Живі пророки, провидці та одкровителі Старійшина Денніс Б. Ноеншвандер З президентства сімдесятників «Прірва між стандартами світу і євангелії, і Царства Бога, зростає, і . . . живі пророки завжди навчатимуть стандартам Бога». Брати, в цей вечір я хотів би поділитися з вами досвідом, який має для мене велике значення. Під час післяобідньої сесії Генеральної конференції, 6 квітня 1986 року, мало місце урочисте зібрання, метою якого було підтримка Езри Тефта Бенсона як пророка, провидця та одкровителя й 13 Президента Церкви. Усі члени Церкви були запрошені брати участь або в Скинії, або за допомогою телебачення чи радіо. Як сім`я ми сприйняли запрошення брати участь у нашому домі. За виключенням одного сина, який тоді був на місії, усі були присутні--один первосвященик, один священик, один диякон, 11-річний син і моя дружина, ЛеЕнн. За командою і по черзі, кожний з нас, хто має священство встав, а потім всі разом стояли як сім’я, щоб підтримати Президента Бенсона. Чому Господь покликає пророків, провидців та одкровителів? І як ми підтримуємо їх? Головним обов’язком пророків, провидців та одкровителів, усіх, хто має апостольську владу, є бути особливими свідками Ісуса Христа в усьому світі. Це головне покликання бути особливими свідками Його імені залишалося завжди, коли б апостоли не були на землі. Це свідчення, принесене Святим Духом через одкровення, було серцевиною Церкви часів Нового Завіту, і є серцевиною Церкви сьогодні. У день П’ятдесятниці Петро щиро свідчив, що Ісус із Назарету «був виданий. . . , розп’ятий і забитий» і що він воскрес «пута смерті усунувши», чого вони, апостоли, були свідками1. Це свідчення про Ісуса Христа, промовлене живим апостолом, було таким сильним, що змінило серця, і близько 3000 чоловік христилися для відпущення гріхів. Ми читаємо, що ці новонавернені «перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, та в ламанні хліба, та в молитвах»2. Ця розповідь з книги Дії надає глибоке духовне значення словам Павла, написаним пізніше Ефесянам, що, ті, хто сприймає євангелію стають родиною Бога «і збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос»3. У цьому розподілі відновлення пророк Джозеф Сміт навчав, що «фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похованим і знову воскрес на третій день, і піднявся на небеса; і що все інше, що стосується нашої релігії, є тільки додатком до цього»4. Дотримуючись цієї божественно уповноваженої відповідальності бути особливими свідками Ісуса Христа в усьому світі живі апостоли наших днів дають свої свідчення. У зверненні: Живий Христос вони проголошують відновлення Його священства і Церкви, свідчать про Його друге пришестя і «свідчать, як Його законно висвячені апостоли, --що Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога»5. Давні, так само як і сучасні апостоли, свідчать про Ісуса Христа, бо «не буде дано ніяке інше ім’я або іншу путь, чи засіб, якими спасіння може прийти до дітей людських, тільки в імені Христа, Господа Вседержителя»6. Друге, пророки, провидці та одкровителі зрозуміло навчають слову Бога так, що всі Його діти можуть мати користь і бути благословенними через послушність їхнім ученням. Президент Хінклі писав про Джозефа Філдінга Сміта: «Він говорив прямо і без ухилення. Такою є місія пророка»7. Необхідність пророчих учителів, які знають і відкривають слово Бога і які говорять його прямо і без перепрошення є важливим в наші дні, як ніколи раніше. У збентеженому світі конфліктуючих ідей, змінних цінностей і егоїстичного бажання влади, для нас було б добрим уважно вивчити розмову між Пилипом і мужем етіопським. Коли цей муж читав писання, Пилип підбіг до нього і запитав: «Чи розумієш, що ти читаєш? А той відказав: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?»8. Алма вчив людей Господа: «. . . не довіряйте нікому бути ані вашим учителем, ані вашим священнослужителем, якщо він не є людиною від Бога, яка йде його шляхами і виконує його заповіді. . . і ніхто не був висвяченим, якщо він не був праведним