Зберігати відпущення гріхів Старійшина Кейт Крокетт Сімдесятник «Цар Веніямин навчив свій народ трьом основним принципам, які можуть допомогти нам зберегти відпущення своїх гріхів: «по-перше, залишатися смиренними; по-друге, призивати ім’я Бога щодня і, по-третє, стояти непохитно у вірі». Саме в останньому зверненні до свого народу цар Веніямин дав їм формулу зберігання відпущення гріхів. Він бачив їхнє палке бажання увійти в завіт із Богом, щоб виконувати Його волю і бути послушними Його заповідям у всьому. Хіба не корисно для нас перевірити цю формулу, щоб і ми теж могли насолоджуватися великими благословеннями? Після того, як цар Веніямин отримав велику радість від пізнання великодушності Бога та відчуття його любові, він навчив свій народ трьом основним принципам, які могли б допомогти їм зберігати відпущення гріхів: по-перше, залишатися смиренними; по-друге, призивати ім’я Бога щодня і по-третє, стояти непохитно у вірі в те, що має прийти (див. Мосія 4:11). Давайте переглянемо кожний із цих трьох принципів, щоб і ми також зміцнилися у своїх рішеннях та зберегли відпущення наших гріхів. ЗАЛИШАЙТЕСЯ СМИРЕННИМИ Старійшина Брюс Р. Макконкі вчив нас: «Увесь духовний прогрес залежить від попереднього здобуття покірності»1. Покірність описується, як «бажання слухатися Бога»; «бажання шукати Господній шлях і славу»; «бажання подолати горделивість»2. Цар Веніямин казав своєму народові, що їм слід «…завжди зберігати у пам’яті велич Бога, і вашу власну мізерність, і його великодушність і довготерпіння щодо вас, недостойних створінь, і упокоритися аж до глибин покірності» (Мосія 4:11). Господь радив у книзі Учення і Завіти: «якщо вони будуть смиренними, щоб їх могло бути зроблено сильними, і благословлено з висоти, і вони зможуть отримувати знання час від часу» (див. УЗ 1:28). Хай кожний із нас розвиває покірність, виконуючи волю Господа в усьому, щоб ми могли зберегти відпущення своїх гріхів. ПРИЗИВАЙТЕ ГОСПОДА ЩОДНЯ Молитва--одне з найвеличніших благословень, яке ми маємо, поки знаходимося тут, на землі. З допомогою молитви ми можемо щодня спілкуватися з нашим Небесним Батьком та шукати його керівництва. Ісус учив: «Ви завжди повинні молитися Батькові в моє ім’я» (3 Нефій 18:19). Нам слід молитися кожного дня для того, щоб мати силу протистояти спокусі. Амулек навчав нас тому, що треба молитися вранці, опівдні та ввечері, та щоб наші серця були «сповнені, спрямовані в молитві до [Бога] постійно . . .» (Алма 34:21, 27). Наші щоденні молитви впливають на наші думки, слова та вчинки. Для того, щоб зберегти відпущення гріхів, має сенс те, що кожного дня ми проситимемо сили в нашого Небесного Батька, щоб стояти на прямому й вузькому шляху. На минулій Генеральні конференції у квітні Президент Джеймс Е. Фауст навчав: «Заради зміцнення віри кожний із нас повинен бути смиренним і співчутливим, добрим і щедрим до бідних і нужденних. Віра знаходить додаткове підживлення у щоденних виливах духовності, коли ми стаємо навколішки в смиренній молитві»3. Прекрасний приклад молитви подав Президент Гордон Б. Хінклі під час свого виступу на відкритті Генеральної конференції в жовтні 1996 року: «Ви молитесь, щоб можна було почути те, що допоможе вам у ваших проблемах та додасть сили вашій вірі. Я запевняю вас, що ми молимося також. Ми молимося про натхнення та керівництво. У наших серцях постійно звучить молитва про те, щоб ми не схибили у великій довірі, яку Господь має до нас і довірі, яку ви маєте до нас. Ми молимося, щоб завжди бути скерованими в тих словах, які зміцнять віру і свідчення, та які стануть відповіддю на молитви для тих, хто почує їх»4. Я свідчу, що ті, хто призиває Господа щодня, матимуть велику силу та збережуть відпущення своїх гріхів. СТІЙТЕ НЕПОХИТНО Нещодавно я стояв поруч із місіонерами західної місії Монтевідео, Уругвай, коли вони вголос цитували четвертий розділ книги Учення і Завіти. «О ви, хто починає служіння Богу, дивіться, щоб ви служили йому всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою, щоб могли ви стояти безвинними перед Богом в останній день» (див. УЗ 4:2). Я відчував дух їхнього покликання, коли вони стояли непохитно у своєму завданні приводити душі до Христа. Святим останніх днів наказано «підноситися серцем і звеселятися, і підперезати свої стегна, і взяти мою повну зброю, щоб ви могли протистояти злому дню, зробивши все, щоб ви могли вистояти» (див. УЗ 27:15). Цар Веніямин учив свій народ «стояти непохитно у вірі в те, що має прийти» (Мосія 4:11). Тож вони «заволали в один голос, кажучи: «О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, . . . який зійде до дітей людських» (Мосія 4:2). «Дух Господа зійшов на них, і вони сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів та маючи спокій у свідомості, через надзвичайну віру . . . в Ісуса Христа, який прийде» (Мосія 4:3). Сьогодні ми здатні стояти непохитно у свідченні про «Живого Христа», даного живими апостолами: «Ми свідчимо, що одного дня Він повернеться на землю. «І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло» (Ісая 40:5). Він правитиме як Цар над царями і царюватиме як Господь над панами, і кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається перед Ним. Кожен з нас стане перед Ним, і Він судитиме нас згідно з нашими діяннями і прагненнями наших сердець»5. Брати та сестри, ці благословення можуть бути нашими, якщо ми застосуємо ці три принципи в нашому житті. Святим часів царя Веніямина було обіцяно те, що якщо вони чинитимуть так, вони завжди будуть радіти і сповнюватися любов’ю Бога. Це дало їм силу для зберігання відпущення своїх гріхів. Їм було обіцяно, що вони зростатимуть у пізнанні Господа, та в пізнанні того, що є справедливим та істинним. Вони не матимуть жодної думки образити один одного, але житимуть у мирі. Вони виховуватимуть своїх дітей у любові та навчатимуть їх іти шляхами істини й розсудливості. Вони любитимуть і служитимуть один одному. Вони ділитимуться тим, що мають, щоб піклуватися про бідних, нагодувати голодних, одягти роздягнених, доглядати хворих. Вони допомагатимуть своїм товаришам і духовно, і матеріально. Чи можемо ми просити благословення, більше за це? Хай Бог допоможе нам зберігати відпущення своїх гріхів. Я свідчу, що Бог живий і що Його Єдинонароджений Син справді є нашим Спасителем та Викупителем, в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. Mormon Doctrine, 2nd ed. (1966), 370 2. Gospel Principles (1997), 4. 3. In Conference Report, Apr. 2000, 21; або Ліягона, липень 2000, 21. 4. In Conference Report, Oct. 1996, 3; or Ensign, Nov. 1996, 4. 5. «Живий Христос: Свідчення апостолів», Ліягона, квітень 2000 р., с. 2-3.