Знаходячи безпечну гавань Старійшина Джозеф Б. Віртлін З Кворуму Дванадцятьох Апостолів У бурях життя Спаситель є нашою втіхою та святилищем. Якщо ми прагнемо спокою, ми маємо прийти до Нього. Для мене привілей бути з вами в цей історичний день. Цей величний Конференц-центр із стінами з міцного граніту є для мене символом великої роботи останніх днів - каменя, який бачив Даниїл, витесаного з гори не людськими руками1, щоб стояти непорушно назавжди, як царство Бога. Чи ви знаходитесь тут, чи в іншому місці, я вдячний вам за те, що ви вирішили взяти участь у роботі цієї історичної Генеральної конференції, та молюся, щоб Господь благословив вас за вашу вірність. Більше 60 років тому я служив як місіонер в Австрії та Швейцарії. Це був сповнений випробувань, але прекрасний час. Я полюбив людей тих країв і дуже не хотів покидати їх. Але в кінці серпня 1939 року завершився строк мого служіння, і я готувався до від’їзду додому. Після тривалої подорожі крізь Атлантичний океан, що було тоді небезпечно, бо йшла війна, я зрадів, коли побачив прекрасний символ свободи й демократії - Статую Свободи. Мені важко передати вам те почуття полегшення, коли ми врешті-решт дісталися безпечної гавані. Здається, я відчував те ж саме, що й учні Ісуса Христа того дня, коли вони разом із Спасителем пливли по морю Галілеї. Писання розповідають нам, що Ісус був стомлений і пішов у кінець корабля та заснув на подушці2. Незабаром небо потемніло, і «буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями»3. Шторм бушував. Учні панікували. Здавалося, що поки Спаситель продовжував спати, човен міг перекинутися. Нарешті вони вже не могли більше чекати й збудили Ісуса. Ви можете почути біль і розпач у їхніх голосах, коли вони зверталися до свого Господаря: «Чи Тобі байдуже, що ми гинемо?»4 Багато людей сьогодні відчувають стурбованість і виснаження, неначе в будь-який момент човен їхнього життя може перевернутися й потонути. Я хотів би звернутися сьогодні саме до тих, хто шукає безпечну гавань, тих, чиї серця розбиті, хто занепокоєний чи наляканий, хто сповнений горя й обтяжений тягарем гріха та не бачить жодного, хто б почув крик його душі, до тих, чиї серця волають: «Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?» Саме вам я пропоную кілька слів утіхи й поради. Будьте впевнені, що безпечна гавань існує. Ви можете знайти спокій серед штормів, що погрожують вам. Небесному Батькові, який знає навіть, коли горобець впаде, відомі ваші біди та страждання. Він любить вас і бажає для вас найкращого. Ніколи не сумнівайтеся в цьому. Навіть коли Він дозволяє всім нам зробити вибір, що не завжди може бути добрим для нас або для когось, Він, не втручаючись у хід подій, пообіцяв вірним, що вони матимуть спокій, навіть у їхніх випробуваннях і стражданнях. Пророк Алма говорив нам: «І він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що він візьме на себе муки і хвороби свого народу»5. Ісус втішає нас, кажучи: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається»6. Станьте ближче до Господа Ісуса Христа. Він має особливу любов до тих, хто страждає. Він є Сином Бога, вічним царем. Під час свого земного служіння Він любив і благословляв страждаючих. Кожне Його слово, звернене до покірних і пригнічених, сповнене співчуттям і запрошенням. Для хворих у Нього є зцілюючий бальзам. Ті, хто благає про допомогу, про дотик турботи, отримають все це з рук Царя над царями, цього Творця океану, землі та неба. Тепер Ісус Христос стоїть по праву руку нашого Небесного Батька. Чи вважаєте ви, що сьогодні Він більше не схильний допомогти тим, хто страждає, хто хворіє чи хто звертається в молитві до Батька про допомогу? Тримайтеся в дусі. Людина з Галілеї, Творець, Син Живого Бога, не забуде й не кине тих, чиї серця тягнуться до Нього. Я свідчу, що Людина, яка вистраждала за все людство й присвятила своє життя зціленню хворих і заспокоєнню безутішних, пам’ятає про ваші страждання, сумніви та біль у серці. «Тоді, - запитав би світ, - чому Він спить, коли буря здіймається