Президент Томас С. Монсон
Перший радник у Першому Президентстві
Ми, у прямому розумінні, є будівничими вічних домів. Ми - підмайстри в цьому ремеслі, невмілі ремісники. Нам потрібна Божественна допомога, якщо ми повинні будувати як слід.
Одного дня під час Свого служіння на землі Спаситель взяв Петра, Якова та Іоанна на вершину високої гори і:
«Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
І ось з’явились до них Мойсей та Ілля і розмовляли з Ним.
І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Господи, добре бути нам тут!»1
Сьогодні, маючи таку історичну нагоду, ми зібралися у величному конференц - центрі, і в переповнених приміщеннях на Храмовій площі, і по всьому світові.
Сльози навертаються на очі і наші серця сповнюються вдячністю, коли в нас відлунюється назва прекрасного гімну «Thanks Be to God»2. Зведення цієї величної споруди давно вже було на часі. Нам була потрібна набагато більша будівля, щоб вмістити тих, хто збирається на конференції, а також для інших заходів протягом року. Майстри своєї справи працювали своїм серцем і руками, щоб споруда була гідна Його божественного схвалення - «Гаразд, рабе добрий і вірний!»3
Коли Ісус проповідував і служив серед людей у той далекий час і так далеко звідси, Він часто говорив притчами - мовою, яку люди розуміли найкраще. Не раз він порівнював будівництво дому з життям тих, хто слухав Його. А чи не Його часто називали «сином теслі»? Він заявив: «Кожний дім, поділений супроти себе, не втримається»4. Потім Він застеріг: «Ось, Мій дім є дім порядку, каже Господь Бог, а не дім безладдя»5.
В одкровенні, даному через пророка Джозефа Сміта 27 грудня 1832 року, Учитель порадив: «Організуйте себе; приготуйте кожну потрібну річ; і встановіть дім, саме дім молитви, дім посту, дім віри, дім навчання, дім слави, дім порядку, дім Бога»6.
Де ще хтось з нас знайде більш придатне накреслення, яким би він чи вона могли б мудро скористатися і належним чином будувати дім, щоб займати його упродовж вічності?
У прямому розумінні, ми є будівниками вічних домів. Ми - підмайстри в цьому ремеслі, невмілі ремісники. Нам потрібна Божественна допомога, якщо ми маємо будувати як слід. Слова з настанови, даної апостолом Павлом, підтверджують, що така допомога нам потрібна: «Чи не знаєте ви, що ви - Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває ?»7
Якщо ми пам’ятаємо, що кожний з нас в буквальному розумінні є духовним сином і духовною дочкою Бога, то нам не буде важко звертатися в молитві до Небесного Батька. Він дуже цінує цей необроблений матеріал, який ми звемо життям. «Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога»8. Його слова западають в душу і вказують на мету в нашому житті.
Є Вчитель, який спрямує наші зусилля, якщо ми тільки будемо покладатися у своїй вірі на Нього - самого Господа Ісуса Христа. Він запрошує нас: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, - і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і «знайдете спокій душам своїм».
Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!»9
Про Ісуса сказано, що Він «зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей»10. Чи маємо ми рішучість робити те саме? Належне нашому Господу і Спасителеві віддається в одному рядку у Святих Писаннях, про якого сказано так: «І ходив Він, добро чинячи»11.
Павло в листі до свого улюбленого Тимофія вказав шлях, як нам стати кращими, і в той же час, допомогти іншим, які мовчки роздумують, а потім вголос запитують: «Як же можу[знайти свій шлях], як ніхто не напутить мене?»12
У словах апостола Павла знаходиться серйозне завдання для кожного з нас. Давайте зважимо на його натхненну пораду: «Будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті!»13
Давайте розглянемо цю серйозну настанову, яку дано і нам.
По - перше, будьте прикладом у слові. «Нехай ваші слова будуть для повчання один одного»,14 - сказав Господь.
Ви пам’ятаєте пораду, яка є в улюбленому гімні Недільної школи?
О, добрі слова, сказані, ви будете жити в пам’яті
І світити, як сонце завжди.
Говорімо добрі слова один одному;
Бо ж добрі слова - це ніжність серця15.
Поміркуйте над спостереженням Мері Бойсон Уолл, яка кілька років тому відсвяткувала свій 105-ий день народження. Вона і Дон Херві Уолл одружилися у Солт- -Лейкському храмі 1913 року. Незадовго до смерті Дона у віці 103 років вони відсвяткували 81-у річницю свого шлюбу. У статті з Church News вона пов’язувала таке довголіття в житті і шлюбі з тим, що вони казали один одному добрі слова. Вона сказала: «Думаю, це допомагало нам упродовж всього життя, оскільки ми намагалися допомагати один одному і не казати недобрих слів один одному»16.
