Піклуватися і зміцнювати Старійшина Генрі Б. Айрінг З Кворуму Дванадцятьох Апостолів І Спаситель дасть вам відчути любов, що її він має до тих, кому ви служите. Покликання - це запрошення стати таким, як він. Минулого року сотні тисяч людей було охрищено й конфірмовано в члени Церкви. І кожному з них мала бути надана можливість служити. І для них, і для Церкви, такий досвід визначатиме майбутнє. Більшість з нас пам’ятають ту мить, коли вперше виступали, проводили збори або стукали у двері будинку як домашні чи візитні вчителі. Коли я згадую це, моє серце починає битися трохи швидше. Нові члени Церкви можуть бути охрищені лише за кілька днів чи тижнів до того, як будуть покликані служити. Деякі з них ніколи, навіть, не бачили, щоб хто-небудь виконував обов’язки, які нині доручені їм. Оскільки в нас немає професійного духовенства, покликання отримують не лише нові члени Церкви. Було підраховано, що минулого року майже два мільйони святих останніх днів або отримали нове покликання бути пастирями, або їм доручили нових овець, за якими потрібно наглядати. Майже половина цієї кількості - молоді люди, окремим з яких лише дванадцять чи тринадцять років. За цей час було покликано і рукопокладено більше тридцяти тисяч місіонерів. Більшості з них ще не виповнилося двадцяти років. На це покликання вони вирушають, пройшовши коротесенький курс навчання та отримавши невеличкий досвід. Людина, яка розуміє щодо мирської організації, може передрікати крах швидкому зростанню Церкви, що спирається на таку кількість недосвідчених своїх членів. Навіть, ті, хто отримали покликання, можуть почувати себе дещо невпевнено. Але, коли вони дивляться очима віри на виклик, яким він насправді є, то впевненість розсіює страх, бо вони звертаються до Бога. Я хочу звернутися, по-перше, до тих, кого щойно покликали служити в Церкві, потім до людей, які покликали їх, і, нарешті, до тих, кому вони служитимуть. Отже, по-перше, до тільки що покликаних: впевненість залежить від того, наскільки ви усвідомите, чим насправді є ваше покликання. Це покликання походить не від людської істоти. Це - довіра Бога. І служіння полягає не лише в тому, щоб виконувати завдання. Як би не називалося, кожне покликання - це можливість і обов’язок піклуватися і зміцнювати дітей нашого Небесного Батька. Робота Спасителя полягає в тому, щоб здійснити безсмертя та вічне життя (див. Мойсей 1:39). Він покликав нас служити іншим, щоб зміцнити їхню та свою віру. Він розуміє, що служачи йому, ми зможемо пізнати його. Пророк, через натхнення, вважав служіння способом підкорення своїх бажань волі Господа. Він писав: «Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця?» (Мосія 5:13). Усвідомлюючи, що покликані Ісусом Христом на його служіння, ви можете дивитися вперед з непохитністю. По-перше, можете не сумніватися, що він знає вас і вашу здатність зростати. Він підготував вас до цього. Покликання вимагатимуть від вас докладання зусиль, часто це буває на початку і завжди упродовж, але він дасть вам Святого Духа за напарника. Святий Дух підкаже, що робити, коли не вистачає власних здібностей і зусиль (див. Іоанн 14:26). Він допоможе вам свідчити з переконанням. І Спаситель дасть вам відчути любов, що її він має до тих, кому ви служите. Покликання - це запрошення стати таким, як він (див. 3 Нефій 27:27). Ви, можливо, запитаєте: «Як такий погляд на покликання може зробити мене більш упевненим в успіхові?» Відповідь така, що, сприймаючи його таким піднесеним, ви, найвірогідніше, звернетеся за допомогою до єдиного джерела, яке ніколи не закінчиться. Нещодавно я бачив молодого чоловіка, майже приголомшеного новим покликанням. Господь надихнув свого слугу покликати цього чоловіка президентом колу. Той ніколи не був навіть єпископом. Він ніколи не служив у президентстві колу. В самому колі було багато доросліших та досвідченіших чоловіків. Він був смиренний, коли дізнався про покликання. Крізь сльози його дружина запитала слугу Господа, який прикликав чоловіка: «Ви впевнені?» Тихим голосом її чоловік сказав, що приймає покликання. Жінка хитнула головою на знак згоди, а по її обличчю стікали сльози. Можливо, як і кожен з нас, опинившись в такій ситуації, він захотів поговорити з батьком, який