навколо мене? Чому Він не зупинить цей шторм і дозволяє мені страждати?» Ви можете знайти відповідь на прикладі метелика. Тісно огорнута коконом, зростаюча лялечка повинна боротися з усією силою, щоб вирватися з цього ув’язнення. Метелик міг би подумати: «Чому я повинен так страждати? Чому я не можу просто, як оком змигнути, перетворитися на метелика?» Такі думки суперечать задуму Творця. Боротьба задля того, щоб вирватися з кокону, розвиває в метелика здатність літати. Не маючи випробувань, метелик ніколи б не мав сили досягти свого призначення. Він ніколи б не зміг стати чимось надзвичайним. Президент Джеймс Е. Фауст пояснював, що «в житті кожного з’являються дні, сповнені болю, розпачу від горя й ударів долі. Здається, що чаша болю, печалі й часто розбитого серця переповнена для кожного, включаючи тих, хто щиро прагне чинити добро й бути вірним»7. І тоді він каже, що випробування, які ми переживаємо, дозволяють нашим душам стати, наче глей в руках Учителя. «Біль і випробування, - вчив президент Фауст,- - підготують нас до народження наново»8. Випробування можуть зміцнити й покращити нас. Так само, як у метелика, випробування необхідні, щоб побудувати характер в людях. Навіть коли нам призначено плисти крізь небезпечні води, ми маємо знати, яку роль відіграє випробування в розвитку нашого божественного потенціалу. Якби ми тільки поглянули далі теперішніх страждань та побачили, що наша боротьба- -це тимчасовий кокон. Якби ми тільки мали віру й довіряли Небесному Батькові, щоб побачити, як за маленький період ми постаємо із страждань кращими й славетнішими ніж були. Який батько міг би сказати дитині: «Вчитися ходити так важко й боляче, ти будеш спотикатися, можеш поранити себе, плакатимеш кожного разу, як впадеш. Я захищу тебе від цих випробувань»? Я споглядав за тим, як наш найменший онук Сет учився ходити. Завдяки цьому процесу, коли він набирався досвіду, зараз він ходить із впевненістю. Чи міг би я сказати йому: «З усієї любові до тебе, я захищу тебе від цього» - якби через те, що я не зміг витримати у свій час моменти його падіння, він би ніколи так і не навчився ходити? Це немислимо для люблячих батьків! Дитина, якщо вона має колись ходити, повинна пройти процес навчання, пов’язаний часто навіть з падінням і болем. Ми заохочували Сета вчитися на власному досвіді. Так, усвідомлюючи, що це навчання буде складним, ми знали, що свобода й радість від змоги ходити пересилить будь-який тимчасовий біль чи страждання. Мої брати та сестри, чим є життя, якщо не тривалим процесом, подібним до навчання ходити? Ми маємо вчитися ходити шляхами Господа. Ви сильніші, ніж ви думаєте. Небесний Батько, Господь і Господар Всесвіту, є вашим Творцем. Коли я думаю про це, я відчуваю, як підноситься моє серце. Наші духи є вічними, а вічні духи мають безмежні можливості! Наш Батько на небесах не бажає бачити нас наляканими. Він не хоче, щоб ми жили в своїх стражданнях. Він очікує, щоб ми розпрямили плечі, закотили рукави та подолали свої випробування. Саме дух, який ми здобуваємо у вірі та тяжкій праці, є тим, чого нам слід прагнути, якщо ми бажаємо дістатися безпечної гавані в нашому житті. Брати та сестри, ви не самі. У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів сьогодні мільйони людей стоять поруч із вами. Ті, хто слідує ученням і прикладові Спасителя, «бажа[ють] нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими; так, і бажа[ють] сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття»9. На запитання Каїна, поставлене Господові: «Чи я сторож брата свого?» - дали відповідь пророки останніх днів. «Так, ми є сторожами своїх братів»10, - сказав президент Томас С. Монсон. Коли ми працюємо разом, щоб допомогти тим, хто цього потребує, «ми долаємо слабкість однієї самотньої людини, замінюючи її силою служіння багатьох. Хоч ми і не здатні зробити все, ми можемо й повинні зробити хоч щось»11. Єпископи, домашні вчителі, візитні вчителі, члени кворумів священства, Товариства допомоги та інших допоміжних організацій завжди готові