По - друге, будьте прикладом у розмові. На Генеральній конференції в жовтні 1987 року Президент Гордон Б. Хінклі сказав: «Погані слова плямують того, хто їх каже. Якщо у вас є така звичка, то як позбутися її? Почніть з того, що вирішіть змінитися. Наступного разу, коли вам захочеться сказати слова, не ті, що слід, то просто зупиніться. Помовчіть або ж скажіть те, що хочете сказати, іншими словами»17.
Ларошфуко зауважив: «Однією з причин того, що так мало людей можуть бути приємними і чутливими під час бесіди, є те, що майже кожна людина думає, як би їй сказати те, що вона хоче, а не відповідати ясно на те, що їй кажуть».
По - третє, будьте прикладом у милосерді.
Із Послання коринтянам прийшла прекрасна істина: «Ніколи любов не перестає!»18
Задоволенням для душі є те, що Церква з готовністю відповідала підтримкою під час природних катастроф, таких як були в Мозамбіці, Мадагаскарі, Венесуелі і багатьох інших місцях. Не раз ми першими прибували на місця, де траплялося таке лихо, і допомагали найбільше. Є й інші організації, які так само щедро відгукувалися.
Що таке милосердя? Мороній записав про це кількома словами свого батька: «Милосердя є чиста любов Христа, і воно витерпить назавжди»19.
Одним з тих, чиє життя було прикладом милосердя, був Джордж Альберт Сміт. Відразу ж після закінчення Другої світової війни Церква проводила кампанію збирання теплого одягу для відправки святим, які страждали в Європі. Старійшина Гарольд Б. Лі і старійшина Меріон Г. Ромні повели Президента Джорджа Альберта Сміта на Площу благополуччя, що в Солт-Лейк-Сіті, аби подивитися, що там зроблено. Їх вразила щедрість членів Церкви. Вони дивилися, як Президент Сміт спостерігав за робітниками, які пакували великі тюки принесеного одягу і взуття. Вони бачили, як сльози потекли по його обличчю. Через кілька секунд Президент Джордж Альберт Сміт зняв з себе нове пальто і сказав: «Будь ласка, відправте і це також».
Брати сказали йому: «Ні, Президенте, не потрібно; не треба його відправляти; зараз холодно і пальто потрібне вам».
Але Президент Сміт не захотів взяти його назад, тож його пальто разом з іншим одягом було відправлено в Європу, де ночі тяглися так довго і були такими темними, а їжі і одягу було так мало. Потім прибув вантаж з допомогою. Радість та вдячність висловлювалися як вголос, так і в потаємній молитві.
По - четверте, будьте прикладом в дусі. У псалмах написано: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови»20.
У 17 років я пішов служити у військово - морський флот і перебував у таборі для новобранців у Сан - Дієго, Каліфорнія. Упродовж перших трьох тижнів перебування там у людини з’являлося відчуття, що у військово - морському флоті все спрямовано на те, щоб знищити її, а не навчити, як вижити.
Мені ніколи не забути першу неділю в Сан - Дієго. Старшина сказав нам: «Сьогодні кожний іде до церкви». Ми тоді стояли шеренгами на плацу. Старшина голосно наказав: «Усі, хто католики, - збираєтеся в таборі Декатур. Вперед, кроком руш! І не повертайтеся до третьої години!» Велика група помарширувала. Після цього він наказав: «Усі, хто сповідує єврейську віру, - збираєтеся в таборі Генрі. Вперед, кроком руш! І не повертайтеся до третьої години!» Пішла менша група. Після цього він сказав: «Решта з вас протестанти - збираєтеся в таборі Фаррагат. Вперед, кроком руш! І не повертайтеся до третьої години!»
У мене промайнула думка: «Монсоне, ти не католик. Ти не юдей. Ти не протестант». І я продовжував стояти на місці. Здавалося, неначебто сотні чоловіків промарширували повз мене. Потім я почув найприємніші слова, будь - коли сказані старшиною в моїй присутності. Він сказав: «А ви, чоловіки, як себе називаєте?» Він вжив саме форму множини - чоловіки. І тут я зрозумів, що на плацу ще хтось стоїть за мною. Разом ми вигукнули: «Ми - мормони». Він почухав потилицю, на його обличчі виразилося збентеження, потім він сказав: «Добре, ідіть і пошукайте, де вам можна зібратися - і не приходьте до третьої години!» Ми помарширували з плацу. Під ритм наших кроків можна було співати вивчене в Початковому товаристві:
Відважся бути мормоном;
Відважся встояти сам.
Відважся мати тверду мету,
Відважся про неї сказати.
По - п’яте, будьте прикладом у вірі.
