«Ви--Божий храм» Президент Бойд К. Пекер Діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів «Ваше тіло насправді є знаряддям розуму й основою особистості». Я дослухаюся спонуканню, яке відчував протягом дуже довгого часу, звернутися до молоді Церкви, яка зустрічається з випробуваннями, невідомими нам в нашій молодості. Президент Рубен Дж. Кларк описував нашу юність як «голод духовних речей; вони палко досліджують євангелію і хочуть чути її прямо і ясно. Вони хочуть знати про . . . наші вірування; вони прагнуть здобути свідчення про істину, яку знають; вони не сумніваються, а досліджують, шукають істину . . . Вам не потрібно крастися за цією духовною молоддю й шепотіти їй на вуха щось про релігію; ви можете просто вийти, обличчям до обличчя, і поговорити з ними, . . . відверто обговорити ці істини . . . Молодь, може виявитися, говоритиме про це ще безстрашніше, ніж ви. Немає потреби поступово наближатися до них» («The Charted Course of the Church in Education» in Boyd K. Packer, Teach Ye Diligently, rev. ed. [1991], 365, 373-74). Я повністю згоден з президентом Кларком і відверто говоритиму з молоддю про те, що я засвоїв, і що знаю є істинним. Коли мені виповнилося 18, я був прикликаний на військову службу. До того часу я ще не отримав патріарше благословення, тому єпископ відрекомендував мене патріарху колу, на території якого розташовувалася наша авіабаза. Патріарх Дж. Роналд Сендсторм з колу Санта Ана, Каліфорнія, дав мені благословення. В ньому було сказано: «Ти вільно прийняв власне рішення дотримуватися законів вічного прогресу, визначених нашим старшим братом, Господом Ісусом Христом. Ти . . . отримав . . . фізичне тіло, завдяки якому можеш прожити земне життя . . . Тіло такого фізичного складу й образу дозволяє твоєму духу вільно діяти, незважаючи на фізичні обмеження . . . Цінуй його, як славетний спадок» (Патріарше благословення Бойда К. Пекера, 15 січня 1944, с. 1). Це було величезною втіхою для мене. Через те, що в дитинстві я хворів на поліомеліт, я не міг займатися спортом і був кинутий наодинці з почуттям другосортності, порівняно з моїми друзями. В патріаршому благословенні була така порада: «Охороняй і захищай [своє тіло]--не приймай в нього нічого такого, що пошкодить органи, бо воно святе. Воно--знаряддя твого розуму й основа особистості» (Патріарше благословення Бойда К. Пекера, 15 січня 1944, с. 1) Я розглядаю Слово мудрості як принцип з обіцянням. Принцип: піклуйся про своє тіло; уникай вживання речовин, до яких формується пристрасть: стимулятори, чай, кава, тютюн, алкоголь і наркотики (див. УЗ 89:3-9). Вони роблять більше, ніж просто вгамовують бажання, які спочатку викликають. Обіцяння: послушні принципу отримають добре здоров’я (див. УЗ 89:18) та «великі скарби знання, навіть приховані» (див. УЗ 89:19). Пророк Джозеф Сміт сказав: «Ми прийшли на цю землю, щоб отримати тіло й представити його чистим перед Богом в целестіальному царстві. Славетний принцип щастя полягає в наявності тіла. Диявол не має тіла, і в цьому його покарання. Він задоволений, коли отримує скинію людини . . . Усі створіння, які мають тіла, мають владу над тими, хто їх не має» (Teachings of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith [1976], 181). Навіть суворі випробування здоров’я, а також скалічене чи немічне тіло можуть очистити душу для славетного дня відновлення і зцілення, який неодмінно настане. Ваше тіло насправді є знаряддям розуму й основою особистості. Президент Гарольд Б. Лі навчав важливому символізму та значенню того, як ми одягаємося і слідкуємо за тілом. Якщо ви охайні й скромно вдягнені, то запрошуєте Дух нашого Батька на Небесах і справляєте добрий вплив на людей навколо вас. Неохайність у зовнішньому вигляді робить уразливим для впливу, який призводить до деградації (See The Teachings of Harold B. Lee, ed. Clyde J. Williams [1996], 220). Не одягайтеся нескромно. Одягайте й прикрашайте себе так, щоб показати Господу, що знаєте, яким дорогоцінним є ваше тіло. Президент Хінклі попереджав вас, щоб ви не «оздоблювали» свої тіла малюнками чи символами, які не можна відмити, і не проколювали їх сережками й прикрасами, як це робиться у світі (див. «Ваше найвеличніше