Зростаюче свідчення Президент Джеймс Е. Фауст Другий радник у Першому Президентстві «Коли я переглядаю своє минуле життя, то відчуваю тільки одне джерело надзвичайної сили і благословень. Це моє свідчення і знання, що Ісус є Христос». Мої улюблені брати й сестри, і друзі, я пожив уже достатньо довго. Коли я переглядаю своє минуле життя, то відчуваю тільки одне джерело надзвичайної сили і благословень. Це моє свідчення і знання, що Ісус є Христос, Спаситель і Викупитель людства. Я глибоко вдячний, що усе своє життя я мав просту віру, що Ісус є Христос. Це свідчення підтверджувалося в мені сотні разів. Це знання, що вінчає мою душу. Воно є духовним світлом мого єства. Воно є наріжним каменем мого життя. Як один з найменших серед вас, проте у своєму покликанні, як один з Його апостолів, я свідчу про Христа, як нашого Спасителя і Викупителя світу. Оскільки це свідчення формувалося роками живого досвіду,--воно обов’язково потребує наявності у мене відповідних знань, дуже особистих за своєю природою. Проте це свідчення є моїм і я відчуваю, що Спасителю відомо, що я знаю, що Він живий. Перший наріжний камінь мого свідчення було закладено багато років тому. Один з моїх найдавніших спогадів пов’язаний з нічним кошмаром, коли я ще був маленькою дитиною. Я й досі яскраво пам’ятаю його. Мабуть я кричав від переляку протягом ночі. Бабуся розбудила мене. Я плакав, і вона взяла мене на руки, міцно обняла і заспокоїла. Діставши посудину з моїм улюбленим рисовим пудингом, що залишився після обіду, вона посадила мене собі на коліна і годувала ложкою. Вона сказала, що ми знаходимося в безпеці в своєму домі, тому що Христос охороняє нас. Я відчув тоді, що це правда, і вірю в це ще й досі. Я заспокоївся і душею, і тілом і спокійно повернувся до ліжка, впевнений в божественній реальності того, що Христос таки охороняє нас. Той перший незабутній досвід привів до інших сильних підтверджень, що Бог живий і що Ісус є нашим Спасителем. Багато з них з’явилися у відповідь на найщирішу молитву. Коли я дитиною губив якісь речі, наприклад, свій дорогоцінний кишеньковий ніж, я дізнавався, що помолившись достатньо серйозно, я здебільшого міг знайти його. Я завжди був здатним знайти загублену корову, яку мені довірили доглядати. Іноді мені доводилося молитися більше одного разу, але здавалося, що на мої молитви завжди була відповідь. Іноді відповідь була «ні», але найчастіше вона була позитивною і схвальною. Навіть коли це було «ні», я дізнавався завдяки великій мудрості Господа, що отримана мною відповідь була для моєї найбільшої користі. Моя віра продовжувала зростати, коли до наріжного каменя додавалися будівельні блоки, рядок за рядком і приписання за приписанням. Їх далеко більше, ніж тих, що можуть бути записані до щоденника; деякі--дуже святі, щоб про них говорити вголос. Ці молоді зернятка віри продовжували давати паростки, коли я маленьким хлопчиком, носієм Ааронового священства, отримав з перших рук підтвердження видатного свідчення трьох очевидців стосовно істинності Книги Мормона. Президентом мого колу був тоді Генрі Д. Мойл, а його батьком--Джеймс Г. Мойл. Влітку брат Джеймс Г. Мойл повинен був відвідати свою родину і мав приходити разом з нами на богослужіння до нашого маленького приходу на південний схід від Солт-Лейк-Велі. Однієї неділі брат Джеймс Г. Мойл розповів нам про свій незвичайний досвід. Молодою людиною він приїхав до Мічиганського університету вивчати юриспруденцію. Коли він закінчував своє навчання, батько розповів йому, що ще живий Девід Уітмер, один із свідків Книги Мормона. Батько запропонував своєму синові зупинитися на зворотному шляху в Солт-Лейк-Сіті, щоб особисто зустрітися з Девідом Уітмером. Метою брата