Президент Стівен Л Річардс, говорячи про віру, заявив: «Визнання людиною сили, яка перевищує її, зовсім не принижує її. Якщо у своїй вірі людина піднімається все вище і вище в добродійності й високій меті до сили, яка перевищує її, то вона передбачає вищу долю і благородніші риси, які матиме, і це стимулюватиме й заохочуватиме її в боротьбі за існування. Вона має прагнути - віруючи, молячись - і знайде надію. Такі щирі зусилля, що супроводжуються молитвою, не залишаться без відповіді; саме це є конституцією філософії віри»21. Божественна прихильність прийде до тих, хто смиренно прагне її.
Мінн Луіз Хаскінс відтворила цей принцип у чудовому вірші: «Я сказала чоловікові, що стояв у воротах року: «Дайте мені світла, щоб я безпечно пройшла в невідомому». А він відказав: «Йди в темряву, а руку свою поклади в руку Бога. Для тебе це краще, ніж світло, і безпечніше, ніж знайома дорога»22.
І нарешті, будьте прикладом чистоти.
«Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
У кого чисті руки та щире серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману, нехай носить він благословення від Господа, а праведність - від Бога спасіння свого!»23
Президент Девід О. Маккей зауважив: «Безпека нашого народу залежить від чистоти і сили нашого дому; і я дякую Богові за вчення Церкви, що стосуються розбудови дому, за враження, яке справляють добрі батьки, за знання, що дім повинен бути найсвященнішим місцем у світі. Наші люди - будівники домів, їх навчають, де б то не було, з дитинства до старості, що дім має триматися в чистоті і бути захищеним від зла цього світу»24.
Багато років тому я відвідав конференцію колу в Стар Веллі, Вайомінг, де змінювалося президентство колу. Президент колу, якого відкликали, Е. Френсіс Уінтерс, вірно служив упродовж 23 років. Незважаючи на те, що за натурою і за статками це була найскромніша людина, та все ж він був надійною і сильною опорою для кожного в тій місцевості. У день конференції будинок був заповнений вкрай. Здавалося, кожне серце хотіло сказати тихе «дякую» цьому благородному провідникові, який віддав так багато в своєму житті заради блага інших.
Коли я встав, щоб говорити, я відчув, що маю зробити те, чого ні раніше, ні після цього не робив. Я сказав про те, як довго Френсіс Уінтерс головував у колі; потім я попросив всіх тих, кого він благословляв чи конфірмував у дитинстві, встати і стояти. Потім я попросив встати всіх тих, кого президент Уінтерс висвячував, рукопокладав, кому особисто він давав поради або благословляв. Результат був надихаючий. Кожний з присутніх стояв. Ніхто не стримував сліз - сльози були промовистіші, ніж слова вдячності ніжних сердець. Я повернувся до президента і сестри Уінтерс і сказав: «Сьогодні ви є свідками підказки Духа. Усі ці люди віддзеркалюють не лише особисті почуття, але і вдячність Бога за добре прожите життя». Жодна людина, яка була того дня на цьому зібранні, ніколи не забуде, які вона мала почуття, коли ми свідчили мовою Духа Господа.
Ось Френсіс Уінтерс і був «зраз[ком] для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті»25.
Будь відданим вірі, яку наші батьки плекали,
Будь відданим істині, за яку мученики вмирали.
В Божій заповіді
Душею, серцем, рукою,
Вірно і віддано вистоїмо завжди26.
Я смиренно молюся, щоб кожен з нас міг робити так само, в ім’я Ісуса Христа, амінь.
ПОСИЛАННЯ
1. Матвій 17:1-4.
2. Фелікс Мендельсон, «Thanks Be To God».
3. Матвій 25:21.
4. Матвій 12:25.
5. Учення і Завіти 132:8.
6. Учення і Завіти 88:119.
7. 1 Коринтянам 3:16.
8. Учення і Завіти 18:10.
9. Матвій 11:28-30.
10. Лука 2:52.
11. Див. Дії 10:38.
12. Дії 8:31.
13. 1 Тимофію 4:12.
14. Учення і Завіти 136:24.
15. «Let Us Oft Speak Kind Words,» Hymns, no. 232, текст Джозефа Л. Таунсенда.
16. З Church News за 21 вересеня 1996 року, с. 10.
17. «Take Not the Name of God in Vain,» Ensign, листопад 1987, с. 47
18. 1 Коринтянам 13:8.
19. Мороній 7:47.
20. Псалми 51:12.
21. In Conference Report, жовтень 1937, с. 35, 38.
22. «The Gate of the Year,» The Oxford Dictionary of Quotations, 2 - е вид. (1953), с. 239.
23. Псалми 24:3-5.
24. In Conference Report, квітень 1909, c. 66.
25. 1 имофію 4:12.
26. «True to the Faith,» Hymns, no. 254, текст - Евенс Стівенс.
Previous
