Язики поділені, немов би огненні Президент Бойд К. Пекер Діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів Кожною мовою Дух Божий - Святий Дух - направляє або може направляти кожного члена Церкви. Як ви думаєте, чи можливо для тих з нас, кого запрошено виступати, відвернути увагу присутніх від цієї прекрасної споруди настільки, щоб допомогти зосередитися на тій меті, задля якої її було зведено? Можливо, це вдасться зробити з допомогою притчі або вірша. Притча: Один купець, шукаючи коштовні прикраси, нарешті знайшов чудову перлину. У нього була розкішна скринька витонченої ручної роботи, яка була вистелена всередині синім оксамитом. Купець поклав свою безцінну перлину в цю скриньку для показу, щоб інші також могли помилуватися його скарбом, і спостерігав, як люди приходили подивитися на неї. Невдовзі він з сумом відвернувся. Люди були в захопленні від скриньки, а не від перлини. Вірш: Ми всі сліпі, поки не побачимо, Що в цьому всеохоплюючому плані Немає нічого вартого наших зусиль, Якщо не сам цей план, яким покращується людина. Навіщо будувати ці [будівлі] прекрасні, Якщо людина ходить зруйнованою? Марно будувати нам [світ], Якщо будівничий при цьому не зростає1. Звернімося думкою до Іоанна Христителя, який знаходився на іншому боці планети два тисячоліття тому біля ріки Йордан. Він проповідував: «Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене . . . Він христитиме вас Святим Духом й огнем»2. «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього»3. «І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого [Святого Духа], що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»4 Потім Ісус пішов у пустиню; Люцефер прийшов, щоб спокушати Його5. Ісус на кожну із спокус відповідав словами з Писання. «Написано: Не хлібом самим буде жити людина»6. «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!»7 «Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!»8 Подумайте над цим уважно. Зустрічаючись із самим Згубником, Господь для захисту використав Писання. З - поміж Своїх учнів Ісус вибрав 12, яких висвятив в апостоли: Петра, Якова й Івана, Андрія, Пилипа, Варфоломія, Хому, Матвія, Симона, Юду Якового, Якова і Юду Іскаріотського. Вони були звичайними людьми, яких фарисеї характеризували як «невчених та простих»9. Дванадцять пішли за Ним. Він навчав їх. Він наказав їм навчати всі народи, христячи всіх, хто повірить в Нього10. Перш ніж залишити їх, Він пообіцяв: «Утішитель же, Дух святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив»11. Ісуса було розіп’ято. На третій день він встав з могили. Даючи подальші настанови Своїм апостолам перед тим, як вознестися на небеса, Він сказав: «І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь [будете наділені] силою з висоти»12. Та сила невдовзі прийшла. У день П’ятдесятниці Дванадцять зібралися в одному домі: «І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася . . . І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим»13. Через Духа Дванадцятьом було надано всі повноваження. Коли вони говорили того дня, то люди дивувалися, бо кожний чув свою рідну мову - 18 різних мов14. Апостоли почали христити тих, хто повірив їхнім словам. Проте самого хрищення після покаяння було недостатньо15. Павло знайшов 12 чоловіків, яких було вже охрищено Іоанном Христителем, і запитав: «Чи ви Духа Святого одержали . . .? А вони відказали йому: «Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!»16 А «христилися вони [тоді] в Ім’я Господа Ісуса Христа»17 і «Павло руки на них поклав [і] зійшов на них Дух Святий»18. Було встановлено взірець, за яким це робилося від початку19. Вступ в Церкву відбувається через «хрищення зануренням у воду для відпущення гріхів»20. Потім, окремим обрядом, надається безцінний дар Святого Духа рукопокладенням тих, «хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди»21. Незважаючи