Ділитися євангелією Старійшина Роберт С. Оукс Сімдесятник «Коли ми згадуємо про важливість послання, допомогу Духа, кількість місіонерів та обсяг роботи, яку треба виконувати--300 тисяч навернених на рік навіть і близько не може бути досить». Моє єство тремтить, коли чую голос пророка, коли він стоїть за кефедрою і проголошує своє бачення того, як робота Господа наповнює всю землю, наче камінь, одірваний не руками, що бачив Даниїл у видінні (див. Даниїл 2:34-35). Ця робота керується Духом Господа й здійснюється владою священства, даною людині. Але просувається вперед вона лише на колесах місіонерської роботи за допомогою тих, хто відгукнувся на заклик Господа: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Марк 16:15) Євангелія Ісуса Христа з усією її чистотою, красою й простотою була відновлена на землі в ці останні дні через великого пророка цього розподілу часів, Джозефа Сміта. Ми, скуштувавши солодких плодів євангелії, знаємо, який це фонтан віри, надії та миру--незмінне джерело радості. Дійсно, це--дорогоцінна перлина, яку потрібно цінувати; а також дорогоцінна перлина, якою треба ділитися. В цей процес проповідування залучено 60 тисяч місіонерів повного дня. Їхня робота разом з роботою місіонерів колу та членів Церкви принесла в минулому році близько 300 тисяч навернених. Але й цього не може бути досить. Коли ми згадуємо про важливість послання, допомогу Духа, кількість місіонерів та обсяг роботи, яку треба виконувати--300 тисяч навернених на рік навіть і близько не може бути досить. Насправді-то, минулого року Президент Хінклі закликав членів Церкви значно збільшити кількість навернених. Але ми поки що не стали на цю вказану пророком стежку. Саме це пророки і роблять--вони допомагають кожному з нас сягати нових висот. Президент Девід О. Маккей казав: «Кожен член Церкви--місіонер»1. Президент Кімбол: «Ширше крок!»2 та «Робіть це»3. Президент Бенсон: «Наповніть . . . землю Книгою Мормона»4. А тепер Президент Хінклі: «Збільшіть кількість навернених й утримуйте їх». Чи потрібні нам конкретніші настанови? Дозвольте мені нагадати про існуючі настанови, які складаються з чотирьох кроків, щодо місіонерської роботи членів Церкви. 1. З молитвою визначіть своїх друзів та сусідів, які, найімовірніше, приймуть євангельське послання; 2. Познайомте цих людей з місіонерами; 3. Беріть участь у навчанні євангелії, бажано робити це у себе вдома; 4. Будучи уважними й турботливими, допомагайте друзям і новонаверненим влитися до Церкви. Завдяки цьому простому й невибагливому процесу ми можемо збільшити кількість навернень, і, що ще важливіше, можемо допомогти наверненим стати частиною Церкви. Збільшення зусиль членів Церкви є єдиним шляхом збільшення існуючого показника кількості навернень. Ми чули це вже багато разів. Чому ж ми даємо місіонерам так мало даних про зацікавлених Церквою? Це не ледачість--святі останніх днів не ледачий народ. Мені здається, що найпоширенішими перепонами для того, щоб ділитися євангелією, є страх отримати відмову або небажання зіпсувати дружні стосунки. Але, чи справедливо це? Коли ви запрошуєте друга зустрітися з місіонерами, то пропонуєте поділитися чимось дуже цінним і ніжним. Чи це образливо? Сестра Оукс і я ніколи не вважали це проблемою. Насправді, ми з’ясували, що, якщо ділитися євангелією, дружба зміцнюється, навіть якщо друзі не приймають євангельське послання. Уявіть, що ваш друг запросив вас до себе поснідати. На столі ви бачите великий графин свіжого апельсиновго соку, з якого господар наповнює свою склянку. Але він не пропонує цього вам. Зрештою ви запитуєте: «Можна випити склянку апельсинового соку?» А він відповідає: «Ой, вибач. Я боявся, що тобі не подобається сік, і не хотів образити тебе, пропонуючи те, чого ти не хочеш». Тож це безглуздо, але це не так вже і сильно відрізняється від нашої нерішучості запропонувати комусь дещо солодше, ніж апельсиновий сік. Мене завжди турбувало те, як я відповідатиму другові щодо своєї нерішучості, коли побачу його поза завісою. Мої турботи освіжила розповідь старійшини Крістоффеля Голдена, з Південної Африки. Нещодавно він побував у Люсаці, Замбія, відвідуючи збори новонавернених. До залу ввійшов ввічливий, охайний незнайомець з Книгою Мормона в руці. Він сказав, що проїжджав повз каплицю вже багато разів, і йому було цікаво, яка церква тут збирається, та яке учення викладає. Наприкінці зборів цей чоловік підвівся, підняв примірник Книги Мормона високо над головою і запитав: «Чому ви ховали цю книгу від людей Люсаки? Чому ви тримали її в таємниці?» Коли я почув цю історію, я аж здригнувся від думки, що, можливо, одного дня хтось із моїх друзів запитає мене: «Чому ти тримав Книгу Мормона та її послання істини й спасіння в таємниці?» Моя відповідь: «Я боявся, що зіпсую нашу дружбу» не надто задовольнила б мене чи мого друга. Брати і сестри, я молюся про те, щоб ми відкинули ці страхи та нерішучість, і більше не тримали в таємниці той великий скарб, що маємо. Ще одна й остання думка щодо місіонерської роботи: під час мого недовго перебування на південному сході Африки, я був приголомшений просто дивовижним служінням подружніх місіонерських пар. Кожного дня вони робили вагомі внески у зміцнення членів Церкви та просування вперед того каменю, одірваного не руками, до його вічної мети. Яку могутню команду праведності вони складають, коли служать разом з молодшими місіонерами та місцевими членами Церкви. Чи то в провідництві, чи проповідуванні, храмовій работі чи наданні гуманітарної допомоги, чи в церковній програмі благополуччя, чи системі церковної освіти--не можна вимірити внески цих досвідчених людей, які несуть у своїх душах свідчення. Якщо ви вже на пенсії або збираєтеся, і вам цікаво, що ж такого гідного й корисного ви могли б зробити за решту років життя--зв’яжіться з вашим єпископом. Нехай він поділиться з вами прекрасним списком можливостей місіонера. Сьогодні ж візьміть своє подружжя за руку і з’ясуйте, чи згодні ви, що найкращим для тих, кому ви не байдужі, включаючи ваших онуків, буде те, що ви приймете призначення служити Господу як місіонери. Це його робота й він запрошує нас приєднатися до нього в ній. Я свідчу, що Бог, наш Вічний Батько, і його Єдинонароджений Син, Ісус Христос, живуть. Христос прийшов на землю й виповнив своє покликання як Викупителя всього людства. Я свідчу, що його євангелію було відновлено в її повноті, і що живий пророк, Гордон Б. Хінклі, скеровує цю роботу під керівництвом Батька та Сина. Так само це роблю і я, в ім’я Ісуса Христа, амінь. ПОСИЛАННЯ 1. In Conference Report, Apr. 1959, 122. 2. «The True Way of Life and Salvation,» Ensign, May 1978, 4. 3. «Always a Convert Church,» Ensign, Sept. 1975, 3. 4. «Flooding the Earth with the Book of Mormon,» Ensign, Nov. 1988, 5.