Воскресіння Старійшина Даллін Х. Оукс З Кворуму Дванадцятьох Апостолів Воскресіння - це набагато більше, ніж тільки з'єднання духа з тілом . . . Воскресіння є відновленням, яке приводить знову «зло до зла» та «добре до того, що є добрим» (Алма 41:13). У книзі Йова ставиться запитання, яке стосується кожного: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йов 14:14). Питання воскресіння з мертвих є головною темою в Писаннях, як давніх, так і сучасних. Воскресіння - це опора нашої віри. Воно додає значення нашому вченню, привід для нашої поведінки й надію на наше майбутнє. І. ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА Воскресіння кожної людини стало реальністю з воскресінням Ісуса Христа (див. Матвій 27:52-53). На третій день після своєї смерті й погребання Ісус вийшов з могили. Він з'явився семи чоловікам і жінкам, а тоді - зібранню апостолів. У трьох Євангеліях описується ця подія. Євангелія від Луки подає найповніший виклад: «Ісус . . . промовив до них: «Мир вам!» А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: «Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, - це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, - бо не має дух тіла й костей, а я, бачите, маю» . . . Тоді розум розкрив їм, . . . І сказав він до них: «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього» (Лука 24:36-39, 45-46). Спаситель дав апостолам друге свідчення. Хома, один із дванадцятьох, не був з ними, коли приходив Ісус. Він наполягав на тому, що не повірить, доки сам не побачить і не доторкнеться. Іоанн описує: «За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Іоанн 20:26-29). Незважаючи на такі біблійні свідчення, значна кількість тих, хто називає себе християнами, заперечують або висловлюють серйозні сумніви щодо реальності воскресіння. Наче очікуючи такого й для спростування цих сумнівів, Біблія реєструє багато з'явлень воскреслого Христа. У деяких із них він з'являвся окремим особам, так, як Марії Магдалині, біля свого місця поховання. В інших - він з'являвся великим або малим групам, так було, коли він «з'явився нараз більше як п'ятистам браттям» (1 Коринтянам 15:6). Книга Мормона як ще одне свідчення про Ісуса Христа, описує подію, коли сотні людей бачили самого воскреслого Господа й доторкалися до нього, відчуваючи сліди цвяхів на його руках і ногах, вкладаючи свої руки в його бік. Спаситель запросив всіх з натовпу пережити цю подію «один за одним» (3 Нефій 11:15), щоб, як він казав їм, «ви могли знати, що я Бог Ізраїля і Бог усієї землі, і мене було вбито за гріхи світу» (3 Нефій 11:14). Протягом особистого служіння серед цих відданих людей, воскреслий Христос зцілив хворих і також «узяв їхніх малих дітей, одного за другим, і благословив їх» (3 Нефій 17:21). Свідками цього епізоду стало близько 2500 чоловіків, жінок і дітей (див. 3 Нефій 17:25). ІІ. ВОСКРЕСІННЯ СМЕРТНИХ Можливість того, що смертна людина, яка померла, може піднятися і жити знов у воскреслому тілі, пробудило надію та дало привід для сумнівів, які записані у багатьох історичних літописах. Покладаючись на зрозуміле вчення Писань, святі останніх днів приєднуються до твердження, що Христос «розірвав пута смерті» (Мосія 16:7), що «поглинута смерть перемогою» (1 Коринтянам 15:54; див. також Мормон 7:5; Мосія 15:8; 16:7-8; Алма 22:14). Завдяки тому, що ми віримо в достовірні описи реального воскресіння Ісуса Христа, подані в Біблії та Книзі Мормона, ми також із готовністю приймаємо численні вчення Писань про те, що подібне воскресіння прийде до всіх смертних, які коли-небудь жили на цій землі (див. 1 Коринтянам 15:22; 2 Нефій 9:22; Геламан 14:17; Мормон 9:13; УЗ 29:26; 76:39, 42-44). Як навчав Ісус: «Бо живу Я - і ви жити будете!» (Іоанн 14:19). Конкретна і універсальна природа воскресіння яскраво описана в Книзі Мормона. Пророк Амулек учив: «Смерть Христа звільнить від пут цієї тимчасової смерті, щоб усі воскресли з цієї тимчасової смерті. Дух і тіло будуть знову возз'єднані у своїй досконалій формі; і кінцівки, і суглоби будуть відновлені до їхньої належної структури, саме так, як у нас тепер, у цей час; . . . Тож це відновлення прийде до