Алма 12:10).
По - друге, питайте з вірою. Чи помітили ви, коли вивчали Писання, скільки разів фраза «сподіваючись, що ви отримаєте» супроводжує заповідь, яка стосується молитви чи запитання? Коли ми просимо знань, то повинні виявляти віру і сподіватися, перш ніж отримати. Для ілюстрації цієї частини нашої розмови скористаємося гарним прикладом Алми, коли він пояснював, як отримав одкровення для себе:
«Знайте, я постився і молився багато днів, щоб знати це самому. І ось, я знаю сам, що це істина; бо Господь зробив так, що це явилося мені через його Святого Духа; і це й є дух одкровення, що в мені» (Алма 5:46).
По - третє, виконуйте заповіді. Я думаю, що слова Книги Мормона вказують на благословення через пізнання, яке ми можемо отримати, якщо будемо щедрими на добрі діла. Цар Веніямин проголосив своєму народові: «І ось, якщо ви вірите всьому цьому, дивіться, виконуйте це» (Мосія 4:10). А великий місіонер Аммон сказав: «Авжеж, той, хто розкаюється, і діє згідно з вірою, і творить добрі діла, і молиться постійно й безупинно - таким дано пізнати таємниці Бога» (Алма 26:22).
Отже, Коуле, ми проаналізували різні кроки, які треба зробити в пошуках свідчення. Але існує навіть більша допомога, доступна для нас, яка може дати нам підтвердження й абсолютну впевненість, і це твоє право, якщо ти живеш гідно, щоб отримати супровід Святого Духа. Пам'ятай обіцяння з книги Моронія: «І силою Святого Духа ви можете пізнати істинність усього» (Мороній 10:5). Зверніть увагу, що я сказав отримати супровід Святого Духа. Святий Дух має владу приносити світло і розуміння в наше життя, але ми повинні заплатити ціну, щоб знайти й завоювати Його супровід.
Старійшина Меріон Дж. Ромні якось написав: «Місією Святого Духа є відкривати небесну істину тим, хто має право її отримати. Кожен з нас, якщо забажає, може отримати таке право. Ми повинні завжди пам'ятати, що він не перебуватиме в нечистому середовищі. Він звик до товариства Бога, бо він тісно пов'язаний з Батьком і Сином. Коли ми отримуємо дар Святого Духа, то нам заповідано отримати його. Йому не наказано прийти до нас. Але, якщо ми всім серцем дійсно прагнемо його, він прийде до нас і керуватиме нами, коли ми приймаємо рішення в критичні моменти свого життя» («Revelation in Our Personal Affairs», Relief Society Magazine, Oct. 1955, 647). Ми отримуємо Святого Духа, щоб він свідчив про Батька і Сина; про те, що Ісус Христос - наш Викупитель; що на землі є пророк, який очолює істинну Церкву, яка носить ім'я Спасителя, саму Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів; і що всі діяння й обіцяння Бога здійсняться в Його час Його власним способом.
А тепер, мій наймолодший онуку, Тейт, ми можемо закінчити цю розмову, згадавши, що таке свідчення. Можливо, ми найкраще його визначимо, поглянувши на те, чим є свідчення в нашому житті. Це означає сказати: «Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю» (1 Нефій 3:7), а потім відповідним чином діяти. Це означає мати спокій, який приходить, коли знаєш, що було зроблено все можливе, що було виявлено всі таланти до максимуму. Це означає наслідувати заповідь, дану Господом Ісусу Навину: «Будь сильний та відважний. Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Ісус Навин 1:9). І це означає «бути терплячим у випробуваннях» (див. УЗ 31:9). Це означає ніколи не здаватися, але бути прикладом для інших. Це означає «завжди готовими бу[ти] на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:15). Це означає проголосити Його нащадкам: «Ісус Христос[ - ]Син Бога, Батько небес і землі, Творець усього від початку» (Мосія 3:8). Так, ці й багато інших ознак і діянь формують свідчення. І це моє свідчення в ім'я Ісуса Христа, амінь.
Previous