Мойла було послухати його свідчення стосовно золотих пластин і Книги Мормона. Упродовж того візиту брат Мойл сказав Девіду Уітмеру: «Добродію, ви літня людина, а я молодий чоловік. Я вивчаю свідчення і докази. Розкажіть мені, будь ласка, правду про своє свідчення, як одного з очевидців Книги Мормона». Девід Уітмер сказав тоді цьому молодому чоловікові: «Так, я тримав золоті пластини у власних руках, їх показав нам ангел. Моє свідчення стосовно Книги Мормона є істинним». Девід Уітмер не був членом Церкви, проте він ніколи не заперечував свого свідчення про прихід ангела, про те, що тримав у руках золоті пластини, або про істинність Книги Мормона. Те, що я почув на власні вуха про цей видатний досвід прямо з вуст брата Мойла, мало величезний, зміцнюючий вплив на моє зростаюче свідчення. Почувши це, я відчув, що воно охопило мене. Один з наріжних каменів мого свідчення було закладено, коли я молодим чоловіком служив на своїй першій місії в Бразилії. У ті часи наш труд був безплідним і важким. Ми не могли навіть передбачити великі паростки Духа Господа, які з’явилися у цій країні та в сусідніх країнах Південної та Центральної Америки і в Мексиці в наступні роки. Шістдесят років тому в усіх цих країнах був тільки один кіл. Зараз у Латинській Америці існує 643 коли. Я вважаю, що це тільки початок. Те, що сталося, перевищує усі мої найбільші сподівання і мрії. Це одне з багатьох чудес, які я бачив. І це моє свідчення, що нічого з цього не могло б статися без божественного втручання Господа, який слідкує за цією святою роботою не тільки в Латинській Америці, але й в усіх країнах світу. Упродовж свого довгого життя я знайшов спокій, радість і щастя понад усіх найоптимістичніших сподівань і мрій. Одним з найвищих благословень мого життя стало одруження з обраною дочкою Бога. Я кохаю її усім своїм серцем і душею. Вітер її духа надимав мої крила1. Ми одружилися в храмі Солт-Лейк 57 років тому, коли я був солдатом Другої Світової війни і не знав, чи повернуся живим. Її сильна, непохитна віра і підтримка підсилювали моє власне свідчення в часи випробувань і труднощів. Моя неминуча нескінченна подорож, якщо я вже настільки привілейований, буде чудовою разом з нею. Ще одним величезним благословенням мого життя стали діти, які прийшли в нашу сім’ю, коли ми думали, що у нас не буде жодної дитини. Наша радість зросла з онуками та правнуками. Це відбулося тільки завдяки силі благословень священства. Однак, поряд з цими благословеннями я зазнав певних важких випробувань і душевних страждань. Я вдячний за уроки, отримані мною під час цих неприємностей. Молодою людиною я пережив Велику Депресію, коли збанкротували банки і так багато людей втратили свою роботу й домівки і ходили голодними. Мені пощастило працювати на консервній фабриці, яка платила 25 центів за годину. Це мабуть було й усе, що я міг заробити. Але це допомогло мені здобути освіту. Я прослужив три довгих роки в збройних силах під час Другої Світової війни. Одного разу, коли ми були під загрозою, що наше судно перекинеться у великому штормі на Тихому океані, я поклався на руку Господа і гаряче обіцяв Йому, що якщо виживу, то намагатимуся служити Йому всі дні свого життя. Часом я спотикався і ставав меншим, ніж я повинен був би бути. Кожен з нас переживає ці болісні, визначальні, важкі рішення, що ведуть нас до більш високого рівня духовності. Це Гефсиманія нашого життя, яка приносить з собою великий біль і страждання. Іноді це занадто святе, щоб ділитися ним з іншими. Це визначальний досвід, що допомагає нам очиститися від неправедних прагнень до речей цього світу. Коли з наших очей забирають лушпиння світськості, ми ясніше бачимо хто ми є і якою є наша відповідальність