Старійшина Доналд Л. Холстром
Сімдесятник
«Піднесені традиції . . ., що надихають любити Божество та об’єднують сім’ї чи окремих людей, є особливо важливими».
Я завжди буду вдячний за те, що народився й виріс на Гаваях, частина яких описується в Писаннях як «морські острови». Їх називають тигелем через етнічне розмаїття, дехто більш правильно визначив ці острови як «делікатесне блюдо», де кожна складова культура--індивідуальність, але вкупі всі блякнуть у гармонійному «соціальному бульйоні», який має своєрідний смак. Можу додати, що перебуваючи на місії в Англії, проводячи значний час на американському континенті та останніми роками служачи в Азії, я довгий час цікавився культурою і традиціями та їхнім впливом на наш зовнішній вигляд, думки та вчинки. Культура визначається «національними віруваннями, соціальними формами та груповими рисами» (
Merriam-Webster's Collegiate Dictionary, 10
th ed.). Традиції,--встановлені зразки поведінки, передані від покоління до покоління,--невід’ємна частина культури. Наша культура та пов’язані з нею традиції допомагають визначити індивідуальність та задовольнити насущну людську потребу в приналежності до чогось.
Стосовно традицій, які доповнюють євангелію Ісуса Христа, Павло запевняв: «Отже, . . . стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились» (2 Солунянам 2:15). У Церкві міцні традиції нагадують нам про силу й жертву наших предків та заохочують у наших зусиллях. Такими традиціями можуть бути майстерність, ощадливість та повне присвячення себе праведним справам. Інші мають за основу учення й правила, які, можливо, здаються дивними світові, але відповідають Божому зразку. Сюди входять: цнотлива поведінка, скромність одягу, незаплямована мова, дотримання Суботнього дня, життя за Словом мудрості та сплата десятини.
Саме етнічна культура має багато традицій, які можуть підсилювати євангельські стандарти та принципи. Наприклад, древні гавайці практикували один звичай, який і зараз поширений на багатьох островах. Вітаючи іншу людину, треба стояти лицем до лиця та вигукнути «ха», спрямувавши свій подих саме на людину, так, щоб вона його відчула. Буквальний переклад слова «ха»--«подих життя». Саме в такий спосіб показувалося й передавалося глибоке почуття братерської любові й опіки. Коли іноземці вперше прибули на Гаваї, вони не виказували такої поваги до інших. Їх прозвали «хаоле», ха-оле, що означало «без ха».
Якщо існують люди, яким слід мати «ха»,--міцне почуття чистоти й співчуття до інших,--так це мають бути члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Істинний святий останніх днів висловлює любов до інших, що відповідає вірі в те, що кожний є братом чи сестрою.
Піднесені традиції грають визначну роль у приведенні нас до чогось духовного. Ті, що надихають любити Божество та об’єднують сім’ї чи окремих людей, є особливо важливими.
Проте сила традицій несе в собі значну небезпеку. Вона може змусити нас забути свою небесну спадщину. Щоб досягти вічних цілей, ми повинні узгодити нашу земну культуру з ученням вічної євангелії. Цей процес включає об’єднання всього, що несе в собі духовний підйом для нашої сім’ї, та соціальних традицій, а також відокремлення від тих традицій, які є бар’єром для вічних поглядів і прагнень. Ми повинні перетворити себе з «тілесних» чоловіка та жінки, як визначив цар Веніямин, на «святих», піддаючись «натхненню Духа Святого» (див. Мосія 3:19).
Також попереджений про цю небезпеку та її серйозність, пророк Джозеф Сміт отримав натхнення прояснити одне з пророцтв Павла до коринтян, кажучи: «І сталося, що діти, яких було виховано у підлеглості закону Мойсея, наслідували традиції своїх батьків і не вірили в євангелію Христа, через що вони ставали несвятими» (див. УЗ 74:4).
Будь ласка, не зволікайте, не думайте, що цей принцип стосується лише інших чи іншої культури; знайте, що йдеться і про нас з вами теж, у якому куточку землі ми б не жили, які б сімейні обставини не були.
Неприйнятні традиції--це ті, що відводять нас геть від виконання святих обрядів та дотримання священних завітів. Нашим путівником має бути вчення, яке викладене в Писаннях чи висловлене пророками. Традиції, які знецінюють шлюб і сім’ю, принижують жінок чи не визнають величність їхньої Богом даної ролі, поважають мирський успіх більше ніж духовний або вчать, що довіра Богові є слабкістю характеру,--всі вони відводять нас геть від вічних істин.
Серед усіх традицій, які ми маємо розвивати в собі та в наших сім’ях, на першому місці має стояти «традиція праведності». Головною ознакою цієї традиції є непохитна любов до Бога та Його Єдинонародженого Сина, повага до пророків та влади священства, постійний пошук Святого Духа та слухняне учнівство, яке перетворює вірування на справи. Традиція праведності подає приклад такого життя, коли діти наближаються до батьків, а також до Бога, вона перетворює слухняність із тягаря на благословення.
У світі, де традиції часто змішують добре й погане:
Нас надихає сила кожної молодої людини, яка шанує Суботній день, дотримується Слова мудрості, залишається чистою, коли існуюча культура пропагує повну протилежність, не тільки як прийнятну, але й як бажану.
Нас надихає мудрість кожного чоловіка, який обрав таку кар’єру, яка належним чином підтримує його головний обов’язок--духовне провідництво своєї сім’ї, в той час, коли в світі більше цінуються багатство й влада.
Нас надихає шляхетність кожного чоловіка й дружини, які встановлюють стосунки рівноправності й доброти в той час, коли настільки поширені егоїзм та байдужість.
По мірі розуміння і застосування божественної природи нашого життя, ми прагнемо, щоб ніщо мирське не перешкоджало нашій целестіальній подорожі.
Смиренний у відповідальності, але радий можливості проповідувати євангелію та свідчити для всього світу, я впевнений у своєму знанні про вічні істини й вічну культуру. Я свідчу про 15 чоловіків, які мають пророцьке покликання та апостольську владу, а також про одного з них, а саме: Президента Гордона Б. Хінклі, який гідно головує, отримуючи видіння та маючи чітке розуміння праведних традицій. Я з усією величністю свідчу про Спасителя та Викупителя людства, про Його Церкву та про Його спокутуючу любов в ім’я Ісуса Христа, амінь.
Previous
