Щит віри Президент Джеймс Е. Фауст Другий радник у Першому Президентстві Ніколи раніше в історії світу не було більшої потреби у вірі в Бога ніж зараз. Мої улюблені брати та сестри, сьогодні історичний день. Це перша Генеральна конференція цього століття і тисячоліття, а також перша конференція, яка проводиться в цьому прекрасному новому Конференц-центрі Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я приєднуюсь до всіх вас у виявленні захоплення, поваги та вдячності за перспективу, яку бачить наш великий пророк, Президент Гордон Б. Хінклі. Завдяки його вірі й мужності цей величний проект було втілено в життя. Із сльозами печалі ми залишаємо нашу улюблену Скинію, традиційне місце проведення генеральних конференцій. Як сказав Президент Хінклі: «Ми виросли з неї». Ми схиляємо голови, віддаючи належне вірі, видінню та натхненню Бригама Янга і його помічників, сповнених віри, які побудували Скинію, справді визначну за своєю конструкцією. Я був у верхній частині Скинії, де ті перші батоги із сириці ще й досі намотані на дерев'яних перегородках, що підтримують дах. Хоч ці перегородки пізніше були підкріплені сталевими конструкціями, але творіння рук вірних святих-піонерів продовжує стояти, як символ їхньої великої віри. Я вірю, що майбутнє буде великим і дивовижним у багатьох аспектах. Можливості для освіти і навчання збільшились і будуть надалі збільшуватися, і збільшуватися нестримно. Один чоловік зазначив з цього приводу: «Освіта - це, коли ти читаєш те, що набране дрібним шрифтом. Досвід - це те, що ти матимеш, якщо не зробиш цього»1. Тепер і надалі велика кількість інформації стає все більш доступною, поширюючись по світу через електронні прилади вдома, на роботі чи в місцевій бібліотеці. Проте це погрожує нескінченними проблемами й великими випробуваннями, бо через цей потік знань життя стає все більш ускладненим. Бригам Янг сказав: «Мені було відкрито на початку існування цієї Церкви, що вона буде поширюватися, процвітати, рости й розвиватися, але пропорційно поширенню Євангелії серед народів землі буде зростати сила Сатани»2. Прямуючи до нової ери, ми маємо лише один безпечний курс - торувати свій шлях у вірі. Віра буде нашим міцним щитом, щоб захиститися від вогненних стріл Сатани. Час не повинен змінювати цінності, бо віра в Ісуса Христа незамінна для щастя та вічного спасіння. Щойно закінчилося найвеличніше століття наукового й технічного прогресу. Проте дух темряви панує в наші дні так само, як і багато століть тому, коли мали розіп'яти Ісуса Христа. Саме так, як казав пророк Джозеф Сміт: «У цей час на нас очікують великі благословення, і вони будуть скоро пролиті на нас, якщо будемо вірними в усьому, бо саме нам надано право отримати більші благословення, ніж ті, що давалися раніше, бо серед людей того часу був сам Христос, який жив з ними на землі, щоб наставляти їх у великому плані спасіння. З нами зараз немає Христа, тому нам потрібна сильніша віра»3. Віра є першим принципом євангелії Ісуса Христа, як зазначено пророком Джозефом: «Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа»4. Віра буде святилищем наших душ. Ніколи раніше в історії світу не було більшої потреби у вірі в Бога ніж зараз. Незважаючи на те, що наука і техніка відкривають необмежені можливості, але також несуть у собі великі небезпеки, через те що Сатана напрочуд ефективно використовує їх. Інформаційна магістраль, що зараз перетинає всі континенти, перевантажена інформацією, за достовірність і джерело якої ніхто не відповідає. Злочинність стає більш витонченою, а життя - більш ризикованим. У війнах все більше вдосконалюється мистецтво вбивства. Попереду - великі випробування, якщо сила віри, справедливості, чесності, добропорядності, самовладання та волі не збільшиться пропорційно цьому поширенню мирського знання. Без морального прогресу, стимульованого вірою в Бога, аморальність буде плодитися в усіх її формах та придушить людську добропорядність і доброчесність. Поки не буде посилено віру в Бога, людство буде не здатне повністю реалізувати свій потенціал благородства душі. У наш час переконання в тому, що наука й техніка вирішать усі проблеми людства, перетворилося на свого роду релігію. Я був би у відчаї, якби вважав, що наше вічне спасіння залежить від наукових, технічних чи мирських знань, відокремлених від праведності та слова Бога. Слово Бога, проголошене Його пророками продовж століть, не терпить компромісів. Багато людей вірять, що універсальні відповіді на життєві запитання