чоловіком. Тому вони пильнували своїх людей, і живили їх тим, що стосується праведності»9. Ці слова досконало описують пророків, провидців та одкровителів, які керують цією Церквою. Вони промовляють слова Бога ясно, з повноваженням і розумінням. Третє, ми підтримуємо 15 чоловіків не тільки як пророків та одкровителів, але також як і провидців. Ми не говоримо багато про присутність провидців серед нас, але здатність бачити поза теперішнє дає силу і повноваження апостольському свідченню і навчанню. Я хочу послатися на два вірші, які говорять про це важливе і унікальне покликання. Аммон навчає царя Лімгія в книзі Мормона, що «провидець може знати про те, що минуло, а також про те, що прийде, і через них усе буде відкрито. . . і також вони зроблять відомими те, що інакше не може стати відомим»10. У Дорогоцінній Перлині ми читаємо, що Господь навчив Еноха умастити очі свої глиною, і омити їх, щоб він міг бачити. Енох так і зробив. «І він побачив. . ., що було невидимим для природнього ока; і відтоді пішла проказа по всій землі: Провидця Господь поставив своєму народу»11. На запитання, що нашим сучасним провидцям стає відомо, про що інші не можуть знати і що вони бачать з того, що не видно природнім оком, я можу дати просту відповідь. Слухайте, розмірковуйте і з молитвою розглядайте те, чого вони навчають нас і що вони роблять. Роблячи це, ви одержите зразок, що відкриє багато і через нього буде знайдено відповідь на це запитання. Зараз повернемося до досвіду моєї сім`ї щодо урочистого зібрання. На завершення голосування президент Хінклі, який був ведучим, сказав: «Дякую вам, брати і сестри, за вашу підтримку голосуванням. Ми відчуваємо, що ви підтримуєте нас не тільки вашими руками, але також вашими серцями і вірою, і молитвами, які нам так потрібні, і молимося, щоб ви робили це і надалі»12. Брати, наша підтримка пророків, провидців та одкровителів це не тільки підняття руки, вона більше виявляється в нашій мужності, свідченні і вірі, щоб слухати, уважно стежити та йти за ними. Але я питаю себе, якщо це так просто, чому це так важко? На це може бути багато відповідей, але я думаю, що в дійсності є тільки одна. Найбільша кількість труднощів пов’язана з нашим бажанням бути більш приємними світу, а не Богу. Вчення живого пророка часто протирічать намірам світу. Ми, святі останніх днів і носії священства Бога, повинні розуміти, що ця прірва між стандартами світу і євангелії, і Царства Бога, зростає, і що живі пророки завжди навчатимуть стандартам Бога. Як би ми не намагалися пристосувати євангелію до світу--це неможливо, це не має успіху, ніколи не мало його і не буде мати. Наш сучасний світ у великій мірі базується на потуранні своїм бажанням, миттєвому заробітку і задоволенні, та соціальній прийнятливості всіх витрат. Євангелія і Царство Бога настільки більше за це. Серед рис, які шанує Бог, є терпіння, довгостраждання, стійкість, доброта і братська любов, жодна з яких не тимчасова або не може бути розвинена миттєво. Брати, мати живих пророків, провидців і одкровителів серед нас і не слухати їх не краще, ніж якби їх зовсім не було. Пророк Яків сподівався, що слова, записані з такими труднощами на пластинах праведними чоловіками, будуть одержані їхніми дітьми з вдячними серцями і що вони зможуть вчитися з них «з радістю, а не з сумом»13. Нехай ми будемо достатньо мудрими, щоб діяти згідно з словами живих пророків, провидців і одкровителів нашого часу. Я свідчу про рятуючу силу спокути Ісуса Христа. Я свідчу про живих апостолів, пророків, провидців і одкровителів. В ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Дії 2:23-24; див. також вірш 32. 2. Дії 2:42. 3. Ефесянам 2:20. 4. Teaching of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith (1976), 121. 5. «Живий Христос: свідчення апостолів», Ліягона, квітень 2000, с. 3. 6. Мосія 3:17. 7. [Teaching of Gordon B. Hinckley (1997), 525. 8. Дії 8:30-31. 9. Мосія 23:14, 17-18. 10. Мосія 8:17. 11. Мойсей 6:36; див. також вірш 35. 12. Ensign, травень 1986, 75. 13. Кн. Якова 4:3.