всіх, старих і молодих, залежних і вільних, чоловіків і жінок, злочестивих і праведних; і навіть жодна волосина з їхніх голів не впаде; але все буде відновлено до своєї досконалої структури» (Алма 11:42-44). Алма також учив, що при воскресінні «все буде відновлено до свого належного і досконалого стану» (Алма 40:23). Велика кількість живих свідків може підтвердити реальне здійснення обіцянь цих віршів щодо воскресіння. Багато таких людей, включаючи декого з моєї великої родини, бачили померлу близьку людину у видінні або особистому з'явленні та засвідчили відновлення до «належного і досконалого стану» в розквіті їхнього життя. Чи то були з'явлення вже воскреслих осіб або праведних духів, які чекали обіцяного воскресіння, реальність і природа воскресіння смертних є очевидною. Яку втіху приносить знання про те, що всі, хто страждали в житті, маючи вади з народження, пошкодження, хвороби, природню старість, воскреснуть у «належному і досконалому стані». ІІІ. ЗНАЧЕННЯ ВОСКРЕСІННЯ Чи достатньо ми цінуємо величезне значення нашої віри у дійсне, загальне воскресіння? Обіцяння безсмертя є в основі нашої віри. Пророк Джозеф Сміт проголосив: «Основними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків про Ісуса Христа, що Він помер, був похований, і піднявся знову на третій день, і вознісся на небеса; всі інші речі, які стосуються нашої релігії, є лише додатками до цього» (Teaching of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith [1938], 121). Чому серед усього, в такому знаменному служінні, пророк Джозеф Сміт обирає свідчення про смерть, поховання і воскресіння Спасителя як основний принцип нашої релігії, говорячи, що «всі інші речі . . . є лише додатками до цього»? Відповідь полягає у факті, що воскресіння Спасителя є центральним у тому, що пророки називали «великим і вічним планом спасіння від смерті» (2 Нефій 11:5). У нашій подорожі крізь вічність воскресіння є масивною дорожньою відміткою, яка означає кінець смертного життя й початок безсмертя. Господь описав важливість цього суттєвого переходу, коли проголосив: «І таким чином я, Господь Бог, призначаю людині дні її випробування - щоб через її природну смерть, її могло бути піднято в безсмерті до вічного життя, саме всіх, хто повірить» (див. УЗ 29:43). Так само навчає Книга Мормона: «Бо через те, що смерть зійшла на всіх людей, для того, щоб виконати милосердний план великого Творця, повинна бути і сила воскресіння» (2 Нефій 9:6). Нам також відомо з сучасного одкровення, що без з'єднання наших духів із нашими тілами при воскресінні, ми не могли б отримати «повноту радості» (див. УЗ 93:33-34). Коли ми розуміємо значення воскресіння у «плані спокутування», який направляє нашу подорож крізь вічність (Алма 12:25), то розуміємо, чому апостол Павло вчив: «Як немає ж воскресіння мертвих, то . . . проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» (1 Коринтянам 15:13-14). Ми теж розуміємо, чому апостол Петро писав про те, що Бог Батько, через свою нескінченну милість, «відродив нас до живої надії через воскресіння з мертвих Ісуса Христа» (1 Петра 1:3; див. також 1 Солунянам 4:13-18). IV. ВОСКРЕСІННЯ ЗМІНЮЄ НАШ ПОГЛЯД НА СМЕРТНЕ ЖИТТЯ «Жива надія», дана нам воскресінням, це наша впевненість у тому, що смерть не є завершенням існування нашої особистості, а лише необхідним кроком у призначеному переході зі смертного життя в безсмертне. Ця надія змінює весь погляд на смертне життя. Впевненість у воскресінні й безсмерті впливає на те, як ми сприймаємо фізичні труднощі смертного життя, як ми живемо у цьому житті та як ставимося до тих, хто оточує нас. Переконання у воскресінні дає нам силу й спрямування, щоб витримати труднощі смертного життя, які випадають на долю кожного з нас і тих, кого любимо. Це такі речі, як фізичні, розумові чи емоційні вади, які ми приносимо з собою під час народження або набуваємо протягом смертного життя. Завдяки воскресінню, ми знаємо, що ці земні вади є лише тимчасовими! Впевненість у воскресінні дає нам також могутній стимул для дотримання заповідей Бога протягом смертного життя. Воскресіння - це набагато більше, ніж тільки з'єднання духа з