завдання як матерів», Ліягона, січень 2001 р., с. 115). Ви б не стали розмальовувати храм темними зображеннями чи символами, ілюструвати його чи навіть розписуватися. Не робіть цього й зі своїм тілом. «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло--то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Коринтянам 6:19-20). «Чи не знаєте ви, що ви--Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той--то ви» (1 Коринтянам 3:16-17). Ваше тіло має надзвичайну силу створювати життя. Хлопці зростають і можуть стати батьками; дівчата зростають, щоб бути жінками і, можливо, стати матерями. Природні й добрі почуття притягують чоловіків і жінок один до одного. «Усі люди--чоловіки і жінки--створені на образ Божий. Кожна людина--це улюблений духовний син чи дочка небесних батьків, і, як така, має божественні сутність і долю. Стать є важливою характеристикою індивідуальності передземної, смертної і вічної особи, а також її призначення» («Сім’я: проголошення світові», Ліягона, жовтень 1998 р., с.24). «Шлюб між чоловіком і жінкою висвячений Богом і . . . сім’я є основною частиною плану Творця для вічної долі Його дітей» («Сім’я: проголошення світові», Ліягона, жовтень 1998 р., с. 24). Щоб одружитися, ви повинні притягуватися один до одного. Тоді, і лише тоді, ви зможете гідно відгукнутися на сильне, добре і незмінне бажання висловити цю любов, через яку ваше життя буде благословлено дітьми. Згідно із заповіддю Бога, нашого Батька, це повинно мати місце виключно між чоловіком і дружиною--чоловіком і жінкою--відданими один одному в шлюбному завіті (див. 1 Коринтянам 7:2; УЗ 42:22). В будь-якому іншому випадку це заборонено; це принесе смуток. Саме щодо контролю цих природніх бажань в одкровеннях давалися найсуворіші заповіді (див. Smith, Teachings, 181; Галатам 5:19; Ефесянам 5:5; Мормон 9:28). Молоді чоловіки і жінки, будьте гідними. Стійте осторонь від оточення, музики, фільмів, відео, клубів і товариств, які заохочують аморальність (див. 1 Коринтянам 6:9; 1 Солунянам 5:22; 1 Тимофію 2:22; УЗ 9:13). Тепер я змушений говорити про іншу небезпеку, майже невідому в нашій юності, але добре знайому кожному з вас. Природні бажання й привабливість виникають в підлітковому віці, і тоді виникає спокуса поексперементувати, погратися із священною силою відтворення. Ці бажання під впливом порнографії, недоречної музики чи підтримки поганих друзів можуть стати розпусними чи навіть розбещеними. Те, що щойно було більш-менш нормальним перехідним етапом у встановленні статевої зрілості, може прижитися й засмутити вас, навіть заважати. Якщо ви погоджуєтеся на це, зло може опанувати ваші думки і привести до звички й пристрасті, переконуючи, що аморальна, неприродня поведінка є невід’ємною частиною вашої суті. Для декого спокуса потягу чоловіків до чоловіків та жінок до жінок здається нездоланою. Писання недвозначно засуджують тих, хто «самі знеславляли тіла свої . . . І чоловіки з чоловіками сором чинили» (Римлянам 1:24, 27) або «жінки [які] замінили природне єднання на протиприродне» (Римлянам 1:26). Ворота свободи і все добре чи погане, що знаходиться за ними, відкриваються або зачиняються завдяки ключовому слову: вибір. Ви вільні вибрати стежку, яка веде до горя, хвороб чи навіть смерті (див. 2 Нефій 2:26-27). Якщо ви оберете саме цей шлях, струмки життя можуть пересохнути. Ви не відчуєте поєднань любові і страждання, болю і задоволення, розчарування і жертви, любові, які, об’єднані з батьківством, підносять чоловіка чи жінку і ведуть до повноти радості, про яку говорять Писання (див. 2 Нефій 2:25; 9:18; УЗ 11:13; 42:61; 101:36). Не експерементуйте; не дозволяйте нікому вашої ж статі торкатися вашого тіла, щоб викликати бажання, які неконтрольовано палають. Все починається з невинної цікавості, поки Сатана впливає на ваш розум, і це переростає у звичку, пристрасть, яка полонить вас у залежність, що спричинить смуток і розчарування близьких вам людей (див. Іоанн 8:34; 2 Петра 2:12-14, 18-19). Спостерігається тиск на законодавчі органи з метою легалізувати неприродні стосунки. Ніколи не можна виправдати те, що заборонено за законами Бога (див. Левит 18:22; 1 Коринтянам 6:9; 1 Тимофію 1:9-10). Іноді