«Веди, добре Світло» Вірджінія У. Дженсен Перший радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги «Світло Ісуса Христа сильніше від будь-якої темряви, з якою ми стикаємось у цьому житті, якщо ми маємо віру в Нього, прямуємо до Нього і слухаємося Його». Коли йому було тільки десять років, Джошуа Деніс провів п’ять днів у цілковитій темряві, потрапивши в пастку покинутої шахти. Коли рятувальники, нарешті, почули його слабкий крик про допомогу та витягли його з жахливої темряви, він ледве усвідомлював те, що відбувалося, був виснаженим та змерз. На їхнє здивування, він не був наляканим. Весь той час він волав по допомогу, спав та молився. «Хтось захищав мене,--пояснив він.--Я знав, що люди повинні знайти мене». Просту, але міцну віру Джошуа виховали його батьки, які навчали, що у нього є Небесний Батько, який завжди знає, де він. Вони навчали його, що з народження він має в собі світло Христа. Насправді, Джош був приведений до світла та істини (див. УЗ 93:40) і, опинившись на глибині 610 метрів у шахті та скрутившись калачиком, він поклався на це світло, щоб отримати заспокоєння, мужність та надію. Джош відчув те, чому навчав Авінадій, коли говорив про Христа: «Він є світло і життя світу; так, світло, що є нескінченним, що ніколи не затьмариться» (Мосія 16:9). Як доречно, що народження Спасителя у Віфлеємі супроводжувалося дивовижним проявом світла у західній півкулі. Під час Його народження «при заході сонця не було темряви; і люди почали дивуватися . . . , що не було темряви всієї тієї ночі» (3 Неф. 1:15, 19). Це свято світла було повною протилежністю того, що відбулося під час Його розп’яття, коли «густа темрява вкрила все лице землі, так що жителі її . . . могли відчувати туман темряви» (3 Неф. 8:20-23). У цьому світі існують усі види темряви: темрява, що походить від гріха; темрява, що походить від збентеження, розчарування та розпачу; темрява, що походить від самітності та почуття неповноцінності. Так само, як світло, яке запалало в серці Джоша Деніса, було сильніше від задушливої темряви, що поглинула його, так світло Ісуса Христа сильніше від будь-якої темряви, з якою ми стикаємось у цьому житті, якщо ми маємо віру в Нього, прямуємо до Нього і слухаємося Його. Пророк Джозеф Сміт відкрив: «Якщо ваш погляд буде спрямовано лише до моєї слави, ваші тіла будуть повністю сповнені світлом і не буде темряви в вас» (див. УЗ 88:67). Світло Христа та євангельське послання світла й спасіння може затьмаритися в наших власних життях лише через наш непослух і нестачу віри. Та навпаки, світло Спасителя збільшується, коли ми дотримуємося заповідей та постійно прагнемо стати такими як Він. Бо «те, що від Бога є світлом, той, хто отримує світло і продовжує в Богові, отримує більше світла; і це світло яскравішає і яскравішає» (див. УЗ 50:24). Коли світло Ісуса Христа і Його євангелії стає яскравішим у виразі нашого обличчя і в нашому серці, нам стає легше відрізняти, що насправді має цінність серед підробок, які пропонує світ. Знання того, що Христос полюбив нас так, що добровільно взяв на себе тягар наших гріхів, усуває потребу в гордині та невиправдане покладання на рамено плоті. Переконання, що спокута відновлює все, що ми втрачаємо в результаті гріха та помилок, вчинених протягом життя, дає надію величнішу, ніж будь-яке фізичне задоволення чи короткочасне глибоке хвилювання. Розглянемо досвід царя Ламонія. Незважаючи на те, що він мав необмежену владу, великі земні багатства й слуги задовольняли всі його особисті потреби і бажання, він жив у духовній темряві. Коли він був готовий дозволити Аммону навчити