тілом, яке знаходиться в полоні могили. Ми знаємо з Книги Мормона, що воскресіння є відновленням, яке приводить знову «зло до зла» та «добре до того, що є добрим» (Алма 41:13; див. також вірші 2-4, і Геламан 14:31). Пророк Амулек учив: «Той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі» (Алма 34:34). Тому, коли люди залишають це життя та йдуть до наступного, то «ті, праведні, будуть праведними, як і раніше» (2 Нефій 9:16), і «будь-який елемент розуму, що його здобудемо в цьому житті, підніметься з нами у воскресінні» (див. УЗ 130:18). Принцип відновлення також означає, що особи, які є неправедними в смертному житті не піднімуться праведними у воскресінні (див. 2 Нефій 9:16; 1 Коринтянам 15:35-44; УЗ 88:27-32). Більш того, ми воскреснемо, маючи «яскравий спомин» (Алма 11:43) і «досконалі знання всієї нашої провини, і нашої нечистоти» (2 Нефій 9:14; див. також Алма 5:18), якщо гріхи цього життя не були омиті й викреслені покаянням і прощенням (див. Алма 5:21; 2 Нефій 9:45-46; УЗ 58:42). Сувора реальність цього підкреслюється багатьма уривками з Писань, які вказують на те, що за воскресінням відразу йде останній суд (див. 2 Нефій 9:15, 22; Мосія 26:25; Алма 11:43-44, 42:23; Мормон 7:6, 9:13-14). Дійсно, «це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом» (Алма 34:32). Упевненість того, що воскресіння включає можливість перебування з членами нашої сім'ї - чоловіком, дружиною, батьками, братами і сестрами, дітьми та внуками - є могутнім заохоченням для нас, щоб виконувати свої сімейні обов'язки в смертному житті. Це допомагає проводити життя разом у любові, чекаючи на радісні зустрічі й спілкування в наступному. Наше тверде знання про воскресіння у безсмертя дає нам також мужність зустріти власну смерть - навіть смерть, яку ми можемо назвати передчасною. Так, люди Аммона в Книзі Мормона «ніколи не дивилися на смерть з якою-небудь мірою жаху через їхню надію і погляди на Христа і воскресіння; отже, смерть була поглинута для них перемогою Христа над нею» (Алма 27:28). Упевненість щодо воскресіння також допомагає нам переносити розлуки земного життя, пов'язані зі смертю наших рідних. Кожен із нас плакав, коли бачив смерть, сумував під час похорону або стояв, пройнятий болем, біля могили. Я дійсно один з таких. Ми всі повинні славити Бога за впевненість у безсмерті, яка робить нашу земну розлуку тимчасовою й дає надію та силу для продовження життя. V. ВОСКРЕСІННЯ І ХРАМИ Ми живемо в прекрасний період будівництва храмів. Це також є наслідком нашої віри у воскресіння. Лише кілька місяців тому я мав привілей супроводжувати Президента Хінклі на освячення нового храму. На такому священному зібранні я чув, як він сказав: «Храми стоять як свідчення нашого переконання в безсмерті. Наші храми піклуються про життя по той бік могили. Наприклад, немає потреби в храмовому шлюбі, якщо ми стурбовані тільки тим, щоб бути одруженими на час нашого смертного життя». Це пророче вчення збільшило моє розуміння. Наші храми є живим, діючим свідченням нашої віри у реальність воскресіння. Вони забезпечують священне оточення, в якому живі люди можуть виконувати всі необхідні обряди смертного життя для тих, хто живе у світі духів. Жоден із таких обрядів не мав би значення, якщо б ми не володіли впевненістю у безсмертя кожної людини та можливістю вічного життя, які основані на воскресінні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Ми віримо в реальне, всеохоплююче воскресіння людства, завдяки силі «воскресіння Святого Ізраїля» (2 Нефій 9:12). Ми також свідчимо про «Живого Христа», як було сказано в останньому апостольському проголошенні, що саме так називалося: «Ми урочисто свідчимо, що Його життя, яке є головною подією людської історії, не почалося у Віфліємі і не закінчилося на Череповищі . . . Ми свідчимо, як Його законно висвячені апостоли, - що Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога. Він - великий Цар Еммануїл, який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому» («Живий Христос: свідчення апостолів», 1 січня 2000 року). Я свідчу про реальність цього та реальність його воскресіння і нашого, в ім'я Ісуса Христа, амінь.