допомогти. Учення Спасителя та Церква забезпечують нас найкращою безпечною гаванню, так, найбезпечнішим «притулком від бурі»12. Звичайно, брати та сестри в Церкві не повинні вирішувати за вас ваші проблеми. Я переконався на власному досвіді, що коли ми робимо за інших те, що вони можуть і повинні робити самі, ми часто робимо цих людей слабшими, замість того, щоб зміцнити їх. Проте, брати та сестри завжди будуть поруч із вами, щоб укріпити, підбадьорити й допомогти. Якщо ви перемагатимете випробування вашого життя, ви ставатимете сильніше. Тоді у вас буде більше можливостей допомагати іншим - тим, хто в цей час працює над тим, щоб знайти безпечну гавань для захисту від штормів, що лютують навколо. Коли вас підхоплюють шторми життя і над вами здіймаються хвилі та завиває вітер, то в такі хвилини, можливо, було б природньо заволати в своєму серці: «Учителю, чи Тобі байдуже, що я гину?» Та коли настають такі моменти, згадайте той день, коли Спаситель прокинувся на кормі човна, піднявся й зупинив шторм. «Мовчи, перестань», - сказав Він бурі13. Іноді ми піддаємося думці, що Спаситель не помічає наших страждань. Але в дійсності все навпаки, бо це саме нам треба пробудити серця для Його вчень. Застосовуйте вашу винахідливість, силу та енергію, щоб здолати бідування. Зробіть все, що тільки можливе, а решту залиште Господу. Президент Говард В. Хантер сказав: «Якщо наше життя і віра зосереджені на Ісусі Христі та Його відновленій євангелії, то ми ніколи не схибимо. З іншого боку, якщо життя не буде зосереджене на Спасителі та Його вченнях, то ми ніколи не досягнемо успіху»14. Те, що ми житимемо за євангелією, не означає, що шторми обминатимуть нас, проте ми будемо краще підготовлені зустріти їх спокійно й тверезо. «Шукайте старанно, моліться завжди і будьте віруючими, - наставляв Господь, - і все спрацює вам на благо, якщо ви ходитимете праведно»15. Станьте ближче до Господа Ісуса Христа. Тримайтеся в дусі. Бережіть віру. Відкиньте сумніви. Одного дня шторм буде зупинено. Наш улюблений пророк, Президент Гордон Б. Хінклі сказав: «Нам нема чого боятися. Бог - біля штурвала . . . і Він пошле рясні благословення тим, хто слухняний Його заповідям»16. У бурях життя Спаситель є нашою втіхою та святилищем. Якщо ми прагнемо спокою, ми маємо прийти до Нього. Він висловив вічну істину, кажучи: «Ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий»17. Коли наші душі кидають якір у безпечній гавані Спасителя, ми зможемо сказати словами Павла: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені»18. Пророк Джозеф Сміт, який був добре знайомий із штормами життя, однієї темної днини заволав у нестерпних стражданнях: «О Боже, де ти? І де шатро, що вкриває твоє таємне місце?»19 Саме коли він сказав це, він відчув заспокоєння Господа: «Мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час; і тоді, якщо ти витерпиш це добре, Бог піднесе тебе на висоту; ти подолаєш усіх своїх ворогів»20. Євангелія забезпечує нас непорушною захисною гаванню. У наш час живий пророк і апостоли - наче маяки посеред шторму. Тримайтеся світла відновленої євангелії та натхненних учень тих, хто представляє Господа на Землі. Я урочисто свідчу, що Ісус - це живий Христос, наш Спаситель і Викупитель. Він направляє Свою Церкву і керує нею через нашого пророка, Президента Гордона Б. Хінклі. Якщо ми житимемо за вченнями Спасителя, ми, безперечно, знайдемо безпечну гавань у цьому житті та у прийдешній вічності. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Див. Даниїл 2:45. 2. Див. Марк 4:38. 3. Матвій 8:24. 4. Марк 4:38. 5. Алма 7:11. 6. Іоанн 14:27. 7. «The Refiner's Fire,» Ensign, May 1979, 53. 8. Ensign, May 1979, 54. 9. Мосія 18:8-9. 10. Див. Мойсей 5:34. 11. «Our Brothers' Keepers,» Ensign, June 1998, 33, 38. 12. Див. УЗ 115:6. 13. Марк 4:39. 14. The Teachings of Howard W. Hunter, ed. Clyde J. Williams (1997), 40. 15. Див. УЗ 90:24. 16. «This Is the Work of the Master,» Ensign, May 1995, 71. 17. Матвій 11:30. 18. 2 Коринтянам 4:8-9. 19. Див. УЗ 121:1. 20. Див. УЗ 121:7-8.