можна знайти в пробірках, лабораторіях, у рівняннях або побачити в телескоп. Ця віра в науку не дає остаточної відповіді на найважливіше запитання: «Для чого?» Знання причини й наслідків є дуже корисним, але воно не пояснює те, чому ми тут, звідки прийшли і куди підемо далі. Як сказав Альберт Ейнштейн: «Я ніколи не повірю, що Бог грає зі світом у гральні кості»5. Президент Гарольд Б. Лі одного разу сказав: «Не має значення, чого людина досягла в науці, але вона завжди буде підвладна волі й напряму Божественного Провидіння. Людина ніколи не відкриє того, чого Бог ще не знає»6. Я не вірю, що цей великий вилив знання стався випадково. Усі мирські знання не з'явилися виключно як плід творчого розуму чоловіка чи жінки. Людство вже довгий час мешкає на землі. Протягом століть знання приходило зі швидкістю черепахи. Я вірю, що після явлення у 1830 році Бога Батька та Його Сина, Господа Ісуса Христа, Джозефу Сміту, небеса були відчинені не тільки для великих духовних знань, відкритих у цьому розподілі, але також і для знань мирських. «Антропологи повідомляють, що протягом кількох тисяч років середня тривалість життя людини приблизно складала від 25 до 30 років»7. Але з кінця 19 сторіччя людське життя в усьому світі триває приблизно 64 роки8. Нові ідеї, включаючи наукові розробки й удосконалення виконання якихось речей, щорічно з'являлися по 39 таких ідей на рік, починаючи з 4000 року до н. е. до 1 року н. е. Порівняйте це з 3840 новими ідеями на рік у 19-му столітті і з 110000 на рік у наш час9. Тепер перед нами стоїть задача: як запобігти тому, щоб наукова, технічна та інтелектуальна освіта не придушила духовної освіти в нашому житті. Одна людина сказала: «Найбільш слаборозвиненим джерелом [у нашій країні] є віра; найбільш невикористаною силою є молитва»10. Техніка може допомогти нам спілкуватися один з одним та з цілим світом, але не з Богом. Я хочу звернутися із застереженням до цих людей. Я урочисто проголошую, що це духовне царство віри просуватиметься вперед з вами особисто чи без вас. Жодна неправедна рука не зупинить зростання Церкви та не перешкодить виконанню її місії. Будь-хто з нас може залишитися позаду, піддавшись спокусливим голосам світських учень і матеріалізму. Заради зміцнення віри кожний із нас повинен бути смиренним і співчутливим, добрим і щедрим до бідних і нужденних. Віра знаходить додаткове підживлення у щоденних виливах духовності, коли ми стаємо навколішки в смиренній молитві. Вона починається з нас особисто і поширюється на наші сім'ї, яким треба окріпнути в праведності. Чесність, добропорядність, непорочність та моральність є необхідними складовими нашої віри; вони стануть святилищем нашої душі. Чиста віра в Бога Батька, Його Сина Ісуса Христа та Святого Духа - це невичерпне джерело енергії в нашому житті. Старійшина Чарльз В. Пенроуз сказав: «Деякі люди не повірять у те, чого вони не можуть осягнути своїм людським розумом чи не можуть побачити власними очима. Проте благословенний чоловік, маючий віру; благословенна жінка, маюча віру! Бо завдяки вірі вони побачать ті речі, які не можна побачити мирськими очима. Вони можуть охопити поглядом простори безсмертя, вічні реалії та збагнути все, що стосується Бога»11. Це тому, що завдяки вірі наші природні дари і можливості невпинно зростають. Віра активізує та звеличує наші таланти та здібності. Немає більшого джерела знань, ніж натхнення, що приходить від Божества, члени якого володіють всім розумінням і знанням, що є сьогодні й з'явиться в майбутньому. Героїчна жінка з Хаунс Мілл, Аманда Сміт, завдяки вірі навчилася робити те, що перевищувало її можливості та наукові знання того часу. Того жахливого дня 1838 року, коли стрілянина закінчилася й бандити пішли, вона повернулася до млина та побачила свого старшого сина Уілларда, який ніс семирічного брата Алму. Вона закричала: «О, мій Алма загинув!» «Ні, мамо, - сказав Уіллард, - я думаю, Алма живий, але батько і брат Сардіус загинули». Та не було часу плакати. Усю стегнову кістку Алми було просто відстрілено. Аманда пізніше згадувала: «М'язи, стегнова кістка, суглоб - все було розтрощено . . . Ми поклали маленького Алму на ліжко у нашому наметі, і я оглянула рану. Вона виглядала жахливо. Я не знала, що робити . . . Я була там тієї довгої жахливої ночі з мертвими й пораненими, і ніхто, крім Бога, не міг їх вилікувати або допомогти. «О, мій Небесний Батьку, - благала я, - що я маю робити? Ти бачиш мого бідолашного пораненого хлопчика і знаєш мою