жив дуже далеко. Того ж дня молодий чоловік зателефонував батькові. Все своє життя батько працював на молочній фермі. Серед корів він виховав свого сина як справжнього чоловіка. Він часто спостерігав за тим, як батько зупинявся і розмовляв із сусідами про їхні справи. Наступного ранку, виступаючи вперше в якості президента колу, він так переказав свою розмову з батьком. «Багато з тих, хто знають мене, знають також, що я небагатослівний. Це я успадкував від батька. Коли я зателефонував йому вчора, щоб повідомити, що мене покликали президентом колу, єдиною реакцією на це були слова: «Що ж, тепер багато молись». Це була його порада. Чи могла вона бути кращою?» Не можна було зробити краще, ніж зробив його батько. І ви розумієте чому. Господь - наша єдина надія на успіх. Допомога здебільшого надходитиме через служіння Святого Духа. Без цього слуги Господа не зможуть виконувати роботу. А отримати Святий Дух можна лише тоді, коли ми благаємо щодо нього і готуємо себе. І те, й інше вимагає багатьох молитов. Це молитви справжньої віри в нашого Небесного Батька, його Улюбленого Сина та Святого Духа (див. УЗ 90:24; Уложення віри 1:1). Щоб мати Святого Духа за напарника, ми повинні очиститися від гріха (див. УЗ 50:29). Очищення здобувається лише вірою в Ісуса Христа, достатньою для покаяння та отримання прощення (див. УЗ 3:20). А потім нам слід триматися подалі від гріха. Для цього потрібна щира молитва скрізь (див. 3 Нефій 18:18). «Багато молись» - це добра порада для всіх слуг Господа, щойно покликаних чи досвідчених. Ось, що роблять його мудрі слуги. Вони моляться. Учні Ісуса Христа, на його прикладі, були свідками цього, коли він жив на землі. Він був Сином Бога. Він був Єговою. Однак він достатньо часто молився Небесному Батькові про те, щоб його учні розуміли, як повинні молитися, аби стати його слугами. Отже, вони попросили його навчити їх. Ви пам’ятаєте ці слова: «І сталося, як молився [Ісус] у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів». Він же промовив до них: «Коли молитеся, говоріть: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі . . . І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо, кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!» (Лука 11:1-2, 4; див. також Матвій 6:9-13) Під час молитви ми рідко використовуємо однакові слова. Але слова цієї молитви довершено підсумовують те, про що моляться слуги Господа, щоб отримати обіцяння, дане Спасителем усім, кого він покликає, кажучи, що хто приймає їх, так і він буде також, бо він піде перед ними. Він буде з їхнього правого боку, і лівого, і його Дух перебуватиме в їхніх серцях, і його ангели навколо, щоб нести їх (див. УЗ 84:88). Поміркуйте про цю молитву, як про зразок служіння. Молитва починається з благоговіння перед Небесним Батьком. Потім Господь говорить про царство та його наближення. Слуга, який має свідчення про те, що ця Церква є справжньою Церквою Ісуса Христа, відчуває радість через її поширення і бажання повністю присвятити себе справі Церкви. Сам Спаситель був прикладом, який встановив цими словами молитви: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Лука 11:2). Про це він молився, коли здійснював спокуту за все людство, за весь світ (див. Матвій 26:42). Відданий слуга молиться, щоб навіть звичайне невелике завдання було виконано за волею Бога. Саме цим і відрізняється робота та молитва заради Його успіху, від роботи заради особистого. Потім Спаситель встановив для нас взірець особистої чистоти: «І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!» (Лука 11:4). Сила зміцнювати тих, про кого ми піклуємося, походить від Спасителя. Щоб отримати прощення від Нього, і ми, і вони повинні також пробачати (див. Матвій 6:14). І ми, і вони лише можемо сподіватися залишатися чистими, завдяки його захисту та зміні в наших серцях, яку робить можливою Спокута. Така зміна необхідна нам для того, щоб мати безперервне напарництво Святого Духа. Цей дар може здаватися занадто високим і далеким для нас і тих, кому ми служимо. Але пророк Бога на ім’я Самуїл покликав і помазав молодого чоловіка, якого звали Саул. Того самого дня Самуїл пообіцяв Саулу: «І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкувати, і станеш іншою