стосовно нашої божественної долі. Я смиренно усвідомлюю, що цей великий досвід насичував мене безпомилковим знанням, що Ісус є нашим Спасителем і Викупителем. Я чув Його голос і відчував Його вплив і присутність. Вони були неначе тепла, духовна мантія. Найдивнішим є те, що усі, хто сумлінно намагається виконувати заповіді й підтримувати своїх провідників, можуть отримати ті ж самі знання в тій самій мірі. Привілей служіння в ім’я Господаря може принести велике задоволення і внутрішній спокій. Об’єднані свідчення й віра перших членів Церкви привели їх з Пальміри до Кертленду і з Наву до долини Солт-Лейк-Сіті. З часом ця віра встановить цю роботу в усьому світі. Ця сила свідчення й віри просуває роботу Господа вперед таким дивним способом. В цій роботі є сила Господа, це підтверджують чудові події нашого часу. Президент Гордон Б. Хінклі очолює, можливо, найбільшу кількість вірних людей, які будь-коли жили на цій землі. Я свідчу, що він насправді великий пророк. Йому потрібні вірні послідовники. Велична сила цієї Церкви походить від колективних і власних свідчень, що народилися від наших власних випробувань і відданості. Відданість Святих дозволила побудувати і освятити в ім’я Господа цей величний Конференц-центр. Він унікальний в усьому світі. Така чудова і велична робота Господа в наші дні. Як усі люди, ми не такі, якими маємо бути--далеко від того. Проте, я сподіваюся, що ми намагатимемося з усіх сил стати більш праведними, достойними продовжувати отримувати благословення небес. В наші часи відбувається дивовижне прискорення будівництва храмів. Згідно з пророчим видінням Президента Хінклі ми маємо тепер багато храмів, які усіяли багато місць на землі. Це видатне досягнення стало можливим завдяки вірним платникам десятини. Це, в свою чергу, спричинило, що Господь виконав свою обіцянку, дану через Малахію: «І тим Мене випробуйте,--промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?»2 Всі ці вишукані священні будівлі є свідченням нашої віри, що Спаситель розірвав тенета смерті й відкрив нам шлях увійти до завітів, які будуть зв’язуючими в іншому світі. Подібно до Алми я можу свідчити, що «все вказує на те, що Бог є; так, саме земля, і все, що на лиці її, так, і її рух, так, і також усі планети, які рухаються у своєму правильному порядкові, свідчать про те, що існує Верховний Творець»3. В одкровенні Пророку Джозефу Сміту, яке, я знаю, є істинним, Спаситель свідчив про Себе, що Він є істинним світлом, що освічує кожну людину, яка приходить у світ; Що Він у Батькові, а Батько в ньому, і що Він і Батько суттєво єдині4. Господь обіцяв, що кожна душа, яка залишає свої гріхи, приходить до Нього і прикликає Його ім’я, і слухається Його голосу, і виконує Його заповіді, побачить Його обличчя і знатиме, що Він є5. Коли мене багато років тому було покликано до святого апостольства, моє безпомилкове свідчення підказало мені свідчити при нагоді такими словами: «Я розумію, що головна вимога для святого апостольства--мати власне свідчення, що Ісус є Христос і Божественний Викупитель. Можливо, тільки на цій основі я можу стати правомочним в своєму покликанні. Ця істина стала відомою мені через невимовний спокій і владу Духа Господа»6. З моменту прийняття мною багато років тому цього покликання, моє впевнене свідчення значно посилилося. Це сталося завдяки незаперечному свідченню, що Ісус є Христос, Син Бога. Моє найвище бажання--бути вірним і відданим до кінця своїх днів на цій землі. Я молюся, щоб ми всі могли зробити це, в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Див. 2 Нефій 4:25. 2. Малахія 3:10. 3. Алма 30:44. 4. УЗ 93:2-3. 5. УЗ 93:1. 6. В Conference Report, жовтень 1978, 28; або Ensign, листопад 1978, 20.