в нас запитують, чому б нам не сприймати такі стосунки як відмінний і прийнятний стиль життя. Ми не можемо зробити цього. Не ми писали закони; їх було розроблено на небесах «до заснування світу» (див. УЗ 132:5; 124:41; див. також Алма 22:13). Ми лише слуги. Саме, як і пророки у давні часи, ми були «посвячені в священики і вчителі цього народу . . . [Ми зобов’язані] звеличува[ти] нашу службу Господові, взявши на себе відповідальність, відповідати за гріхи людей на свої власні голови, якщо ми не навчимо їх слова Божого з усією старанністю» (Книга Якова 1:18-19). Ми розуміємо, чому дехто відчуває, що ми відвернулися від них. Це не так. Ми не проти вас, але проти аморальної поведінки. Ми не можемо відвернутися від вас, бо ви сини й доньки Бога. Ми не відвернемося від вас, бо любимо вас (див. Євреям 12:6-9; Римлянам 3:19; Геламан 15:3; УЗ 95:1). Ви, можливо, навіть відчуваєте, що ми не любимо вас. Це також неправда. Батьки знають, і одного дня ви також пізнаєте, що є часи, коли батьки і ми, керівники Церкви, повинні любити суворою любов’ю, якщо не можемо навчити, попередити й дисциплінувати, щоб гріхи не знищили вас. Не ми встановлювали правила; їх було відкрито як заповіді. Не ми насилаємо покарання, якщо ви не дотримуєтеся закону моралі, і не в нашій владі відвернути його (див. УЗ 101:78). Незважаючи на критику чи протистояння, ми повинні навчати і повинні застерігати. Коли будь-які негідні бажання проникають у ваші думки, боріться з ними, опирайтеся, контролюйте їх (див. Якова 4:6-8; 2 Нефій 9:39; Мосія 3:19). Апостол Павло навчав: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете» (1 Коринтянам 10:13; див. також УЗ 62:1). Це може бути боротьба, яку вам треба буде вести все це життя. Якщо не піддаєтесь спокусам, вам нема чого почувати провину. Але іноді їм дуже важко протистояти. Та це краще, ніж піддатися їм і принести розчарування й нещастя собі й близьким. Дехто вважає, що Бог створив їх з нестерпними, неприродніми бажаннями, що вони в пастці і не відповідальні за це (див. Якова 1:13-15). Це неправда. Так не може бути. Навіть, якщо вони і прийняли це за істину, то повинні пам’ятати, що Він може вилікувати. Він здатний зцілити (див. Алма 7:10-13; 15:8). Отже, як щодо тих з вас, хто вже накоїв помилок чи опустився до аморального життя. Яку вам можна мати надію? Чи відкинуто вас і загублено назавжди? Ці гріхи не з тих, які не мають прощення. Наскільки б негідними, неприродніми чи аморальними не були ці гріхи,--вони не ті, які не мають прощення (див. УЗ 42:25). Якщо від них повністю відмовитися і покаятися в них, може зійти очищувальний дар прощення, який зітре тягар провини. Існує шлях назад: довгий?--можливо; важкий?--однозначно; можливий?--звичайно! (див. Дії 5:31; Ефесянам 1:7; Мосія 4:2; 26:29; УЗ 1:31-32; 58:42; 61:2) Ви не повинні, ви не можете знайти цей шлях самотужки. У вас є Викупитель. Господь підніме ваш тягар, якщо ви покаєтеся і відвернетеся від своїх гріхів, і не робитимете їх знов. Для цього й існує Спокута Христа. «Прийдіть, і будемо правуватися,--говорить Господь: коли ваші гріхи будуть, як кармазин,--стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, як багряниця,--то стануть мов вовна білі вони!» (Ісая 1:18). Вибір за вами; вас не відкинуто назавжди. Я повторюю: ці гріхи не з тих, яким немає прощення. Хтось може подумати: «А, вже надто пізно, моє життя скоро закінчиться, і мене засудять навіки-вічні». Це неправда, бо «коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей» (1 Коринтянам 15:19). Саме як фізичне тіло можна очистити й зцілити, так і дух--очистити силою Спокути. Господь підніме і понесе ваші тягарі в час, коли будете страждати і боротися, щоб очиститися. В цьому і є Спокута Христа. Він сказав: «Я, Господь, більше не пам’ятатиму [твої гріхи]» (див. УЗ 58:42; див. також Євреям 8:12; 10:17; Алма 36:19). Наша улюблена, дорогоцінна молодь, залишайтеся на Господньому шляху. Якщо ви спотикнулися--встаньте і йдіть далі. Якщо ви збилися зі шляху--усі ми простягуємо руки й прагнемо вашого повернення назад. Нехай славиться ім’я Бога за ту силу Спокути Господа Ісуса Христа, яка очищує, поновлює і прощає, про якого я свідчу. В ім’я Ісуса Христа, амінь.