на опір, Дванадцять встановили Церкву Ісуса Христа, і незважаючи на переслідування, вона процвітала. Але проходили століття, полум’я затухало і згасло. Одні обряди було змінено, інші - відкинуто. Лінію священства було перервано, і повноваження для надання Святого Духа як дару не стало. Темні століття відступництва запанували над світом. Але завжди, як і від самого початку, Дух Божий надихав гідні душі22. Ми у невідплатному боргу перед протестантами й реформаторами, які зберігали Писання і перекладали їх. Вони усвідомлювали: щось було втрачено. Вони підтримували полум’я, як тільки могли. Багато з них були мучениками. Та протесту було недостатньо, а реформи не могли відновити те, що зникло. І ось в цей час виникає сила - силенна різних Церков. Коли все було підготовлено, Батько й Син явилися хлопчикові Джозефу в гаю, і знову пролунали ті слова, які було сказано на річці Йордан: «Це Син Мій Улюблений. Слухай Його!» 23 Джозеф Сміт став знаряддям у справі Відновлення. Іоанн Христитель відновив Ааронове священство, яке тримає ключі служіння ангелів, євангелії покаяння і хрищення зануренням у воду для відпущення гріхів24. Петро, Яків та Іоанн відновили разом з вищим священством апостольський чин. Завдяки цьому прийшло повноваження надавати божественно високий дар Святого Духа25. 6 квітня 1830 року було організовано Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Брати почали навчати і христити. Через дев’ять місяців було отримано одкровення, в якому зазначалося, що саме слід виправити: «Ти дійсно христив водою на покаяння, але вони не отримали Святого Духа; Але тепер Я даю тобі заповідь, щоб ти христив водою, і вони мають отримати Святого Духа рукопокладанням, саме як апостоли давнини»26. Через місяць цей наказ було повторено: «Усіх, кого ти будеш христити водою, ти рукопокладатимеш, і вони приймуть дар Святого Духа»27. Цей дар для всіх, хто покаявся - як для хлопчиків, так і для дівчаток, як для жінок, так і для чоловіків. Ми живемо в неспокійні часи, дуже неспокійні часи. Ми сподіваємося на кращі дні, ми молимося, щоб вони настали. Але вони не настануть. Про це нам кажуть пророцтва. Нам - ні як народу, ні як сім’ям, ні як окремим людям - не уникнути тих випробувань, що йдуть. Нікого не обминуть випробування, які прийдуть в дім і сім’ю, відчуватимуться на роботі, виявлятимуться в розчаруваннях, горі, стані здоров’я, старінні, зрештою, у смерті. Що ж ми маємо робити? Це саме запитали й у Дванадцятьох в день П’ятдесятниці. Петро відповів: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, - і дара Духа Святого ви приймете!»28 Він сказав їм: «Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що «далеко знаходяться»29. Те саме запитання - «Що ж ми маємо робити?» було поставлено пророкові Нефію. Він на нього відповів так само, як і Петро: «Взяти на себе ім’я Христа, хрищенням, . . . тоді прийде хрищення вогнем і Святим Духом»30. «Хіба ви не пам’ятаєте, як я сказав вам, що після того, як ви отримали Святого Духа, ви зможете розмовляти язиком ангелів? . . . Ангели розмовляють силою Святого Духа; отже, вони промовляють слова Христа; . . . Отже, я кажу вам, бенкетуйте словами Христа, бо ось, слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити. Отже, після того, як я сказав ці слова, якщо ви не зможете зрозуміти їх, то це буде тому, що ви не питаєте і не стукаєте; отже, ви не приведені до світла, але маєте загинути в темноті. Бо ось, знову я кажу вам, якщо ви ввійдете цим шляхом, і отримаєте Святого Духа, це покаже вам усе, що вам слід робити»31. Нам не потрібно боятися за майбутнє. У нас є всі підстави радіти і мало причин боятися. Якщо ми йдемо за підказками Духа, то будемо в безпеці, що б там не відбувалося в майбутньому. Нам буде показано, що слід робити. Христос пообіцяв: «І вблагаю Отця я, - і Втішителя іншого дасть вам, . . . Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він»32. Надто багато серед нас людей, схожих на тих, яким Господь сказав, щоб вони прийшли до Нього з «розбитим серцем і упокореним духом, . . . [і] в час їхнього навернення [їх] було хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього»33. Тільки уявіть собі - «І вони не знали цього». Зовсім не дивно, що людина отримує цей дар і насправді не усвідомлює, що це за дар. Я боюся, що цей божественний дар затьмарюється всілякими програмами, заходами, розкладами, а також великою кількістю різних зборів. У цьому гамірному світі існує так багато місць, щоб туди піти, так багато справ, щоб їх зробити. Ми можемо бути надто зайнятими, щоб звернути увагу на цей дар. Голос Духа - тихий і лагідний голос - голос, який більше відчувається, ніж чується. Це духовний голос, який приходить в розум, як думка, вкладена у ваше серце. По всьому світу звичайні чоловіки, жінки й діти, повністю не усвідомлюючи, що за дар вони мають, благословляють свої сім’ї, навчаються, проповідують і служать Духом, який є в них. Кожною мовою Дух Божий - Святий Дух - направляє або може направляти кожного члена Церкви. Кожного запрошено прийти, покаятися, охриститися й отримати цей священний дар. Незважаючи на опір, Церква буде процвітати, і, незважаючи на переслідування, вона буде зростати. Джозефа Сміта запитали, чим відрізняється наша релігія від інших. Він відповів: «Вся різниця полягає в дарі Святого Духа»34. Цей дар пробуджується і розвивається «через послушність законам і обрядам євангелії»35. Його можна згасити провиною і нехтуванням. Як тільки ми починаємо вчитися прислухатися до Святого Духа, ми дізнаємося, що спокусник - наш супротивник - використовує ті самі канали нашого розуму й серця, щоб надихати нас на зло, ледарство, суперечки - усе те, що від темряви. Він може оволодіти нашими думками і привести нас до біди. Але кожний має свободу вибору. Завжди і за всіх обставин світло домінує над темрявою. Священство дає можливість забезпечити нерозривність лінії передачі повноваження христити і надавати Святого Духа. Завжди неподалік є провідники чи вчителі, яких покликано і рукопокладено навчати й виправляти нас. Ми можемо навчитися розпізнавати спокуси від підказок Святого Духа. В який славетний час ми живемо! Не має значення, які випробування чекають на нас, ми можемо знайти відповіді на запитання «Що ми маємо зробити?» Нас і всіх, кого ми любимо, буде введено, виправлено і захищено, і нас буде втішено. Він сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!»36 Так само впевнено, як я знаю, що я знаходжуся тут, а ви - там, так я знаю, що Ісус є Христос. Він живе! Я знаю, що дар Святого Духа, священна духовна сила, може бути постійним напарником кожної душі, яка отримає його. Я молюся, щоб цей свідок, Святий Дух, підтвердив це свідчення вам, в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Edwin Markham, «Man-Making,» Masterpieces of Religious Verse, ed. James Dalton Morrison (1948), c. 419. 2. Матвій 3:11. 3. Матвій 3:13. 4. Матвій 3:16-17. 5. Див. Матвій 4:1-11. 6. Матвій 4:4. 7. Матвій 4:7. 8. Матвій 4:10. 9. Дії 4:13. 10. Див. Матвій 28:19. 11. Іоанн 14:26. 12. Лука 24:49. 13. Дії 2:2-4. 14. Див. Дії 2:7-11. 15. Див. Дії 2:38. 16. Дії 19:2; див. також Teachings of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith (1976), 263, 336. 17. Дії 19:5. 18. Дії 19:6. 19. Див. Мойсей 6:65-66. 20. Уложення віри 1:4 21. Уложення віри 1:5. 22. Див. 1 Нефій 10:17-19. 23. Джозеф Сміт - Історія 1:17. 24. Учення і Завіти 13:1. 25. Див.Учення і Завіти 27:12-13. 26. Учення і Завіти 35:5-6. 27. Учення і Завіти 39:23. 28. Дії 2:38. 29. Дії 2:39. 30. 2 Нефій 31:13. 31. 2 Нефій 32:2-5. 32. Іоанн 14:16-17. 33. 3 Нефій 9:20, курсив додано. 34. History of the Church, 4:42. 35. Уложення віри 1:3. 36. Іоанн 14:27.