людиною» (1 Самуїлова 10:6). Це пророцтво звершилося, і не через багато років, місяців чи днів після того. Послухайте розповідь, що міститься в десятому розділі першої книги Самуїла: «І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня. І прийшли вони туди до Ґів’ї, аж ось громада пророків назустріч йому. І злинув на нього Дух Божий, - і він пророкував серед них» (1 Самуїлова 10:9-10). Можете бути впевненими в Господньому служінні. Спаситель допоможе вам виконати те, на що покликав, чи то тимчасове покликання в Церкві, чи вічне - батьківство. Ви можете молитися про допомогу, достатню для виконання роботи, і бути впевненими, що вона надійде. А тепер, кілька слів до тих, хто надає покликання. Коли ви робите це, то передаєте волю Господа. Але і на вас також він поклав відповідальність. І, саме як і ті члени Церкви були покликані піклуватися та зміцнювати інших, так і на вас було покладено обов’язок піклуватися та зміцнювати їх. Коли ви даєте покликання і не навчаєте або не піклуєтесь про перевірку розуміння отриманих настанов, то не виправдовуєте довір’я цих людей та Господа. Навіть, отримавши настанови, шлях того, кого було покликано, буде важким. Ви це знаєте, отже, повинні пильнувати і спостерігати, щоб визначити мить, коли їм буде потрібна ваша підтримка. Ви надасте допомогу, достатню лише, щоб зміцнити віру в те, що Господь наглядає за ними і людьми, яким вони служать, і що вони можуть сміливо звертатися до нього. Щоб вправно зробити це, ви повинні самі багато молитися щодо натхнення та про них. І, нарешті, слово до тих з нас, кому служать щойно покликані. Наші обов’язок та можливість такі ж самі, як і їхні. Ми повинні пильнувати та зміцнювати. І кожен з нас має безліч можливостей для цього. На кожних зборах, заняттях чи заходах, які ви відвідуєте, буде хтось, чиї зусилля на межі можливостей, або, навіть, дещо за ними. Більшість з нас в таких випадках застосовують ставлення, широко визнане у світі, коли ми швидкі на те, щоб бачити недоліки в служінні. Дуже легко подумати: «В істинній Церкві Господа, рівень виконання має бути вищим, ніж цей». Існує багато можливостей, щоб допомогти Господу покращити цей рівень. Один з них - висловити або виявити незадоволення. Я відчув на собі дійовість іншого, значно кращого способу. Я розумів, що коли говорив, навчав або проводив збори, то робив це дуже недосконало. Більшість людей відчувають, коли не можуть впоратися із завданням. Тоді я чітко міг визначити речі, які просто провалив. Я подивився в зал і побачив людей, які, очевидно, не звертали на мене ніякої уваги, оскільки їхні очі були заплющені. То був урок для мене, що дратуватися не треба. А потім вони розплющили їх, посміхнулися і я зрозумів, що цей погляд підбадьорює. Цей ясний погляд наче говорив мені: «Я знаю, що Господь допоможе і підтримає тебе. Я молюся за тебе». Я був у ситуаціях, коли багато людей, слухаючи мене, молилися. І я відчував підтримку, яка збільшувала здібності надміру особистих, або, принаймні, моє розуміння про власні можливості. В такий спосіб ви можете служити, якщо бачите якісь недоліки людей в служінні. Для цього треба багато молитися, але ви можете піклуватися і зміцнювати, навіть якщо вашим, в даному разі, єдиним покликанням в Церкві є бути послідовником Христа, а єдині засоби для його виконання - молитва, посмішка та заохочення. По всій Церкві відбувається диво. Я спостерігаю його, коли повертаюся до країн, які лише нещодавно відвідував. Змінюються і члени Церкви, і її провідники. Як і обіцяв Алма, їхні душі було збільшено, розуміння - освітлено, а розум почав розширюватися (див. Алма 32:28, 34). Вони служили один одному з вірою в Господа Ісуса Христа. Й у відповідь на палку молитву він послав Святого Духа, щоб той став їм напарником. Їхня опіка, свідчення, любов і допомога один одному дозволили Господу здійснити диво зростання в серцях і можливостях смиренних синів і дочок Бога. Я знаю, що Бог Батько живий. Він чує наші молитви і відповідає на них. Я свідчу, що його Улюблений Син, Ісус Христос, покликав Гордона Б. Хінклі бути пророком і Президентом. Я свідчу, що посередництвом своїх уповноважених слуг, Учитель покликає, підтримує і змінює нас в служінні Йому, в святе ім’я Ісуса Христа, амінь.