себе євангелії, трапилася найдивовижніша подія, бо Ламоній «упав на землю, як мертвий» (Алма 18:42). «Аммон . . . знав, що цар Ламоній був під впливом Бога; він знав, що темну завісу зневіри було скинуто геть з його свідомості, і світло, що освітлювало його розум . . . було світлом слави Бога, . . . так, це світло вливало таку радість у його душу» (Алма 19:6). Тільки слава Бога та світло життя вічного здатні викликати радість, настільки повну, щоб повністю оволодіти кимсь та усунути «темну завісу зневіри». У Писаннях та в записах святих, які приділяють багато уваги розмірковуванню, протягом століть ми знаходимо приклади того, як Христове послання світла та спасіння може духовно й фізично підтримувати нас. Англієць, Джон Генрі Ньюмен, молодий священик, подорожуючи по Італії у 1833 році, зіткнувся з духовною та фізичною темрявою, коли хвороба уклала його в ліжко на декілька тижнів. Він став дуже збентеженим і сестра, яка побачила його сльози, запитала, що турбує його. Усе, що він міг відповісти, було те, що він був впевнений, що Бог має для нього роботу, яку він повинен виконати в Англії. Жагуче бажаючи повернутися додому, врешті-решт, він знайшов місце у маленькому кораблі. Невдовзі після того, як корабель відплив, з’явився густий туман і затьмарив небезпечні скелі, що були навкруг. Коли корабель, потрапивши на тиждень у вологу, сіру темряву, не міг пливти ані вперед, ані назад, Ньюмен благав Господа про допомогу і написав слова, які зараз ми знаємо як гімн «Веди, добре Світло». Веди, добре Світло в навколишній тьмі; . . . Ніч--темна, а я далеко від дому; . . . Благослови мій шлях; я не хочу знати, що для мене готує майбутнє-- одного кроку достатньо для мене. (Hymns, no. 97) Цей гімн виражає вчення, істинність якого ми відчуваємо у наших серцях: хоч випробовування можуть затьмарити інші джерела світла, Христос освітить наш шлях, «благословить наш шлях» і вкаже нам дорогу додому. Бо Господь пообіцяв: «Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві» (Іоанн 8:12). Час від часу, ми можемо усвідомлювати, що відчуваємо або знаходимося у такій темряві. Ми можемо блукати у темряві, духовних печерах, коли ми робимо безглуздий вибір, дозволяємо шкідливому впливу діяти на наше життя або відвертаємося від світла євангелії щоб трохи довше бути у світі. Спочатку це може здаватися безпечним: лише трохи поцікавитися, та й все. Але сперш ніж ми дізнаємось про це, ми опинимося відділеними від світла й залишимось у темряві самі. Чому ми перебуваємо у темряві, коли cвітло Христа чекає на нас, щоб врятувати? Давайте насолоджуватися теплим і сяючим світлом євангелії Ісуса Христа. Нехай добре Господнє світло веде нас крок за кроком. Нехай заповіді та завіти утримують нас у безпеці під час подорожі шляхом євангелії до нашого небесного дому. Пам’ятаєте маленького Джоша Деніса? Зараз він--старійшина Деніс, який служить далеко від темної шахти, яка утримувала його в полоні. Зараз старійшина Деніс іде вузькими, незнайомими дорогами Гондурасу, де він ділиться посланням надії, спасіння та світла. Те, чому він навчає кожного дня є протилежністю того, що він пережив, коли маленьким хлопчиком загубився в шахті: посередині оточуючої темряви, у найтемніших обставинах можна відчувати надію, мир та спокій--завдяки світлу, яке сильніше від усієї темряви--світлу Ісуса Христа. Я знаю з власного досвіду так само, як Джош знає зі свого, про реальність цього надзвичайного світла--нашого Спасителя. Якби ми всі могли сприйняти Його світло та жити так, щоб він освітлював наш шлях і вів до нашого небесного дому. В ім’я Ісуса Христа, амінь.