недосвідченість. О, Небесний Батьку, вкажи, що мені робити!» І тоді до мене немовби голос звернувся і наставляв мене. . . . Вогнище дотлівало . . . Мені було вказано взяти . . . попіл, зробити лужний розчин, намочити в ньому шматок ганчір'я й прикласти до рани . . . Я знову й знову намочувала ганчір'я та прикладала до рани . . . , і кожного разу на ганчір'ї залишалися шматки м'яса, перемішані з розтрощеними кістками, і, нарешті, рана побілішала, наче м'ясо курки. Зробивши те, що було вказано, я знову молилася Господу і знову отримала інструкції, неначе поруч стояв лікар, який наставляв мене. Неподалік ріс в'яз. Я мала зробити з його кори і листя . . . припарку та прикласти її до рани . . . Припарку було зроблено, і рана, для покриття якої було потрібно десь 30 см тканини, була належним чином закрита . . . Я перенесла пораненого хлопчика в дім . . . і перев'язала його стегно; Господь наставляв мене, як і раніше. Мені нагадали, що у валізах мого чоловіка десь була склянка бальзаму. Я полила ним рану, значно полегшивши біль Алми. «Алмо, сину мій, - промовила я, - чи ти віриш, що Господь сотворив твоє стегно?» «Так, мамо». «Тож Господь може замінити твоє стегно. Ти ж віриш у це, Алмо?» «Мамо, ти вважаєш, що Господь може зробити це?» - щиро запитав хлопчик. «Так, синку, - відповіла я, - він показав це мені у видінні». Потім я обережно поклала його долілиць і сказала: «Тепер лежи так і не ворушися, а Господь зробить тобі інше стегно». Тож Алма лежав долілиць протягом 5 тижнів, доки він повністю не одужав - на місці, де не вистачало суглоба та западини, виріс гнучкий хрящ, який і до цього дня дивує лікарів. Минуло майже 40 років, та Алма за весь час ніколи не кульгав ані трохи. Він мандрував достатньо довгий час як місіонер, проголошуючи євангелію, і був живим прикладом дивовижної сили Бога»12. Таке лікування було незвичним для того часу, і про нього нічого не відомо й сьогодні, але, коли ми потрапляємо в екстремальну ситуацію, як сестра Сміт, ми маємо застосовувати нашу щиру віру та слухати Духа, як зробила це вона. Використання нашої віри зміцнить її. Алма вчив: «Якщо ви . . . скористуєтеся принаймні частинкою віри, . . . аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів. . . . Певно, . . . що Слово є добрим, бо воно починає збільшувати мою душу; так, воно починає освітлювати моє розуміння . . . Тепер дивіться, чи не збільшуватиме це вашу віру?»13 У супроводі віри іде праведність. Сильна віра заробляється дотримуванням заповідей. Це допомагає нам, за словами Павла, «зодягнутися в повну Божу зброю»14. Ось деякі аксіоми для членів Церкви, на які має спиратися наша віра. Вони є основними, вічними істинами. Вони стверджують, що: 1. Ісус, Син Батька, є Христом і Спасителем та Викупителем світу; 2. Саме через Джозефа Сміта євангелія у всій повноті була відновлена в ці часи; 3. Книга Мормона є словом Бога і, як казав пророк Джозеф Сміт, є наріжним каменем нашої релігії та ще одним свідченням про Ісуса Христа, Викупителя всього людства. 4. Гордон Б. Хінклі, як і всі попередні Президенти Церкви, тримає всі ключі та повноваження, відновлені Джозефом Смітом. Це робота Бога. Я вірю і свідчу, що, як говорив Павло, якщо ми зможемо «досягнути з'єднання віри й пізнання Сина Божого»15, ми зможемо йти далі, маючи велику надію та впевненість у майбутньому. Нам буде дано силу подолати всі бідування. Ми радітимемо нашим благословенням і знайдемо мир у своїх душах. Я смиренно молюся за це в ім'я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Pete Seeger. 2. Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe (1954), 72. 3. Teachings of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith (1976), 90. 4. Уложення віри 1:1. 5. In John Bartlett, comp., Familiar Quotations, 14th ed. (1968), 950. 6. Be Ye Not Deceived, Brigham Young University Speeches of the Year (4 May 1965), 6. 7. Stephen Moore, «Great American Century is Just Beginning,» Arizona Republic, 9 January 2000. 8. New York Times 2000 Almanac (1999), 484. 9. Див. Charles I. Jones, «Was an Industrial Revolution Inevitable? Economic Growth Over the Very Long Run,» working paper 7375, National Bureau of Economic Research, Cambridge, Mass., 1999, 32. 10. Roger W. Babson, Religion and Business (1921), 80. 11. Deseret News Semi-Weekly, 14 Sept. 1880, 1. 12. «Amanda Smith,» in Andrew Jenson, comp., Historical Record, 9 vols. (1882-90), 5:84-86; paragraphing and punctuation altered. 13. Алма 32:27-29. 14. Ефесянам 6:11. 15. Ефесянам 4:13.